Фармасвит™ — 67299 страниц из мира медицины и фармацевтики, здоровья и красоты, спорта и образования. Знайте больше!
Новости
Статьи
Loading...
Государственный реестр лекарственных средств Украины

ЗАТВЕРДЖЕНО <!–[if gte mso 9]> smnlka Normal Grey Wolf 2 0 2011-01-19T10:46:00Z 2011-05-10T17:09:00Z 2011-05-10T17:09:00Z 8 3317 18912 pharma-center 157 44 22185 12.00 <![endif]–> <!–[if gte mso 9]> false false false false RU X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4 <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–> <!– /* Font Definitions */ @font-face {font-family:Wingdings; panose-1:5 0 0 0 0 0 0 0 0 0; mso-font-charset:2; mso-generic-font-family:auto; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:0 268435456 0 0 -2147483648 0;} @font-face {font-family:”Cambria Math”; panose-1:2 4 5 3 5 4 6 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:roman; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-1610611985 1107304683 0 0 159 0;} @font-face {font-family:Tahoma; panose-1:2 11 6 4 3 5 4 4 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:1627400839 -2147483648 8 0 66047 0;} /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:””; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; text-indent:35.45pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:11.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoFooter, li.MsoFooter, div.MsoFooter {mso-style-link:”\041D\0438\0436\043D\0438\0439 \043A\043E\043B\043E\043D\0442\0438\0442\0443\043B \0417\043D\0430\043A”; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; text-indent:35.45pt; mso-pagination:widow-orphan; tab-stops:center 233.85pt right 467.75pt; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:11.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoAcetate, li.MsoAcetate, div.MsoAcetate {mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; text-indent:35.45pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:8.0pt; font-family:”Tahoma”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoListParagraph, li.MsoListParagraph, div.MsoListParagraph {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:0cm; margin-left:36.0pt; margin-bottom:.0001pt; mso-add-space:auto; text-align:justify; text-indent:35.45pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:11.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoListParagraphCxSpFirst, li.MsoListParagraphCxSpFirst, div.MsoListParagraphCxSpFirst {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-type:export-only; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:0cm; margin-left:36.0pt; margin-bottom:.0001pt; mso-add-space:auto; text-align:justify; text-indent:35.45pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:11.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoListParagraphCxSpMiddle, li.MsoListParagraphCxSpMiddle, div.MsoListParagraphCxSpMiddle {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-type:export-only; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:0cm; margin-left:36.0pt; margin-bottom:.0001pt; mso-add-space:auto; text-align:justify; text-indent:35.45pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:11.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoListParagraphCxSpLast, li.MsoListParagraphCxSpLast, div.MsoListParagraphCxSpLast {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-type:export-only; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:0cm; margin-left:36.0pt; margin-bottom:.0001pt; mso-add-space:auto; text-align:justify; text-indent:35.45pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:11.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”;} span.a {mso-style-name:”\041E\0441\043D\043E\0432\043D\043E\0439 \0442\0435\043A\0441\0442_”; mso-style-unhide:no; mso-style-locked:yes; mso-style-link:”\041E\0441\043D\043E\0432\043D\043E\0439 \0442\0435\043A\0441\04421″; mso-ansi-font-size:11.5pt; mso-bidi-font-size:11.5pt; background:white; mso-bidi-language:AR-SA;} p.1, li.1, div.1 {mso-style-name:”\041E\0441\043D\043E\0432\043D\043E\0439 \0442\0435\043A\0441\04421″; mso-style-unhide:no; mso-style-link:”\041E\0441\043D\043E\0432\043D\043E\0439 \0442\0435\043A\0441\0442_”; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; text-indent:35.45pt; line-height:13.9pt; mso-line-height-rule:exactly; mso-pagination:widow-orphan; background:white; font-size:11.5pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; background:white; mso-ansi-language:#0400; mso-fareast-language:#0400;} span.a0 {mso-style-name:”\041D\0438\0436\043D\0438\0439 \043A\043E\043B\043E\043D\0442\0438\0442\0443\043B \0417\043D\0430\043A”; mso-style-unhide:no; mso-style-locked:yes; mso-style-link:”\041D\0438\0436\043D\0438\0439 \043A\043E\043B\043E\043D\0442\0438\0442\0443\043B”; mso-ansi-font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:11.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-ascii-font-family:Arial; mso-hansi-font-family:Arial; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:RU; mso-bidi-language:AR-SA;} /* Page Definitions */ @page {mso-footnote-separator:url(“UA44310101_65E0.files/header.htm”) fs; mso-footnote-continuation-separator:url(“UA44310101_65E0.files/header.htm”) fcs; mso-endnote-separator:url(“UA44310101_65E0.files/header.htm”) es; mso-endnote-continuation-separator:url(“UA44310101_65E0.files/header.htm”) ecs;} @page Section1 {size:595.3pt 841.9pt; margin:42.55pt 42.5pt 2.0cm 70.9pt; mso-header-margin:35.4pt; mso-footer-margin:35.4pt; mso-footer:url(“UA44310101_65E0.files/header.htm”) f1; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} /* List Definitions */ @list l0 {mso-list-id:1808475862; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:259967698 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l0:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l0:level2 {mso-level-tab-stop:72.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l0:level3 {mso-level-tab-stop:108.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l0:level4 {mso-level-tab-stop:144.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l0:level5 {mso-level-tab-stop:180.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l0:level6 {mso-level-tab-stop:216.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l0:level7 {mso-level-tab-stop:252.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l0:level8 {mso-level-tab-stop:288.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l0:level9 {mso-level-tab-stop:324.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l1 {mso-list-id:1939295093; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:900736808 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l1:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; margin-left:71.45pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l0:level1 lfo2 {mso-level-start-at:0;} ol {margin-bottom:0cm;} ul {margin-bottom:0cm;} –> <!–[if gte mso 10]> /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:”\041E\0431\044B\0447\043D\0430\044F \0442\0430\0431\043B\0438\0446\0430″; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; mso-style-parent:””; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”;} <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–>

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІТОЛІК®

(MITOLIK)

Склад:

діюча речовина: 1 мл розчину містить 2,33 мг мітоксантрону гідрохлориду (в перерахуванні на мітоксантрон) 2,0 мг;

допоміжні речовини: кислота оцтова, натрію ацетат тригідрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Антрацикліни та споріднені сполуки.

Код АТСL01D B07.

Клінічні характеристики.

Показання.

* Метастатичний рак молочної залози, неходжкінська лімфома, гострий нелімфобластний лейкоз(у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами).

* Поширений гормонрефрактерний рак передміхурової залози з больовим синдромом, у разі недостатньої ефективності або неможливості застосування аналгетичних засобів (у комбінації з низькими дозами кортикостероїдів).

* Вторинно-прогресуючий розсіяний склероз або рецидивно-ремітуючий розсіяний склероз.

* Неоперабельний первинний печінковоклітинний рак (як паліативний засіб).

Протипоказання.

* Виражене пригнічення функції кісткового мозку, тяжкі маніфестні інфекції.

* Підвищена чутливість до мітоксантрону або до інших компонентів препарату.

* Період вагітності або годування груддю.

* Не допускається інтратекальне введення мітоксантрону.

* Не допускається внутрішньоартеріальне введення мітоксантрону.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений лише для внутрішньовенного введення.

Перед застосуванням препарат необхідно розвести щонайменше 50 мл 0,9 % розчину натрію хлоридудля ін’єкцій або інфузій або 5 % розчину глюкози. Одержаний розчин для інфузій вводять протягом не менше 3 хвилин через бічний порт інфузійної системи у струмінь 0,9 % розчину натрію хлоридудля ін’єкцій або інфузій або 5 % розчину глюкози.

МІТОЛІК® не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному інфузійному флаконі.

У разі екстравазації введення препарату негайно припиняють і продовжують інфузію в іншу вену. Враховуючи відсутність шкірно-наривної дії мітоксантрону, ризик тяжких місцевих реакцій при випадковому паравенозному введенні препарату незначний.

Дози для дорослих і пацієнтів літнього віку

Метастатичний рак молочної залози, неходжкінська лімфома, первинний рак печінки.

Монотерапія. МІТОЛІК®рекомендується вводити у початковій дозі 14 мг/м2 поверхні тіла шляхом одноразової внутрішньовенної інфузії. Курси лікування повторюють з інтервалами у 21 день за умови нормалізації кількості лейкоцитів і тромбоцитів у крові. При лікуванні пацієнтів зі зниженими резервами кісткового мозку (наприклад, унаслідок попередньої хіміотерапії або поганого загального стану) початкову дозу рекомендується знижувати до 12 мг/м2 поверхні тіла або нижче.

Наступні дози і час їх введення визначають залежно від ступеня і тривалості мієлосупресії. У таблиці 1 наведені рекомендації щодо корекції доз при лікуванні поширеного раку молочної залози і неходжкінської лімфоми, виходячи з найнижчої кількості лейкоцитів і тромбоцитів (яка зазвичай спостерігається приблизно через 10 діб після введення препарату).

Таблиця 1.

Мінімальна кількість формених елементів крові після введення попередньої дози

Час нормалізації показників

Наступна доза після нормалізації гематологічних показників

Лейкоцити

Тромбоцити

>1,5 ? 109

та > 50 ? 109

? 21 доби

Доза, що дорівнює попередній, введення після нормалізації гематологічних показників.

>1,5 ? 109

та >50 ? 109

> 21 доби

Відстрочення введення до нормалізації гематологічних показників, потім введення дози, що дорівнює попередній.

<1,5 ? 109

або< 50 ? 109

Будь-який

Доза, зменшена на 2 мг/м2 порівняно з попередньою, введення після нормалізації гематологічних показників.

<1,0 ? 109

або<</span> 25 ? 109

Будь-який

Доза, зменшена на 4 мг/м2 порівняно з попередньою, введення після нормалізації гематологічних показників.

Комбінована терапія. МІТОЛІК® можна застосовувати як складову комбінованої хіміотерапії. При метастатичному раку молочної залози ефективною є терапія препаратом МІТОЛІК® у поєднанні з циклофосфамідом і 5?фторурацилом або метатрексатом і мітоміцином С.

При застосуванні препарату МІТОЛІК® в комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами початкову дозу необхідно знижувати на 2-4 мг/м2 поверхні тіла порівняно з рекомендованою дозою при монотерапії. Наступні дози визначають залежно від ступеня і тривалості мієлосупресії (див. таблицю 1).

Гострий нелімфобластний лейкоз.

Монотерапія. Для індукції ремісії МІТОЛІК® рекомендується призначати 1 раз на добу у дозі 12 мг/м2 поверхні тіла протягом 5 днів поспіль (сумарна доза становить 60 мг/м2).

Комбінована терапія.При лікуванні гострого нелімфобластного лейкозу (ГНЛЛ) МІТОЛІК® найчастіше застосовують у поєднанні з цитарабіном. Така комбінована схема є ефективною як при первинному ГНЛЛ, так і при рецидиві захворювання.

При індукційній терапії першої лінії МІТОЛІК® вводять внутрішньовенно у дозі 10?12 мг/м2 поверхні тіла на добу 3 дні поспіль у комбінації з цитарабіном у дозі 100 мг/м2 поверхні тіла на добу протягом 7 діб (шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії). Зазвичай після першого курсу індукційної терапії призначають ще один курс індукційної терапії і курс консолідуючої терапії. У кожному конкретному випадку рішення про модифікацію стандартної схеми терапії приймає лікар, зважаючи на стан хворого.

У разі рецидиву захворювання або неефективності традиційної хіміотерапії першої лінії можна застосовувати МІТОЛІК® у поєднанні з етопозидом. Однак слід мати на увазі, що комбінована терапія препаратом МІТОЛІК® і етопозидом або іншими цитотоксичними препаратами може спричиняти більш виражену мієлосупресію, ніж монотерапія препаратом МІТОЛІК®.

Корекцію доз препарату МІТОЛІК® здійснюють залежно від тяжкості токсичних ефектів, відповіді на терапію та індивідуальних характеристик пацієнтів.

Гормонрефрактерний рак передміхурової залози з больовим синдромом

МІТОЛІК® призначають у дозі 12 мг/м2 поверхні тіла шляхом коротких внутрішньовенних інфузій з інтервалами у 21 день у поєднанні з преднізолоном (10 мг перорально).

У таблицях 2 і 3 наведені рекомендації щодо корекції доз препарату МІТОЛІК® при лікуванні гормонрефрактерного раку передміхурової залози з больовим синдромом.

Таблиця 2.

Кількість формених елементів крові безпосередньо перед наступним курсом лікування

Корекція доз під час наступного курсу лікування

Лейкоцити

Гранулоцити

Тромбоцити

> 3 ? 109

та >1,5 ? 109

та >150 ? 109

Корекція доз не потрібна.

< 3 ? 109

або<1,5 ? 109

або<150 ? 109

Збільшення інтервалів між курсами з інкрементом
в один тиждень до нормалізації кількості формених елементів крові.

Таблиця 3.

Найнижча кількість формених елементів крові
(через 10-14 діб після введення)

Корекція доз під час наступного курсу лікування

Гранулоцити

Тромбоцити

< 0,5 ? 109

або < 50 ? 109

Зниження дози на 2 мг/м2

>1,0 ? 109

та >100 ? 109

При мінімальних токсичних ефектах негематологічного характеру – збільшення дози на 2 мг/м2

Розсіяний склероз

МІТОЛІК® вводять у дозі 12 мг/м2 поверхні тіла кожні 3 місяці. У разі появи небажаних побічних ефектів дози коригують згідно з рекомендаціями у таблиці 4.

Таблиця 4.

Доза

Клінічні ознаки токсичної дії

Кількість лейкоцитів

Кількість тромбоцитів

10 мг/м2

Помірні або тяжкі

9 мг/м2

< 3,5 ? 109

< 100 ? 109

6 мг/м2

< 3,5 ? 109

< 75 ? 109

Планова тривалість лікування пацієнтів, які отримують рекомендовані дози 12 мг/м2 поверхні тіла, зазвичай становить 24 місяці. В окремих випадках тривалість можна скоротити, наприклад, унаслідок токсичних ефектів. Успіх лікування залежить не лише від тривалості терапії.

Деякі пацієнти отримували мітоксантрон триваліший час, при цьому кумулятивні дози перевищували 100 мг/м2 поверхні тіла. Однак зазвичай кумулятивну дозу 100 мг/м2 поверхні тіла перевищувати не рекомендується. Рішення про доцільність терапії тривалістю понад два роки має приймати лікар індивідуально у кожному конкретному випадку.

Лікування особливих груп пацієнтів

У разі відхилення від норми результатів печінкових тестів може бути необхідною корекція доз. При лікуванні пацієнтів із захворюваннями печінки необхідна обережність.

Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями нирок.

Побічні реакції.

Дозолімітуючим фактором при терапії мітоксантроном є пригнічення функції кісткового мозку. Найбільш виражена і тривала мієлосупресія спостерігається у пацієнтів, які раніше отримували хіміо- або променеву терапію.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Транзиторна лейкопенія зі зниженням кількості лейкоцитів до найнижчого рівня через

10-13 діб після введення мітоксантрону (тяжка лейкопенія у 6 % пацієнтів), тромбоцитопенія (тяжка тромбоцитопенія у 1 % пацієнтів). Анемія. Вторинні злоякісні захворювання (гострий лейкоз).

З боку нервової системи

Неспецифічні небажані побічні ефекти неврологічного характеру, зокрема сонливість, неврит, сплутаність свідомості, судоми, занепокоєння, слабка парестезія.

З боку органа зору

Оборотне забарвлення склери у блакитний колір, кон’юнктивіт.

З боку серцевої системи

Безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка і транзиторні зміни ЕКГ при тривалому лікуванні. Аритмії. Серцева недостатність після тривалого лікування (у 2,6 % пацієнтів, які отримали кумулятивну дозу мітоксантрону 140 мг/м2 поверхні тіла); кардіоміопатія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Риніт.Задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту

Слабка нудота і блювання відзначаються приблизно у половини пацієнтів (тяжкі нудота і блювання – у 1 % хворих), стоматит, діарея, абдомінальний біль, анорексія, запор, запалення слизових оболонок, зміни смакових відчуттів.Шлунково-кишкові кровотечі.

З боку гепатобіліарної системи

Підвищення рівнів печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірних тканин

АлопеціяIII ступеня відзначається приблизно у половини пацієнтів (тяжка алопеція – у поодиноких випадках). Транзиторні зміни забарвлення шкіри.Висипання, оніхоліз, забарвлення шкіри та нігтів у блакитний колір, дистрофія нігтів.

З боку нирок та сечовидільної системи

Зміни забарвлення сечі протягом 24 годин після введення препарату.Підвищення рівнів креатиніну та азоту в сироватці крові.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз

Аменорея.

Ефекти загального характеру та місцеві реакції

Алергічні реакції (зокрема екзантема, задишка, артеріальна гіпотензія, анафілактичні/анафілактоїдні реакції), анафілактичний шок. Слабкість, пропасниця. Місцеві реакції у місці екстравазації (еритема, набряк, біль, відчуття печіння, забарвлення шкіри у блакитний колір, некроз); флебіт.

З боку метаболізму

Синдром лізису пухлини (з такими проявами як гіперурикемія, гіперкаліємія, гіперфосфатемія і гіпокальціємія).

Передозування.

Залежно від дози і фізичного стану пацієнта можуть відзначатися токсичні ураження системи кровотворення (з такими проявами, як агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія), шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок.

У поодиноких випадках ненавмисне одноразове введення мітоксантрону у дозах понад 10 разів вищих за рекомендовану спричиняло летальний наслідок внаслідок тяжкої лейкопенії із супутніми інфекціями.

Специфічний антидот мітоксантрону невідомий.

У випадку передозування пацієнт має перебувати під пильним наглядом. Лікування –симптоматичне і підтримуюче.

Малоймовірно, що перитонеальний діаліз або гемодіаліз можуть бути ефективними у разі передозування, оскільки мітоксантрон інтенсивно зв’язується з тканинами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відповідні добре контрольовані клінічні дослідження на вагітних не проводилися. Доклінічні дослідження виявили репродуктивну токсичність, мутагенність і канцерогенність мітоксантрону, тобто він може становити потенційну небезпеку для людини. Дослідження тератогенності на тваринах були недостатніми, тому ризик тератогенних ефектів оцінити неможливо. Мітоксантрон не призначають вагітним.

Мітоксантрон був виявлений у грудному молоці в значній концентрації (18 нг/мл) через 28 діб після останнього введення препарату. Оскільки мітоксантрон потенційно може спричиняти серйозні небажані реакції у немовлят, годування груддю необхідно припинити до початку терапії.

Діти. Досвід застосування препарату МІТОЛІК® у педіатричній практиці обмежений.

Особливі заходи безпеки.

Препарат застосовують у спеціалізованому стаціонарі.

При роботі з препаратом необхідно дотримуватися загальних правил безпеки при поводженні з цитотоксичними речовинами.

Необхідно користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами і шапочками або комбінезонами).

Необхідно вживати заходи для запобігання потраплянню розчинів препарату МІТОЛІК® на шкіру, слизові оболонки або в очі. Якщо це все ж сталося, уражене місце негайно промивають великою кількістю води.

При відборі препарату з флакона його слід тримати пробкою догори, оскільки при контакті розчину мітоксантрону з пробкою потенційно можливе його розпилення.

Вагітному медичному персоналу не можна працювати з препаратом.

Рекомендується така процедура очищення поверхонь у разі потрапляння на них розчинів препарату МІТОЛІК®. Готують 50 % водний розчин свіжого концентрованого хлорного вапна (з вмістом активного хлору приблизно 10-13 %). Можна використовувати комерційні засоби будь-яких відомих виробників, що містять гіпохлорит натрію або кальцію. Одержаним розчином хлорного вапна змочують шматок тканини і накладають його на забруднену ділянку. Розлитий розчин препарату МІТОЛІК® можна вважати дезактивованим після повного зникнення блакитного забарвлення. Потім ділянку промивають водою і протирають сухою тканиною. Усі ці маніпуляції необхідно виконувати у захисному одязі.

Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з препаратом МІТОЛІК® при приготуванні та введенні розчинів для інфузій і прибиранні, необхідно знищувати згідно з затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин, бажано шляхом високотемпературного спалення.

Особливості застосування.

Лікування мітоксантроном має проводитися під контролем лікаря-онколога при наявності засобів для клінічного і лабораторного моніторингу стану пацієнта під час і після лікування.

При маніпуляціях з препаратом необхідно додержуватися правил роботи з цитотоксичними речовинами.

У процесі лікування необхідно регулярно контролювати головні клінічні, гематологічні та біохімічні показники. Кількість формених елементів крові необхідно визначати кілька разів протягом курсу лікування. Залежно від цих показників відповідним чином коригують дози препарату.

Мітоксантрон необхідно з обережністю призначати пацієнтам з мієлосупресією або поганим загальним станом. У таких випадках рекомендується частіше визначати кількість формених елементів крові і звертати особливу увагу на кількість нейтрофілів. Мієлосупресія може бути тяжчою і тривалішою у пацієнтів, які раніше отримували хіміо- або променеву терапію, а також у виснажених хворих.

Відзначалися випадки функціональних змін з боку серця, зокрема розвиток хронічної серцевої недостатності і зменшення фракції викиду лівого шлуночка. Більшість побічних ефектів з боку серцево-судинної системи відзначалися у пацієнтів, які раніше отримували антрацикліни або інші кардіотоксичні онколітичні препарати та/або променеву терапію на ділянку грудної клітки/середостіння, а також у хворих з кардіологічними захворюваннями в анамнезі. Пацієнтам цих категорій мітоксантрон рекомендується призначати у повній дозі згідно з типовою схемою, однак у таких випадках лікар має бути особливо уважним і проводити регулярні ретельні кардіологічні обстеження від самого початку лікування. Особлива обережність необхідна при лікуванні хворих, які раніше отримали максимальні кумулятивні дози антрациклінів (наприклад, доксорубіцину або даунорубіцину).

Оскільки досвід тривалої терапії мітоксантроном обмежений, рекомендується також проводити кардіологічні обстеження пацієнтів без певних факторів ризику, якщо кумулятивна доза мітоксантрону перевищує 160 мг/м2 поверхні тіла.

Пацієнти з тяжкою печінковою недостатністю, набряками, асцитом або плевральним випотом мають перебувати під пильним наглядом.

Мітоксантрон може забарвлювати сечу в синьо-зелений колір протягом 24 годин після введення препарату. Пацієнтів слід заздалегідь попереджати про це явище.

У поодиноких випадках шкіра та нігті можуть набувати блакитнуватого забарвлення. Дуже рідко спостерігається оборотне блакитне забарвлення склери.

При лікуванні мітоксантроном лейкозу може розвиватися гіперурикемія внаслідок швидкого лізису клітин пухлини. Для запобігання цьому явищу слід регулярно контролювати рівень сечової кислоти у сироватці крові і призначати препарати для зниження концентрації сечової кислоти ще до початку протилейкозної терапії.

Системні інфекції необхідно пролікувати безпосередньо перед або у процесі терапії мітоксантроном.

Відомості про введення мітоксантрону іншими шляхами, окрім внутрішньовенного, відсутні. Невідомо, чи безпечно вводити мітоксантрон інтратекально.

Імунізація у період лікування мітоксантроном може бути неефективною. Слід уникати імунізації живими вірусними вакцинами.

Лікування мітоксантроном може спричинити зниження кількості сперматозоїдів і якості сперми у пацієнтів-чоловіків.

Пацієнткам репродуктивного віку та їхнім партнерам необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування і протягом щонайменше 6 місяців після закінчення терапії мітоксантроном.

Особливості застосування при лікуванні хворих на розсіяний склероз

Лікування мітоксантроном має проводитися під контролем фахівця з лікування розсіяного склерозу.

Оскільки мітоксантрон може негативно впливати на функцію серця, перед початком терапії і при появі симптомів серцевої недостатності у процесі терапії проводять виміри фракції викиду лівого шлуночка (за допомогою ехокардіографії або ізотопного сканування). При зменшенні фракції викиду лівого шлуночка до рівня менше за 50 % від норми мітоксантрон, як правило, відміняють.

Пацієнтам, які раніше отримали загальну кумулятивну дозу мітоксантрону 100 мг/м2 поверхні тіла, слід проходити повне кардіологічне обстеження (з виміром фракції викиду лівого шлуночка) до початку терапії. Пацієнтам, які отримали загальну кумулятивну дозу мітоксантрону 140 мг/м2 поверхні тіла, препарат не призначають.

Перед початком терапії, а також у процесі лікування, особливо при появі ознак розвитку інфекції, необхідно проводити повний аналіз крові (з визначенням кількості тромбоцитів). Перед кожним введенням мітоксантрону також необхідно визначати рівні печінкових ферментів у сироватці крові.

При наявності у хворого на розсіяний склероз порушень функції печінки призначати мітоксантрон не рекомендується. Кліренс мітоксантрону у таких пацієнтів знижений, а схема корекції доз для таких випадків ще не розроблена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. ОскількиМІТОЛІК® може спричиняти певні небажані побічні ефекти, він може негативно впливати на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При застосуванні препарату МІТОЛІК® у поєднанні з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію кісткового мозку, мієлотоксичність мітоксантрону та/або інших препаратів може посилюватися.

При комбінованому застосуванні препарату МІТОЛІК® та інших потенційно кардіотоксичних лікарських засобів (наприклад, інших антрациклінів) ризик кардіотоксичних ефектів зростає.

Терапія інгібіторами топоізомерази II, зокрема мітоксантроном, у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами та/або променевою терапією асоціюється зі зростанням ризику розвитку гострого мієлоїдного лейкозу або мієлодиспластичного синдрому.

Імунізація у період лікування мітоксантроном може бути неефективною.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мітоксантрон є похідним антрацендіону. Він зв’язується з ядерною ДНК. Механізм дії мітоксантрону ще не вивчений повністю. Мітоксантрон чинить цитотоксичний ефект як на проліферуючі, так і непроліферуючі клітини людини, тобто його дія не залежить від фази клітинного циклу.

Мітоксантрон можна застосовувати у поєднанні з іншими антинеопластичними засобами і глюкокортикостероїдами. При цьому посилюється дія на функцію кісткового мозку і слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, однак ці ефекти мають оборотний характер. Адекватна корекція доз дозволяє запобігти відповідним небажаним побічним ефектам.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення кліренс мітоксантрону з плазми крові має трифазний характер.

Мітоксантрон швидко і широко розподіляється у тканинах.

Приблизно 78 % мітоксантрону зв’язується з білками плазми крові.

Мітоксантрон виводиться нирками і гепатобіліарною системою. У перші 5 діб після введення екскретується лише 20-32 % дози (6-11 % із сечею і 13-25 % з калом). Із сечею 65 % мітоксантрону виводиться у незміненому вигляді, а 35 % – переважно у вигляді двох неактивних метаболітів та їх глюкуронідних кон’югатів. Приблизно дві третини від їхньої кількості екскретується у першу добу.

Процес елімінації мітоксантрону повільний, середній період напіввиведення становить 12 діб (діапазон 5-18 діб). Концентрації мітоксантрону в тканинах утримуються на стабільному рівні тривалий час. Періоди напіввиведення мітоксантрону приблизно однакові при одноразовому введенні препарату кожні 3 тижні і при введенні 5 днів поспіль кожні 3 тижні.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічнівластивості:рідина темно-синього кольору.

Несумісність.Не допускається змішування МІТОЛІКУ® з гепарином в одному інфузійному флаконі, оскільки при цьому може утворюватися осад.

МІТОЛІК® не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами в одному інфузійному флаконі.

Термін придатності.

2,5 року.

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Не заморожувати!

Упаковка.

По 5 мл у флаконах № 10 або № 1; по 10 мл у флаконах № 10; по 10 мл або по 15 мл у флаконах № 1.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ «Біолік».

Місцезнаходження.

61070,Україна, м. Харків, Помірки.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СОННАТ®

(SONNAT®)

Склад:

діюча речовина: zopiclone;

1 таблетка містить зопіклону, у перерахуванні на 100 % речовину 7,5 мг;

допоміжні речовини: повідон; тальк; лактоза, моногідрат (таблеттоза-80); целюлоза мікрокристалічна; кальцію стеарат; суміш для покриття «Opadry II Yellow» 33G22507 (триацетин; гіпромелоза; лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь; заліза оксид жовтий (Е 172)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Снодійніта седативні препарати. Зопіклон.

Код АТС N05С F01.

Клінічні характеристики.

Показання.Тяжкі розлади сну: ситуативне та тимчасове безсоння.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Тяжка гостра або тяжка хронічна печінкова недостатність (ризик енцефалопатії). Гостра дихальна недостатність. Тяжкий синдром апное під час сну. Міастенія. Вроджена галактоземія; синдром мальабсорбції глюкози/галактози або дефіцит лактази (через вміст у препараті лактози). Дитячий вік. Період вагітності та годування груддю.

Спосіб застосування та дози.Застосовують внутрішньо. Лікування слід розпочинати з мінімальної ефективної дози. Залежно від ефективності та переносимості препарату доза у подальшому може бути збільшена. Добова доза Соннату®не має перевищувати 7,5 мг (1 таблетка). Препарат слід застосовувати безпосередньо перед сном.

Рекомендована добова доза Соннату®:

дорослим віком до 65 років – 1 таблетка;

пацієнтам старше 65 років – 1/2 таблетки (1 таблетка – у виняткових випадках);

пацієнтам із порушенням функції печінки та пацієнтам із хронічною дихальною недостатністю – 1/2 таблетки;

пацієнтам із нирковою недостатністю лікування слід розпочинати зі зменшеної дози (1/2 таблетки).

Тривалість терапії ситуативного безсоння – 2-5 днів, тимчасового – 2-3 тижні. Тривалість лікування за рішенням лікаря може бути збільшена, однак не має перевищувати 4 тижні (враховуючи період поступового зниження дози).

Побічні реакції.Побічні реакції залежать від дози та індивідуальної чутливості пацієнта. Можливі побічні реакції:

з боку травного тракту: відчуття гіркого або металевого присмаку у роті; інколи – нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, диспепсія, анорексія або підвищений апетит;

з боку центральної та периферичної нервової системи:при пробудженні – сонливість, запаморочення, порушення координації; головний біль, порушення поведінки, зміна свідомості, неспокійна поведінка, дратівливість, агресивність, сомнамбулізм, антероградна амнезія (ризик розвитку пропорційний прийнятій дозі), сплутаність свідомості, галюцинації, зниження уваги, безсоння, нічні жахи, напруження, зміни статевого потягу, депресивний настрій, відчуття сп’яніння, ейфорія, виражена атаксія, порушення мови;

з боку кістково-м’язової системи: м’язова слабкість;

з боку органа зору: диплопія;

з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – збільшення рівня трансаміназ та/або лужної фосфатази, що у поодиноких випадках може призвести до порушення функції печінки;

алергічні реакції: висипання (у т.ч. кропив’янка), свербіж, задишка, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.

інші: астенія, втрата маси тіла, поява фізичної та психологічної залежності, синдром відміни або рикошетне безсоння.

Передозування.Симптоми: сплутаність свідомості, млявість, сонливість, атаксія, м’язова слабкість, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, кома. Передозування може призвести до летального наслідку, особливо у випадках одночасного передозування кількома депресантами центральної нервової системи (включаючи алкоголь).

Лікування: викликати блювання (у випадку, якщо передозування сталося не більше

1 години тому), промивання шлунка із захистом дихальних шляхів, потім – прийом активованого вугілля. Гемодіаліз неефективний. Необхідне ретельне спостереження за серцевою та дихальною функціями. Може бути корисним введення флумазенілу, який має протилежний зопіклону ефект, що може викликати появу неврологічних розладів (судоми).

Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування високих доз зопіклону під час II або III триместрів вагітності може призвести до зменшення рухової активності та до зміни частоти серцевих скорочень в ембріона. Низькі дози можуть призвести до гіпотонії аксіальних м’язів та порушення смоктання, що мають оборотний характер. При застосуванні високих доз у новонароджених можуть спостерігатися оборотне пригнічення дихання або апное та гіпотермія, розвинутися синдром відміни. Тому у період вагітності слід уникати застосування зопіклону. При застосуванні Соннату® годування груддю слід припинити.

Діти. Зопіклон не застосовують дітям.

Особливості застосування.

Звикання.Після прийому бензодіазепінів чи їхніх похідних протягом кількох тижнів заспокійливий чи снодійний вплив однієї і тої самої дози може поступово послаблюватись. У пацієнтів, у яких період лікування зопіклоном не перевищував 4 тижні, спостерігалася відсутність вираженого звикання до препарату.

Залежність.Лікування бензодіазепінами та їхніми похідними, особливо тривале, може призводити до фізичної й психологічної фармакозалежності. Розвитку залежності сприяють кілька факторів: тривалість лікування, доза, наявність в анамнезі залежності до лікарських засобів або інших речовин, включаючи алкоголь, тривожність. У дуже рідкісних випадках залежність від зопіклону спостерігалася при отриманні терапевтичних доз.

Після закінчення лікування, залежність може призводити до появи синдрому відміни. Деякі симптоми якого виникають часто, але є слабкими: безсоння, головний біль, тривожність, міалгія, напруженість м’язів і дратівливість. Інші симптоми, що виникають дуже рідко: збуджений стан або навіть сплутаність свідомості, парестезія кінцівок, підвищена чутливість до світла, шуму і фізичного контакту, деперсоналізація, дереалізація, галюцинації та судоми. Симптоми відміни можуть розвиватися через кілька днів після припинення лікування. При застосуванні бензодіазепінів короткої дії, особливо у високих дозах, симптоми відміни можуть виникнути між двома прийомами доз. Ризик залежності може зростати при одночасному лікуванні кількома бензодіазепінами як анксіолітиками або снодійними.

Також відомі окремі випадки зловживання препаратом.

Рикошетне безсоння.Як загострення при безсонні, яке намагалися лікувати за допомогою бензодіазепінів або їхніх похідних, може розвиватися транзиторне рикошетне безсоння.

Амнезія і змінена психомоторна функція. Протягом кількох годин після прийому таблетки можуть виникати антероградна амнезія і змінена психомоторна функція. Щоб знизити ризик їх розвитку, пацієнт повинен приймати таблетку безпосередньо перед сном і переконатися, що умови є максимально сприятливими для декількох годин неперервного сну.

Поведінкові розлади. У деяких пацієнтів бензодіазепіни та їхні похідні можуть спричинити синдром зміни свідомості (різного ступеня) і порушення пам’яті та поведінки: загострення безсоння, нічні жахи, збуджений стан, нервозність, маячні думки, галюцинації, онейроїдний стан, сплутаність свідомості, психозоподібні симптоми, ейфорію, дратівливість, антероградну амнезію, сугестивність (навіюваність).

Ці симптоми можуть супроводжуватися розладами, що є потенційно шкідливими для пацієнта чи інших осіб: аномальна поведінка, аутоагресія чи агресія стосовно інших осіб, особливо якщо члени родини або друзі намагаються завадити хворому робити те, що він бажає, автоматична поведінка з подальшою амнезією.

Поява цих симптомів вимагає припинення лікування.

Сомнамбулізм і пов’язана з цим поведінка. У хворих, які прийняли зопіклон і повністю не прокинулися, може спостерігатися сомнамбулізм та інші види подібної поведінки, коли пацієнт під час сну здійснює керування автомобілем, приготування та вживання їжі, телефонні дзвінки, сексуальні контакти, після чого нічого не пам’ятає.

Застосування разом із зопіклоном алкоголю та інших засобів, що пригнічують ЦНС, підвищує ризик поведінкових розладів, що виникають при застосуванні зопіклону в дозах, що перевищують максимально рекомендовану дозу.

Для пацієнтів, у яких розвинулися такі розлади поведінки, настійно рекомендується припинити прийом зопіклону.

Ризик акумуляції лікарського засобу.Бензодіазепіни та їхні похідні (так само, як і будь-який інший лікарський засіб) залишаються в організмі протягом часу, що дорівнює приблизно 5 періодам напіввиведення. У літніх пацієнтів та хворих із порушеннями функції печінки, період напіввиведення може бути значно довшим. Після застосування повторних доз, зопіклон або його метаболіти досягають стаціонарного стану набагато пізніше та при більш високому рівні. Ефективність та безпеку засобу можна оцінювати тільки при досягненні стаціонарного стану.

Під час клінічних досліджень у пацієнтів з нирковою недостатністю акумуляції зопіклону не спостерігалося.

Пацієнти літнього віку.Призначаючи бензодіазепіни чи їхні похідні пацієнтам літнього віку, слід пам’ятати про їх заспокійливу та/або міорелаксуючу дію, що може стати причиною падінь, що часто мають серйозні наслідки для цієї групи хворих.

Запобіжні заходи при застосуванні.Рекомендується особлива обережність при призначенні препарату пацієнтам, які мають в анамнезі алкоголізм чи інші види залежності від лікарських засобів або інших речовин.

Безсоння може бути ознакою фізичного або психічного розладу. У разі, якщо після короткого періоду лікування безсоння зберігається або загострюється, клінічний діагноз слід оцінити повторно.

Тривалість лікування.Тривалість лікування повинна бути встановлена чітко за показаннями, залежно від виду безсоння у пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з великим депресивним епізодом.Бензодіазепіни та їх похідні не слід призначати у вигляді монотерапії, оскільки у такому випадку депресія, продовжує свій розвиток і супроводжується незмінним чи підвищеним ризиком суїциду.

Процес поступового припинення лікування.Пацієнтам потрібно чітко пояснити, як припиняти процес лікування, про необхідність поступового зниження дозування, а також попередити про ризик рикошетного безсоння. Це дозволить мінімізувати будь-яке безсоння, яке може виникнути через симптоми відміни, спричинені припиненням лікування, навіть поступовим.

Пацієнти повинні бути проінформовані про можливий дискомфорт під час періоду поступового припинення лікування.

Пацієнти із дихальною недостатністю.Призначаючи бензодіазепіни та їхні похідні пацієнтам із дихальною недостатністю, слід пам’ятати про їхню пригнічувальну дію на дихальний центр (особливо тому, що тривожність і занепокоєння можуть бути попереджувальними ознаками дихальної декомпенсації, яка вимагає переведення хворого до відділення інтенсивної терапії).

Пацієнти з нирковою недостатністю та літні пацієнти.Хоча після тривалого застосування не було виявлено акумуляції зопіклону, цій групі пацієнтів рекомендується призначати половину звичайної рекомендованої дози як застережний захід. Пацієнтів слід застерегти, щоб вони не приймали препарат одночасно з іншими заспокійливими засобами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.Під час прийому зопіклону слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.Алкоголь посилює седативний ефект зопіклону. Соннат® посилює дію препаратів, що виявляють пригнічувальний вплив на центральну нервову систему (похідні морфіну, седативні препарати, антидепресанти, нейролептики, барбітурати, анксіолітики, баклофен, талідомід, пізотифен та ін.), що може призвести до посилення депресії. Паралельне застосування із похідними морфіну збільшує ризик зупинки дихання. Існує підвищений ризик зупинки дихання з можливим летальним наслідком при одночасному застосуванні зопіклону з бупренорфіном.

Враховуючи, що метаболізм зопіклону здійснюється під впливом ізоензиму CYP3А4 цитохрому Р450, при його призначенні разом із препаратами, що є інгібіторами CYP3А4 (еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір), необхідно зниження дози зопіклону. Відповідно, при одночасному застосуванні з індукторами CYP3А4 (рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн та препарати звіробою) може знадобитися збільшення дози зопіклону.

Не слід призначати одночасно із зопіклоном препарати – депресанти ЦНС: інші снодійні, седативні Н1-антигістамінні засоби, центральні антигіпертензивні засоби, оскільки це може призвести до посилення депресії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Зопіклон належить до групи циклопіролонів та споріднений до класу бензодіазепінів. Седативно-снодійна дія зопіклону зумовлена високим ступенем спорідненості до місць зв’язування на рецепторному комплексі ГАМК у центральній нервовій системі. Зопіклон подовжує тривалість сну, поліпшує його якість та зменшує кількість нічних пробуджень, зберігаючи нормальну фазову структуру сну і не зменшуючи при цьому частки швидкого сну.

Фармакокінетика.При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові становить 60 нг/мл, час її досягнення1,5-2 години після прийому. Добре проникає крізь гістогематичні бар’єри, включаючи гематоенцефалічний бар’єр, і розподіляється по органах і тканинах, у тому числі головного мозку. Період напіввиведення препаратустановить 5,56 годин. Повторний прийом не супроводжується кумуляцією препарату і його метаболітів. При тяжкій нирковій недостатності виведення препарату може сповільнюватися.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки, вкриті плівковою оболонкою, кремувато-жовтого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею, з написом «КМП» з одного боку таблетки. На поперечному розламі видно ядро білого кольору.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, 1 або 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.ВАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаходження.Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДЕТРАЛЕКС®

(DETRALEX®)

Склад лікарського засобу:

діюча речовина:1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 500 мг мікронізованої очищеної флавоноїдної фракції, яка містить 450 мг діосміну (90 %) і 50 мг флавоноїдів у вигляді гесперидину (10 %);

допомiжнi речовини: желатин, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), тальк, вода очищена, гліцерин, макрогол 6000, гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма.Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Оранжево-рожевого кольору, овальної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Назва і місцезнаходження виробника.

Les Laboratoires Servier Industrie, France/

Лабораторії Серв’є Індастрі, Франція.

905rout de Saran – 45520Gidy, France/

905 рут де Саран – 45520 Жіді, Франція.

Фармакотерапевтична група.Капіляростабілізуючі засоби. Біофлавоноїди. Діосмін, комбінації. КодATC С05СA53.

Препарат має венотонічну та ангіопротекторну дію, підвищує венозний тонус, зменшує розтяжність вен і веностаз, поліпшує мікроциркуляцію, зменшує проникність капілярів і підвищує їх резистентність, поліпшує лімфатичний дренаж, збільшуючи лімфатичний відтік.

Препарат також зменшує взаємодію лейкоцитів та ендотелію, адгезію лейкоцитів у посткапілярних венулах. Це знижує пошкоджуючу дію медіаторів запалення на стінки вен і стулки клапанів вен.

Період напіввиведення препарату становить 11 годин.

Виведення діючої речовини відбувається головним чином через кишечник. Через сечу виводиться в середньому 14 % застосованої дози.

Показання для застосування.

Симптоматичне лікування венолімфатичної недостатності (важкість у ногах, біль, набряки).

Симптоматичне лікування геморою.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Належні заходи безпеки при застосуванні.

У випадку гострого геморою спосіб застосування цього медичного препарату не замінює специфічного лікування, та не перешкоджає лікуванню інших проктологічних захворювань. Якщо протягом короткого курсу лікування симптоми не зникають швидко, необхідно провести додаткове проктологічне обстеження та відкоригувати лікування.

При порушеннях венозного кровообігу лікування є більш ефективним у разі дотримання наступних рекомендацій щодо способу життя:

– уникати дії сонячного світла, довготривалого стояння, надлишкової ваги;

– носити спеціальні панчохи для покращення кровообігу.

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.Експериментальні та клінічні дослідження не виявили тератогенної дії препарату на плід, а також інших небажаних ефектів.

Не рекомендується годування груддю під час застосування препарату Детралекс® (у зв’язку з відсутністю достатньої кількості даних щодо проникнення препарату у грудне молоко).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботіз іншими механізмами.Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з різними механізмами. У разі появи ознак побічної дії препарату (див. «Побічна дія» ) необхідно бути обережними.

Діти.Дані щодо застосування препарату Детралекс® дітям відсутні.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Призначається дорослим.

Лікування венолімфатичної недостатності (симптоми: набряки, біль, важкість у ногах, нічні судоми, трофічні виразки, лімфедема тощо): 2 таблетки на добу (у два прийоми), під час їди. Після тижня застосування можна приймати 2 таблетки на добу одноразово під час їди.

Хронічний геморой: 2 таблетки на добу (у два прийоми), під час їди. Після тижня застосування можна приймати 2 таблетки на добу одноразово під час їди.

Гострий геморой: 6 таблеток на добу протягом перших 4 днів і по 4 таблетки на добу протягом

наступних 3 днів. Застосовувати під час їди. Добову кількість таблеток розподілити на 2-3 прийоми.

Курс лікування. Тривалість лікування залежить від показання до застосування та перебігу захворювання. Середня тривалість лікування становить 2-3 місяці.

Передозування.Дотепер про випадки передозування не повідомлялося.

Побічні ефекти.

Під час лікування препаратом можуть спостерігалися наступні побічні реакції, які наведені нижче, з наступною частотою: дуже часто (? 1/10), часто (? 1/100 до <1/10), нечасто (? 1/1000 до < 1/100), рідко (? 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (не може бути визначена згідно з наявною інформацєю).<span style=’mso-spacerun:yes’>

З боку нервової системи:

* Часто: запаморочення, головний біль, нездужання.

З боку шлунково-кишкового тракту:

* Часто: діарея, диспепсія, нудота, блювання.

* Нечасто: коліти.

З боку шкіри та підшкірної тканини:

* Рідко: висип, свербіж, кропивянка.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дотепер дослідження щодо взаємодії не проводились. Однак, беручи до уваги великий ринковий досвід застосування препарату, до сьогодні не було заявлено про лікарську взаємодію.

Термін придатності.4 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.Блістери ПВХ/Алюміній.

30 таблеток в упаковці: по 15 таблеток у блістері, по 2 блістери у коробці.

60 таблеток в упаковці: по 15 таблеток у блістері, по 4 блістери у коробці.

Категорія відпуску.Без рецепта.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

CИМГАЛ

(SIMGAL)

Cклад:

діюча речовина: симвастатин;

1 таблетка містить симвастатину 10 мг або 20 мг, або 40 мг;

допоміжні речовини:кислота аскорбінова, бутилгідроксіанізол (Е 320), кислоти лимонної моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, лактози моногідрат. Оболонка: таблетки по 10 мг – ОпадрайOYB-34915 рожевий; таблетки по 20 мг – ОпадрайYB-34917 рожевий; таблетки по 40 мг – ОпадрайAMB 80W36564 коричневий.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КoA-редуктази. Код АТС С10А А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гіперхолестеринемія

Лікування первинної гіперхолестеринемії чи змішаної дисліпідемії як доповнення до дієтотерапії, коли дієтотерапія чи інші нефармакологічні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення маси тіла) неефективні.

Лікування гомозиготної спадкової гіперхолестеринемії як доповнення до дієтотерапії та інших методів лікування, спрямованих на зниження рівня ліпідів (наприклад, плазмаферез ЛПНЩ), або коли ці методи неефективні.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Зниження рівня летальності та морбідності від серцево-судинних захворювань у пацієнтів із вираженим атеросклеротичним захворюванням або цукровим діабетом, з нормальними чи підвищеними рівнями холестерину як допоміжна терапія до корекції інших факторів ризику та інших видів кардіозахисної терапії.

Протипоказання.

* Підвищена чутливість до компонентів препарату.

* Захворювання печінки в активній стадії або незрозуміле і стійке підвищення рівнів трансаміназ сироватки крові.

* Період вагітності або годування груддю.

* Одночасне лікування сильнодіючими інгібіторами цитохрому СYР3А4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, флуконазолом, позаконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином і нефазодоном).

Спосіб застосування та дози.

Діапазон доз становить 10-80 мг на добу у вигляді одноразової пероральної дози ввечері. При необхідності дозу коригують рівномірно, з інтервалами не менше 4 тижнів, до максимальної дози 80 мг на добу, яку слід приймати ввечері. Доза 80 мг на добу рекомендується тільки для пацієнтів із тяжкою гіперхолестеринемією і з високим ризиком серцево-судинних ускладнень. Якщо доктор призначив половину таблетки, не можна розламувати таблетку руками. Розділ таблетки слід здійснювати за допомогою ножа.

Гіперхолестеринемія

Пацієнтам слід призначати стандартну дієту, спрямовану на зниження холестерину, яку необхідно дотримуватися під час лікування Симгалом. Стандартна початкова доза становить 20 мг на добу у вигляді одноразової дози увечері. Коли потрібне значне зниження холестерину ЛПНЩ (понад 45 %), початкова доза може бути 40 мг на добу у вигляді одноразової дози ввечері. У разі необхідності коригування дози проводиться як указано вище. Пацієнтам із легкою або помірною гіперхолестерінемією можна призначати препарат у початковій дозі 10 мг.

Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія

Рекомендована доза становить 40 мг симвастатину на добу ввечері чи 80 мг на добу у

3 прийоми: 20 мг – вранці, 20 мг – вдень і вечірня доза – 40 мг. Симгал слід застосовувати як доповнення до інших методів лікування, спрямованих на зниження рівня ліпідів (наприклад, плазмаферез ЛПНЩ) або якщо такі види лікування недоступні.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Доза Симгалу становить 40 мг на добу у вигляді однократної дози ввечері для пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС, з або без гіперліпідемії). Медикаментозну терапію можна розпочинати одночасно із дієтотерапією і фізичними вправами. У разі необхідності коригування дози проводиться як указано вище.

Комбінована терапія

Симгал ефективний у вигляді монотерапії або у комбінації з лікарськими засобами, що посилюють екскрецію жовчної кислоти. Препарат слід приймати більше ніж за 2 години перед або більш ніж через 4 години після застосування лікарських засобів, що посилюють екскрецію жовчної кислоти.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол, гемфіброзил, інші фібрати (крім фенофібрату), або ліпідознижувальні дози (?1 г/добу) ніацину сумісно з Симгалом, доза препарату Симгал не має перевищувати 10 мг на добу. Для пацієнтів, які одночасно з препаратом Симгал приймають аміодарон чи верапаміл, доза Симгалу не має перевищувати 20 мг на добу.

Дозування при нирковій недостатності

Немає необхідності зміни дозування для пацієнтів із помірно вираженою нирковою недостатністю. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), слід ретельно зважити доцільність призначення препарату у дозах, що перевищують 10 мг на добу. Якщо таке дозування вважається необхідним, слід призначати їх з обережністю.

Застосування препарату пацієнтам літнього віку не потребує корекції дози.

Таблетки не можна розламувати. Таблетки 20 мг і 40 мг можна розподілити на дві рівні половини тільки згідно з призначенням лікаря.

Дозування для дітей ( 10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Зазвичай початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу увечері.

Рекомендований діапазон доз становить 10-40 мг на добу; максимальна рекомендована доза становить 40 мг/день. Режим дозування завжди визначається індивідуально відповідно до мети лікування згідно з рекомендаціями щодо лікування пацієнтів у дитячому та підлітковому віці. Дітям та підліткам слід призначати стандартну дієту, спрямовану на зниження холестерину, до початку лікування симвастатином, цю дієту необхідно дотримувати під час лікування симвастатином.

Побічні реакції.

Використовувалися наступні визначення частоти небажаних побічних ефектів: дуже часто (> 1/10), часто (= 1/100, <1/10), нечасто (= 1/1000, <1/100), рідко (= 1/10000, <1/1000), дуже рідко (< 1/10000; включаючи поодинокі випадки), невідомо (не можна визначити на основі наявних даних).<o:p>

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Рідко: анемія.

Порушення з боку нервової системи

Нечасто: порушення сну, включаючи безсоння, нічні жахи, депресія, втрата пам’яті.

Рідко: головний біль, парестезія, запаморочення, судоми, периферична нейропатія, периферична полінейропатія.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення

Дуже рідко: інтерстиціальний легеневий процес.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Рідко: запор, біль у шлунку, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит.

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Рідко: гепатит/жовтяниця.

Дуже рідко: печінкова недостатність.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Рідко: висип, свербіж, алопеція.

Порушення з боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток

Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз з або без ниркової недостатності, міальгія, спазми м’язів, міозит, поліміозит.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: сексуальна дисфункція.

Системні порушення та місцеві реакції

Рідко: астенія.

Рідко спостерігається синдром вираженої підвищеної чутливості, ознаками якого являються: ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищена ШОЕ, артрит і артралгія, уртикарія, фотосенсибілізація, пропасниця, припливи, задишка та слабкість.

Дослідження:

Рідко: підвищення трансаміназ сироватки крові (аланін-амінотрансферази, аспартат-амінотрансферази, гама-глутаміл-транспептидази), підвищення рівнів лужної фосфатази; збільшення рівня КК у сироватці крові.

Передозування.

На сьогодні відомі кілька випадків передозування; максимальна прийнята доза становила 3,6 г. Усі пацієнти одужали без наслідків. Немає специфічного лікування на випадок передозування. У випадку передозування лікування симптоматичне із застосовуванням загальноприйнятих заходів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Симгал протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування препарату вагітним жінкам не встановлена. Жодних контрольованих клінічних досліджень серед вагітних жінок не проводилося. Є кілька повідомлень про вроджені аномалії у новонароджених, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори редуктази HMG-CoA. Однак при аналізі перебігу вагітності у приблизно 200 жінок, які приймали симвастатин або інший споріднений інгібітор редуктази HMG-CoA протягомI триместру, було виявлено, що частота вроджених аномалій була порівняною з частотою, що спостерігалася у загальній популяції. Ця кількість вагітностей була статистично достатньою для виключення

2,5-кратного чи вище збільшення частоти вроджених аномалій на тлі загальної частотності. Хоча немає даних, що частота вроджених аномалій у дітей, матері яких приймали симвастатин або інший споріднений інгібітор редуктази HMG-CoA, не відрізняється від частоти, що спостерігається у загальній популяції, лікування матері симвастатином може зменшити у плода рівні мевалонату, який є прекурсором біосинтезу холестерину. Атеросклероз є хронічним процесом, і, як правило, припинення прийому ліпідознижуючих засобів під час вагітності не повинно значно впливати на довгостроковий ризик, пов’язаний з первинною гіперхолестеринемією. У зв’язку з цим не рекомендується застосовувати Симгал під час вагітності, у період її планування, а також якщо вагітність тільки припускається. Лікування Симгалом слід призупинити на період вагітності або поки не буде встановлено, що пацієнтка не вагітна.

Годування груддю

Залишається невідомим, чи проникає симвастатин або його метаболіти у грудне молоко. Оскільки значна кількість ліків проникає у грудне молоко, а також через великий ризик побічних реакцій, жінкам, що приймають Симгал, слід припинити годування груддю.

Діти.

Безпека та ефективність симвастатину у підлітків ( дівчат, у яких щонайменше 1 рік як почалися менструації) та хлопчиків віком 10-17 років з гетерозиготною спадковою гіперхолестеринемію оцінювалися у дослідженні. Профіль побічних ефектів у пацієнтів, які отримували симвастатин, був подібний до такого у пацієнтів, які приймали плацебо. Дози понад 40 мг не досліджувалися у цієї категорії пацієнтів. У дослідженні не було виявлено впливу на ріст та статевий розвиток підлітків, а також на тривалість менструального циклу у дівчат. Дівчат, які приймають симвастатин, слід проконсультувати щодо методів контрацепції. Симвастатин не досліджувався у пацієнтів молодше 10 років, а також у дівчаток, у яких ще не почалися менструації.

Особливості застосування.

Міопатія/рабдоміоліз

Симвастатин, як і інші інгібітори HMG-CoA (гідроксиметилглютарил-коензим A)-редуктази, інколи може спричиняти міопатію, яка виявляється у вигляді м’язового болю, болючості або слабкості, що супроводжується зростанням креатинкінази більш ніж у

10 раз вище верхнього рівня норми. Інколи міопатія проявляється у формі рабдоміолізу з або без гострої ниркової недостатності, вторинної до мікроальбумінурії. При цьому рідко можуть виникати летальні наслідки. Ризик міопатії збільшується через підвищення концентрації у плазмі крові речовин, що володіють пригнічувальною дією по відношенню до HMG-CoA-редуктази.

Як і у випадку з іншими інгібіторами HMG-CoA-редуктази, ризик розвитку міопатії/ рабдоміолізу залежить від дози.

Вимірювання креатинкінази

Вимірювання креатинкінази (КК) не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або при наявності будь-якої можливої альтернативної причини підвищення КК, оскільки це затрудняє інтерпретацію отриманих показників. Якщо рівні КК значно підвищені на початковому рівні (> 5 разів вище верхнього рівня норми), необхідно провести повторне вимірювання протягом наступних 5-7 днів для підтвердження результатів.

Усіх пацієнтів, які розпочинають терапію симвастатином, або у разі підвищення дози симвастатину, необхідно попередити про ризик розвитку міопатії і про необхідність повідомляти про будь-який незрозумілий м’язовий біль, болючість або слабкість.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, схильним до рабдоміолізу. Для встановлення контрольного базового значення рівень КК слід вимірювати до початку лікування у таких випадках:

* Літній вік (> 70 років).

* Порушення функції нирок.

* Неконтрольований гіпотиреоз.

* Спадкові м’язові порушення у сімейному або особистому анамнезі.

* М’язова токсичність, спричинена статином або фібратом в анамнезі.

* Зловживання алкоголем.

У таких випадках необхідно зважити ризик, пов’язаний з лікуванням, і можливою користю, крім того, рекомендується проведення клінічного моніторингу. Якщо в анамнезі у пацієнта спостерігалося м’язове порушення, пов’язане зі статином або фібратом, слід з обережністю призначати інші препарати цього класу. Якщо рівні КК значно підвищені на початковому рівні (> 5 разів вище верхнього рівня норми), лікування не можна розпочинати.

Якщо у пацієнта, який отримує лікування із застосуванням статину, з’явився м’язовий біль, слабкість або судоми, слід виміряти рівні КК. Якщо при відсутності інтенсивних фізичних навантажень ці рівні значно підвищені (> 5 разів вище верхнього рівня норми), лікування слід припинити. Якщо м’язові симптоми тяжкі за ступенем або викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо рівні КК < 5 x вище верхнього рівня норми, слід розглянути можливість припинення лікування. Якщо розвиток міопатії, можливо, пов’язаний з будь-якою іншою причиною, лікування слід припинити.

Якщо симптоми зникли, а рівні КК повернулися у норму, можна розглянути можливість повторного введення статину або введення альтернативного статину препарату у найнижчих дозах з проведенням ретельного моніторингу.

Терапія симвастатину слід тимчасово припинити за кілька днів до планової радикальної терапії з наступним основним медичним чи хірургічним станом.

Ризик міопатії та рабдоміолізу значно підвищується при одночасному застосуванні симвастатину з сильнодіючими інгібіторами цитохрому CYP3A4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, флуконазолом, позаконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), нефазодоном).

Ризик міопатії та рабдоміолізу також підвищується при одночасному застосуванні з іншими фібратами, ліпідознижуючими дозами (?1 г/добу) ніацину або при одночасному застосуванні аміодарону або верапамілу з високими дозами симвастатину. Також спостерігається незначне підвищення ризику у випадку застосування дилтіазему з симвастатином 80 мг.

Якщо терапію із застосуванням ітраконазолу, кетоконазолу, флуконазолу, позаконазолу, еритроміцину, кларитроміцину або телітроміцину не можна уникнути, лікування симвастатином слід призупинити на час терапії. Більше того, слід з обережністю призначати симвастатин у комбінації з певними менш сильнодіючими інгібіторами CYP3A4: циклоспорином, верапамілом, дилтіаземом. Слід уникати одночасного прийому грейпфрутового соку з симвастатином.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол, гемфіброзил або ліпідознижуючі дози (?1 г/добу) ніацину, доза препарату симвастатину не має перевищувати 10 мг на добу. Застосування симвастатину у комбінації з гемфіброзилом слід уникати, одночасний прийом цих препаратів можливий тільки у випадку, якщо очікувана користь переважає підвищені ризики, пов’язані з цією комбінацією. Очікувану користь від одночасного застосування симвастатину 10 мг на добу з іншими фібратами (крім фенофібрату), ніацином, циклоспорином або даназолом слід ретельно зважати щодо можливих ризиків, пов’язаних із цими комбінаціями.

Слід з обережністю призначати фенофібрат або ніацин (=1 г на добу) з симвастатином, оскільки будь-який із цих препаратів може спричиняти міопатію у вигляді монотерапії.

Одночасне застосування симвастатину у дозах, вищих за 20 мг на добу з аміодароном чи верапамілом слід уникати, це можливо лише у випадку, якщо очікувана клінічна користь переважає підвищений ризик розвитку міопатії.

Вплив на печінку

Під час клінічних випробувань стійке підвищення (до > 3-x разів вище верхнього рівня норми) рівнів трансаміназ сироватки крові спостерігали у незначної кількості дорослих пацієнтів, які приймали симвастатин. З припиненням або відміною прийому препарату рівень трансаміназ у цих пацієнтів, як правило, поступово повертався до попередніх показників.

Перед початком лікування, а потім – відповідно до клінічних показників усім пацієнтам рекомендується досліджувати функцію печінки. Пацієнти, яким дозу збільшують до 80 мг, підлягають додатковому обстеженню до підвищення дози, через 3 місяці після підвищення до дози 80 мг, а потім періодично (наприклад, раз у півроку) протягом першого року лікування. Особливу увагу слід приділяти тим пацієнтам, у яких рівні трансаміназ сироватки крові підвищуються. У них проби слід негайно ж повторити, а в подальшому виконувати частіше. Якщо рівні трансаміназ мають схильність до підвищення, особливо якщо вони зростають до > 3-х разів вище верхнього рівня норми і є стійкими, прийом симвастатину слід припинити.

З обережністю препарат слід призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю.

Як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними засобами, відзначалося помірне (< 3-x разів вище верхнього рівня норми) зростання рівнів трансаміназ у сироватці крові після терапії симвастатином. Такого роду відхилення спостерігалися невдовзі після початку прийому симвастатину, часто були скороминучими, не супроводжувалися будь-якими іншими симптомами і не вимагали припинення лікування.

Пацієнтам із рідкими спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю ферменту лактази або при мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Інтерстиціальний легеневий процес

Окремі випадки інтерстиціального легеневого процесу були зареєстровані при застосуванні статинів, включаючи симвастатин, особливо у разі довготривалої терапії. До характерних ознак належать диспное, непродуктивний кашель і погіршення загального стану здоров’я (втомлюваність, втрата ваги та підвищена температура). У разі появи підозр щодо розвитку інтерстиціального легеневого процесу у пацієнта терапію статином слід припинити.

Офтальмологічне обстеження

У разі відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на сьогодні дані довготривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.

Застосування особам літнього віку

Ефективність застосування симвастатину для лікування хворих віком старше 65 років, які отримували його під час контрольованих клінічних досліджень, що оцінювалися відносно зниження рівнів загального та холестерину ЛПНЩ, виявлялося такою ж самою, як і для популяції у цілому. Збільшення частоти побічних ефектів, які б виявлялися клінічно або лабораторними показниками, не відзначено.

Грейпфрутовий сік.Грейпфрутовий сік пригнічує дію P450 3A4. Одночасне застосування великих кількостей (більше 1 літра на день) грейпфрутового соку і симвастатину призводило до семикратного збільшення дії симвастатинової кислоти. Вживання 240 мл грейпфрутового соку вранці та симвастатину ввечері також призводило до 1,9-кратного підвищення. Відповідно, слід уникати вживання грейпфрутового соку під час лікування симвастатином.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

З огляду на можливість виникнення таких побічних реакцій як запаморочення та судоми слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія з іншими гіполіпідемічними препаратами, здатними спричинити розвиток міопатії у вигляді монотерапії.Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, підвищується при одночасному застосуванні з фібратами і ніацином (нікотинова кислота) (> 1 г на добу). Крім того, існує фармакодинамічна взаємодія з гемфіброзилом, що призводить до підвищення рівнів симвастатину у сироватці крові. При одночасному застосуванні симвастатину і фенофібрату немає даних, що ризик розвитку міопатії перевищує суму окремих ризиків кожного з цих препаратів. Рекомендації щодо призначення взаємодіючих препаратів узагальнено представлені у нижче наведеній таблиці.

Взаємодія з іншими препаратами, пов’язана з підвищеним ризиком розвитку міопатії/ рабдоміолізу

Взаємодіючі препарати

Рекомендації щодо призначення

Сильнодіючі інгібітори CYP3A4:

Ітраконазол, кетоконазол, позаконазол, флуконазол, еритроміцин, кларитроміцин,

телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), нефазадон

Протипоказані з симвастатином

Гемфіброзил

Слід уникати, але у разі необхідності доза не має перевищувати 10 мг симвастатину на добу

Циклоспорин, даназол, гемфіброзил,

інші фібрати (крім фенофібрату)

Доза не має перевищувати 10 мг симвастатину на добу

Аміодарон

Верапаміл

Доза не має перевищувати 20 мг симвастатину на добу

Дилтіазем

Доза не має перевищувати 40 мг симвастатину на добу

Фузидова кислота

Необхідно проводити ретельний моніторинг пацієнтів. Слід розглянути можливість тимчасового призупинення лікування симвастатином.

Грейпфрутовий сік

Не вживати грейпфрутовий сік з симвастатином

Взаємодія з інгібіторами CYP3A4

Симвастатин є субстратом цитохромом P450 3A4. Сильнодіючі інгібітори цитохрому P450 3A4 підвищують ризик міопатії та рабдоміолізу, підвищуючи концентрацію у плазмі крові речовин, що мають пригнічувальною дією відносно до HMG-CoA-редуктази під час терапії симвастатином. До таких інгібіторів відносяться ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, позаконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), нефазодон. Одночасне застосування ітраконазолу призводить до більш ніж 10-кратного підвищення дії симвастатинової кислоти (активний ?-гідроксикислотний метаболіт). Телітроміцин спричиняє одинадцятикратне підвищення дії симвастатинової кислоти.

Циклоспорин.Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, особливо у сполученні з високими дозами симвастатину. Тому доза симвастатину не має перевищувати 10 мг на добу у пацієнтів, які отримують супутнє лікування циклоспорином. Хоча цей механізм не повністю зрозумілий, циклоспорин підвищує AUC симвастатинової кислоти, можливо, частково за рахунок пригнічення CYP3A4.

Даназол.Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні даназолу поєднанні з високими дозами симвастатину.

Гемфіброзил.Гемфіброзил збільшує AUC симвастатинової кислоти в 1,9 раза, можливо, за рахунок пригнічення глюкуронідації.

Амлодипін.У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування з амлодипіном призводило до 1,4-кратного збільшення пікових концентрацій і 1,3 підвищення загального впливу (площа під кривою концентрація-час (AUC)) активних метаболітів симвастатину без впливу на його гіпохолестеринемічний ефект. Клінічна значущість такої взаємодії невідома.

Аміодарон і верапаміл.Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні аміодарону або верапамілу у сполученні з високими дозами симвастатину. У клінічних дослідженнях, що наразі проводяться, міопатія була зареєстрована у 6 % пацієнтів, які отримували симвастатин 80 мг і аміодарон.

Аналіз наявних результатів клінічних досліджень показав приблизно 1 % частоти міопатії у пацієнтів, які отримували симвастатин 40 мг та 80 мг і верапаміл. У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування з верапамілом призвело до

2,3-кратного підвищення дії симвастатинової кислоти, можливо, частково за рахунок пригнічення CYP3A4. Відповідно, доза симвастатину у цьому разі не має перевищувати 20 мг на добу у пацієнтів, які отримують супутнє лікування аміодароном чи верапамілом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу.

Дилтіазем.Аналіз наявних результатів клінічних досліджень показав приблизно 1 % частоти міопатії у пацієнтів, які отримували симвастатин 80 мг і дилтіазем. Ризик розвитку міопатії у пацієнтів, які отримували 40 мг симвастатину, не збільшувався при супутньому застосуванні дилтіазему. У фармакокінетичному дослідженні супутнє застосування дилтіазему спричиняло 2,7-кратне підвищення дії симвастатинової кислоти, можливо, частково за рахунок пригнічення CYP3A4. Відповідно, доза симвастатину у цьому разі не має перевищувати 40 мг на добу у пацієнтів, які отримують супутнє лікування дилтіаземом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу.

Колхіцин.Були зареєстровані випадки міопатії при одночасному застосуванні колхіцину та симвастатину, однак ці дані обмежені.

Рифампіцин.Оскільки рифампіцин є індуктором P450 3A4, необхідно проводити рівень холестерину у плазмі крові у пацієнтів, які отримують довготривалу терапію рифампіцином (наприклад, лікування туберкульозу) при супутньому застосуванні симвастатину. Може виникнути потреба у відповідному коригуванні дози симвастатину для забезпечення задовільного зниження рівнів ліпідів. У фармакокінетичному дослідженні серед здорових добровольців площа під кривою концентрація-час (AUC) для симвастатинової кислоти знижувалася на 93 % при супутньому застосуванні рифампіцину.

Вплив симвастатину на фармакокінетику інших лікарських засобів

Симвастатин не має інгібуючого ефекту на цитохром Р450 3А4, тому вважається, що симвастатин не змінює концентрацію речовин, які метаболізуються за участю цитохрому Р450 3А4.

Пероральні антикоагулянти.У двох клінічних дослідженнях, одне за участю здорових добровольців, інше – пацієнтів з гіперхолестеринемією симвастатин у дозі 20-40 мг на добу помірно збільшував ефект кумаринових антикоагулянтів: протромбіновий час, представлений у вигляді Міжнародного нормалізованого співвідношення (International Normalized Ratio (INR)), зростав порівняно з вихідним рівнем від 1,7 до 1,8 і від 2,6 до 3,4 у добровольців і у пацієнтів відповідно. Повідомлялося про дуже рідкі випадки підвищеного INR. У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, протромбіновий час слід визначати перед початком лікування симвастатином і досить часто на початку лікування, щоб упевнитись у відсутності значущої зміни протромбінового часу. Після досягнення стабілізації показника протромбінового часу його можна контролювати з інтервалами, які звичайно рекомендуються для пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти. При зміні дози або відміні симвастатину слід повторити ту ж саму процедуру. У пацієнтів, які не приймали антикоагулянтів, лікування симвастатином не було пов’язано з кровотечами або зміною протромбінового часу.

Дигоксин.Симвастатин може підвищувати концентрації дигоксину у плазмі крові за рахунок пригнічення Р-глікопротеїну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Після перорального прийому симвастатин, який є неактивним лактоном, підлягає гідролізу з утворенням відповідної активної ?-гідроксикислотної похідної, яка є сильнодіючим інгібітором HMG-CoA-редуктази (3-гідрокси-

3-метилглютарил-CoA-редуктази). Цей фермент каталізує конверсію HMG-CoA на мевалонат, що є початковою лімітуючою стадією біосинтезу холестерину.

Було показано, що симвастатин знижує як нормальні, так і підвищені концентрації холестерину ЛПНЩ. ЛПНЩ утворюються з ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛДНЩ), які катаболізує головним чином високоафінний ЛПНЩ-рецептор. Механізм ЛПНЩ-знижувального ефекту симвастатину може включати як зниження концентрації холестерину ЛДНЩ, так і індукцію ЛПНЩ-рецепторів, що призводить до зниженого виробництва і підвищеного катаболізму холестерину ЛПНЩ. Терапія симвастатином також значно знижує рівні аполіпопротеїну В. Крім того, симвастатин незначно підвищує рівні холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності) і знижує рівні тригліцеридів у плазмі крові. У результаті цих змін зменшується співвідношення загального холестерину по відношенню до холестерину ЛПВЩ і холестерину ЛПНЩ по відношенню до холестерину ЛПВЩ.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Симвастатин добре всмоктується і підлягає екстенсивній екстракції при першому проходженні через печінку. Екстракція у печінці залежить від кровотоку у печінці. Печінка є основним місцем активної форми. Надходження ?-гідроксикислотної похідної у загальний кровообіг після пероральної дози симвастатину становить менше 5 % дози. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через

1-2 години після прийому симвастатину. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування.

Вивчення фармакокінетики одноразової та множинних доз симвастатину показало, що після множинного дозування не спостерігалося накопичення препарату.

Розподіл.Зв’язування симвастатину та його активних метаболітів з білками плазми крові становить > 95 %.

Виведення. Симвастатин є субстратом CYP3A4. Головними метаболітами є

?-гідроксикислота і чотири додаткових активних метаболіти. Після перорального застосування радіоактивного симвастатину приблизно 13 % речовини виводиться із сечею, і 60 % з калом протягом 96 годин. Кількість, виявлена у калі, є еквівалентом абсорбованого лікарського препарату, виведеного з жовчю, а також неабсорбованим лікарським препаратом. Фармакокінетичні властивості вивчалися серед дорослих пацієнтів. Фармакокінетичні дані серед дітей та підлітків відсутні.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетка по 10 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору;

таблетка по 20 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору з розподільчою рискою з одного боку;

таблетка по 40 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою темно-рожевого кольору з розподільчою рискою з одного боку.

Термін придатності.4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ?C в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в коробці.

По 28 таблеток у флаконі; по 1 флакону в коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Тева Чех Індастріз с.р.о.

Місцезнаходження.

Вул. Остравска 29, 747 70 Опава-Комаров, Чеська Республіка.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

CИМГАЛ

(SIMGAL)

Cклад:

діюча речовина: симвастатин;

1 таблетка містить симвастатину 10 мг або 20 мг, або 40 мг;

допоміжні речовини:кислота аскорбінова, бутилгідроксіанізол (Е 320), кислоти лимонної моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, лактози моногідрат. Оболонка: таблетки по 10 мг – ОпадрайOYB-34915 рожевий; таблетки по 20 мг – ОпадрайYB-34917 рожевий; таблетки по 40 мг – ОпадрайAMB 80W36564 коричневий.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КoA-редуктази. Код АТС С10А А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гіперхолестеринемія

Лікування первинної гіперхолестеринемії чи змішаної дисліпідемії як доповнення до дієтотерапії, коли дієтотерапія чи інші нефармакологічні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення маси тіла) неефективні.

Лікування гомозиготної спадкової гіперхолестеринемії як доповнення до дієтотерапії та інших методів лікування, спрямованих на зниження рівня ліпідів (наприклад, плазмаферез ЛПНЩ), або коли ці методи неефективні.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Зниження рівня летальності та морбідності від серцево-судинних захворювань у пацієнтів із вираженим атеросклеротичним захворюванням або цукровим діабетом, з нормальними чи підвищеними рівнями холестерину як допоміжна терапія до корекції інших факторів ризику та інших видів кардіозахисної терапії.

Протипоказання.

* Підвищена чутливість до компонентів препарату.

* Захворювання печінки в активній стадії або незрозуміле і стійке підвищення рівнів трансаміназ сироватки крові.

* Період вагітності або годування груддю.

* Одночасне лікування сильнодіючими інгібіторами цитохрому СYР3А4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, флуконазолом, позаконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином і нефазодоном).

Спосіб застосування та дози.

Діапазон доз становить 10-80 мг на добу у вигляді одноразової пероральної дози ввечері. При необхідності дозу коригують рівномірно, з інтервалами не менше 4 тижнів, до максимальної дози 80 мг на добу, яку слід приймати ввечері. Доза 80 мг на добу рекомендується тільки для пацієнтів із тяжкою гіперхолестеринемією і з високим ризиком серцево-судинних ускладнень. Якщо доктор призначив половину таблетки, не можна розламувати таблетку руками. Розділ таблетки слід здійснювати за допомогою ножа.

Гіперхолестеринемія

Пацієнтам слід призначати стандартну дієту, спрямовану на зниження холестерину, яку необхідно дотримуватися під час лікування Симгалом. Стандартна початкова доза становить 20 мг на добу у вигляді одноразової дози увечері. Коли потрібне значне зниження холестерину ЛПНЩ (понад 45 %), початкова доза може бути 40 мг на добу у вигляді одноразової дози ввечері. У разі необхідності коригування дози проводиться як указано вище. Пацієнтам із легкою або помірною гіперхолестерінемією можна призначати препарат у початковій дозі 10 мг.

Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія

Рекомендована доза становить 40 мг симвастатину на добу ввечері чи 80 мг на добу у

3 прийоми: 20 мг – вранці, 20 мг – вдень і вечірня доза – 40 мг. Симгал слід застосовувати як доповнення до інших методів лікування, спрямованих на зниження рівня ліпідів (наприклад, плазмаферез ЛПНЩ) або якщо такі види лікування недоступні.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Доза Симгалу становить 40 мг на добу у вигляді однократної дози ввечері для пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС, з або без гіперліпідемії). Медикаментозну терапію можна розпочинати одночасно із дієтотерапією і фізичними вправами. У разі необхідності коригування дози проводиться як указано вище.

Комбінована терапія

Симгал ефективний у вигляді монотерапії або у комбінації з лікарськими засобами, що посилюють екскрецію жовчної кислоти. Препарат слід приймати більше ніж за 2 години перед або більш ніж через 4 години після застосування лікарських засобів, що посилюють екскрецію жовчної кислоти.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол, гемфіброзил, інші фібрати (крім фенофібрату), або ліпідознижувальні дози (?1 г/добу) ніацину сумісно з Симгалом, доза препарату Симгал не має перевищувати 10 мг на добу. Для пацієнтів, які одночасно з препаратом Симгал приймають аміодарон чи верапаміл, доза Симгалу не має перевищувати 20 мг на добу.

Дозування при нирковій недостатності

Немає необхідності зміни дозування для пацієнтів із помірно вираженою нирковою недостатністю. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), слід ретельно зважити доцільність призначення препарату у дозах, що перевищують 10 мг на добу. Якщо таке дозування вважається необхідним, слід призначати їх з обережністю.

Застосування препарату пацієнтам літнього віку не потребує корекції дози.

Таблетки не можна розламувати. Таблетки 20 мг і 40 мг можна розподілити на дві рівні половини тільки згідно з призначенням лікаря.

Дозування для дітей ( 10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Зазвичай початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу увечері.

Рекомендований діапазон доз становить 10-40 мг на добу; максимальна рекомендована доза становить 40 мг/день. Режим дозування завжди визначається індивідуально відповідно до мети лікування згідно з рекомендаціями щодо лікування пацієнтів у дитячому та підлітковому віці. Дітям та підліткам слід призначати стандартну дієту, спрямовану на зниження холестерину, до початку лікування симвастатином, цю дієту необхідно дотримувати під час лікування симвастатином.

Побічні реакції.

Використовувалися наступні визначення частоти небажаних побічних ефектів: дуже часто (> 1/10), часто (= 1/100, <1/10), нечасто (= 1/1000, <1/100), рідко (= 1/10000, <1/1000), дуже рідко (< 1/10000; включаючи поодинокі випадки), невідомо (не можна визначити на основі наявних даних).<o:p>

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Рідко: анемія.

Порушення з боку нервової системи

Нечасто: порушення сну, включаючи безсоння, нічні жахи, депресія, втрата пам’яті.

Рідко: головний біль, парестезія, запаморочення, судоми, периферична нейропатія, периферична полінейропатія.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення

Дуже рідко: інтерстиціальний легеневий процес.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Рідко: запор, біль у шлунку, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит.

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Рідко: гепатит/жовтяниця.

Дуже рідко: печінкова недостатність.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Рідко: висип, свербіж, алопеція.

Порушення з боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток

Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз з або без ниркової недостатності, міальгія, спазми м’язів, міозит, поліміозит.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: сексуальна дисфункція.

Системні порушення та місцеві реакції

Рідко: астенія.

Рідко спостерігається синдром вираженої підвищеної чутливості, ознаками якого являються: ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищена ШОЕ, артрит і артралгія, уртикарія, фотосенсибілізація, пропасниця, припливи, задишка та слабкість.

Дослідження:

Рідко: підвищення трансаміназ сироватки крові (аланін-амінотрансферази, аспартат-амінотрансферази, гама-глутаміл-транспептидази), підвищення рівнів лужної фосфатази; збільшення рівня КК у сироватці крові.

Передозування.

На сьогодні відомі кілька випадків передозування; максимальна прийнята доза становила 3,6 г. Усі пацієнти одужали без наслідків. Немає специфічного лікування на випадок передозування. У випадку передозування лікування симптоматичне із застосовуванням загальноприйнятих заходів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Симгал протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування препарату вагітним жінкам не встановлена. Жодних контрольованих клінічних досліджень серед вагітних жінок не проводилося. Є кілька повідомлень про вроджені аномалії у новонароджених, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори редуктази HMG-CoA. Однак при аналізі перебігу вагітності у приблизно 200 жінок, які приймали симвастатин або інший споріднений інгібітор редуктази HMG-CoA протягомI триместру, було виявлено, що частота вроджених аномалій була порівняною з частотою, що спостерігалася у загальній популяції. Ця кількість вагітностей була статистично достатньою для виключення

2,5-кратного чи вище збільшення частоти вроджених аномалій на тлі загальної частотності. Хоча немає даних, що частота вроджених аномалій у дітей, матері яких приймали симвастатин або інший споріднений інгібітор редуктази HMG-CoA, не відрізняється від частоти, що спостерігається у загальній популяції, лікування матері симвастатином може зменшити у плода рівні мевалонату, який є прекурсором біосинтезу холестерину. Атеросклероз є хронічним процесом, і, як правило, припинення прийому ліпідознижуючих засобів під час вагітності не повинно значно впливати на довгостроковий ризик, пов’язаний з первинною гіперхолестеринемією. У зв’язку з цим не рекомендується застосовувати Симгал під час вагітності, у період її планування, а також якщо вагітність тільки припускається. Лікування Симгалом слід призупинити на період вагітності або поки не буде встановлено, що пацієнтка не вагітна.

Годування груддю

Залишається невідомим, чи проникає симвастатин або його метаболіти у грудне молоко. Оскільки значна кількість ліків проникає у грудне молоко, а також через великий ризик побічних реакцій, жінкам, що приймають Симгал, слід припинити годування груддю.

Діти.

Безпека та ефективність симвастатину у підлітків ( дівчат, у яких щонайменше 1 рік як почалися менструації) та хлопчиків віком 10-17 років з гетерозиготною спадковою гіперхолестеринемію оцінювалися у дослідженні. Профіль побічних ефектів у пацієнтів, які отримували симвастатин, був подібний до такого у пацієнтів, які приймали плацебо. Дози понад 40 мг не досліджувалися у цієї категорії пацієнтів. У дослідженні не було виявлено впливу на ріст та статевий розвиток підлітків, а також на тривалість менструального циклу у дівчат. Дівчат, які приймають симвастатин, слід проконсультувати щодо методів контрацепції. Симвастатин не досліджувався у пацієнтів молодше 10 років, а також у дівчаток, у яких ще не почалися менструації.

Особливості застосування.

Міопатія/рабдоміоліз

Симвастатин, як і інші інгібітори HMG-CoA (гідроксиметилглютарил-коензим A)-редуктази, інколи може спричиняти міопатію, яка виявляється у вигляді м’язового болю, болючості або слабкості, що супроводжується зростанням креатинкінази більш ніж у

10 раз вище верхнього рівня норми. Інколи міопатія проявляється у формі рабдоміолізу з або без гострої ниркової недостатності, вторинної до мікроальбумінурії. При цьому рідко можуть виникати летальні наслідки. Ризик міопатії збільшується через підвищення концентрації у плазмі крові речовин, що володіють пригнічувальною дією по відношенню до HMG-CoA-редуктази.

Як і у випадку з іншими інгібіторами HMG-CoA-редуктази, ризик розвитку міопатії/ рабдоміолізу залежить від дози.

Вимірювання креатинкінази

Вимірювання креатинкінази (КК) не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або при наявності будь-якої можливої альтернативної причини підвищення КК, оскільки це затрудняє інтерпретацію отриманих показників. Якщо рівні КК значно підвищені на початковому рівні (> 5 разів вище верхнього рівня норми), необхідно провести повторне вимірювання протягом наступних 5-7 днів для підтвердження результатів.

Усіх пацієнтів, які розпочинають терапію симвастатином, або у разі підвищення дози симвастатину, необхідно попередити про ризик розвитку міопатії і про необхідність повідомляти про будь-який незрозумілий м’язовий біль, болючість або слабкість.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, схильним до рабдоміолізу. Для встановлення контрольного базового значення рівень КК слід вимірювати до початку лікування у таких випадках:

* Літній вік (> 70 років).

* Порушення функції нирок.

* Неконтрольований гіпотиреоз.

* Спадкові м’язові порушення у сімейному або особистому анамнезі.

* М’язова токсичність, спричинена статином або фібратом в анамнезі.

* Зловживання алкоголем.

У таких випадках необхідно зважити ризик, пов’язаний з лікуванням, і можливою користю, крім того, рекомендується проведення клінічного моніторингу. Якщо в анамнезі у пацієнта спостерігалося м’язове порушення, пов’язане зі статином або фібратом, слід з обережністю призначати інші препарати цього класу. Якщо рівні КК значно підвищені на початковому рівні (> 5 разів вище верхнього рівня норми), лікування не можна розпочинати.

Якщо у пацієнта, який отримує лікування із застосуванням статину, з’явився м’язовий біль, слабкість або судоми, слід виміряти рівні КК. Якщо при відсутності інтенсивних фізичних навантажень ці рівні значно підвищені (> 5 разів вище верхнього рівня норми), лікування слід припинити. Якщо м’язові симптоми тяжкі за ступенем або викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо рівні КК < 5 x вище верхнього рівня норми, слід розглянути можливість припинення лікування. Якщо розвиток міопатії, можливо, пов’язаний з будь-якою іншою причиною, лікування слід припинити.

Якщо симптоми зникли, а рівні КК повернулися у норму, можна розглянути можливість повторного введення статину або введення альтернативного статину препарату у найнижчих дозах з проведенням ретельного моніторингу.

Терапія симвастатину слід тимчасово припинити за кілька днів до планової радикальної терапії з наступним основним медичним чи хірургічним станом.

Ризик міопатії та рабдоміолізу значно підвищується при одночасному застосуванні симвастатину з сильнодіючими інгібіторами цитохрому CYP3A4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, флуконазолом, позаконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), нефазодоном).

Ризик міопатії та рабдоміолізу також підвищується при одночасному застосуванні з іншими фібратами, ліпідознижуючими дозами (?1 г/добу) ніацину або при одночасному застосуванні аміодарону або верапамілу з високими дозами симвастатину. Також спостерігається незначне підвищення ризику у випадку застосування дилтіазему з симвастатином 80 мг.

Якщо терапію із застосуванням ітраконазолу, кетоконазолу, флуконазолу, позаконазолу, еритроміцину, кларитроміцину або телітроміцину не можна уникнути, лікування симвастатином слід призупинити на час терапії. Більше того, слід з обережністю призначати симвастатин у комбінації з певними менш сильнодіючими інгібіторами CYP3A4: циклоспорином, верапамілом, дилтіаземом. Слід уникати одночасного прийому грейпфрутового соку з симвастатином.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол, гемфіброзил або ліпідознижуючі дози (?1 г/добу) ніацину, доза препарату симвастатину не має перевищувати 10 мг на добу. Застосування симвастатину у комбінації з гемфіброзилом слід уникати, одночасний прийом цих препаратів можливий тільки у випадку, якщо очікувана користь переважає підвищені ризики, пов’язані з цією комбінацією. Очікувану користь від одночасного застосування симвастатину 10 мг на добу з іншими фібратами (крім фенофібрату), ніацином, циклоспорином або даназолом слід ретельно зважати щодо можливих ризиків, пов’язаних із цими комбінаціями.

Слід з обережністю призначати фенофібрат або ніацин (=1 г на добу) з симвастатином, оскільки будь-який із цих препаратів може спричиняти міопатію у вигляді монотерапії.

Одночасне застосування симвастатину у дозах, вищих за 20 мг на добу з аміодароном чи верапамілом слід уникати, це можливо лише у випадку, якщо очікувана клінічна користь переважає підвищений ризик розвитку міопатії.

Вплив на печінку

Під час клінічних випробувань стійке підвищення (до > 3-x разів вище верхнього рівня норми) рівнів трансаміназ сироватки крові спостерігали у незначної кількості дорослих пацієнтів, які приймали симвастатин. З припиненням або відміною прийому препарату рівень трансаміназ у цих пацієнтів, як правило, поступово повертався до попередніх показників.

Перед початком лікування, а потім – відповідно до клінічних показників усім пацієнтам рекомендується досліджувати функцію печінки. Пацієнти, яким дозу збільшують до 80 мг, підлягають додатковому обстеженню до підвищення дози, через 3 місяці після підвищення до дози 80 мг, а потім періодично (наприклад, раз у півроку) протягом першого року лікування. Особливу увагу слід приділяти тим пацієнтам, у яких рівні трансаміназ сироватки крові підвищуються. У них проби слід негайно ж повторити, а в подальшому виконувати частіше. Якщо рівні трансаміназ мають схильність до підвищення, особливо якщо вони зростають до > 3-х разів вище верхнього рівня норми і є стійкими, прийом симвастатину слід припинити.

З обережністю препарат слід призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю.

Як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними засобами, відзначалося помірне (< 3-x разів вище верхнього рівня норми) зростання рівнів трансаміназ у сироватці крові після терапії симвастатином. Такого роду відхилення спостерігалися невдовзі після початку прийому симвастатину, часто були скороминучими, не супроводжувалися будь-якими іншими симптомами і не вимагали припинення лікування.

Пацієнтам із рідкими спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю ферменту лактази або при мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Інтерстиціальний легеневий процес

Окремі випадки інтерстиціального легеневого процесу були зареєстровані при застосуванні статинів, включаючи симвастатин, особливо у разі довготривалої терапії. До характерних ознак належать диспное, непродуктивний кашель і погіршення загального стану здоров’я (втомлюваність, втрата ваги та підвищена температура). У разі появи підозр щодо розвитку інтерстиціального легеневого процесу у пацієнта терапію статином слід припинити.

Офтальмологічне обстеження

У разі відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на сьогодні дані довготривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.

Застосування особам літнього віку

Ефективність застосування симвастатину для лікування хворих віком старше 65 років, які отримували його під час контрольованих клінічних досліджень, що оцінювалися відносно зниження рівнів загального та холестерину ЛПНЩ, виявлялося такою ж самою, як і для популяції у цілому. Збільшення частоти побічних ефектів, які б виявлялися клінічно або лабораторними показниками, не відзначено.

Грейпфрутовий сік.Грейпфрутовий сік пригнічує дію P450 3A4. Одночасне застосування великих кількостей (більше 1 літра на день) грейпфрутового соку і симвастатину призводило до семикратного збільшення дії симвастатинової кислоти. Вживання 240 мл грейпфрутового соку вранці та симвастатину ввечері також призводило до 1,9-кратного підвищення. Відповідно, слід уникати вживання грейпфрутового соку під час лікування симвастатином.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

З огляду на можливість виникнення таких побічних реакцій як запаморочення та судоми слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія з іншими гіполіпідемічними препаратами, здатними спричинити розвиток міопатії у вигляді монотерапії.Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, підвищується при одночасному застосуванні з фібратами і ніацином (нікотинова кислота) (> 1 г на добу). Крім того, існує фармакодинамічна взаємодія з гемфіброзилом, що призводить до підвищення рівнів симвастатину у сироватці крові. При одночасному застосуванні симвастатину і фенофібрату немає даних, що ризик розвитку міопатії перевищує суму окремих ризиків кожного з цих препаратів. Рекомендації щодо призначення взаємодіючих препаратів узагальнено представлені у нижче наведеній таблиці.

Взаємодія з іншими препаратами, пов’язана з підвищеним ризиком розвитку міопатії/ рабдоміолізу

Взаємодіючі препарати

Рекомендації щодо призначення

Сильнодіючі інгібітори CYP3A4:

Ітраконазол, кетоконазол, позаконазол, флуконазол, еритроміцин, кларитроміцин,

телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), нефазадон

Протипоказані з симвастатином

Гемфіброзил

Слід уникати, але у разі необхідності доза не має перевищувати 10 мг симвастатину на добу

Циклоспорин, даназол, гемфіброзил,

інші фібрати (крім фенофібрату)

Доза не має перевищувати 10 мг симвастатину на добу

Аміодарон

Верапаміл

Доза не має перевищувати 20 мг симвастатину на добу

Дилтіазем

Доза не має перевищувати 40 мг симвастатину на добу

Фузидова кислота

Необхідно проводити ретельний моніторинг пацієнтів. Слід розглянути можливість тимчасового призупинення лікування симвастатином.

Грейпфрутовий сік

Не вживати грейпфрутовий сік з симвастатином

Взаємодія з інгібіторами CYP3A4

Симвастатин є субстратом цитохромом P450 3A4. Сильнодіючі інгібітори цитохрому P450 3A4 підвищують ризик міопатії та рабдоміолізу, підвищуючи концентрацію у плазмі крові речовин, що мають пригнічувальною дією відносно до HMG-CoA-редуктази під час терапії симвастатином. До таких інгібіторів відносяться ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, позаконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), нефазодон. Одночасне застосування ітраконазолу призводить до більш ніж 10-кратного підвищення дії симвастатинової кислоти (активний ?-гідроксикислотний метаболіт). Телітроміцин спричиняє одинадцятикратне підвищення дії симвастатинової кислоти.

Циклоспорин.Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, особливо у сполученні з високими дозами симвастатину. Тому доза симвастатину не має перевищувати 10 мг на добу у пацієнтів, які отримують супутнє лікування циклоспорином. Хоча цей механізм не повністю зрозумілий, циклоспорин підвищує AUC симвастатинової кислоти, можливо, частково за рахунок пригнічення CYP3A4.

Даназол.Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні даназолу поєднанні з високими дозами симвастатину.

Гемфіброзил.Гемфіброзил збільшує AUC симвастатинової кислоти в 1,9 раза, можливо, за рахунок пригнічення глюкуронідації.

Амлодипін.У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування з амлодипіном призводило до 1,4-кратного збільшення пікових концентрацій і 1,3 підвищення загального впливу (площа під кривою концентрація-час (AUC)) активних метаболітів симвастатину без впливу на його гіпохолестеринемічний ефект. Клінічна значущість такої взаємодії невідома.

Аміодарон і верапаміл.Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні аміодарону або верапамілу у сполученні з високими дозами симвастатину. У клінічних дослідженнях, що наразі проводяться, міопатія була зареєстрована у 6 % пацієнтів, які отримували симвастатин 80 мг і аміодарон.

Аналіз наявних результатів клінічних досліджень показав приблизно 1 % частоти міопатії у пацієнтів, які отримували симвастатин 40 мг та 80 мг і верапаміл. У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування з верапамілом призвело до

2,3-кратного підвищення дії симвастатинової кислоти, можливо, частково за рахунок пригнічення CYP3A4. Відповідно, доза симвастатину у цьому разі не має перевищувати 20 мг на добу у пацієнтів, які отримують супутнє лікування аміодароном чи верапамілом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу.

Дилтіазем.Аналіз наявних результатів клінічних досліджень показав приблизно 1 % частоти міопатії у пацієнтів, які отримували симвастатин 80 мг і дилтіазем. Ризик розвитку міопатії у пацієнтів, які отримували 40 мг симвастатину, не збільшувався при супутньому застосуванні дилтіазему. У фармакокінетичному дослідженні супутнє застосування дилтіазему спричиняло 2,7-кратне підвищення дії симвастатинової кислоти, можливо, частково за рахунок пригнічення CYP3A4. Відповідно, доза симвастатину у цьому разі не має перевищувати 40 мг на добу у пацієнтів, які отримують супутнє лікування дилтіаземом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу.

Колхіцин.Були зареєстровані випадки міопатії при одночасному застосуванні колхіцину та симвастатину, однак ці дані обмежені.

Рифампіцин.Оскільки рифампіцин є індуктором P450 3A4, необхідно проводити рівень холестерину у плазмі крові у пацієнтів, які отримують довготривалу терапію рифампіцином (наприклад, лікування туберкульозу) при супутньому застосуванні симвастатину. Може виникнути потреба у відповідному коригуванні дози симвастатину для забезпечення задовільного зниження рівнів ліпідів. У фармакокінетичному дослідженні серед здорових добровольців площа під кривою концентрація-час (AUC) для симвастатинової кислоти знижувалася на 93 % при супутньому застосуванні рифампіцину.

Вплив симвастатину на фармакокінетику інших лікарських засобів

Симвастатин не має інгібуючого ефекту на цитохром Р450 3А4, тому вважається, що симвастатин не змінює концентрацію речовин, які метаболізуються за участю цитохрому Р450 3А4.

Пероральні антикоагулянти.У двох клінічних дослідженнях, одне за участю здорових добровольців, інше – пацієнтів з гіперхолестеринемією симвастатин у дозі 20-40 мг на добу помірно збільшував ефект кумаринових антикоагулянтів: протромбіновий час, представлений у вигляді Міжнародного нормалізованого співвідношення (International Normalized Ratio (INR)), зростав порівняно з вихідним рівнем від 1,7 до 1,8 і від 2,6 до 3,4 у добровольців і у пацієнтів відповідно. Повідомлялося про дуже рідкі випадки підвищеного INR. У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, протромбіновий час слід визначати перед початком лікування симвастатином і досить часто на початку лікування, щоб упевнитись у відсутності значущої зміни протромбінового часу. Після досягнення стабілізації показника протромбінового часу його можна контролювати з інтервалами, які звичайно рекомендуються для пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти. При зміні дози або відміні симвастатину слід повторити ту ж саму процедуру. У пацієнтів, які не приймали антикоагулянтів, лікування симвастатином не було пов’язано з кровотечами або зміною протромбінового часу.

Дигоксин.Симвастатин може підвищувати концентрації дигоксину у плазмі крові за рахунок пригнічення Р-глікопротеїну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Після перорального прийому симвастатин, який є неактивним лактоном, підлягає гідролізу з утворенням відповідної активної ?-гідроксикислотної похідної, яка є сильнодіючим інгібітором HMG-CoA-редуктази (3-гідрокси-

3-метилглютарил-CoA-редуктази). Цей фермент каталізує конверсію HMG-CoA на мевалонат, що є початковою лімітуючою стадією біосинтезу холестерину.

Було показано, що симвастатин знижує як нормальні, так і підвищені концентрації холестерину ЛПНЩ. ЛПНЩ утворюються з ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛДНЩ), які катаболізує головним чином високоафінний ЛПНЩ-рецептор. Механізм ЛПНЩ-знижувального ефекту симвастатину може включати як зниження концентрації холестерину ЛДНЩ, так і індукцію ЛПНЩ-рецепторів, що призводить до зниженого виробництва і підвищеного катаболізму холестерину ЛПНЩ. Терапія симвастатином також значно знижує рівні аполіпопротеїну В. Крім того, симвастатин незначно підвищує рівні холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності) і знижує рівні тригліцеридів у плазмі крові. У результаті цих змін зменшується співвідношення загального холестерину по відношенню до холестерину ЛПВЩ і холестерину ЛПНЩ по відношенню до холестерину ЛПВЩ.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Симвастатин добре всмоктується і підлягає екстенсивній екстракції при першому проходженні через печінку. Екстракція у печінці залежить від кровотоку у печінці. Печінка є основним місцем активної форми. Надходження ?-гідроксикислотної похідної у загальний кровообіг після пероральної дози симвастатину становить менше 5 % дози. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через

1-2 години після прийому симвастатину. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування.

Вивчення фармакокінетики одноразової та множинних доз симвастатину показало, що після множинного дозування не спостерігалося накопичення препарату.

Розподіл.Зв’язування симвастатину та його активних метаболітів з білками плазми крові становить > 95 %.

Виведення. Симвастатин є субстратом CYP3A4. Головними метаболітами є

?-гідроксикислота і чотири додаткових активних метаболіти. Після перорального застосування радіоактивного симвастатину приблизно 13 % речовини виводиться із сечею, і 60 % з калом протягом 96 годин. Кількість, виявлена у калі, є еквівалентом абсорбованого лікарського препарату, виведеного з жовчю, а також неабсорбованим лікарським препаратом. Фармакокінетичні властивості вивчалися серед дорослих пацієнтів. Фармакокінетичні дані серед дітей та підлітків відсутні.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетка по 10 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору;

таблетка по 20 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору з розподільчою рискою з одного боку;

таблетка по 40 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою темно-рожевого кольору з розподільчою рискою з одного боку.

Термін придатності.4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ?C в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в коробці.

По 28 таблеток у флаконі; по 1 флакону в коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Тева Чех Індастріз с.р.о.

Місцезнаходження.

Вул. Остравска 29, 747 70 Опава-Комаров, Чеська Республіка.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

CИМГАЛ

(SIMGAL)

Cклад:

діюча речовина: симвастатин;

1 таблетка містить симвастатину 10 мг або 20 мг, або 40 мг;

допоміжні речовини:кислота аскорбінова, бутилгідроксіанізол (Е 320), кислоти лимонної моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, лактози моногідрат. Оболонка: таблетки по 10 мг – ОпадрайOYB-34915 рожевий; таблетки по 20 мг – ОпадрайYB-34917 рожевий; таблетки по 40 мг – ОпадрайAMB 80W36564 коричневий.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КoA-редуктази. Код АТС С10А А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гіперхолестеринемія

Лікування первинної гіперхолестеринемії чи змішаної дисліпідемії як доповнення до дієтотерапії, коли дієтотерапія чи інші нефармакологічні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення маси тіла) неефективні.

Лікування гомозиготної спадкової гіперхолестеринемії як доповнення до дієтотерапії та інших методів лікування, спрямованих на зниження рівня ліпідів (наприклад, плазмаферез ЛПНЩ), або коли ці методи неефективні.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Зниження рівня летальності та морбідності від серцево-судинних захворювань у пацієнтів із вираженим атеросклеротичним захворюванням або цукровим діабетом, з нормальними чи підвищеними рівнями холестерину як допоміжна терапія до корекції інших факторів ризику та інших видів кардіозахисної терапії.

Протипоказання.

* Підвищена чутливість до компонентів препарату.

* Захворювання печінки в активній стадії або незрозуміле і стійке підвищення рівнів трансаміназ сироватки крові.

* Період вагітності або годування груддю.

* Одночасне лікування сильнодіючими інгібіторами цитохрому СYР3А4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, флуконазолом, позаконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином і нефазодоном).

Спосіб застосування та дози.

Діапазон доз становить 10-80 мг на добу у вигляді одноразової пероральної дози ввечері. При необхідності дозу коригують рівномірно, з інтервалами не менше 4 тижнів, до максимальної дози 80 мг на добу, яку слід приймати ввечері. Доза 80 мг на добу рекомендується тільки для пацієнтів із тяжкою гіперхолестеринемією і з високим ризиком серцево-судинних ускладнень. Якщо доктор призначив половину таблетки, не можна розламувати таблетку руками. Розділ таблетки слід здійснювати за допомогою ножа.

Гіперхолестеринемія

Пацієнтам слід призначати стандартну дієту, спрямовану на зниження холестерину, яку необхідно дотримуватися під час лікування Симгалом. Стандартна початкова доза становить 20 мг на добу у вигляді одноразової дози увечері. Коли потрібне значне зниження холестерину ЛПНЩ (понад 45 %), початкова доза може бути 40 мг на добу у вигляді одноразової дози ввечері. У разі необхідності коригування дози проводиться як указано вище. Пацієнтам із легкою або помірною гіперхолестерінемією можна призначати препарат у початковій дозі 10 мг.

Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія

Рекомендована доза становить 40 мг симвастатину на добу ввечері чи 80 мг на добу у

3 прийоми: 20 мг – вранці, 20 мг – вдень і вечірня доза – 40 мг. Симгал слід застосовувати як доповнення до інших методів лікування, спрямованих на зниження рівня ліпідів (наприклад, плазмаферез ЛПНЩ) або якщо такі види лікування недоступні.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Доза Симгалу становить 40 мг на добу у вигляді однократної дози ввечері для пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС, з або без гіперліпідемії). Медикаментозну терапію можна розпочинати одночасно із дієтотерапією і фізичними вправами. У разі необхідності коригування дози проводиться як указано вище.

Комбінована терапія

Симгал ефективний у вигляді монотерапії або у комбінації з лікарськими засобами, що посилюють екскрецію жовчної кислоти. Препарат слід приймати більше ніж за 2 години перед або більш ніж через 4 години після застосування лікарських засобів, що посилюють екскрецію жовчної кислоти.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол, гемфіброзил, інші фібрати (крім фенофібрату), або ліпідознижувальні дози (?1 г/добу) ніацину сумісно з Симгалом, доза препарату Симгал не має перевищувати 10 мг на добу. Для пацієнтів, які одночасно з препаратом Симгал приймають аміодарон чи верапаміл, доза Симгалу не має перевищувати 20 мг на добу.

Дозування при нирковій недостатності

Немає необхідності зміни дозування для пацієнтів із помірно вираженою нирковою недостатністю. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), слід ретельно зважити доцільність призначення препарату у дозах, що перевищують 10 мг на добу. Якщо таке дозування вважається необхідним, слід призначати їх з обережністю.

Застосування препарату пацієнтам літнього віку не потребує корекції дози.

Таблетки не можна розламувати. Таблетки 20 мг і 40 мг можна розподілити на дві рівні половини тільки згідно з призначенням лікаря.

Дозування для дітей ( 10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Зазвичай початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу увечері.

Рекомендований діапазон доз становить 10-40 мг на добу; максимальна рекомендована доза становить 40 мг/день. Режим дозування завжди визначається індивідуально відповідно до мети лікування згідно з рекомендаціями щодо лікування пацієнтів у дитячому та підлітковому віці. Дітям та підліткам слід призначати стандартну дієту, спрямовану на зниження холестерину, до початку лікування симвастатином, цю дієту необхідно дотримувати під час лікування симвастатином.

Побічні реакції.

Використовувалися наступні визначення частоти небажаних побічних ефектів: дуже часто (> 1/10), часто (= 1/100, <1/10), нечасто (= 1/1000, <1/100), рідко (= 1/10000, <1/1000), дуже рідко (< 1/10000; включаючи поодинокі випадки), невідомо (не можна визначити на основі наявних даних).<o:p>

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Рідко: анемія.

Порушення з боку нервової системи

Нечасто: порушення сну, включаючи безсоння, нічні жахи, депресія, втрата пам’яті.

Рідко: головний біль, парестезія, запаморочення, судоми, периферична нейропатія, периферична полінейропатія.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення

Дуже рідко: інтерстиціальний легеневий процес.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Рідко: запор, біль у шлунку, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит.

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Рідко: гепатит/жовтяниця.

Дуже рідко: печінкова недостатність.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Рідко: висип, свербіж, алопеція.

Порушення з боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток

Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз з або без ниркової недостатності, міальгія, спазми м’язів, міозит, поліміозит.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: сексуальна дисфункція.

Системні порушення та місцеві реакції

Рідко: астенія.

Рідко спостерігається синдром вираженої підвищеної чутливості, ознаками якого являються: ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищена ШОЕ, артрит і артралгія, уртикарія, фотосенсибілізація, пропасниця, припливи, задишка та слабкість.

Дослідження:

Рідко: підвищення трансаміназ сироватки крові (аланін-амінотрансферази, аспартат-амінотрансферази, гама-глутаміл-транспептидази), підвищення рівнів лужної фосфатази; збільшення рівня КК у сироватці крові.

Передозування.

На сьогодні відомі кілька випадків передозування; максимальна прийнята доза становила 3,6 г. Усі пацієнти одужали без наслідків. Немає специфічного лікування на випадок передозування. У випадку передозування лікування симптоматичне із застосовуванням загальноприйнятих заходів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Симгал протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування препарату вагітним жінкам не встановлена. Жодних контрольованих клінічних досліджень серед вагітних жінок не проводилося. Є кілька повідомлень про вроджені аномалії у новонароджених, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори редуктази HMG-CoA. Однак при аналізі перебігу вагітності у приблизно 200 жінок, які приймали симвастатин або інший споріднений інгібітор редуктази HMG-CoA протягомI триместру, було виявлено, що частота вроджених аномалій була порівняною з частотою, що спостерігалася у загальній популяції. Ця кількість вагітностей була статистично достатньою для виключення

2,5-кратного чи вище збільшення частоти вроджених аномалій на тлі загальної частотності. Хоча немає даних, що частота вроджених аномалій у дітей, матері яких приймали симвастатин або інший споріднений інгібітор редуктази HMG-CoA, не відрізняється від частоти, що спостерігається у загальній популяції, лікування матері симвастатином може зменшити у плода рівні мевалонату, який є прекурсором біосинтезу холестерину. Атеросклероз є хронічним процесом, і, як правило, припинення прийому ліпідознижуючих засобів під час вагітності не повинно значно впливати на довгостроковий ризик, пов’язаний з первинною гіперхолестеринемією. У зв’язку з цим не рекомендується застосовувати Симгал під час вагітності, у період її планування, а також якщо вагітність тільки припускається. Лікування Симгалом слід призупинити на період вагітності або поки не буде встановлено, що пацієнтка не вагітна.

Годування груддю

Залишається невідомим, чи проникає симвастатин або його метаболіти у грудне молоко. Оскільки значна кількість ліків проникає у грудне молоко, а також через великий ризик побічних реакцій, жінкам, що приймають Симгал, слід припинити годування груддю.

Діти.

Безпека та ефективність симвастатину у підлітків ( дівчат, у яких щонайменше 1 рік як почалися менструації) та хлопчиків віком 10-17 років з гетерозиготною спадковою гіперхолестеринемію оцінювалися у дослідженні. Профіль побічних ефектів у пацієнтів, які отримували симвастатин, був подібний до такого у пацієнтів, які приймали плацебо. Дози понад 40 мг не досліджувалися у цієї категорії пацієнтів. У дослідженні не було виявлено впливу на ріст та статевий розвиток підлітків, а також на тривалість менструального циклу у дівчат. Дівчат, які приймають симвастатин, слід проконсультувати щодо методів контрацепції. Симвастатин не досліджувався у пацієнтів молодше 10 років, а також у дівчаток, у яких ще не почалися менструації.

Особливості застосування.

Міопатія/рабдоміоліз

Симвастатин, як і інші інгібітори HMG-CoA (гідроксиметилглютарил-коензим A)-редуктази, інколи може спричиняти міопатію, яка виявляється у вигляді м’язового болю, болючості або слабкості, що супроводжується зростанням креатинкінази більш ніж у

10 раз вище верхнього рівня норми. Інколи міопатія проявляється у формі рабдоміолізу з або без гострої ниркової недостатності, вторинної до мікроальбумінурії. При цьому рідко можуть виникати летальні наслідки. Ризик міопатії збільшується через підвищення концентрації у плазмі крові речовин, що володіють пригнічувальною дією по відношенню до HMG-CoA-редуктази.

Як і у випадку з іншими інгібіторами HMG-CoA-редуктази, ризик розвитку міопатії/ рабдоміолізу залежить від дози.

Вимірювання креатинкінази

Вимірювання креатинкінази (КК) не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або при наявності будь-якої можливої альтернативної причини підвищення КК, оскільки це затрудняє інтерпретацію отриманих показників. Якщо рівні КК значно підвищені на початковому рівні (> 5 разів вище верхнього рівня норми), необхідно провести повторне вимірювання протягом наступних 5-7 днів для підтвердження результатів.

Усіх пацієнтів, які розпочинають терапію симвастатином, або у разі підвищення дози симвастатину, необхідно попередити про ризик розвитку міопатії і про необхідність повідомляти про будь-який незрозумілий м’язовий біль, болючість або слабкість.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, схильним до рабдоміолізу. Для встановлення контрольного базового значення рівень КК слід вимірювати до початку лікування у таких випадках:

* Літній вік (> 70 років).

* Порушення функції нирок.

* Неконтрольований гіпотиреоз.

* Спадкові м’язові порушення у сімейному або особистому анамнезі.

* М’язова токсичність, спричинена статином або фібратом в анамнезі.

* Зловживання алкоголем.

У таких випадках необхідно зважити ризик, пов’язаний з лікуванням, і можливою користю, крім того, рекомендується проведення клінічного моніторингу. Якщо в анамнезі у пацієнта спостерігалося м’язове порушення, пов’язане зі статином або фібратом, слід з обережністю призначати інші препарати цього класу. Якщо рівні КК значно підвищені на початковому рівні (> 5 разів вище верхнього рівня норми), лікування не можна розпочинати.

Якщо у пацієнта, який отримує лікування із застосуванням статину, з’явився м’язовий біль, слабкість або судоми, слід виміряти рівні КК. Якщо при відсутності інтенсивних фізичних навантажень ці рівні значно підвищені (> 5 разів вище верхнього рівня норми), лікування слід припинити. Якщо м’язові симптоми тяжкі за ступенем або викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо рівні КК < 5 x вище верхнього рівня норми, слід розглянути можливість припинення лікування. Якщо розвиток міопатії, можливо, пов’язаний з будь-якою іншою причиною, лікування слід припинити.

Якщо симптоми зникли, а рівні КК повернулися у норму, можна розглянути можливість повторного введення статину або введення альтернативного статину препарату у найнижчих дозах з проведенням ретельного моніторингу.

Терапія симвастатину слід тимчасово припинити за кілька днів до планової радикальної терапії з наступним основним медичним чи хірургічним станом.

Ризик міопатії та рабдоміолізу значно підвищується при одночасному застосуванні симвастатину з сильнодіючими інгібіторами цитохрому CYP3A4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, флуконазолом, позаконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), нефазодоном).

Ризик міопатії та рабдоміолізу також підвищується при одночасному застосуванні з іншими фібратами, ліпідознижуючими дозами (?1 г/добу) ніацину або при одночасному застосуванні аміодарону або верапамілу з високими дозами симвастатину. Також спостерігається незначне підвищення ризику у випадку застосування дилтіазему з симвастатином 80 мг.

Якщо терапію із застосуванням ітраконазолу, кетоконазолу, флуконазолу, позаконазолу, еритроміцину, кларитроміцину або телітроміцину не можна уникнути, лікування симвастатином слід призупинити на час терапії. Більше того, слід з обережністю призначати симвастатин у комбінації з певними менш сильнодіючими інгібіторами CYP3A4: циклоспорином, верапамілом, дилтіаземом. Слід уникати одночасного прийому грейпфрутового соку з симвастатином.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол, гемфіброзил або ліпідознижуючі дози (?1 г/добу) ніацину, доза препарату симвастатину не має перевищувати 10 мг на добу. Застосування симвастатину у комбінації з гемфіброзилом слід уникати, одночасний прийом цих препаратів можливий тільки у випадку, якщо очікувана користь переважає підвищені ризики, пов’язані з цією комбінацією. Очікувану користь від одночасного застосування симвастатину 10 мг на добу з іншими фібратами (крім фенофібрату), ніацином, циклоспорином або даназолом слід ретельно зважати щодо можливих ризиків, пов’язаних із цими комбінаціями.

Слід з обережністю призначати фенофібрат або ніацин (=1 г на добу) з симвастатином, оскільки будь-який із цих препаратів може спричиняти міопатію у вигляді монотерапії.

Одночасне застосування симвастатину у дозах, вищих за 20 мг на добу з аміодароном чи верапамілом слід уникати, це можливо лише у випадку, якщо очікувана клінічна користь переважає підвищений ризик розвитку міопатії.

Вплив на печінку

Під час клінічних випробувань стійке підвищення (до > 3-x разів вище верхнього рівня норми) рівнів трансаміназ сироватки крові спостерігали у незначної кількості дорослих пацієнтів, які приймали симвастатин. З припиненням або відміною прийому препарату рівень трансаміназ у цих пацієнтів, як правило, поступово повертався до попередніх показників.

Перед початком лікування, а потім – відповідно до клінічних показників усім пацієнтам рекомендується досліджувати функцію печінки. Пацієнти, яким дозу збільшують до 80 мг, підлягають додатковому обстеженню до підвищення дози, через 3 місяці після підвищення до дози 80 мг, а потім періодично (наприклад, раз у півроку) протягом першого року лікування. Особливу увагу слід приділяти тим пацієнтам, у яких рівні трансаміназ сироватки крові підвищуються. У них проби слід негайно ж повторити, а в подальшому виконувати частіше. Якщо рівні трансаміназ мають схильність до підвищення, особливо якщо вони зростають до > 3-х разів вище верхнього рівня норми і є стійкими, прийом симвастатину слід припинити.

З обережністю препарат слід призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю.

Як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними засобами, відзначалося помірне (< 3-x разів вище верхнього рівня норми) зростання рівнів трансаміназ у сироватці крові після терапії симвастатином. Такого роду відхилення спостерігалися невдовзі після початку прийому симвастатину, часто були скороминучими, не супроводжувалися будь-якими іншими симптомами і не вимагали припинення лікування.

Пацієнтам із рідкими спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю ферменту лактази або при мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Інтерстиціальний легеневий процес

Окремі випадки інтерстиціального легеневого процесу були зареєстровані при застосуванні статинів, включаючи симвастатин, особливо у разі довготривалої терапії. До характерних ознак належать диспное, непродуктивний кашель і погіршення загального стану здоров’я (втомлюваність, втрата ваги та підвищена температура). У разі появи підозр щодо розвитку інтерстиціального легеневого процесу у пацієнта терапію статином слід припинити.

Офтальмологічне обстеження

У разі відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на сьогодні дані довготривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.

Застосування особам літнього віку

Ефективність застосування симвастатину для лікування хворих віком старше 65 років, які отримували його під час контрольованих клінічних досліджень, що оцінювалися відносно зниження рівнів загального та холестерину ЛПНЩ, виявлялося такою ж самою, як і для популяції у цілому. Збільшення частоти побічних ефектів, які б виявлялися клінічно або лабораторними показниками, не відзначено.

Грейпфрутовий сік.Грейпфрутовий сік пригнічує дію P450 3A4. Одночасне застосування великих кількостей (більше 1 літра на день) грейпфрутового соку і симвастатину призводило до семикратного збільшення дії симвастатинової кислоти. Вживання 240 мл грейпфрутового соку вранці та симвастатину ввечері також призводило до 1,9-кратного підвищення. Відповідно, слід уникати вживання грейпфрутового соку під час лікування симвастатином.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

З огляду на можливість виникнення таких побічних реакцій як запаморочення та судоми слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія з іншими гіполіпідемічними препаратами, здатними спричинити розвиток міопатії у вигляді монотерапії.Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, підвищується при одночасному застосуванні з фібратами і ніацином (нікотинова кислота) (> 1 г на добу). Крім того, існує фармакодинамічна взаємодія з гемфіброзилом, що призводить до підвищення рівнів симвастатину у сироватці крові. При одночасному застосуванні симвастатину і фенофібрату немає даних, що ризик розвитку міопатії перевищує суму окремих ризиків кожного з цих препаратів. Рекомендації щодо призначення взаємодіючих препаратів узагальнено представлені у нижче наведеній таблиці.

Взаємодія з іншими препаратами, пов’язана з підвищеним ризиком розвитку міопатії/ рабдоміолізу

Взаємодіючі препарати

Рекомендації щодо призначення

Сильнодіючі інгібітори CYP3A4:

Ітраконазол, кетоконазол, позаконазол, флуконазол, еритроміцин, кларитроміцин,

телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), нефазадон

Протипоказані з симвастатином

Гемфіброзил

Слід уникати, але у разі необхідності доза не має перевищувати 10 мг симвастатину на добу

Циклоспорин, даназол, гемфіброзил,

інші фібрати (крім фенофібрату)

Доза не має перевищувати 10 мг симвастатину на добу

Аміодарон

Верапаміл

Доза не має перевищувати 20 мг симвастатину на добу

Дилтіазем

Доза не має перевищувати 40 мг симвастатину на добу

Фузидова кислота

Необхідно проводити ретельний моніторинг пацієнтів. Слід розглянути можливість тимчасового призупинення лікування симвастатином.

Грейпфрутовий сік

Не вживати грейпфрутовий сік з симвастатином

Взаємодія з інгібіторами CYP3A4

Симвастатин є субстратом цитохромом P450 3A4. Сильнодіючі інгібітори цитохрому P450 3A4 підвищують ризик міопатії та рабдоміолізу, підвищуючи концентрацію у плазмі крові речовин, що мають пригнічувальною дією відносно до HMG-CoA-редуктази під час терапії симвастатином. До таких інгібіторів відносяться ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, позаконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), нефазодон. Одночасне застосування ітраконазолу призводить до більш ніж 10-кратного підвищення дії симвастатинової кислоти (активний ?-гідроксикислотний метаболіт). Телітроміцин спричиняє одинадцятикратне підвищення дії симвастатинової кислоти.

Циклоспорин.Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, особливо у сполученні з високими дозами симвастатину. Тому доза симвастатину не має перевищувати 10 мг на добу у пацієнтів, які отримують супутнє лікування циклоспорином. Хоча цей механізм не повністю зрозумілий, циклоспорин підвищує AUC симвастатинової кислоти, можливо, частково за рахунок пригнічення CYP3A4.

Даназол.Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні даназолу поєднанні з високими дозами симвастатину.

Гемфіброзил.Гемфіброзил збільшує AUC симвастатинової кислоти в 1,9 раза, можливо, за рахунок пригнічення глюкуронідації.

Амлодипін.У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування з амлодипіном призводило до 1,4-кратного збільшення пікових концентрацій і 1,3 підвищення загального впливу (площа під кривою концентрація-час (AUC)) активних метаболітів симвастатину без впливу на його гіпохолестеринемічний ефект. Клінічна значущість такої взаємодії невідома.

Аміодарон і верапаміл.Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні аміодарону або верапамілу у сполученні з високими дозами симвастатину. У клінічних дослідженнях, що наразі проводяться, міопатія була зареєстрована у 6 % пацієнтів, які отримували симвастатин 80 мг і аміодарон.

Аналіз наявних результатів клінічних досліджень показав приблизно 1 % частоти міопатії у пацієнтів, які отримували симвастатин 40 мг та 80 мг і верапаміл. У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування з верапамілом призвело до

2,3-кратного підвищення дії симвастатинової кислоти, можливо, частково за рахунок пригнічення CYP3A4. Відповідно, доза симвастатину у цьому разі не має перевищувати 20 мг на добу у пацієнтів, які отримують супутнє лікування аміодароном чи верапамілом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу.

Дилтіазем.Аналіз наявних результатів клінічних досліджень показав приблизно 1 % частоти міопатії у пацієнтів, які отримували симвастатин 80 мг і дилтіазем. Ризик розвитку міопатії у пацієнтів, які отримували 40 мг симвастатину, не збільшувався при супутньому застосуванні дилтіазему. У фармакокінетичному дослідженні супутнє застосування дилтіазему спричиняло 2,7-кратне підвищення дії симвастатинової кислоти, можливо, частково за рахунок пригнічення CYP3A4. Відповідно, доза симвастатину у цьому разі не має перевищувати 40 мг на добу у пацієнтів, які отримують супутнє лікування дилтіаземом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу.

Колхіцин.Були зареєстровані випадки міопатії при одночасному застосуванні колхіцину та симвастатину, однак ці дані обмежені.

Рифампіцин.Оскільки рифампіцин є індуктором P450 3A4, необхідно проводити рівень холестерину у плазмі крові у пацієнтів, які отримують довготривалу терапію рифампіцином (наприклад, лікування туберкульозу) при супутньому застосуванні симвастатину. Може виникнути потреба у відповідному коригуванні дози симвастатину для забезпечення задовільного зниження рівнів ліпідів. У фармакокінетичному дослідженні серед здорових добровольців площа під кривою концентрація-час (AUC) для симвастатинової кислоти знижувалася на 93 % при супутньому застосуванні рифампіцину.

Вплив симвастатину на фармакокінетику інших лікарських засобів

Симвастатин не має інгібуючого ефекту на цитохром Р450 3А4, тому вважається, що симвастатин не змінює концентрацію речовин, які метаболізуються за участю цитохрому Р450 3А4.

Пероральні антикоагулянти.У двох клінічних дослідженнях, одне за участю здорових добровольців, інше – пацієнтів з гіперхолестеринемією симвастатин у дозі 20-40 мг на добу помірно збільшував ефект кумаринових антикоагулянтів: протромбіновий час, представлений у вигляді Міжнародного нормалізованого співвідношення (International Normalized Ratio (INR)), зростав порівняно з вихідним рівнем від 1,7 до 1,8 і від 2,6 до 3,4 у добровольців і у пацієнтів відповідно. Повідомлялося про дуже рідкі випадки підвищеного INR. У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, протромбіновий час слід визначати перед початком лікування симвастатином і досить часто на початку лікування, щоб упевнитись у відсутності значущої зміни протромбінового часу. Після досягнення стабілізації показника протромбінового часу його можна контролювати з інтервалами, які звичайно рекомендуються для пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти. При зміні дози або відміні симвастатину слід повторити ту ж саму процедуру. У пацієнтів, які не приймали антикоагулянтів, лікування симвастатином не було пов’язано з кровотечами або зміною протромбінового часу.

Дигоксин.Симвастатин може підвищувати концентрації дигоксину у плазмі крові за рахунок пригнічення Р-глікопротеїну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Після перорального прийому симвастатин, який є неактивним лактоном, підлягає гідролізу з утворенням відповідної активної ?-гідроксикислотної похідної, яка є сильнодіючим інгібітором HMG-CoA-редуктази (3-гідрокси-

3-метилглютарил-CoA-редуктази). Цей фермент каталізує конверсію HMG-CoA на мевалонат, що є початковою лімітуючою стадією біосинтезу холестерину.

Було показано, що симвастатин знижує як нормальні, так і підвищені концентрації холестерину ЛПНЩ. ЛПНЩ утворюються з ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛДНЩ), які катаболізує головним чином високоафінний ЛПНЩ-рецептор. Механізм ЛПНЩ-знижувального ефекту симвастатину може включати як зниження концентрації холестерину ЛДНЩ, так і індукцію ЛПНЩ-рецепторів, що призводить до зниженого виробництва і підвищеного катаболізму холестерину ЛПНЩ. Терапія симвастатином також значно знижує рівні аполіпопротеїну В. Крім того, симвастатин незначно підвищує рівні холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності) і знижує рівні тригліцеридів у плазмі крові. У результаті цих змін зменшується співвідношення загального холестерину по відношенню до холестерину ЛПВЩ і холестерину ЛПНЩ по відношенню до холестерину ЛПВЩ.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Симвастатин добре всмоктується і підлягає екстенсивній екстракції при першому проходженні через печінку. Екстракція у печінці залежить від кровотоку у печінці. Печінка є основним місцем активної форми. Надходження ?-гідроксикислотної похідної у загальний кровообіг після пероральної дози симвастатину становить менше 5 % дози. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через

1-2 години після прийому симвастатину. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування.

Вивчення фармакокінетики одноразової та множинних доз симвастатину показало, що після множинного дозування не спостерігалося накопичення препарату.

Розподіл.Зв’язування симвастатину та його активних метаболітів з білками плазми крові становить > 95 %.

Виведення. Симвастатин є субстратом CYP3A4. Головними метаболітами є

?-гідроксикислота і чотири додаткових активних метаболіти. Після перорального застосування радіоактивного симвастатину приблизно 13 % речовини виводиться із сечею, і 60 % з калом протягом 96 годин. Кількість, виявлена у калі, є еквівалентом абсорбованого лікарського препарату, виведеного з жовчю, а також неабсорбованим лікарським препаратом. Фармакокінетичні властивості вивчалися серед дорослих пацієнтів. Фармакокінетичні дані серед дітей та підлітків відсутні.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетка по 10 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору;

таблетка по 20 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору з розподільчою рискою з одного боку;

таблетка по 40 мг – круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою темно-рожевого кольору з розподільчою рискою з одного боку.

Термін придатності.4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ?C в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в коробці.

По 28 таблеток у флаконі; по 1 флакону в коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Тева Чех Індастріз с.р.о.

Місцезнаходження.

Вул. Остравска 29, 747 70 Опава-Комаров, Чеська Республіка.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КО-РЕНІТЕК®

(CO-RENITEC®)

Склад:

діючі речовини: enalapril; hydrochlorothiazide.

1 таблетка містить: 20 мг еналаприлу малеату та 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини:натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмал прежелатинізований, заліза оксид жовтий (Е 172), магнію стеарат.

Лікарська форма.Таблетки.

Фармакотерапевтична група.Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту і діуретиків. Код АТС С09В А02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показана комбінована терапія.

Протипоказання.

Ко-РЕНІТЕК® протипоказаний пацієнтам із гіперчутливістю до будь-якого з компонентів препарату; ангіоневротичним набряком в анамнезі, пов’язаним із попереднім лікуванням інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, а також спадковим або ідіопатичним ангіоневротичним набряком; анурією; тяжкою нирковою (кліренс креатинину < 30 мл/хв) або печінковою недостатністю; гіперчутливістю до інших препаратів, що є похідними сульфонамідів; стенозом ниркових артерій; під час проведення гемодіалізу.

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія

Звичайна доза – ? таблетки, при необхідності можна підвищити до 1 таблетки 1 раз на добу. Максимальна доза становить 2 таблетки 1 раз на добу.

Попереднє лікування діуретиками

Симптоматична артеріальна гіпотензія може виникати на початку лікування препаратом КО-РЕНІТЕК®; частіше артеріальна гіпотензія спостерігається у пацієнтів із порушенням водного або сольового балансу внаслідок попереднього застосування діуретиків. Терапію діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату КО-РЕНІТЕК®.

Дозування при порушенні функції нирок

Тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними діуретиками для пацієнтів із порушеннями функції нирок і є неефективними при кліренсі креатиніну від 30 мл/хв і нижче (тобто при помірному або вираженому порушенні функції нирок).

Пацієнтам із кліренсом креатиніну у діапазоні від > 30 до < 80 мл/хв препарат КО-РЕНІТЕК® можна застосовувати тільки після попереднього підбору доз кожного із компонентів.
Рекомендована початкова доза еналаприлу малеату, що застосовується окремо, при легкому порушенні функції нирок становить від 5 до 10 мг.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями були запаморочення і підвищена втомлюваність, що зазвичай зникали при зниженні дози і рідко вимагали відміни препарату.

Іншими побічними реакціями (1-2 %) були: м’язові судоми, нудота, астенія, ортостатичні ефекти, включаючи артеріальну гіпотензію; головний біль, кашель та імпотенцію.

У ході контрольованих досліджень та постмаркетингового спостереження дещо рідше виникали наступні побічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: синкопе, неортостатична гіпотензія, пальпітація, тахікардія, біль у грудній клітці.

З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, діарея, блювання, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, запор.

З боку нервової системи/психіки: безсоння, сонливість, парестезії, запаморочення, вертиго, втомлюваність, нездужання, нервозність.

З боку органів дихання: диспное.

З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, висип, свербіж, посилена пітливість.

Інші: порушення функції нирок, ниркова недостатність, зниження лібідо, сухість у роті, подагра, шум у вухах, артралгія.

Повідомлялося про симптомокомплекс, що може включати кілька або всі наступні симптоми: гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит і артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення ШОЕ, еозинофілія, лейкоцитоз. Можуть виникати висип, фоточутливість або інші дерматологічні реакції.

Реакції гіперчутливості: рідко повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування»). Дуже рідко повідомлялося про інтестинальний ангіоневротичний набряк при застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, включаючи еналаприл.

Дані лабораторних тестів. Повідомлялося про гіперглікемію, гіперурикемію і гіпокаліємію. Спостерігалися підвищення рівня азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові, підвищення рівня печінкових ферментів і/або білірубіну у сироватці крові. Ці симптоми, як правило, носять зворотній характер при відміні препарату КО-РЕНІТЕК®. Відзначалися випадки гіперкаліємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії, гіперкальціємії, підвищення рівнів холестерину та тригліцерідів крові.

Повідомлялося про зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, а також про зменшення кількості тромбоцитів і лейкоцитів, рідко – про нейтропенію, тромбоцитопенію, пригнічення функції кісткового мозку, але причинний зв’язок із застосуванням препарату КО-РЕНІТЕК® не встановлений.

Додаткові побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні окремих компонентів препарату і можуть бути потенційними побічними ефектами препарату КО-РЕНІТЕК®, наступні.

Еналаприл. Ілеус, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, холецистит, депресія, сплутаність свідомості, розлади сну, порушення сновидінь, легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, біль у горлі та охриплість голосу, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт (можливо, внаслідок надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику), феномен Рейно, ринорея, фоточутливість, алопеція, еритродермія, зміна смакових відчуттів, анорексія, нечіткість зору, кропив’янка, анафілактичний шок, лімфаденопатія, аутоіммунні порушення, стоматит, глосит, олігурія, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, пухирчатка, гіпонатріємія, синдром порушення секреції антидіуретичного гормона, нудота, ортостатична гіпотензія, астенія, м`язові судоми.

Гідрохлоротіазид. Анорексія, подразнення шлунку, жовтяниця (внутрішньопечінкова, холестатична), сіаладеніт, ксантопсія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пурпура, фоточутливість, гарячка, кропив’янка, некротизуючий ангіїт (васкуліт), респіраторний дистрес (включаючи пневмонію і набряк легень), інтерстиціальний нефрит, анафілактична реакція, токсичний епідермальний некроліз, глюкозурія, електролітний дисбаланс, включаючи гіпонатріємію, неспокій, спазми м’язів, тимчасову нечіткість зору, гіпоглікемія.

Передозування.

Лікування – симптоматичне і підтримуюче. Застосування препарату слід припинити і ретельно обстежити пацієнта. Запропоновані заходи включають: провокування блювання, якщо препарат було прийнято нещодавно, а також корекцію дегідратації, електролітного дисбалансу і артеріальної гіпотензії за допомогою загальноприйнятих заходів.

Еналаприлу малеат. Основним проявом передозування є виражена артеріальна гіпотензія, що виникає протягом 6 годин після прийому препарату і супроводжується блокадою ренин-ангіотензинової системи та ступором. Повідомлялося, що після прийому еналаприлу малеату у дозах 300 мг і 440 мг рівні енелаприлату у сироватці крові були відповідно у 100 і 200 разів вищими за рівні при застосуванні терапевтичних доз препарату.

Рекомендованим лікуванням при передозуванні є внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду. При наявності ангіотензину ІІ його введення може виявитися корисним. Еналаприл може бути виведений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.

Гідрохлоротіазид. Найчастішими ознаками та симптомами є прояви гіпокаліємії, гіпохлоремії, гіпонатріємії і дегідратації внаслідок надмірного діурезу. Якщо також застосовувався препарат дигіталісу, гіпокаліємія може посилити прояви серцевої аритмії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

При плануванні вагітності або якщо діагностовано вагітність, препарат КО-РЕНІТЕК® слід якомога швидше відмінити, за винятком випадків, коли застосування препарату вважається життєво необхідним для матері.

У ретроспективному епідеміологічному дослідженні встановлено, що новонароджені, чиї матері застосовували інгібітор АПФ протягомI триместру вагітності, мають підвищений ризик розвитку основних вроджених вад у порівнянні з новонародженими, які протягомI триместру не зазнавали впливу інгібітора АПФ. Кількість випадків вроджених вад є невеликою, а дані цього дослідження повторно не підтверджувалися. Крім того, повідомлялося про недоношеність, затримку внутрішньоутробного розвитку та відкриту артеріальну протоку; однак остаточний зв’язок із застосуванням інгібітора АПФ не встановлений.

Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання та загибель плода чи новонародженого при призначенні їх жінкам у періодII таIII триместру вагітності. Застосування інгібіторів АПФ протягом цього періоду супроводжувалося негативним впливом на плід і новонародженого, включаючи артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність, гіперкаліємію, і/або гіпоплазією кісток черепа у новонароджених. У результаті зниження функції нирок плода можливий розвиток олігогідрамніону. Таке ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації черепно-лицьової ділянки і гіпоплазії легень.

Такий побічний вплив на ембріон і плід, як правило, не спостерігався при застосуванні інгібіторів АПФ лише протягомI триместру вагітності.

Якщо препарат КО-РЕНІТЕК® застосовується у період вагітності, пацієнтку необхідно проінформувати щодо потенційного негативного впливу на плід. У тих рідкісних випадках, коли застосування інгібітора АПФ у період вагітності вважається необхідним, слід часто проводити ультразвукове обстеження з метою оцінки затримки росту і стану внутрішньоамніотичного середовища. Якщо діагностовано олігогідрамніон, застосування препарату КО-РЕНІТЕК® слід припинити, за винятком випадків, коли прийом препарату є життєво необхідним для матері. Однак пацієнти і лікарі повинні пам’ятати, що олігогідрамніон може виникати вже після того, як у плода виникли стійкі необоротні ушкодження. Якщо інгібітор АПФ застосовують у період вагітності і виявлено олігогідрамніон, може бути доречним проведення таких тестів як стрес-тест скорочення матки і нестресовий тест, або біофізичного профілю плода залежно від тижня вагітності.

Рутинне застосування діуретиків у практично здорових жінок у період вагітності не рекомендоване, оскільки мати та плід зазнають зайвого ризику виникнення ускладнень, включаючи жовтяницю у плода або новонародженого, тромбоцитопенію і, можливо, інші побічні реакції, що спостерігалися у дорослих пацієнтів.

Новонароджених, чиї матері застосовували КО-РЕНІТЕК®, слід ретельно обстежувати стосовно розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії і гіперкаліємії. Якщо спостерігається олігурія, лікування слід спрямувати на підтримання артеріального тиску і ниркової перфузії. Еналаприл, що проникає крізь плаценту, виводиться з кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу з деяким сприятливим клінічним ефектом і теоретично може бути виведений шляхом проведення обмінного переливання крові.

Годування груддю.Еналаприл і тіазидні діуретики проникають у грудне молоко. Якщо застосування препарату вважається необхідним, годування груддю слід припинити.

Діти.Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.

Особливості застосування.

Артеріальна гіпотензія та електролітний/водний дисбаланс. Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Пацієнтів слід обстежувати стосовно клінічних ознак водного та електролітного дисбалансу, таких як дегідратація, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія або гіпокаліємія, що можуть виникати внаслідок діареї або блювання. У таких пацієнтів слід періодично перевіряти рівні електролітів у сироватці крові.

Особливо уважним повинен бути підхід до лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, ввести внутрішньовенно 0,9 % розчин натрію хлориду. Тимчасова артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до застосування наступних доз препарату. Лікування препаратом КО-РЕНІТЕК® можна розпочинати лише після ефективної нормалізації об’єму циркулюючої крові та артеріального тиску, а терапія може бути відновлена у зменшених дозах або з використанням кожного з компонентів препарату окремо.

Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і всі інші вазодилятатори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка.

Порушення функції нирок. Тіазиди можуть бути недоречними для застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок, а також неефективними при значеннях кліренсу креатиніну 30 мл/хв або нижче (тобто помірної тяжкості та тяжкі порушення функції нирок).

КО-РЕНІТЕК® не слід призначати пацієнтам із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну

< 80 мл/хв), доки добір окремих компонентів препарату не вкаже на те, що необхідні дози для даного пацієнта присутні у даному комбінованому препараті.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак існуючого захворювання нирок при одночасному застосуванні еналаприлу і діуретика виникає, як правило, незначне та тимчасове підвищення рівня сечовини крові і креатиніну сироватки крові. У таких випадках препарат КО-РЕНІТЕК® слід відмінити. Лікування препаратом КО-РЕНІТЕК® може бути відновлене у зменшених дозах або із застосуванням кожного з компонентів препарату окремо.

Реноваскулярна гіпертензія. У деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалось підвищення рівня сечовини крові і креатиніну сироватки крові, що зазвичай є оборотним при відміні препарату.

Захворювання печінки. Тіазиди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки мінімальні зміни у водному або електролітному балансі можуть призводити до розвитку печінкової коми.

Хірургія/анестезія. У пацієнтів, яким проводять обширні хірургічні втручання або анестезію із застосуванням засобів, що спричиняють артеріальну гіпотензію, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо виникає артеріальна гіпотензія, що пояснюється подібним механізмом, її можна коригувати шляхом збільшення об’єму циркулюючої крові.

Метаболічні та ендокринні ефекти. Терапія тіазидами може призводити до погіршення толерантності до глюкози. Може знадобитися коригування дози або застосування антидіабетичних засобів, включаючи інсулін.

Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію з сечею, а також спричиняти періодичне і незначне підвищення рівнів кальцію у сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз.

Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов’язаним з лікуванням тіазидними діуретиками; однак при застосуванні препарату КО-РЕНІТЕК®, що містить дозу 12,5 мг, повідомлялося про мінімальні ефекти або їх відсутність.

Терапія тіазидами може призвести до розвитку гіперурикемії і/або подагри у певних пацієнтів. Однак еналаприл може посилювати виведення сечової кислоти із сечею, що ослаблює гіперурикемічний ефект гідрохлортіазиду.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ, включаючи еналаприлу малеат, рідко повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини і/або гортані. Такі реакції можуть виникати у будь-який час протягом лікування. У таких випадках слід негайно припинити застосування препарату і встановити відповідне спостереження за станом пацієнта, щоб переконатися у повному зникненні симптомів перед випискою пацієнта. Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк язика без респіраторного дистресу, необхідне тривале спостереження стану пацієнта, оскільки лікування антигістамінними препаратами і кортикостероїдами може бути недостатньо.

Рідко повідомлялося про летальні випадки з причини ангіоневротичного набряку, що супроводжувався набряком гортані або язика. У випадках, коли набряк язика, голосової щілини або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, слід негайно провести відповідну терапію, що може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1 000 (0,3-0,5 мл) і/або заходи для підтримання прохідності дихальних шляхів.

Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, що не пов’язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати вищий ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час застосування інгібітора АПФ.

У пацієнтів, які застосовують тіазиди, реакції гіперчутливості можуть виникати незалежно від наявності в анамнезі алергії або бронхіальної астми. При застосування тіазидів повідомлялося про загострення або активацію перебігу системного червоного вовчака.

У представників негроїдної раси, які застосовували АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно з пацієнтами інших рас.

Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих. У пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих, рідко виникали загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Подібних реакцій можна уникнути, тимчасово припинивши застосування інгібітора АПФ перед початком проведення десенсибілізації.

Пацієнти, яким проводять гемодіаліз. Застосування препарату КО-РЕНІТЕК® протипоказане пацієнтам, яким необхідне проведення гемодіалізу при нирковій недостатності. Про анафілактичні реакції повідомлялося у пацієнтів, які перебували на діалізі із використанням високопроникних мембран (наприклад, AN 69®) і одночасно застосовували інгібітори АПФ. Стосовно таких пацієнтів слід вирішити питання про застосування іншого типу мембран для діалізу або антигіпертензивного препарату іншого класу.

Кашель. Повідомлялося про виникнення кашлю при застосуванні інгібіторів АПФ. Як правило, кашель непродуктивний, стійкий, що зникає після припинення терапії. Кашель, що виникає внаслідок застосування інгібіторів АПФ, слід враховувати при диференціальному діагнозі кашлю.

Гіперкаліємія. До факторів розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабет і супутнє застосуваннякалійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також застосування харчових добавок або сольових замінників, що містять калій. Якщо одночасне призначення препарату КО-РЕНІТЕК® і вказаних вище засобів вважається необхідним, їх слід застосовувати з обережністю і під частим контролемрівня калію у сироватці крові.

Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ЛПНЩ. У пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ під час проведення аферезу ЛПНЩ з декстрану сульфатом, рідко виникали загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Подібних реакцій можна уникнути, тимчасово припинити застосування інгібітора АПФ перед кожним проведення аферезу.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами, непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Пацієнти літнього віку.Ефективність і переносимість еналаприлу малеату і гідрохлортіазиду, що застосовуються одночасно, подібні як у пацієнтів літнього віку, так і у молодших дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Специфічних даних немає. Деякі з небажаних ефектів, вказаних у розділі «Побічні реакції», можуть впливати на здатність керувати автотранспортом і/або механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інші антигіпертензивні препарати.Додаткові ефекти можуть виникати коли еналаприл застосовують одночасно з іншими антигіпертензивними препаратами.

Комбінація еналаприлу малеату і ?-адреноблокаторів, метилдопа або блокаторів кальцієвих каналів покращує ефективність зниження артеріального тиску.

Гангліоблокатори або адреноблокатори у комбінації з еналаприлом слід застосовувати тільки за умови ретельного спостереження стану пацієнта.

Калій сироватки крові. Як правило, еналаприл послаблює такий ефект тіазидних діуретиків як виведення калію з організму. Зазвичай рівні калію у сироватці крові залишаються у межах норми (див. «Особливості застосування»).

Літій. Діуретики або інгібітори АПФ знижують нирковий кліренс літію і підвищують ризик виникнення літієвої токсичності, тому одночасне застосування не рекомендовано. Слід ознайомитися з інструкцією на препарат літію перед його застосуванням.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2,можуть послаблювати антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ, ефекти діуретиків та або інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад, пацієнти літнього віку або пацієнти з дегідратацією, включаючи тих, хто отримує лікування діуретиками), які застосовують НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ та інгібіторів АПФ може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Такі ефекти, як правило, оборотні.

Недеполяризуючі м’язові релаксанти. Тіазиди можуть посилювати сприйнятливість до тубокурарину.

При застосуванні вказаних нижче препаратів може виникати взаємодія з тіазидними діуретиками.

Алкоголь, барбітурати або наркотичні анальгетики – можуть потенціювати розвиток ортостатичної гіпотензії.

Антидіабетичні препарати (пероральні засоби і інсулін)– може бути необхідним коригування дози антидіабетичного препарату, оскільки сумісне застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних препаратів може спричинити зниження рівня глюкози в крові.

Смоли колестираміну і колестиполу – абсорбція гідрохлортіазиду зменшується у присутності аніонно-обмінних смол. Разова доза препарату колестирамінової або колестиполової смоли зв’язується з гідрохлортіазидом і знижує його абсорбцію зі шлунково-кишкового тракту на 85 % і 43 %, відповідно.

Кортикостероїди, АКТГ – посилюється втрата електролітів, зокрема гіпокаліємія.

Пресорні аміни (наприклад, епінефрин)– можливе послаблення відповіді на дію пресорних амінів, але недостатньо виражене для того, щоб їх застосування було протипоказаним.

Інгібітори простагландин-синтази – у деяких пацієнтів їх застосування може зменшувати діуретичні, натрійуретичні та антигіпертензивні ефекти діуретиків.

Препарати золота– поодинокі нітроїдні реакції (симптоми, що включають набряк обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію спостерігались у пацієнтів, які лікувались ін’єкційними препаратами золота (натрію ауротималат) та еналаприлом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

КО-РЕНІТЕК® є комбінацією інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (еналаприлу малеат) і діуретика (гідрохлортіазид).

Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) – це пептидилова дипептидаза, що каталізує перетворення ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ призводить до зменшення рівня у плазмі крові ангіотензину ІІ, що веде до збільшення активності реніну плазми крові (через пригнічення негативного оборотного зв’язку при вивільненні реніну) і зменшення секреції альдостерону.

АПФ ідентичний кініназі ІІ. Еналаприл може також блокувати розпад брадикініну, який є потужним вазодепресорним пептидом. Однак роль цього факту у терапевтичних ефектах еналаприлу залишається невідомою. У той час як механізм, за яким еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують із пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеринової системи, що відіграє основну роль у регуляції артеріального тиску, еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів із низькореніновою гіпертензією.

Гідрохлортіазид – це сечогінний і антигіпертензивний засіб, що підвищує активність реніну плазми крові. Антигіпертензивні ефекти двох компонентів є адитивними і, як правило, тривають 24 години. Хоча один еналаприл проявляє гіпотензивну дію навіть у пацієнтів із низькореніновою гіпертензією, одночасне застосування з гідрохлортіазидом у таких пацієнтів призводить до більшого зниження артеріального тиску. Компонент еналаприлу у препараті, як правило, послабляє зменшення калію, викликане прийомом гідрохлоротиазиду.

Фармакокінетика.

Еналаприлу малеат.

Після перорального застосування еналаприл швидко абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у сироватці крові протягом 1 години. Базуючись на показнику виведення з сечею, об’єм абсорбції еналаприлу при пероральному застосуванні становить приблизно 60-70 %.

Після абсорбції еналаприл швидко і екстенсивно гідролізується до еналаприлату – потужного інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту. Максимальні концентрації еналаприлату у сироватці крові досягаються через 3-4 години після перорального застосування еналаприлу малеату. Виводиться еналаприл головним чином нирками. Основними компонентами у сечі є еналаприлат, що становить приблизно 40 % від дози, і еналаприл у незміненому вигляді. За вийнятком перетворення в еналаприлат ознак істотного метаболізму еналаприлу немає. Профіль концентрації еналаприлату у сироватці крові характеризується пролонгованою термінальною фазою, що, ймовірно, пов’язано зі зв’язуванням АПФ. В осіб із нормальною функцією нирок рівноважний стан концентрацій еналаприлату у сироватці крові досягається на 4-й день перорального застосування еналаприлу. Ефективний напівперіод кумуляції еналаприлату після багатократного перорального застосування еналаприлу становить 11 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію еналаприлу у шлунково-кишковому тракті. Об’єм абсорбції і гідроліз еналаприлу є подібними при прийомі різних доз у межах рекомендованого терапевтичного діапазону.

Гідрохлоротіазид

При моніторингу рівнів у плазмі крові протягом принаймні 24 годин період напіввиведення із плазми крові становив 5,6-14,8 години. Гідрохлоротіазид не метаболізується, але швидко виводиться нирками. При пероральному застосуванні як мінімум 61 % дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний і не проникає через гематоенцефалічний бар’єр.

Еналаприл/гідрохлоротіазид. Одночасне багатократне застосування еналаприлу і гідрохлоротіазиду незначним чином або взагалі не впливає на біодоступність цих препаратів. Комбінована таблетка є біоеквівалентною окремим її компонентам, що застосовуються одночасно.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:жовті круглі рифлені таблетки з маркуванням MSD 718 з одного боку та лінією розлому з іншого.

Термін придатності.3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.По 7 таблеток у блістері по 2 або 4 блістера у картонній коробці.

По 14 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Мерк Шарп і Доум Лтд., Великобританія.

Merck Sharp&Dohme Limited, United Kingdom

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди.

Merck Sharp & Dohme B.V., The Netherlands

Місцезнаходження.

Шоттон Лейн, Крамлінгтон, НортумберлендNE23 3JU, Великобританія.

Shotton Lane, Cramlington, Northumberland NE23 3JU, United Kingdom

Ваардервег 39, 2031БН Хаарлем,Нідерланди.

Waarderweg 39, 2031 BN Haarlem, The Netherlands.

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

КОР СУІС КОМПОЗИТУМ Н

(CORSUIS®COMPOSITUMN)

Склад:

діючі речовини: 2,2 мл розчину містять:Cor suis D8 – 22 мг,Hepar suis D8 – 22 мг,Crataegus D6 – 22 мг,Arnica montana D4 – 22 мг,Strychnos ignatii D6 – 22 мг,Acidum arsenicosum D8 – 22 мг,Ouabainum D8 – 22 мг,Ranunculus bulbosus D6 – 22 мг,Selenicereus grandiflorus D3 – 22 мг,Nitroglycerinum D4 – 22 мг,Kalium carbonicum D4 – 22 мг,Kalmia latifolia D4 – 22 мг,Spigelia anthelmia D10 – 22 мг,Carbo vegetabilis D18 – 22 мг,Acidum alphaketoglutaricum D8 – 22 мг,Acidum fumaricum D8 – 22 мг,Acidum DLmalicum D8 – 22 мг,Acidum sarcolacticum D6 – 22 мг,Natrium diethyloxalaceticum D8 – 22 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Комплексний гомеопатичний препарат.

Клінічні характеристики.

Показання.

У комплексному лікуванні ішемічної хвороби серця: при атеросклерозі коронарних судин, стані після перенесеного інфаркту міокарда; при серцевій недостатності, серцевій аритмії, гіпертонічній хворобі, кардіоміопатії, кардіодистрофії, ендокардиті, стенокардії, хронічній ревматичній хворобі серця, гіпертрофії міокарда, при емфіземі легенів, легеневому серці, порушенні легеневого кровообігу, облітеруючому ендартеріїті, гастрокардіальному синдромі.

Протипоказання.Гіперчутливість до компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Разова доза: дорослим ? 1 ампула по 2,2 мл. Застосовувати у вигляді внутрішньом’язових, підшкірних, внутрішньошкірних, при необхідності – внутрішньовенних (струминно та краплинно) ін’єкцій, а також ін?єкцій в акупунктурні точки 1-3 рази на тиждень. Перорально приймають, розчинивши разову дозу у 5-10 мл води, затримуючи на кілька секунд у роті.

Курс лікування – 4-6 тижнів.

Побічні реакції.

У поодиноких випадках можуть виникати реакції гіперчутливості (до анафілактичної реакції). Тимчасово може виникати почервоніння, набрякання та біль у місті ін’єкції.

Передозування.Не відзначалося.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Питання про доцільність застосування препарату у період вагітності або годування груддю вирішується індивідуально лікарем з урахуванням ризику/користі.

Діти. Препарат не застосовують дітям.

Особливості застосування.

З урахуванням особливостей перебігу захворювання та стану хворого можна змінювати тривалість курсу лікування та спосіб застосування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом абороботі зіншими механізмами. Невідома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Невідома.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат ангіопротекторної, антиаритмічної, кардіотрофічної, кардіотонічної, спазмолітичної, гіпотензивної дії.

Дія препарату базується на активації захисних сил організму і нормалізації порушених функцій за рахунок речовин рослинного, мінерального та тваринного походження, які входять до складу препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий безбарвний розчин без запаху.

Несумісність. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємкості.

Термін придатності.5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температуріневище 25 оС у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

5 ампул та 100 (5х20) ампул по 2,2 мл у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ.

Biologische Heilmittel Heel GmbH.

Місцезнаходження.

Д-р Рекевег-штрасе 2-4, 76532 Баден-Баден, Німеччина.

Dr.-Reckeweg-Str. 2-4, 76532 Baden-Baden, Germany.

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ГРИП-ХЕЕЛЬ

(GRIPPHEEL®)

Склад:

діючі речовини: 1,1 мл розчину містить:Aconitum napellus D3 ? 4,4 мг,Eupatorium perfoliatum D2 ? 1,1 мг,Phosphorus D4 ? 1,1 мг,Lachesis mutus D11 ? 2,2 мг,Bryonia D3 ? 2,2 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Комплексний гомеопатичний препарат.

Клінічні характеристики.

Показання.

У комплексному лікуванні та профілактиці грипу, парагрипу, гострих респіраторних вірусних інфекцій; при інших інфекційних та гострих запальних захворюваннях, які супроводжуються інтоксикацією.

Протипоказання.Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Разова доза: дорослим і дітям віком від 6 років ? 1 ампула по 1,1 мл. Застосовувати у вигляді внутрішньом’язових, підшкірних, внутрішньошкірних і внутрішньовенних ін’єкцій, а також ін’єкцій в акупунктурні точки 1-3 рази на тиждень. При гострих захворюваннях – щоденно, протягом 3-5 діб. Пероральне застосування: розвести однократну дозу у 5-10 мл води та випити, затримуючи на кілька секунд у роті.

Курс лікування – 5-10 діб.

Побічні реакції.

У поодиноких випадках в осіб з індивідуальною непереносимістю можливе виникнення алергічних реакцій, включаючи ангіоневротичний набряк, гіперемію, свербіж.

Передозування.Не відзначалося.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності або годування груддю необхідно проконсультуватися з лікарем щодо доцільності застосування препарату.

Діти. Препарат рекомендований для застосовування дітям віком від 6 років.


Особливості застосування.

При утримуванні симптомів чи погіршенні стану, у випадку задишки, гнійної мокроти, гарячки чи болю при диханні, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом абороботі зіншими механізмами. Невідома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Невідома.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат дезінтоксикаційної, протизапальної, імунокоригуючої дії. Дія препарату базується на активації захисних сил організму і нормалізації порушених функцій за рахунок речовин рослинного, мінерального та тваринного походження, які входять до складу препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий безбарвний розчин без запаху.

Несумісність. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємкості.

Термін придатності.5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температуріне вище 25 оС у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

5 ампул та 100 (5х20) ампул по 1,1 мл у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ.

Biologische Heilmittel Heel GmbH.

Місцезнаходження.

Д-р Рекевег-штрасе 2-4, 76532 Баден-Баден, Німеччина.

Dr.-Reckeweg-Str. 2-4, 76532 Baden-Baden, Germany.

ЗАТВЕРДЖЕНО <!–[if gte mso 9]> smnlka Normal Grey Wolf 2 2 2010-12-03T08:04:00Z 2011-05-10T17:09:00Z 2011-05-10T17:09:00Z 8 6025 34344 pharma-center 286 80 40289 12.00 <![endif]–> <!–[if gte mso 9]> false false false false RU X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4 <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–> <!– /* Font Definitions */ @font-face {font-family:”Tms Rmn”; panose-1:2 2 6 3 4 5 5 2 3 4; mso-font-charset:0; mso-generic-font-family:roman; mso-font-format:other; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:3 0 0 0 1 0;} @font-face {font-family:Wingdings; panose-1:5 0 0 0 0 0 0 0 0 0; mso-font-charset:2; mso-generic-font-family:auto; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:0 268435456 0 0 -2147483648 0;} @font-face {font-family:”Cambria Math”; panose-1:2 4 5 3 5 4 6 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:roman; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-1610611985 1107304683 0 0 159 0;} @font-face {font-family:Tahoma; panose-1:2 11 6 4 3 5 4 4 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:1627400839 -2147483648 8 0 66047 0;} @font-face {font-family:Verdana; panose-1:2 11 6 4 3 5 4 4 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:536871559 0 0 0 415 0;} /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:””; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:UK;} h1 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:center; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:1; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-font-kerning:0pt; mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU; font-weight:normal;} h2 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:center; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:2; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:RU; font-weight:bold; mso-bidi-font-weight:normal;} h3 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:3; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:RU; font-weight:bold; mso-bidi-font-weight:normal; text-decoration:underline; text-underline:single;} h4 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:4; font-size:14.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:RU; font-weight:normal;} p.MsoHeading8, li.MsoHeading8, div.MsoHeading8 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:8; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:RU; font-weight:bold; mso-bidi-font-weight:normal;} p.MsoHeading9, li.MsoHeading9, div.MsoHeading9 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin-top:12.0pt; margin-right:0cm; margin-bottom:3.0pt; margin-left:0cm; mso-pagination:widow-orphan; mso-outline-level:9; font-size:11.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:UK;} p.MsoFooter, li.MsoFooter, div.MsoFooter {mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; tab-stops:center 240.95pt right 17.0cm; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:UK;} p.MsoBodyText, li.MsoBodyText, div.MsoBodyText {mso-style-unhide:no; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:6.0pt; margin-left:0cm; text-align:justify; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU;} p.MsoBodyText3, li.MsoBodyText3, div.MsoBodyText3 {mso-style-unhide:no; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:6.0pt; margin-left:0cm; mso-pagination:widow-orphan; font-size:8.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:UK;} p.MsoBodyTextIndent2, li.MsoBodyTextIndent2, div.MsoBodyTextIndent2 {mso-style-unhide:no; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:6.0pt; margin-left:14.15pt; line-height:200%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:UK;} p.MsoBodyTextIndent3, li.MsoBodyTextIndent3, div.MsoBodyTextIndent3 {mso-style-unhide:no; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:6.0pt; margin-left:14.15pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:8.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:UK;} p {mso-style-unhide:no; mso-margin-top-alt:auto; margin-right:0cm; mso-margin-bottom-alt:auto; margin-left:0cm; mso-pagination:widow-orphan; font-size:9.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:UK;} p.2, li.2, div.2 {mso-style-name:”\0417\043D\0430\043A2 \0417\043D\0430\043A \0417\043D\0430\043A”; mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Verdana”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:Verdana; mso-ansi-language:EN-US; mso-fareast-language:EN-US;} p.Navadenrus, li.Navadenrus, div.Navadenrus {mso-style-name:”Navaden rus”; mso-style-unhide:no; margin-top:6.0pt; margin-right:0cm; margin-bottom:0cm; margin-left:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; mso-pagination:widow-orphan; text-autospace:none; font-size:11.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:EN-US;} p.a, li.a, div.a {mso-style-name:???????; mso-style-unhide:no; mso-style-parent:””; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; mso-layout-grid-align:none; punctuation-wrap:simple; text-autospace:none; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:EN-US;} p.defaultparagraphfont1, li.defaultparagraphfont1, div.defaultparagraphfont1 {mso-style-name:defaultparagraphfont1; mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Tms Rmn”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:EN-US; mso-fareast-language:EN-US;} p.Normal, li.Normal, div.Normal {mso-style-name:Normal; mso-style-unhide:no; mso-style-parent:””; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:none; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:RU; mso-fareast-language:RU; layout-grid-mode:line;} /* Page Definitions */ @page {mso-footnote-separator:url(“UA42550101_EDCA.files/header.htm”) fs; mso-footnote-continuation-separator:url(“UA42550101_EDCA.files/header.htm”) fcs; mso-endnote-separator:url(“UA42550101_EDCA.files/header.htm”) es; mso-endnote-continuation-separator:url(“UA42550101_EDCA.files/header.htm”) ecs;} @page Section1 {size:595.3pt 841.9pt; margin:42.55pt 41.8pt 22.5pt 2.0cm; mso-header-margin:35.45pt; mso-footer-margin:15.95pt; mso-even-footer:url(“UA42550101_EDCA.files/header.htm”) ef1; mso-footer:url(“UA42550101_EDCA.files/header.htm”) f1; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} /* List Definitions */ @list l0 {mso-list-id:-2; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:-1561537982;} @list l0:level1 {mso-level-start-at:0; mso-level-text:*; mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; margin-left:0cm; text-indent:0cm;} @list l1 {mso-list-id:146556882; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:964861266 -415472336 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l1:level1 {mso-level-start-at:4; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:42.15pt; mso-level-number-position:left; margin-left:42.15pt; text-indent:-18.0pt; mso-ansi-font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:12.0pt; font-family:Symbol; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @list l1:level2 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:o; mso-level-tab-stop:78.15pt; mso-level-number-position:left; margin-left:78.15pt; text-indent:-18.0pt; font-family:”Courier New”;} @list l1:level3 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0A7; mso-level-tab-stop:114.15pt; mso-level-number-position:left; margin-left:114.15pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Wingdings; mso-bidi-font-family:Wingdings;} @list l1:level4 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:150.15pt; mso-level-number-position:left; margin-left:150.15pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol; mso-bidi-font-family:Symbol;} @list l1:level5 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:o; mso-level-tab-stop:186.15pt; mso-level-number-position:left; margin-left:186.15pt; text-indent:-18.0pt; font-family:”Courier New”;} @list l1:level6 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0A7; mso-level-tab-stop:222.15pt; mso-level-number-position:left; margin-left:222.15pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Wingdings; mso-bidi-font-family:Wingdings;} @list l1:level7 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:258.15pt; mso-level-number-position:left; margin-left:258.15pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol; mso-bidi-font-family:Symbol;} @list l1:level8 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:o; mso-level-tab-stop:294.15pt; mso-level-number-position:left; margin-left:294.15pt; text-indent:-18.0pt; font-family:”Courier New”;} @list l1:level9 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0A7; mso-level-tab-stop:330.15pt; mso-level-number-position:left; margin-left:330.15pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Wingdings; mso-bidi-font-family:Wingdings;} @list l2 {mso-list-id:374893546; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:1689187804 -1239230930 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l2:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0FE; mso-level-tab-stop:43.55pt; mso-level-number-position:left; margin-left:20.85pt; text-indent:4.7pt; mso-ansi-font-size:8.0pt; font-family:Wingdings;} @list l3 {mso-list-id:399442546; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:734138048 68747265 1565922342 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l3:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:72.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:72.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l3:level2 {mso-level-start-at:4; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:108.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:108.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @list l4 {mso-list-id:740638954; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-272844082 -1194534486 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l4:level1 {mso-level-start-at:0; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:39.6pt; mso-level-number-position:left; margin-left:39.6pt; text-indent:-36.75pt; mso-ansi-font-size:10.0pt; font-family:”Tahoma”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @list l5 {mso-list-id:825438507; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:796658196;} @list l5:level1 {mso-level-start-at:0; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt;} @list l6 {mso-list-id:931204864; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:1872812210 -610106386 69468163 69468165 69468161 69468163 69468165 69468161 69468163 69468165;} @list l6:level1 {mso-level-start-at:2; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:46.5pt; mso-level-number-position:left; margin-left:46.5pt; text-indent:-28.5pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @list l7 {mso-list-id:1391532956; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-1223413850 69468161 69468163 69468165 69468161 69468163 69468165 69468161 69468163 69468165;} @list l7:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l8 {mso-list-id:1425298422; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:796658196;} @list l8:level1 {mso-level-start-at:0; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt;} @list l9 {mso-list-id:1520965320; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:1159651388 -1239230930 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l9:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0FE; mso-level-tab-stop:43.55pt; mso-level-number-position:left; margin-left:20.85pt; text-indent:4.7pt; mso-ansi-font-size:8.0pt; font-family:Wingdings;} @list l10 {mso-list-id:1528523572; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-96456558 -1239230930 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l10:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0FE; mso-level-tab-stop:43.55pt; mso-level-number-position:left; margin-left:20.85pt; text-indent:4.7pt; mso-ansi-font-size:8.0pt; font-family:Wingdings;} @list l11 {mso-list-id:1609387554; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-1965548386 -402737872 67698691 67698693 67698689 67698691 67698693 67698689 67698691 67698693;} @list l11:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F02D; mso-level-tab-stop:108.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:108.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l12 {mso-list-id:1657997570; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-1655811646 69468161 69468163 69468165 69468161 69468163 69468165 69468161 69468163 69468165;} @list l12:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l13 {mso-list-id:1677808099; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-1917392626 -54912608 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l13:level1 {mso-level-start-at:4; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:54.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:54.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @list l14 {mso-list-id:1730492510; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:68747265;} @list l14:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l15 {mso-list-id:1764916308; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-901735616 -1239230930 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l15:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0FE; mso-level-tab-stop:40.7pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:4.7pt; mso-ansi-font-size:8.0pt; font-family:Wingdings;} @list l16 {mso-list-id:1866596793; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:796658196;} @list l16:level1 {mso-level-start-at:0; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt;} @list l17 {mso-list-id:2121993322; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-712869336 -1194534486 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l17:level1 {mso-level-start-at:0; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:39.6pt; mso-level-number-position:left; margin-left:39.6pt; text-indent:-36.75pt; mso-ansi-font-size:10.0pt; font-family:”Tahoma”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @list l18 {mso-list-id:2146504124; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:364574518 -501181742 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l18:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l0:level1 lfo4 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-numbering:continue; mso-level-text:\2022; mso-level-tab-stop:none; mso-level-number-position:left; mso-level-legacy:yes; mso-level-legacy-indent:17.0pt; mso-level-legacy-space:0cm; margin-left:0cm; text-indent:0cm; font-family:”Times New Roman”,”serif”;} ol {margin-bottom:0cm;} ul {margin-bottom:0cm;} –> <!–[if gte mso 10]> /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:”\041E\0431\044B\0447\043D\0430\044F \0442\0430\0431\043B\0438\0446\0430″; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; mso-style-parent:””; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”;} <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–>

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Енап®НL

Енап®Н

(Enap®– HL)

(Enap®– H)

Склад:

діючі речовини:1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг і гідрохлортіазиду 12,5 мг або еналаприлу малеату 10 мг і гідрохлортіазиду 25 мг;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, тальк, магнію стеарат, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) – лише в Енапі®– Н.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Еналаприл і діуретики. Код АТС С09В А02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показана комбінована терапія.

Протипоказання.

* Підвищена чутливість до еналаприлу та до інших інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), гідрохлортіазиду та до інших похідних сульфонамідів або до інших компонентів препаратів Енап-H або Енап-HL.

* Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, повязаного з попереднім лікуванням інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту.

* Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

* Пацієнти з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв або рівень креатиніну у сироватці крові перевищує 265 мкмоль/л (3 мг/100 мл).

* Стеноз ниркової артерії.

* Під час проведення гемодіалізу.

* Клінічний стан після трансплантації нирки.

* Тяжкі порушення функції печінки.

* Анурія, первинний гіперальдостеронізм.

* Вагітність.

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія

Таблетки з фіксованою комбінацією еналаприлу малеату та гідрохлортіазиду призначають пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо контролюється тільки одним еналаприлом.

Застосування фіксованої комбінації еналаприлу малеату і гідрохлортіазиду не підходить для початкової терапії та зазвичай рекомендується після коригування доз індивідуальних компонентів. При клінічній доцільності можна переходити одразу від монотерапії до фіксованої комбінації.

Режим дозування встановлюють індівідуально залежно від стану хворого та ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії. Лікування слід розпочинати з низьких доз препарату з поступовим збільшенням дозування. Препарат застосовують перорально незалежно від прийому їжі. Встановлену добову дозу слід приймати вранці разом із великою кількістю рідини.

Зазвичай доза становить 1 таблетку, яку застосовують 1 раз на добу. При необхідності дозування може бути підвищене до 2 таблеток на добу, які застосовують 1 раз на добу.

Таблетки з фіксованою комбінацією 10 мг/25 мг та 20 мг/12,5 мг можуть замінити терапію, що складається з прийому окремо 10 або 20 мг еналаприлу та відповідно 25 або 12,5 мг гідрохлортіазиду, у пацієнтів, стан яких стабілізовано лікуванням індивідуальними компонентами.

Попереднє лікування діуретиками:симптоматична гіпотензія може виникнути на початку терапії Енапом-H або Енапом-HL. Частіше вона спостерігається у пацієнтів‚ у яких попередня терапія діуретиками викликала порушення водно-електролітного балансу. Терапія діуретиками має бути припинена за 2-3 дні до початку терапії препаратами Енап-H або Енап-HL.

Дозування при порушенні функції нирок

Кліренс креатиніну понад 30 мл/хв

Для пацієнтів із порушеннями нирок з кліренсом креатиніну ? 30 мл/хв перед переходом до фіксованої комбінації необхідне коригування дози еналаприлу шляхом титрування. Для таких пацієнтів петльові діуретики більш прийнятні за тіазиди. Доза еналаприлу та гідрохлортіазиду має бути найменшою. Необхідний періодичний контроль калію і креатиніну, наприклад, кожні 2 місяці, коли стан пацієнта стабілізувався.

Кліренс креатиніну менше 30 мл/хв

Застосування препарату протипоказане.

Спеціальні популяції

Для пацієнтів із виснаженням солей/об’єму початкова доза еналаприлу становить 5 мг або менше і рекомендується титрування монокомпонентів.

Дозування для пацієнтів літнього віку

Застосування препарату пацієнтам літнього віку здійснюють у таких же самих дозах, як і для молодших пацієнтів. У випадку фізіологічної ниркової недостатності перед переходом до фіксованої комбінації необхідне коригування дози еналаприлу шляхом титрування.

Немає обмеження у часі щодо тривалості лікування.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями були запаморочення і підвищена втомлюваність, що зазвичай зникали при зниженні дози і рідко вимагали відміни препарату.

Іншими побічними реакціями (1-2 %) були: м’язові судоми, нудота, астенія, ортостатичні ефекти, включаючи артеріальну гіпотензію; головний біль, кашель та імпотенція.

Включені побічні реакції, про які повідомлено під час застосування одного еналаприлу або одного гідрохлортіазиду, або під час клінічних досліджень, або після виходу препарату на ринок.

Дуже поширені(?1/10), поширені(?1/100, <1/10), <span style=’mso-bidi-font-style:italic’>непоширені(?1/1000, <1/100)<span style=’mso-bidi-font-style:italic’>, рідко поширені (?1/10000, <1/1000)<span style=’mso-bidi-font-style:italic’>, дуже рідко поширені (<1/10000)<span style=’mso-bidi-font-style:italic’>, невідомі (частоту не можна оцінити із доступних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи

Непоширені: анемія (включаючи апластичну і гемолітичну анемію);

рідко поширені: нейтропенія, зниження рівня гемоглобіну і гематокриту, алкалоз, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання, але причинний зв’язок із застосуванням препарату не встановлений.

Ендокринні порушення

Невідомо: синдром порушення секреції антидіуретичного гормона.

Метаболічні порушення

Поширені: гіпокаліємія, підвищення рівня холестеролу, підвищення рівня тригліцеридів, гіперурикемія;

непоширені: гіпоглікемія, подагра;

рідко поширені: підвищення рівня глюкози у крові;

дуже рідко поширені: гіперкальціємія.

З боку нервової системи

Дуже поширені: запаморочення;

поширені: головний біль, депресія, зміни смаку;

непоширені: сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезія, вертиго;

рідко поширені: розлади сну, порушення сну, парез (унаслідок гіпокаліємії).

З боку органа зору

Поширені: порушення зору;

невідомі: ксантопсія.

З боку органа слуху

Поширені: шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи

Поширені: артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), неортостатична гіпотензія, біль у грудній клітці, різноманітні порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія;

непоширені: припливи, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда, церебрально-васкулярний інсульт, можливо, вторинний при надмірній артеріальній гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком);

дуже рідко поширені: феномен Рейно, синкопе.

З боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння

Дуже поширені: кашель;

поширені: задишка;

непоширені: ринорея, фарингіт та охриплість, бронхоспазм/астма;

рідко поширені: інфільтрат легень, дихальна недостатність (включаючи пневмоніт та набряк легень), риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже поширені: нудота;

поширені: діарея, біль у животі;

непоширені: кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, сухість у роті, пептична виразка, метеоризм;

рідко поширені: стоматит/афтозні виразки, глосит;

дуже рідко поширені: ангіоневротичний набряк кишечнику.

З боку печінки та жовчного міхура

Рідко поширені: печінкова недостатність,некроз печінки (може бути летальним), гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, холецестит (зокрема у пацієнтів із вже існуючою жовчокам’яною хворобою).

З боку шкіри та підшкірних тканин

Поширені: висипання, гіперчутливість/ангіоневротичний набряк: повідомлялося про ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані;

непоширені: підвищене потовиділення, свербіж, кропив’янка, алопеція;

рідко поширені: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пурпура, шкірний червоний вовчак, пухирчатка, еритродермія, анафілактична реакція.

Повідомлялося про комплекс симптомів, який міг включати деякі або всі з наступних симптомів: гарячку, серозит, некротизуючий ангіїт (васкуліт), міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний результат аналізу на антинуклеарний фактор, підвищену ШОЕ, еозинофілію та лейкоцитоз. Можуть виникати висип, фоточутливість або інші дерматологічні прояви.

З боку скелетно-м’язового апарату, сполучної та кісткової тканин.

Поширені: м’язові судоми;

непоширені: артралгія.

З боку нирок і сечового міхура.

Непоширені: дисфункція нирок, ниркова недостатність, протеїнурія;

рідко поширені: олігурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Непоширені: імпотенція, зниження лібідо;

рідко поширені: гінекомастія.

Загальні порушення та порушення умов введення

Дуже поширені: астенія;

поширені: біль у грудях, підвищена втомлюваність;

непоширені: спазми у мязах, припливи, нездужання, гарячка, сіаладеніт.

Лабораторні показники

Поширені: гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну сироватки;

непоширені: підвищення сечовини у сироватці крові, гіпонатріємія;

рідко поширені: підвищення ферментів печінки, підвищення білірубіну сироватки крові, глюкозурія, гіпохлоремічний алкалоз.

Ці симптоми, як правило, носять оборотній характер при відміні препарату.

Передозування.

Немає в наявності специфічної інформації щодо лікування передозування Енапу-Н або Енапу-HL. Лікування симптоматичне і підтримуюче. Лікування Енапом-Н або Енапом-HL слід припинити і за станом пацієнта слід встановити ретельне спостереженняя. Пропоновані заходи включають викликання блювання та/або промивання шлунка і корекцію дегідратації та електролітного дисбалансу і гіпотензії встановленими процедурами.

Еналаприлу малеат

Симптоми
Найбільш частими ознаками передозування, згідно з існуючими даними, є виражена артеріальна гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і збігається з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Рівні еналаприлату у плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.

Лікування
Після прийому внутрішньо великої кількості таблеток рекомендується припинення прийому препарату, моніторинг життєвоважливих параметрів у лікарні, промивання шлунка, застосування активованого вугілля і проносного засобу. Лікування симптоматичне. Артеріальна гіпотензія корегується інфузією 0,9 % розчину натрію хлориду. Зазвичай достатньопокластипацієнтана спинуна низькій подушці. У більш тяжких випадках слід вводити інфузію 0,9 % розчину натрію хлориду і, у разі необхідності, інфузії ангіотензину II. Слід перевіряти артеріальний тиск пацієнта, пульс, дихання, концентрації сечовини, креатиніну та електролітів у сироватці крові, і діурез.

У більш тяжких випадках, токсичні кількості еналаприлу та/або еналаприлату необхідно видалити з кровообігу за допомогою гемодіалізу. Терапія за допомогою кардіостимулятора призначена при брадикардії, резистентній до терапевтичних засобів. Постійно слід контролювати життєві показники, концентрації електролітів та креатиніну в сироватці крові.

Гідрохлортіазид
Найпоширенішими є ознаки і симптоми, викликані недостатністю електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією внаслідок надмірного діурезу. Якщо також застосовувалися серцеві глікозиди, гіпокаліємія може акцентувати серцеву аритмію.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Застосування у період вагітності

Не рекомендується застосування Енапу-Н або Енапу-HLу період вагітності. При виявленні вагітності прийом Енапу-Н або Енапу-HLпотрібно негайно припинити, окрім випадків, коли призначення цих препаратів вважається життєво необхідним для матері.

Епідеміологічні висновки відносно ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не є однозначними; однак не можна виключати невеликого підвищення ризику. Якщо продовження терапії інгібіторами АПФ не вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити, та, якщо це можливо, слід розпочати альтернативну терапію. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час ІІ і ІІІ триместру вагітності може зумовити розвиток фетотоксичності (зниження функції нирок, олігогідрамніон,ретардація окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову недостатність, гіпотензію, гіперкаліємію).

При призначенні Енапу-Н або Енапу-HLнеобхідно інформувати пацієнтку відносно потенційної шкоди для плода.

У випадках, коли призначення препарату під час вагітності вважають необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігоамніону прийом препарату слід припинити, за винятком випадків, коли його призначення вважають життєвонеобхідним для матері. Однак як лікарям, так і пацієнтам необхідно знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плода необоротних ушкоджень.

Якщо застосування інгібіторів АПФ відбулося у ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок ембріона та черепа ембріона.

Немовлят, матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно перевіряти на предмет артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який має здатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженого шляхом перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного переливання крові, хоча немає досвіду щодо проведення останньої процедури.

Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду у період вагітності, особливо у період І триместру. Досліджень на тваринах недостатньо.

Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. З огляду на фармакологічний механізм дії гідрохлортіазиду, його застосування під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності може зашкодити кровопостачанню між плацентою та плодом і спричинити жовтяницю, розлад електролітного балансу та тромбоцитопенію у плода та немовляти.

Гідрохлортіазид не слід застосовувати при набряках та артеріальній гіпертензії у вагітних, а також преекслампсії, через ризик зменшення об’єму плазми та гіпоперфузії плаценти, якщо це не гарантує позитивного впливу на перебіг захворювання.

Гідрохлортіазид не слід застосовувати при артеріальній гіпертензії у вагітних, окрім рідкісних випадків, коли не можна застосувати ніякі інші препарати.

Період годування груддю

Обмежені фармакокінетичні дані демонструють дуже низькі концентрації у грудному молоці. Хоча ці концентрації не мають клінічного значення, застосування Енапу-Н або Енапу-HL у період годування груддю не рекомендується для недоношених дітей і протягом перших кількох тижнів після пологів, через гіпотетичний ризик серцево-судинних і ниркових ефектів і недостатність клінічного досвіду. При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Діти.Безпека і ефективність застосування препарату дітям не встановлені.

Особливості застосування.

Еналаприл та гідрохлортіазид

Артеріальна гіпотензія та дисбаланс електролітів

Симптоматичну артеріальну гіпотензію рідко спостерігають у пацієнтів із неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують Енап-H або Енап-HL, артеріальна гіпертензія розвивається частіше у пацієнтів із виснаженням солі/об’єму, наприклад, унаслідок терапії діуретиками, обмеження вживання солі, діалізу, наявності діареї або блювання. Необхідно проводити регулярний контроль рівня електролітів у сироватці крові для таких пацієнтів. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або не супроводжувалася нирковою недостатністю. Артеріальна гіпотензія розвивалася частіше у пацієнтів із тяжкими формами серцевої недостатності, яким застосовували вищі дози петльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. Таким пацієнтам лікування препаратом слід розпочинати під наглядом лікаря. При зміні дози Енапу-H або Енапу-HL та/або діуретика нагляд має бути особливо ретельним. Аналогічним чином слід вести спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, в яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину та, якщо необхідно, ввести внутрішньовенно0,9 % розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі препарату не є протипоказанням для лікування, яке можна продовжувати після нормалізації артеріального тиску та відновлення об’єму рідини.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю і нормальним або зниженим артеріальним тиском препарат може додатково зназити рівень артеріального тиску. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати і її не слід розцінювати як підставу для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія стає резистентною до лікування, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та або препаратом Енап-H або Енап-HL.

Порушення функції нирок

Повідомлялося про порушення функції нирок, спричинене еналаприлом, особливо у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркових артерій. Якщо діагноз встановлено швидко і проведено відповідне лікування, ниркова недостатність, пов’язана з терапією еналаприлом, зазвичай оборотна.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без раніше існуючої ниркової недостатності при прийомі еналаприли разом з діуретиком спостерігається підвищення сечовини і креатиніну у сироватці крові. Можуть знадобитися зниження дози еналаприлу та/або припинення прийому діуретиків. У такому разі необхідно враховувати можливість існування стенозу ниркових артерій.

Гіперкаліємія

Комбінація еналаприлу та діуретика в низьких дозах може спричинити виникнення гіперкаліємії.

Літій

Супутній прийом еналаприлу та літію зазвичай не рекомендується.

Пацієнти літнього віку

Ефективність і переносимість еналаприлу малеату і гідрохлортіазиду, що застосовуються одночасно, подібні як у пацієнтів літнього віку, так і у молодших дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Застосування дітям

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.

Еналаприл

Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і усі вазодилататори, інгібітори АПФ необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам із стенозом мітрального клапана і блокадою відтоку з лівого шлуночка. Їх застосування слід запобігати у разі кардіогенного шоку та обструкції вихідного отвору лівого шлуночка.

Реноваскулярна гіпертензія

У пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом аорти єдиної здорової нирки, які приймають АПФ інгібітори, існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Навіть при слабких змінах креатиніну сироватки крові може погіршитися функція нирок. У цих пацієнтів лікування слід розпочинати під суворим медичним контролем, з низьких доз і при ретельному коригуванні доз та контролі функції нирок.

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі

У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран із високою проникністю (наприклад, AN 69) і супутнім лікуванням інгібіторами АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу або антигіпертензивних засобів іншої групи.

Пересадка нирок

Досвід застосування Енапу-H або Енапу-HL пацієнтам із нещодавно перенесеною пересадкою нирки відсутній. Тому лікування препаратом для них не рекомендується.

Порушення функції печінки

Дуже рідко із застосуванням інгібіторів АПФ пов’язують синдром, який розпочинається з холестатичної жовтяниці і прогресує до некрозу печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, при виникненні жовтяниці або значному підвищенні печінкових ферментів слід припинити їх прийом і отримати відповідну медичну допомогу.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Були повідомлення про нейтропенію/агранулоцитоз, тромбоцитопенію та анемію у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами АПФ. Нейтропенія рідко виникає у пацієнтів із нормальною функцією нирок і без особливих факторів ризику. Еналаприл слід дуже обережно застосовувати пацієнтам із колагенозом, при імунонодепресивній терапі, при лікуванні алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації вищевказаних факторів ризику, особливо якщо раніше встановлено порушення функції нирок. У деяких з таких пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, які іноді не реагують на інтенсивну терапію антибіотиками.

При застосуванні еналаприлу цим пацієнтам рекомендується періодичний моніторинг лейкоцитів, а пацієнта слід попередити щодо інформування лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Гіперкаліємія

У деяких пацієнтів при прийомі інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або інших препаратів, що викликають підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може призвести до значного збільшення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді фатальної аритмії. При одночасному застосуванні Енапу-Н або Енапу-HL і будь-якого з зазначених засобів слід регулярно перевіряти рівень калію у сироватці крові.

Гіпоглікемія

Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні антидіабетичні препарати або інсулін, необхідний ретельний глікемічний контроль, особливо у перший місяць лікування інгібіторами АПФ.

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк

У пацієнтів, яких лікували інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, включаючиЕнап-Н або Енап-HL, у деяких випадках з’являвся ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щилини та/або гортані. Він може виникати у будь-який час протягом лікування. У такому випадку застосуванняЕнапу-Н або Енапу-HLнеобхідно негайно припинити і встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб упевнитися у повному зникненні симптомів. Навіть якщо відначається лише набряк язика при відсутності дихального дистресу, пацієнту може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними і кортикостероїдними агентами може бути недостатнім.

Дуже рідко повідомлялося про летальний ангіоневротичний набряк гортані або язика. При виникненні набряку язика, голосової щілини або гортані ймовірне виникнення обструкції дихальних шляхів, особливо у пацієнів, які перенесли операцію на органах дихання. У цих випадках необхідне застосування невідкладної терапії, яка може включати підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) та/або заходи для забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів.

У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно з пацієнтами інших рас.

Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, який не пов’язують із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при застосуванні інгібіторів АПФ.

Анафілактоїдні реакції при десенсибілізуючій терапії

Зрідка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивалися анафілактоїдні реакції, що могли бути загрозливими до життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку гіпосенсенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.

Анафілактоїдні реакції при аферезі ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)

Рідко при аферезі ЛПНЩ за допомогою декстрансульфату у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, можуть проявлятися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Таких реакцій можна уникнути при тимчасовій відміні терапії інгібітором АПФ перед кожним аферезом.

Кашель

Повідомлялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель носить непродуктивний, стійкий характер і припиняється після відміни препарату. Кашель у зв’язку з лікуванням інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференційній діагностиці кашлю.

Хірургічні операції/анестезія

Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензину ІІ вторинно до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яку можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона коригується за допомогою збільшення об’єму рідини.

Расовий фактор

Як повідомлялося для інших інгібіторів АПФ, еналоприл може менш ефективно знижувати артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж у пацієнтів іншої раси, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.

Гідрохлортіазид

Порушення функції нирок

Тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними діуретиками для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок, а також коли рівень кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче (тобто при помірній або вираженій нирковій недостатності).

Таблетки Енапу-H або Енапу-HL не слід призначати пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 80 мл/хв),доки титрування окремих компонентів препарату не вкаже на необхідність доз, присутніх у комбінованих таблетках.

Порушення функції печінки

Тіазиди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть при незначних відхиленнях рідинного та електролітного балансу може виникнути печінкова кома.

Метаболічні та ендокринні ефекти

Терапія тіазидами може змінювати толерантність до глюкози. Може бути потрібною корекція доз антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін.

Тіазиди можуть знижувати рівні натрію, магнію та калію у сироватці крові.

Підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів може асоціюватися з терапією тіазидними діуретиками; однак протягом застосування малих доз (12,5 мг) повідомлялося про мінімальний ефект або про його відсутність.

Тіазиди можуть знизити виділення кальцію з сечею та спричинити періодичне незначне підвищення кальцію у сироватці крові.

Виражена гіперкальціємія може бути проявом прихованого гіперпаратиреоїдизму. Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням тестів щодо функції щитовидної залози.

Терапія тіазидними діуретиками може спричиняти гіперурикемію та/або загострення подагри у деяких ацієнтів. Однак еналаприл може підвищувати рівень сечової кислоти у сечі та, таким чином може послабити гіперурикемічний ефект гідрохлортіазиду.

Хоча немає наявних даних з контрольованих клінічних досліджень для пацієнтів, які отримують Енап-H або Енап-HL, їм, як для пацієнтів, які отримують діуретичну терапію, слід регулярно вимірювати рівні електролітів у сироватці через відповідні інтервали часу.

Тіазиди (включаючи гідрохлортіазид) можуть спричиняти дисбаланс рідини та електролітів (гіпокаліємія, гіпонатріємія і гіпохлоремічний алкалоз). Небезпечними ознаками порушення водно-електролітного балансу є ксеростомія, спрага, слабкість, летаргічний сон, сонливість, втомлюваність, м’язовий біль абосудоми, м’язова слабкість,артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання).

Хоча протягом застосування тіазидних діуретиків може виникнути гіпокаліємія, сумісна терапія з еналаприлом може зменшити гіпокаліємію, спричинену застосуванням діуретика. Ризик гіпокаліємії може підвищуватися у пацієнтів з цирозом печінки, у пацієнтів з підвищеним діурезом, з недостатнім пероральним вживанням електролітів та у пацієнтів, які одночасно отримують терапію кортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном (АКТГ).

У спекотну погоду у пацієнтів, які схильні до набряків, може виникнути гіпонатріємія. Дефіцит хлоридів зазвичай помірний та не потребує лікування.

Тіазиди підвищують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагнеземії.

Антидопінговий тест

Препарат містить гідрохлортіазид, що може давати позитивний результат в антидопінговому тесті.

Підвищена чутливість

У пацієнтів, схильних до алергії, або у хворих на бронхіальну астму в анамнезі можуть виникати реакції підвищеної чутливості до гідрохлортіазиду.

При застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалося загострення або активація системного червоного вовчака.

Особливі попередження щодо неактивних компонентів препарату.

Енап-H та Енап-HL містять лактозу.Пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями галактозної недостатності, лактазної недостатності Лаппа чи синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час керування автомобілем та іншими механічними засобами слід бути обережними та враховувати можливість виникнення небажаних реакцій з боку нервової системи, таких як запаморочення або сонливість.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Еналприлу малеат та гідрохлортіазид

Інші антигіпертензивні препарати

Супутнє застосування бета-блокаторів, метилдопи, блокаторів кальцієвих каналів може підвищувати гіпотензивний ефект препарату. Одночасне застосування нітрогліцерину та інших нітратів або вазодилататорів може додатково знизити артеріальний тиск.

Гангліоблокатори або адреноблокатори, поєднані з еналаприлом, слід вводити тільки під ретельним спостереженням за станом пацієнта.

Літій

При одночасному застосуванні літію і інгібіторів АПФ оборотньо підвищується концентрація літію у сироватці крові і збільшується його токсичність. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може ще підвищити рівні літію та збільшити ризик літієвої токсичності спричиненої інгібіторами АПФ. ЗастосуванняЕнапу-H або Енапу-HL з літієм не рекомендується, але якщо супутне застосування визначене як необхідне,слід ретельно перевіряти концентрації літію в сироватці.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2 інгібітори)

Нестероїдні протизапальні засоби,включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2 інгібітори) можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. Таким чином, антигіпертензивний ефект антагоністів ангіотензину ІІ, інгібіторів АПФ та діуретиків може бути послабленийНПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Супутній прийомНПЗП, включаючи селективні інгібітори,та антагоністів ангіотензину ІІ або інгібіторів АПФ спричиняє додатковий ефект підвищення рівнів калію в сироватці крові та може погіршити функцію нирок. Зазвичай ці явища оборотні.

Рідко може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, пацієнтів літнього віку або пацієнтів зі зниженим об’ємом циркулюючої крові, включаючи тих, які приймають діуретики). Таким чином, препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок.

Еналаприл

Калійзберігаючі діуретики і калієві добавки

Інгібітори АПФ послаблюють втрату калію. Калійзберегаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), калієві добавки або солі, що містять калій, можуть призводити до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Якщо необхідне одночасне застосування через встановлену гіпокаліємію, їх слід застосовувати з обережністю і проводити регулярний моніторинг рівня калію у сироватці крові.

Діуретики (тіазид або петльові діуретики)

Попередня терапія високими дозами діуретиків може призвести до зниження обєму циркулюючої крові в організмі, а потім до ризику артеріальної гіпотензії на початку терапії еналаприлом. Гіпотензивний ефект можна зменшити відміною діуретика, підвищенням об’єму або вживанням солі, або розпочинаючи лікування з низьких доз препарату.

Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/наркотики

Одночасне застосування анесетиків, трициклічних антидепресантів і антипсихотичних засобів з інгібіторами АПФ може призводити до подальшого зниження артеріального тиску.

Препарати золота

Поодинокі реакції, подібні на реакції на нітрити (симптоми вазодилатації, у тому числі припливи, набряк обличчя, запаморочення, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія), спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися ін’єкційними препаратами золота (натрію ауротіомалат) та сумісно інгібітором АПФ, у тому числі еналаприлом.

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Алкоголь

Алкоголь потенціюєгіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Антидіабетичні препарати

Епідеміологічні дослідження вказують на те, що супутнє застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних засобів (інсуліни, пероральні гіпоглікемічні засоби) може підвищити ефект зниження глюкози у крові з ризиком гіпоглікемії. Такий ефект, ймовірно, матиме місце протягом перших тижнів супутнього лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики, бета-блокатори

Еналаприл можна з обережністю застосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою (коли її застосовують як тромболітичний засіб), тромболітичними засобами і бета-блокаторами.

Гідрохлортіазид

Недеполяризуючі міорелаксанти

Тіазидні діуретики можуть посилити реакцію у відповідь на тубокурарин.

Алкоголь, барбітурати, наркотичні аналгетики

Може відбуватися потенціювання ортостатичної гіпотензії.

Антидіабетичні препарати (пероральні гіпоглікемічні препарати та інсулін)

Застосування антидіабетичних препаратів та тіазидних діуретиків може потребувати коригування дози антидіабетичного препарату.

Холестирамін та смоли колестиполу

Аніонно-обмінні смоли можуть зменшити всмоктування гідрохлортіазиду. Однократні дози холестираміну або смол колестиполу знижують всмоктування гідрохлортіазиду зі шлунково-кишкового тракту відповідно на 85 та 43 %.

Підвищення інтервалуQT(наприклад, прокаїнамід, аміодарон, соталол)

Підвищений ризик тахікардії типу «пірует».

Серцеві глікозиди

Гіпокаліємія може підвищити чутливість або збільшити клінічну відповідь серця на токсичність дигіталісу (наприклад, підвищена шлуночкова збудливість).

Кортикостероїди, адренокортикотропний гормон

Одночасне застосування з тіазидними діуретиками призводить до інтенсивного зниження електролітів, зокрема до гіпокаліємії.

Калійуретичні діуретики (наприклад, фуросемід), карбеноксолон або зловживання проносними засобами
Гідрохлортіазид можеcпричинити підвищення втрати калію і/або магнію.

Пресорні аміни (наприклад, адреналін)

Тіазиди можуть знизити реакцію у відповідь на пресорні аміни, але недостатньо для того, щоб виключати супутній прийом.

Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть зменшити виведення цитотоксичних лікарських засобів через нирки та посилити їхні мієлосупресивні ефекти.

Інгібітори простагландин-синтази

У деяких пацієнтів їх застосування може зменшувати діуретичні, натрійуретичні та антигіпертензивні ефекти діуретиків.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат є комбінацією інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (еналаприлу малеат) і діуретика (гідрохлоротіазид).

Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) – це пептидилова дипептидаза, що каталізує перетворення ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ призводить до зменшення рівня у плазмі крові ангіотензину ІІ, що призводить до збільшення активності реніну плазми крові (через пригнічення негативного оборотного зв’язку при вивільненні реніну) і зменшення секреції альдостерону.

АПФ ідентичний кініназі ІІ. Еналаприл може також блокувати розпад брадикініну, який є потужним вазодепресорним пептидом. Однак роль цього факту у терапевтичних ефектах еналаприлу залишається невідомою. У той час як механізм, за яким еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують із пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє основну роль у регуляції артеріального тиску, еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів із низькореніновою гіпертензією.

Гідрохлоротіазид – це сечогінний і антигіпертензивний засіб, що підвищує активність реніну плазми крові. Антигіпертензивні ефекти двох компонентів є адитивними і, як правило, тривають 24 години. Хоча один еналаприл проявляє гіпотензивну дію навіть у пацієнтів із низькореніновою гіпертензією, одночасне застосування з гідрохлоротіазидом у таких пацієнтів призводить до більшого зниження артеріального тиску. Компонент енаприлу у препараті, як правило, послабляє зменшення калію, викликане прийомом гідрохлортіазиду.

Фармакокінетика.

Еналаприлу малеат

Після перорального застосування еналаприл швидко абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у сироватці крові протягом 1 години. Базуючись на показнику виведення з сечею, об’єм абсорбції еналаприлу при пероральному застосуванні становить приблизно 60-70 %.

Після абсорбції еналаприл швидко і екстенсивно гідролізується до еналаприлату – потужного інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту. Максимальні концентрації еналаприлату у сироватці крові досягаються через 3-4 години після перорального застосування еналаприлу малеату. Виводиться еналаприл головним чином нирками. Основними компонентами у сечі є еналаприлат, що становить приблизно 40 % від дози, і еналаприл у незміненому вигляді. За винятком перетворення в еналаприлат ознак істотного метаболізму еналаприлу немає. Профіль концентрації еналаприлату у сироватці крові характеризується пролонгованою термінальною фазою, що, імовірно, пов’язано зі зв’язуванням АПФ. В осіб із нормальною функцією нирок рівноважний стан концентрацій еналаприлату у сироватці крові досягається на 4-й день перорального застосування еналаприлу. Ефективний напівперіод кумуляції еналаприлату після багатократного перорального застосування еналаприлу становить 11 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію еналаприлу у шлунково-кишковому тракті. Об’єм абсорбції і гідроліз еналаприлу є подібними при прийомі різних доз у межах рекомендованого терапевтичного діапазону.

Гідрохлортіазид

При моніторінгу рівнів у плазмі крові протягом принаймні 24 годин період напіввиведення із плазми крові становив 5,6-14,8 години. Гідрохлортіазид не метаболізується, але швидко виводиться нирками. При пероральному застосуванні як мінімум 61 % дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний і не проникає через гематоенцефалічний бар’єр.

Еналаприл/гідрохлортіазид

Одночасне багатократне застосування еналаприлу і гідрохлортіазиду незначним чином або взагалі не впливає на біодоступність цих препаратів. Комбінована таблетка є біоеквівалентною до окремих її компонентів, що застосовуються одночасно.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Енап-HL: круглі плоскі таблетки білого кольору з насічкою з одного боку, зі скошеними краями.

Енап-H: круглі плоскі таблетки жовтого кольору з насічкою з одного боку, зі скошеними краями.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

10 таблеток у блістері; 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія.

Місцезнаходження.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІЗИПАК

(VISIPAQUE)

Склад:

діюча речовина:йодиксанол;

1 мл розчину містить:

йоду (мг/мл) 270 320,

йодиксанол (мг) 550 652;

допоміжні речовини: трометамол, натрію хлорид, кальцію хлорид, натрію кальцію едетат, кислота хлористоводнева, 5 М розчин до pH 6,8 – 7,6, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Рентгеноконтрастний засіб. Код АТС V08А В09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Візипак призначений тільки для діагностичних цілей.

Рентгеноконтрастний препарат застосовують для проведення ангіокардіографії, церебральної ангіографії, периферичної ангіографії, абдомінальної ангіографії, включаючи внутрішньоартеріальну цифрову субстракційну ангіографію (ЦСА), урографії, флебографії, контрастного підсилення при комп’ютерній томографії (КТ) та дослідженнях шлунково-кишкового тракту (ШКТ).

Люмбальна, торакальна і цервікальна мієлографія.

Артрографія, гістеросальпінгографія (ГСГ).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату Візипак.

Маніфестуючий тиреотоксикоз.

Спосіб застосування та дози.

Для внутрішньоартеріального, внутрішньовенного, інтратекального і внутрішньопорожнинного введення, перорального прийому та ректального введення для досліджень травного тракту.

Перед застосуванням препарат необхідно перевірити візуально щодо відсутності нерозчинних часток, зміни кольору і порушення цілісності упаковки.Візипак набирати у шприц безпосередньо перед застосуванням. Флакони призначені тільки для одноразового використання. Невикористані залишки необхідно знищити.

Препарат не слід змішувати з іншими засобами. Необхідно використовувати окремі шприц і голку.

Контрастний засіб нагрівати до температури тіла.

Доза препарату залежить від методу дослідження татехніки застосування препарату, віку, маси тіла, стану гемодинаміки ізагального стану пацієнта. Зазвичай застосовують ті ж самі концентрацію і об’єм, що й при використанні інших йодовмісних рентгеноконтрастних засобів.

Дози, вказані для внутрішньоартеріального введення, застосовують для одноразових ін’єкцій, які у разі необхідності можна вводити повторно.

Рекомендований режим дозування:

Внутрішньоартеріальне (в/а)введення

Показання

Концентрація

Об’єм

Артеріографія

Селективна церебральна

Аортографія

Периферична

Селективна вісцеральна

в/а ЦСА

270/320(1) мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

5 – 10 мл/ін.

40 – 60 мл/ін.

30 – 60 мл/ін.

10 – 40 мл/ін.

Ангіокардіографія

Дорослі

Лівий шлуночок та корінь аорти

Селективна коронарографія

Діти

320мг йоду/мл;

320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

30 – 60 мл/ін.

4 – 8 мл/ін.

залежно від віку, маси тіла та патології (макс. загальний об’єм не більше 10 мл/кг)

Внутрішньовенне(в/в) введення

Показання

Концентрація

Об’єм

Урографія

Дорослі

Діти < 7 кг

Діти > 7 кг

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320 мг йоду/мл;

40 – 80 мл(2)

2 – 4 мл/кг

2 – 3 мл/кг

залежно від віку, маси тіла та патології (макс. 50 мл/кг)

Флебографія

270/320мг йоду/мл;

50 – 150 мл на кінцівку

Контрастне посилення при КТ

Дорослі

КТ голови

КТ тіла

Діти

КТ голови і тіла

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

50 – 150 мл

75 – 150 мл

2 – 3 мл/кг маси тіла до 50 мл

(в окремих випадках можна вводити до 150 мл)

Інтратекальневведення

Показання

Концентрація

Об’єм

Люмбальна та торокальна мієлографія (люмбальне введення)

Цервікальна мієлографія (цервікальне аболюмбальне введення)

270 мг йоду/мл або

320мг йоду/мл;

270 мг йоду/мл або

320мг йоду/мл;

10 12 мл(3)

10 мл(3)

10 12 мл(3)

10 мл(3)

Внутрішньопорожнинне введення

Дозу підбирають індивідуально для оптимальної візуалізації

Показання

Концентрація

Об’єм

Артрографія

270 мг йоду/мл

1 15 мл

Гістеросальпінгографія (ГСГ)

270 мг йоду/мл

5 – 10 мл

Рекомендована доза може бути збільшена у декілька разів, наприклад, при зворотному затіканні у піхву (застосовувались дози до 40 мл)

Дослідження ШКТ

Пероральне застосування

Дорослі

Оцінка пасажу по ЖКТ

Стравохід

Шлунок

Діти

Ректальне застосування

Діти

320мг йоду/мл;

320мг йоду/мл;

320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

Застосовувалися дози 80 – 200 мл

10 – 200 мл

Застосовувалися дози 20 – 200 мл

5 мл/кг маси тіла, застосовувалися дози 10 – 240 мл

Застосовувалися дози 30 – 400 мл

(1)можуть використовуватись обидві концентрації, але в більшості випадків рекомендується 270 мг йоду/мл;

(2) в окремих випадках можливе введення більше 80 мл;

(3) для мінімізації ризику виникненняпобічних реакцій сумарна доза йоду не має перевищувати 3,2 г.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Побічні реакції.

Побічні реакції, пов’язані з внутрішньосудинним введенням.

Нижче приведені можливі основні побічні ефекти, пов’язані із застосуванням Візипаку.

Небажані та побічні реакції на неіонні рентгеноконтрастні засоби зазвичай мають помірний та легкий ступінь клінічного прояву, оборотний характер та реєструються з меншою частотою, ніж при використанні іонних контрастних засобів (КЗ).

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

часто (> 1:10), нечасто (< 1:10 – > 1:100), рідко (<1:100 – > 1:1000), дуже рідко (< 1:10000).

Найбільш частим небажаним проявом є слабке відчуття тепла або холоду. При периферичній ангіографії відчуття тепла відмічається часто, біль у дистальних відділах кінцівок – іноді.

Відчуття дискомфорту та болю у ділянці живота відзначається дуже рідко (< 1:1000), шлунково-кишкові реакції у вигляді нудоти і блювання також зустрічаються дуже рідко (від >1:1000 до <1:100).<o:p>

Можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, які зазвичай проявляються у формі помірно виражених дихальних та шкірних реакцій, таких як задишка, висипання, еритема, кропив’янка, свербіж та ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія. Вони можуть розвиватися як безпосередньо після введення препарату, так і через декілька днів. Неспецифічні астенічні явища, у вигляді слабкості, недомагання, гарячки, болю, дискомфорту і реакцій у місці введення препарату (включаючи синці). Є повідомлення про токсичні шкірні реакції. Тяжкі прояви реакцій гіперчутливості, такі як набряк гортані, бронхоспазм, набряк легенів та анафілактичний шок, зустрічаються дуже рідко.

Одразу після введення препарату або через проміжок часу були зафіксовані тяжкі шкірні реакції у вигляді загальних екзантематозних гнійних проявів, синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайелла (токсичний епідермальний некроліз).

Анафілактоїдні реакції можуть виникати незалежно від дози та способу введення: тяжка побічна реакція може розпочатись із незначних проявів гіперчутливості. У цьому випадку необхідно негайно зупинити введення КЗ і розпочати за потребою терапію із застосуванням внутрішньосудинного введення ліків. У пацієнтів, які приймають ?-блокатори, прояви анафілаксії можуть бути атипічними і помилково приймаються за вагусні реакції.

Вазовагальні реакції у вигляді артеріальної гіпотензії і брадикардії спостерігаються дуже рідко.

Йодизм або йодний паротит – дуже рідкісна реакція на введення КЗ, що містять йод. Вона може виражатися у вигляді збільшення розмірів та болем слинної залози протягом до 10 днів після дослідження.

Часто може спостерігатися скороминуще збільшення рівня креатиніну сироватки крові, зазвичай це не є клінічно значущим показником. Ниркова недостатність розвивається дуже рідко.

При введенні у коронарні, мозкові та ниркові артерії може розвинутися артеріальний спазм, який призводить до транзиторної ішемії в органі, що досліджується.

Неврологічні реакції зустрічаються дуже рідко та можуть проявлятися у вигляді головного болю, запаморочення, скороминучих порушень чутливості та рухових функцій. У поодиноких випадках контрастний засіб може проникати через гематоенцефалічний бар’єр, у результаті чого виникає накопичення препарату в корі головного мозку, що дозволяє візуалізувати мозкові тканини при КТ. Це явище може зберігатися протягом декількох діб та іноді супроводжується скороминущим порушенням орієнтування в просторі або кортикальною сліпотою.Під час внутрішньовенного введення препарату спостерігались порушення функцій нервової системи, у вигляді епілептичних нападів, порушення чутливості (включаючи порушення смаку), парестезії. Порушення у свідомості – втрата свідомості і вазовагальна непритомність.

Дуже рідко зустрічаються тяжкі реакції з боку серцево-судинної системи, що проявляються у вигляді аритмії (включаючи брадикардію і тахікардію), спазму коронних артерій, зниження скорочувальної функції міокарда або ішемії міокарда.

Дуже рідко розвиваються постфлебографічні тромбофлебіти або тромбози, у поодиноких випадках – артралгія.

Можуть виникати гострі респіраторні симптоми (включаючи диспное, некардіогенний набряк легень), кашель.

Побічні реакції, пов’язані з інтратекальним введенням.

Побічні реакції можуть виникати через декілька годин або днів після інтратекального введення. Їх частота приблизно відповідає частоті ускладнень після люмбальних пункцій

без введення контрастного засобу. Слід уникати відбору великої кількості спинномозкової рідиня для попередження зниження внутрішньочерепного тиску.

У місці введення препарату може відчуватися місцевий і корінцевий біль.

В окремих випадках можуть проявлятися ознаки подразнення мозкової оболонки у вигляді фотофобії, менінгізму, хімічного менінгіту. Розвиток менінгіту на введення препарату зустрічається дуже рідко. Слід також мати на увазі можливість виникнення інфекційного менінгіту.

У рідкісних випадках при введенні йодовмісних контрастних засобів спостерігалися прояви скороминущої дисфункції центральної нервової системи, що можуть проявлятися у порушеннях орієнтування, розладах чутливості, рухових функцій, судомах. У деяких пацієнтів можуть відмічатися зміни на електрокардіограмі.

Побічні реакції, пов’язані з внутрішньопорожнинним введенням.

Загальні реакції гіперчутливостірозвиваються рідко.

Гістеросальпінгографія (ГСГ): часто відмічається віддалений помірний та скороминучий біль у нижніх відділах живота, вагінальна кровотеча. Інші віддалені реакції: вагінальні виділення, нудота, блювання, головний біль, лихоманка. Дані побічні явища можуть виникати і після ГСГ без застосування контрастних засобів.

Артрографія: після проведення дослідження може відмічатися біль та відчуття стиснення у місці введення.

Дослідження травного тракту: побічні реакції з боку травного тракту (діарея, нудота, блювання, біль у животі, реакції гіперчутливості) виникають нечасто.

Передозування.

Передозування малоймовірне у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Тривала процедура при високих дозах препарату може позначитися на функції нирок (період напіввиведення – 2 години). У випадку передозування необхідно провести корекцію порушення водно-електролітного балансу за допомогою інфузійної терапії. Наступні 3 дні слід моніторувати функцію нирок. У разі необхідності надлишок препарату видаляється шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту не існує.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат під час вагітності застосовують лише після ретельної оцінки користь/ризик для матері та плода, оскільки немає досвіду застосування препарату вагітним жінкам.

Клінічні дані щодо проникнення препарату в грудне молоко у період годування груддю відсутні. Необхідно припинити годування груддю перед введенням препарату та відновити не менше ніж через 24 години після застосування Візипаку.

Діти.

Препарат застосовують дітям для проведення кардіоангіографії, урографії, контрастного підсилення при комп’ютерній томографії (КТ) та досліджень травного тракту. Рекомендовані дози див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування.

Не можна змішувати в одному шприці з іншими діагностичними та лікарськими засобами.

Візипак набирають у шприц безпосередньо перед застосуванням. Невикористаний залишок препарату до подальшого застосування не допускається.

Як і всі засоби для парентерального введення, перед застосуванням Візипак слід візуально перевірити на відсутність нерозчинних частинок, зміни кольору та порушень цілісності упаковки.

Перед застосуванням рентгеноконтрастного засобу необхідно отримати точну інформацію про пацієнта, враховуючи важливі лабораторні дані (рівень креатиніну в сироватці крові, електрокардіограму, алергію в анамнезі).Перед дослідженням у пацієнта необхідно ліквідувати порушення водно-електролітного балансу та забезпечити достатнє надходження рідини та електролітів.

2 години до процедури пацієнтові не можна їсти.

Наявність в анамнезі алергії, астми та небажаних реакцій на контрастні препарати, що містять йод, потребують підвищеної уваги. У цих випадках необхідно розглянути можливість премедикації кортикостероїдами та антагоністами гістамінових рецепторів.

Ризик виникнення тяжких побічних реакцій на Візипак дуже незначний. Однак контрастні речовини, що містять йод, можуть спричинити анафілактичні реакції або інші прояви гіперчутливості. З цієї причини слід заздалегідь передбачити послідовність лікувальних заходів у разі виникнення побічних реакцій та мати необхідні препарати і обладнання. Має бути внутрішньовенний катетер на час проведення рентгеноконтрастного дослідження з метою полегшення швидкого внутрішньовенного введення лікарських засобів. Необхідно застосовувати хорошу агіографічну техніку для зниження ризику виникнення тромбозів і емболії; катетери слід промивати регулярно.

Порівняно з іонними препаратами неіонні рентгеноконтрастні засоби менше впливають in vitro на систему коагуляції крові. При проведенні ангіографічних досліджень слід дуже ретельно дотримуватись їх методик та часто промивати катетери (наприклад, розчином хлориду натрію з додаванням гепарину) для мінімізації ризику тромбозів та емболій, пов’язаними з втручанням.

Перед та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватне насичення організму досліджуваного рідиною (гідратації). Це має особливе значення у пацієнтів з мієломною хворобою, цукровим діабетом, порушенням функції нирок, а також у дітей і людей літнього віку. У дітей віком до одного року та особливо у новонароджених порушення гемодинаміки та електролітного балансу відбувається особливо легко.

Слід бути уважним при дослідженні пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями і легеневою гіпертензією у зв’язку з ризиком розвитку порушень ритму серця та порушень гемодинаміки.

Хворі з гострою церебральною патологією, пухлинами мозку та епілепсією схильні до розвитку судом і потребують особливої уваги. Підвищений ризик розвитку судом і неврологічних реакцій у алкоголіків і наркоманів. Для запобігання розвитку гострої ниркової недостатності, пов’язаної із введенням контрастної речовини, необхідна особлива обережність при дослідженні хворих, які вже мають порушення функції нирок і цукровий діабет і належать до групи ризику. Те ж саме стосується і дослідження пацієнтів з парапротеїнеміями (мієломна хвороба, макроглобулінемія Вальденстрема).

Заходи щодо запобігання побічним реакціям:

– визначення пацієнтів, які належать до групи ризику;

– забезпечення адекватної гідратації, якщо необхідно, це може бути досягнуто за допомогою постійної внутрішньовенної інфузії, що розпочалася ще до моменту введення контрастного препарату і продовжується до моменту його виведення нирками;

– запобігання додатковому навантаженню на нирки, що виникає при застосуванні нефротоксичних препаратів, засобів для пероральної холецистографії, перетискання ниркових артерій, ангіопластики ниркових артерій, хірургічних операціях – до виведення контрастної речовини з організму;

– повторні рентгеноконтрастні дослідження необхідно виконувати після повної нормалізації функції нирок після останнього введення препарату.

Для попередження лактоцидозу у пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують терапію метформіном, перед внутрішньосудинним введенням контрастного засобу, що вміщує йод, необхідно виміряти рівень креатиніну сироватки крові.

Нормальний рівень креатиніну сироватки/нормальна функція нирок: прийом метформіну слід припинити під час введення контрастного засобу і не відновляти протягом 48 годин або до відновлення функції нирок/креатиніну сироватки крові до нормального рівня. Зниження рівня креатиніну/порушення функції нирок: слід припинити прийом метформіну та відкласти обстеження контрастним засобом відкласти на 48 годин. Терапію метформіном поновлюють тільки у випадку, якщо функції нирок/креатиніну сироватки крові залишаються незміненими. У невідкладних випадках, при яких відмічається порушення функції нирок, лікар має оцінити співвідношення ризик/користь для пацієнта від застосування препарату і застосовувати запобіжні заходи: припинити прийом метформіну, гідратувати пацієнта, контролювати функцію нирок та спостерігати за симптомами лактоцидозу у пацієнта.

Особливо обережними слід бути з хворими, у яких тяжкі комбіновані порушення функції нирок і печінки, оскільки у них спостерігається значне зниження кліренсу контрастних речовин. Можливе виконання рентгеноконтрастних досліджень у хворих, які перебувають на гемодіалізі. Докази, що проведення гемодіалізу у пацієнтів з порушеною функцією нирок попереджує розвиток нефропатії, відсутні. Тому необхідності у кореляції між часом введення рентгенконтрастного засобу і проведенням гемодіалізу немає.

Введення рентгеноконтрастних речовин, що містять йод, може посилювати симптоми міастенії. При виконанні інвазивних досліджень та втручаннях у хворих на феохромоцитому необхідне профілактичне застосуванняa-блокаторів для запобігання гіпертонічним кризам.

Необхідна особлива обережність при обстеженні пацієнтів з гіпертиреоїдизмом. У хворих з багатовузловим зобом після введення контрастних засобів, що містять йод, існує ризик розвитку гіпертиреоїдизму. Слід пам’ятати про можливість розвитку у зв’язку з введенням контрастних речовин минущого гіпертиреоїдизму у недоношених дітей.

Дані про випадки виходу препарату з судин не зафіксовані, ймовірно, завдяки своїй ізотонічності Візипак викликає менший локальний біль і набряк, ніж гіперосмолярні контрастні засоби. У разі виникнення екстравазації необхідно підняти та схолодити місце введення ін’єкції. У випадку розвитку компартмент-синдрому можливе проведення хірургічної декомпресії.

Нагляд за пацієнтом

Після введення контрастного препарату слід спостерігати за пацієнтом протягом як мінімум 30 хв, оскільки більшість побічних реакцій виникає протягом цього часу.

Проте можливі також більш віддалені побічні реакції.

Інтратекальне введення

Після виконання мієлографії пацієнт має перебувати у спокої не менше 1 години, лежачи з піднятою на 20° головою та грудною кліткою. Після цього хворого слід перевести на амбулаторний режим, однак необхідно уникати нахилів. При зберіганні постільного режиму підняте положення голови та грудей має зберігатися протягом перших 6 годин. При підозрі на низький поріг розвитку судом необхідно спостереження за досліджуваним протягом цього періоду. Амбулаторних пацієнтів протягом перших 24 годин після дослідження не слід залишати на самоті.

Гістеросальпінгографія (ГСГ)

Гістеросальпінгографію не слід виконувати під час вагітності та при гострому пельвіоперитониті.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не рекомендується керувати автотранспортом та працювати зі складною технікою протягом перших 24 годин після інтратекального введення контрастних засобів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діагностика захворювань щитовидної залози із застосуванням тиреотропних радіоізотопів може ускладнюватися протягом 2 тижнів через зниження йодозв’язуючої здатності тканин щитовидної залози.

Високі концентрації препарату у плазмі крові і сечі можуть впливати на результати лабораторних досліджень за визначенням концентрації білірубіну, білків або неорганічних сполук (наприклад, залізі, міді, кальцію і фосфатів). Подібні аналізи не слід виконувати у день дослідження.

Застосування контрастних речовин пацієнтам з цукровим діабетом, які застосовують бігуаніди (метформін), може призводити до зворотного порушення функції нирок і розвитку лактоацидозу. Для запобігання цьому необхідно припинити прийом бігуанідів за 48 годин до дослідження та розпочати після повної стабілізації функції нирок.

Пацієнти, які приймали менш ніж за 2 тижні інтерлейкін-2, мають схильність до віддалених побічних реакцій (грипоподібні стани або шкірні реакції).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміна. Йодиксанол – неіонний йодовмісний рентгеноконтрастний засіб. Після ін’єкції органічно зв’язаний йод концентрується у судинах і деяких тканинах (нирок, щитовидної залози тощо), спинномозкової рідини, роблячи їх рентгеноконтрастними.

Після введення органічно зв’язаний йод, що знаходиться у судинах і тканинах, поглинає радіацію.

Застосування препарату 3 % пацієнтів, хворих на цукровий діабет із рівнем креатиніну у сироватці крові 1,3 – 3,5 мг/дл, супроводжувалося підвищенням рівня креатиніну на ? 0,5 мг/дл, але у жодного пацієнта не спостерігалося підвищення на ? 1 мг/дл. При застосуванні Візипаку секреція ферментів (лужної фосфатази и N-ацетил-?- глюкозамінідази) у проксимальних канальцях нирок була слабша, ніж після введення неіонних мономерних контрастних засобів, і такою ж самою, як після введення іонних химерних контрастних засобів.

Такі серцево-судинні показники як кінцево-діастолічний тиск у лівому шлуночку, систолічний тиск у лівому шлуночку, частота серцевих скорочень, інтервал QT і швидкість току у стегновій артерії меншою мірою змінювалися після введення йодиксанолу.

Фармакокінетика. Препарат швидко розподіляється у внутрішньоклітинній рідині. Період розподілу становить близько 21 хв. Об?єм разподілення еквівалентний об?єму внутрішньоклітинної рідини (0,26 л/кг маси тіла), що свідчить про розподілення препарату тільки у міжклітинну рідину. Метаболітів не встановлено. Зв’язування з білками становить менше 2 %.

Період напіввиведення препарату становить близько 2 години. Йодиксанол переважно виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок через 4 години після внутрішньовенної ін?єкції йодиксанолу у сечу переходить близько 80 % введеного препарату, через 24 години – 97 %.

Близько 1,2 % введеної дози протягом 72 годин виводиться з калом. Максимальна концентрація йодиксанолу в сечі встановлюється через 1 годину після ін’єкції.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин, практично вільний від часточок.

Значення осмолярності та в’язкості препарату наводяться нижче:

Концентрація

Осмолярність, Осм/кг Н2О при37?С

В’язкість (мПа*с)

20?С

В’язкість (мПа*с)

37?С

270 мг/мл йоду

320 мг/мл йоду

290

290

11,3

25,4

5,3

11,4

Несумісність.

Не змішувати препарат з іншими лікарськими засобами. Завжди застосовувати окремий шприц та голку для введення препарату.

Термін придатності.3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла і вторинного рентгенівського опромінення місці при температурі не вище30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 20 мл, або 50 мл, або 100 мл розчину у скляних або поліпропіленових флаконах.

По 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ДжиІ Хелскеа Ірландія, Ірландія.

GE Healthcare Ireland,Ireland.

Місцезнаходження.

ІДА Бізнес Парк, Каррігтохіл Ко. Корк,Ірландія.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІЗИПАК

(VISIPAQUE)

Склад:

діюча речовина:йодиксанол;

1 мл розчину містить:

йоду (мг/мл) 270 320,

йодиксанол (мг) 550 652;

допоміжні речовини: трометамол, натрію хлорид, кальцію хлорид, натрію кальцію едетат, кислота хлористоводнева, 5 М розчин до pH 6,8 – 7,6, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Рентгеноконтрастний засіб. Код АТС V08А В09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Візипак призначений тільки для діагностичних цілей.

Рентгеноконтрастний препарат застосовують для проведення ангіокардіографії, церебральної ангіографії, периферичної ангіографії, абдомінальної ангіографії, включаючи внутрішньоартеріальну цифрову субстракційну ангіографію (ЦСА), урографії, флебографії, контрастного підсилення при комп’ютерній томографії (КТ) та дослідженнях шлунково-кишкового тракту (ШКТ).

Люмбальна, торакальна і цервікальна мієлографія.

Артрографія, гістеросальпінгографія (ГСГ).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату Візипак.

Маніфестуючий тиреотоксикоз.

Спосіб застосування та дози.

Для внутрішньоартеріального, внутрішньовенного, інтратекального і внутрішньопорожнинного введення, перорального прийому та ректального введення для досліджень травного тракту.

Перед застосуванням препарат необхідно перевірити візуально щодо відсутності нерозчинних часток, зміни кольору і порушення цілісності упаковки.Візипак набирати у шприц безпосередньо перед застосуванням. Флакони призначені тільки для одноразового використання. Невикористані залишки необхідно знищити.

Препарат не слід змішувати з іншими засобами. Необхідно використовувати окремі шприц і голку.

Контрастний засіб нагрівати до температури тіла.

Доза препарату залежить від методу дослідження татехніки застосування препарату, віку, маси тіла, стану гемодинаміки ізагального стану пацієнта. Зазвичай застосовують ті ж самі концентрацію і об’єм, що й при використанні інших йодовмісних рентгеноконтрастних засобів.

Дози, вказані для внутрішньоартеріального введення, застосовують для одноразових ін’єкцій, які у разі необхідності можна вводити повторно.

Рекомендований режим дозування:

Внутрішньоартеріальне (в/а)введення

Показання

Концентрація

Об’єм

Артеріографія

Селективна церебральна

Аортографія

Периферична

Селективна вісцеральна

в/а ЦСА

270/320(1) мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

5 – 10 мл/ін.

40 – 60 мл/ін.

30 – 60 мл/ін.

10 – 40 мл/ін.

Ангіокардіографія

Дорослі

Лівий шлуночок та корінь аорти

Селективна коронарографія

Діти

320мг йоду/мл;

320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

30 – 60 мл/ін.

4 – 8 мл/ін.

залежно від віку, маси тіла та патології (макс. загальний об’єм не більше 10 мл/кг)

Внутрішньовенне(в/в) введення

Показання

Концентрація

Об’єм

Урографія

Дорослі

Діти < 7 кг

Діти > 7 кг

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320 мг йоду/мл;

40 – 80 мл(2)

2 – 4 мл/кг

2 – 3 мл/кг

залежно від віку, маси тіла та патології (макс. 50 мл/кг)

Флебографія

270/320мг йоду/мл;

50 – 150 мл на кінцівку

Контрастне посилення при КТ

Дорослі

КТ голови

КТ тіла

Діти

КТ голови і тіла

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

50 – 150 мл

75 – 150 мл

2 – 3 мл/кг маси тіла до 50 мл

(в окремих випадках можна вводити до 150 мл)

Інтратекальневведення

Показання

Концентрація

Об’єм

Люмбальна та торокальна мієлографія (люмбальне введення)

Цервікальна мієлографія (цервікальне аболюмбальне введення)

270 мг йоду/мл або

320мг йоду/мл;

270 мг йоду/мл або

320мг йоду/мл;

10 12 мл(3)

10 мл(3)

10 12 мл(3)

10 мл(3)

Внутрішньопорожнинне введення

Дозу підбирають індивідуально для оптимальної візуалізації

Показання

Концентрація

Об’єм

Артрографія

270 мг йоду/мл

1 15 мл

Гістеросальпінгографія (ГСГ)

270 мг йоду/мл

5 – 10 мл

Рекомендована доза може бути збільшена у декілька разів, наприклад, при зворотному затіканні у піхву (застосовувались дози до 40 мл)

Дослідження ШКТ

Пероральне застосування

Дорослі

Оцінка пасажу по ЖКТ

Стравохід

Шлунок

Діти

Ректальне застосування

Діти

320мг йоду/мл;

320мг йоду/мл;

320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

270/320мг йоду/мл;

Застосовувалися дози 80 – 200 мл

10 – 200 мл

Застосовувалися дози 20 – 200 мл

5 мл/кг маси тіла, застосовувалися дози 10 – 240 мл

Застосовувалися дози 30 – 400 мл

(1)можуть використовуватись обидві концентрації, але в більшості випадків рекомендується 270 мг йоду/мл;

(2) в окремих випадках можливе введення більше 80 мл;

(3) для мінімізації ризику виникненняпобічних реакцій сумарна доза йоду не має перевищувати 3,2 г.

Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

Побічні реакції.

Побічні реакції, пов’язані з внутрішньосудинним введенням.

Нижче приведені можливі основні побічні ефекти, пов’язані із застосуванням Візипаку.

Небажані та побічні реакції на неіонні рентгеноконтрастні засоби зазвичай мають помірний та легкий ступінь клінічного прояву, оборотний характер та реєструються з меншою частотою, ніж при використанні іонних контрастних засобів (КЗ).

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

часто (> 1:10), нечасто (< 1:10 – > 1:100), рідко (<1:100 – > 1:1000), дуже рідко (< 1:10000).

Найбільш частим небажаним проявом є слабке відчуття тепла або холоду. При периферичній ангіографії відчуття тепла відмічається часто, біль у дистальних відділах кінцівок – іноді.

Відчуття дискомфорту та болю у ділянці живота відзначається дуже рідко (< 1:1000), шлунково-кишкові реакції у вигляді нудоти і блювання також зустрічаються дуже рідко (від >1:1000 до <1:100).<o:p>

Можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, які зазвичай проявляються у формі помірно виражених дихальних та шкірних реакцій, таких як задишка, висипання, еритема, кропив’янка, свербіж та ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія. Вони можуть розвиватися як безпосередньо після введення препарату, так і через декілька днів. Неспецифічні астенічні явища, у вигляді слабкості, недомагання, гарячки, болю, дискомфорту і реакцій у місці введення препарату (включаючи синці). Є повідомлення про токсичні шкірні реакції. Тяжкі прояви реакцій гіперчутливості, такі як набряк гортані, бронхоспазм, набряк легенів та анафілактичний шок, зустрічаються дуже рідко.

Одразу після введення препарату або через проміжок часу були зафіксовані тяжкі шкірні реакції у вигляді загальних екзантематозних гнійних проявів, синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайелла (токсичний епідермальний некроліз).

Анафілактоїдні реакції можуть виникати незалежно від дози та способу введення: тяжка побічна реакція може розпочатись із незначних проявів гіперчутливості. У цьому випадку необхідно негайно зупинити введення КЗ і розпочати за потребою терапію із застосуванням внутрішньосудинного введення ліків. У пацієнтів, які приймають ?-блокатори, прояви анафілаксії можуть бути атипічними і помилково приймаються за вагусні реакції.

Вазовагальні реакції у вигляді артеріальної гіпотензії і брадикардії спостерігаються дуже рідко.

Йодизм або йодний паротит – дуже рідкісна реакція на введення КЗ, що містять йод. Вона може виражатися у вигляді збільшення розмірів та болем слинної залози протягом до 10 днів після дослідження.

Часто може спостерігатися скороминуще збільшення рівня креатиніну сироватки крові, зазвичай це не є клінічно значущим показником. Ниркова недостатність розвивається дуже рідко.

При введенні у коронарні, мозкові та ниркові артерії може розвинутися артеріальний спазм, який призводить до транзиторної ішемії в органі, що досліджується.

Неврологічні реакції зустрічаються дуже рідко та можуть проявлятися у вигляді головного болю, запаморочення, скороминучих порушень чутливості та рухових функцій. У поодиноких випадках контрастний засіб може проникати через гематоенцефалічний бар’єр, у результаті чого виникає накопичення препарату в корі головного мозку, що дозволяє візуалізувати мозкові тканини при КТ. Це явище може зберігатися протягом декількох діб та іноді супроводжується скороминущим порушенням орієнтування в просторі або кортикальною сліпотою.Під час внутрішньовенного введення препарату спостерігались порушення функцій нервової системи, у вигляді епілептичних нападів, порушення чутливості (включаючи порушення смаку), парестезії. Порушення у свідомості – втрата свідомості і вазовагальна непритомність.

Дуже рідко зустрічаються тяжкі реакції з боку серцево-судинної системи, що проявляються у вигляді аритмії (включаючи брадикардію і тахікардію), спазму коронних артерій, зниження скорочувальної функції міокарда або ішемії міокарда.

Дуже рідко розвиваються постфлебографічні тромбофлебіти або тромбози, у поодиноких випадках – артралгія.

Можуть виникати гострі респіраторні симптоми (включаючи диспное, некардіогенний набряк легень), кашель.

Побічні реакції, пов’язані з інтратекальним введенням.

Побічні реакції можуть виникати через декілька годин або днів після інтратекального введення. Їх частота приблизно відповідає частоті ускладнень після люмбальних пункцій

без введення контрастного засобу. Слід уникати відбору великої кількості спинномозкової рідиня для попередження зниження внутрішньочерепного тиску.

У місці введення препарату може відчуватися місцевий і корінцевий біль.

В окремих випадках можуть проявлятися ознаки подразнення мозкової оболонки у вигляді фотофобії, менінгізму, хімічного менінгіту. Розвиток менінгіту на введення препарату зустрічається дуже рідко. Слід також мати на увазі можливість виникнення інфекційного менінгіту.

У рідкісних випадках при введенні йодовмісних контрастних засобів спостерігалися прояви скороминущої дисфункції центральної нервової системи, що можуть проявлятися у порушеннях орієнтування, розладах чутливості, рухових функцій, судомах. У деяких пацієнтів можуть відмічатися зміни на електрокардіограмі.

Побічні реакції, пов’язані з внутрішньопорожнинним введенням.

Загальні реакції гіперчутливостірозвиваються рідко.

Гістеросальпінгографія (ГСГ): часто відмічається віддалений помірний та скороминучий біль у нижніх відділах живота, вагінальна кровотеча. Інші віддалені реакції: вагінальні виділення, нудота, блювання, головний біль, лихоманка. Дані побічні явища можуть виникати і після ГСГ без застосування контрастних засобів.

Артрографія: після проведення дослідження може відмічатися біль та відчуття стиснення у місці введення.

Дослідження травного тракту: побічні реакції з боку травного тракту (діарея, нудота, блювання, біль у животі, реакції гіперчутливості) виникають нечасто.

Передозування.

Передозування малоймовірне у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Тривала процедура при високих дозах препарату може позначитися на функції нирок (період напіввиведення – 2 години). У випадку передозування необхідно провести корекцію порушення водно-електролітного балансу за допомогою інфузійної терапії. Наступні 3 дні слід моніторувати функцію нирок. У разі необхідності надлишок препарату видаляється шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту не існує.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат під час вагітності застосовують лише після ретельної оцінки користь/ризик для матері та плода, оскільки немає досвіду застосування препарату вагітним жінкам.

Клінічні дані щодо проникнення препарату в грудне молоко у період годування груддю відсутні. Необхідно припинити годування груддю перед введенням препарату та відновити не менше ніж через 24 години після застосування Візипаку.

Діти.

Препарат застосовують дітям для проведення кардіоангіографії, урографії, контрастного підсилення при комп’ютерній томографії (КТ) та досліджень травного тракту. Рекомендовані дози див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування.

Не можна змішувати в одному шприці з іншими діагностичними та лікарськими засобами.

Візипак набирають у шприц безпосередньо перед застосуванням. Невикористаний залишок препарату до подальшого застосування не допускається.

Як і всі засоби для парентерального введення, перед застосуванням Візипак слід візуально перевірити на відсутність нерозчинних частинок, зміни кольору та порушень цілісності упаковки.

Перед застосуванням рентгеноконтрастного засобу необхідно отримати точну інформацію про пацієнта, враховуючи важливі лабораторні дані (рівень креатиніну в сироватці крові, електрокардіограму, алергію в анамнезі).Перед дослідженням у пацієнта необхідно ліквідувати порушення водно-електролітного балансу та забезпечити достатнє надходження рідини та електролітів.

2 години до процедури пацієнтові не можна їсти.

Наявність в анамнезі алергії, астми та небажаних реакцій на контрастні препарати, що містять йод, потребують підвищеної уваги. У цих випадках необхідно розглянути можливість премедикації кортикостероїдами та антагоністами гістамінових рецепторів.

Ризик виникнення тяжких побічних реакцій на Візипак дуже незначний. Однак контрастні речовини, що містять йод, можуть спричинити анафілактичні реакції або інші прояви гіперчутливості. З цієї причини слід заздалегідь передбачити послідовність лікувальних заходів у разі виникнення побічних реакцій та мати необхідні препарати і обладнання. Має бути внутрішньовенний катетер на час проведення рентгеноконтрастного дослідження з метою полегшення швидкого внутрішньовенного введення лікарських засобів. Необхідно застосовувати хорошу агіографічну техніку для зниження ризику виникнення тромбозів і емболії; катетери слід промивати регулярно.

Порівняно з іонними препаратами неіонні рентгеноконтрастні засоби менше впливають in vitro на систему коагуляції крові. При проведенні ангіографічних досліджень слід дуже ретельно дотримуватись їх методик та часто промивати катетери (наприклад, розчином хлориду натрію з додаванням гепарину) для мінімізації ризику тромбозів та емболій, пов’язаними з втручанням.

Перед та після введення контрастного препарату необхідно забезпечити адекватне насичення організму досліджуваного рідиною (гідратації). Це має особливе значення у пацієнтів з мієломною хворобою, цукровим діабетом, порушенням функції нирок, а також у дітей і людей літнього віку. У дітей віком до одного року та особливо у новонароджених порушення гемодинаміки та електролітного балансу відбувається особливо легко.

Слід бути уважним при дослідженні пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями і легеневою гіпертензією у зв’язку з ризиком розвитку порушень ритму серця та порушень гемодинаміки.

Хворі з гострою церебральною патологією, пухлинами мозку та епілепсією схильні до розвитку судом і потребують особливої уваги. Підвищений ризик розвитку судом і неврологічних реакцій у алкоголіків і наркоманів. Для запобігання розвитку гострої ниркової недостатності, пов’язаної із введенням контрастної речовини, необхідна особлива обережність при дослідженні хворих, які вже мають порушення функції нирок і цукровий діабет і належать до групи ризику. Те ж саме стосується і дослідження пацієнтів з парапротеїнеміями (мієломна хвороба, макроглобулінемія Вальденстрема).

Заходи щодо запобігання побічним реакціям:

– визначення пацієнтів, які належать до групи ризику;

– забезпечення адекватної гідратації, якщо необхідно, це може бути досягнуто за допомогою постійної внутрішньовенної інфузії, що розпочалася ще до моменту введення контрастного препарату і продовжується до моменту його виведення нирками;

– запобігання додатковому навантаженню на нирки, що виникає при застосуванні нефротоксичних препаратів, засобів для пероральної холецистографії, перетискання ниркових артерій, ангіопластики ниркових артерій, хірургічних операціях – до виведення контрастної речовини з організму;

– повторні рентгеноконтрастні дослідження необхідно виконувати після повної нормалізації функції нирок після останнього введення препарату.

Для попередження лактоцидозу у пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують терапію метформіном, перед внутрішньосудинним введенням контрастного засобу, що вміщує йод, необхідно виміряти рівень креатиніну сироватки крові.

Нормальний рівень креатиніну сироватки/нормальна функція нирок: прийом метформіну слід припинити під час введення контрастного засобу і не відновляти протягом 48 годин або до відновлення функції нирок/креатиніну сироватки крові до нормального рівня. Зниження рівня креатиніну/порушення функції нирок: слід припинити прийом метформіну та відкласти обстеження контрастним засобом відкласти на 48 годин. Терапію метформіном поновлюють тільки у випадку, якщо функції нирок/креатиніну сироватки крові залишаються незміненими. У невідкладних випадках, при яких відмічається порушення функції нирок, лікар має оцінити співвідношення ризик/користь для пацієнта від застосування препарату і застосовувати запобіжні заходи: припинити прийом метформіну, гідратувати пацієнта, контролювати функцію нирок та спостерігати за симптомами лактоцидозу у пацієнта.

Особливо обережними слід бути з хворими, у яких тяжкі комбіновані порушення функції нирок і печінки, оскільки у них спостерігається значне зниження кліренсу контрастних речовин. Можливе виконання рентгеноконтрастних досліджень у хворих, які перебувають на гемодіалізі. Докази, що проведення гемодіалізу у пацієнтів з порушеною функцією нирок попереджує розвиток нефропатії, відсутні. Тому необхідності у кореляції між часом введення рентгенконтрастного засобу і проведенням гемодіалізу немає.

Введення рентгеноконтрастних речовин, що містять йод, може посилювати симптоми міастенії. При виконанні інвазивних досліджень та втручаннях у хворих на феохромоцитому необхідне профілактичне застосуванняa-блокаторів для запобігання гіпертонічним кризам.

Необхідна особлива обережність при обстеженні пацієнтів з гіпертиреоїдизмом. У хворих з багатовузловим зобом після введення контрастних засобів, що містять йод, існує ризик розвитку гіпертиреоїдизму. Слід пам’ятати про можливість розвитку у зв’язку з введенням контрастних речовин минущого гіпертиреоїдизму у недоношених дітей.

Дані про випадки виходу препарату з судин не зафіксовані, ймовірно, завдяки своїй ізотонічності Візипак викликає менший локальний біль і набряк, ніж гіперосмолярні контрастні засоби. У разі виникнення екстравазації необхідно підняти та схолодити місце введення ін’єкції. У випадку розвитку компартмент-синдрому можливе проведення хірургічної декомпресії.

Нагляд за пацієнтом

Після введення контрастного препарату слід спостерігати за пацієнтом протягом як мінімум 30 хв, оскільки більшість побічних реакцій виникає протягом цього часу.

Проте можливі також більш віддалені побічні реакції.

Інтратекальне введення

Після виконання мієлографії пацієнт має перебувати у спокої не менше 1 години, лежачи з піднятою на 20° головою та грудною кліткою. Після цього хворого слід перевести на амбулаторний режим, однак необхідно уникати нахилів. При зберіганні постільного режиму підняте положення голови та грудей має зберігатися протягом перших 6 годин. При підозрі на низький поріг розвитку судом необхідно спостереження за досліджуваним протягом цього періоду. Амбулаторних пацієнтів протягом перших 24 годин після дослідження не слід залишати на самоті.

Гістеросальпінгографія (ГСГ)

Гістеросальпінгографію не слід виконувати під час вагітності та при гострому пельвіоперитониті.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не рекомендується керувати автотранспортом та працювати зі складною технікою протягом перших 24 годин після інтратекального введення контрастних засобів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діагностика захворювань щитовидної залози із застосуванням тиреотропних радіоізотопів може ускладнюватися протягом 2 тижнів через зниження йодозв’язуючої здатності тканин щитовидної залози.

Високі концентрації препарату у плазмі крові і сечі можуть впливати на результати лабораторних досліджень за визначенням концентрації білірубіну, білків або неорганічних сполук (наприклад, залізі, міді, кальцію і фосфатів). Подібні аналізи не слід виконувати у день дослідження.

Застосування контрастних речовин пацієнтам з цукровим діабетом, які застосовують бігуаніди (метформін), може призводити до зворотного порушення функції нирок і розвитку лактоацидозу. Для запобігання цьому необхідно припинити прийом бігуанідів за 48 годин до дослідження та розпочати після повної стабілізації функції нирок.

Пацієнти, які приймали менш ніж за 2 тижні інтерлейкін-2, мають схильність до віддалених побічних реакцій (грипоподібні стани або шкірні реакції).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміна. Йодиксанол – неіонний йодовмісний рентгеноконтрастний засіб. Після ін’єкції органічно зв’язаний йод концентрується у судинах і деяких тканинах (нирок, щитовидної залози тощо), спинномозкової рідини, роблячи їх рентгеноконтрастними.

Після введення органічно зв’язаний йод, що знаходиться у судинах і тканинах, поглинає радіацію.

Застосування препарату 3 % пацієнтів, хворих на цукровий діабет із рівнем креатиніну у сироватці крові 1,3 – 3,5 мг/дл, супроводжувалося підвищенням рівня креатиніну на ? 0,5 мг/дл, але у жодного пацієнта не спостерігалося підвищення на ? 1 мг/дл. При застосуванні Візипаку секреція ферментів (лужної фосфатази и N-ацетил-?- глюкозамінідази) у проксимальних канальцях нирок була слабша, ніж після введення неіонних мономерних контрастних засобів, і такою ж самою, як після введення іонних химерних контрастних засобів.

Такі серцево-судинні показники як кінцево-діастолічний тиск у лівому шлуночку, систолічний тиск у лівому шлуночку, частота серцевих скорочень, інтервал QT і швидкість току у стегновій артерії меншою мірою змінювалися після введення йодиксанолу.

Фармакокінетика. Препарат швидко розподіляється у внутрішньоклітинній рідині. Період розподілу становить близько 21 хв. Об?єм разподілення еквівалентний об?єму внутрішньоклітинної рідини (0,26 л/кг маси тіла), що свідчить про розподілення препарату тільки у міжклітинну рідину. Метаболітів не встановлено. Зв’язування з білками становить менше 2 %.

Період напіввиведення препарату становить близько 2 години. Йодиксанол переважно виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок через 4 години після внутрішньовенної ін?єкції йодиксанолу у сечу переходить близько 80 % введеного препарату, через 24 години – 97 %.

Близько 1,2 % введеної дози протягом 72 годин виводиться з калом. Максимальна концентрація йодиксанолу в сечі встановлюється через 1 годину після ін’єкції.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин, практично вільний від часточок.

Значення осмолярності та в’язкості препарату наводяться нижче:

Концентрація

Осмолярність, Осм/кг Н2О при37?С

В’язкість (мПа*с)

20?С

В’язкість (мПа*с)

37?С

270 мг/мл йоду

320 мг/мл йоду

290

290

11,3

25,4

5,3

11,4

Несумісність.

Не змішувати препарат з іншими лікарськими засобами. Завжди застосовувати окремий шприц та голку для введення препарату.

Термін придатності.3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла і вторинного рентгенівського опромінення місці при температурі не вище30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 20 мл, або 50 мл, або 100 мл розчину у скляних або поліпропіленових флаконах.

По 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ДжиІ Хелскеа Ірландія, Ірландія.

GE Healthcare Ireland,Ireland.

Місцезнаходження.

ІДА Бізнес Парк, Каррігтохіл Ко. Корк,Ірландія.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТРАКРІУМ

(TRACRIUM)

Склад:

діюча речовина: атракуріум бесилат.

1 мл розчину містить 10 мг атракуріуму бесилату;

допоміжні речовини: розчин бензолсульфонової кислоти, вода для ін‘єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін‘єкцій.

Фармакотерапевтична група.Міорелаксанти з периферичним механізмом дії.

Код АТСMO3A C04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для міорелаксації при хірургічних втручаннях і діагностичних процедурах (при наявності засобів для проведення ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легенів).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до атракуріуму, цисатракуріуму або бензолсульфонової кислоти.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Введення шляхом ін‘єкції.

Тракріум застосовують шляхом внутрішньовенної болюсної ін‘єкції. Дозовий режим для дорослих становить від 0,3 до 0,6 мг/кг маси тіла залежно від необхідної тривалості повної нервово-м‘язової блокади і забезпечує адекватну релаксацію протягом 15-35 хвилин. Ендотрахеальну інтубацію можна проводити протягом перших 90 секунд після внутрішньовенного введення препарату в дозах 0,5-0,6 мг/кг маси тіла. У разі необхідності подовження блокуючої дії препарат додатково вводять у дозах 0,1-0,2 мг/кг маси тіла. Правильне додаткове дозування не збільшує кумулятивного ефекту нервово-м‘язової блокади. Відновлення нормальної нервово-м‘язової передачі відбувається через 35 хвилин. Нервово-м‘язову блокаду, спричинену застосуванням Тракріуму, можна швидко нівелювати застосуванням стандартних доз антихолінестеразних препаратів.

Введення шляхом інфузії

Після початкового введення болюсної дози препарату 0,3-0,6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м‘язової блокади під час тривалого хірургічного втручання здійснюється шляхом тривалої внутрішньовенної інфузії препарату у режимі 0,3-0,6 мг/кг маси тіла на годину.

Препарат можна застосовувати шляхом внутрішньовенних інфузій під час аортокоронарного шунтування. При необхідності гіпотермії тіла до температури 25-26 °С зменшується рівень інактивації атракуріуму, тому для підтримання повної нервово-м‘язової блокади у цьому разі швидкість інфузійного введення препарату можна зменшити наполовину.

Сумісність з іншими розчинами для проведення інфузії/ін’єкції та період стабільності препарату наведені нижче:

Розчин для внутрішньовенних інфузій

Період стабільності

Розчин натрію хлориду (0,9 %)

24 годин

Розчин глюкози (5 % )

8 годин

Розчин Рінгера

8 годин

Розчин натрію хориду (0,18 %) та розчин глюкози (4 % )

8 годин

Розчин Гартмана

4 годин

При розведенні у зазначених вище розчинах для досягнення концентрації атракуріуму бесилату у концентраціях 0,5 мг/мл і вище отриманий розчин буде зберігати стабільність при денному освітленні у зазначений період часу при температурі не вище 30° С.

Діти

Препарат застосовують дітям віком старше 1 місяця у тих же самих дозових режимах, що й для дорослих, розраховуючи дозу на масу тіла дитини.

Хворі літнього віку

Застосовується у стандартному дозуванні, однак рекомендується початкову дозу призначати на нижній межі дозового діапазону і вводити препарат повільніше.

Ниркова та печінкова недостатність

Препарат призначається у стандартних дозах при будь-яких рівнях ниркової або печінкової недостатності, включаючи термінальні стадії.

Хворі на серцево-судинні захворювання

Пацієнтам з клінічно значущими проявами серцево-судинних захворювань початкову дозу препарату вводять протягом періоду не менше 60 секунд.

Хворі, які перебувають у палатах інтенсивної терапії

Після введення необхідної початкової болюсної дози препарату у межах від 0,3 до 0,6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м‘язової блокади забезпечується постійною внутрішньовенною інфузією препарату зі швидкістю від 11 до 13 мкг/кг/хв (0,65-0,78 мг/кг/год). Однак існує широка індивідуальна варіабельність у дозовому режимі введення препарату, що може також змінюватися з часом. Деяким хворим може бути необхідним такий низький рівень введення препарату, як 4,5 мкг/кг/хв (0,27 мг/кг/год), тоді як іншим – такий високий, як 29,5 мкг/кг/хв (1,77 мг/кг/год.).

Швидкість відновлення нервово-м‘язової передачі у хворих не залежить від тривалості застосування препарату і, за даними клінічних досліджень, лежить у межах від 32 до 108 хвилин.

Моніторинг

З метою індивідуалізації дозового режиму рекомендується, як і при застосуванні інших препаратів, що блокують нервово-м‘язову передачу, контролювати її функцію.

Побічні реакції.

Наведена нижче побічна дія класифікована за органами і системами та за частотою виникнення.Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто ? 1/10; часто? 1/100 та<</span> 1/10; нечасто? 1/1000 та<</span> 1/100; рідко? 1/10 000 та<</span> 1/1000; дуже рідко<</span> 1/10 000. Визначення «невідомо» стосується тих побічних дій, де встановити частоту з наявних джерел неможливо. Побічна дія, зумовлена збільшеним викидом гістаміну, позначена зірочкою*.

Дані, отримані з клінічних досліджень

Судинні порушення

Часто: артеріальна гіпотензія (помірна, транзиторна)*, гіперемія шкіри*

Порушення з боку дихальної системи і органів грудної клітки

Нечасто: бронхоспазм*.

Дані, отримані при післяліцензійному застосуванні

Імунна система

Дуже рідко: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція.

При застосуванні Тракріуму з іншими препаратами для анастезії є поодинокі повідомлення про виникнення тяжких анафілактоїдних або анафілактичних реакцій.

Нервова система

Невідомо: судоми.

Є окремі повідомлення про виникнення судом у хворих при інтенсивному лікуванні із застосуванні Тракріуму з іншими препаратами. У цих хворих зазвичай були один або більше факторів схильності до судом (травма голови, набряк мозку, вірусний енцефаліт, гіпоксична енцефалопатія, уремія). Причинний взаємозв‘язок з лауданозином не встановлений. За даними клінічних досліджень кореляції між рівнем лауданозину у плазмі і появою судом встановлено не було.

Скелетно-м‘язова система і сполучні тканини

Невідомо: міопатія, м‘язова слабкість.

При тривалому застосуванні міорелаксантів у тяжких хворих, які лікувались у відділеннях інтенсивної терапії, повідомлялося про випадки виникнення м‘язової слабкості та/або міопатії. Більшість із цих пацієнтів отримувало супутнє лікування кортикостероїдами. Такі повідомлення були нечастими і причинного взаємозв‘язку із застосуванням Тракріуму встановлено не було.

Шкіра та підшкірна тканина

Рідко: кропив’янка.

Передозування.

Симптоми і ознаки

Подовжений параліч скелетної мускулатури та його наслідки є головними ознаками передозування.

Лікування

Необхідно підтримувати безперешкодний доступ повітря разом зі штучною вентиляцією легенів до появи спонтанного адекватного дихання.

Оскільки свідомість пацієнтів не порушується, може бути необхідною повна седація.

Доцільне застосування антихолінестеразних препаратів разом із застосуванням атропіну або глюкопіролату, як тільки з’являються ознаки спонтанного відновілення.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосовують під час вагітності лише у тому разі, якщо очікувана користь для матері буде переважати потенційний ризик для плода. Препарат можна застосовувати під час хірургічного втручання (кесаревий розтин), оскільки препарат не проникає через плацентарний бар‘єр у кількості, що має клінічне значення.

Невідомо, чи проникає атракурію бесилат і його метаболіти в грудне молоко.

Діти.Застосовують для лікування дітей віком від 1 місяця.

Особливості застосування.

Як і всі інші блокатори нервово-м‘язової передачі, атракуріум спричиняє параліч дихальних м‘язів так само, як і інших скелетних м‘язів, але не має впливу на свідомість. Тому препарат слід застосовувати лише на фоні адекватної загальної анастезії та лише під пильним наглядом досвідченого анастезіолога та при наявності відповідних можливостей для ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легенів.

У сенсибілізованих пацієнтів існує потенційна можливість викиду гістаміну під час застосування атракуріуму, тому препарат слід з обережністю застосовувати хворим з підвищеною чутливістю до гістаміну.

Оскільки існують повідомлення про високий рівень (понад 50 %) перехресної чутливості між різними нервово-м‘язовими блокаторами, атракуріум слід з обережністю призначати хворим, у яких є гіперчутливість до інших препаратів цієї групи.

При застосуванні в рекомендованих дозах атракуріум не має суттєвих вагусних та гангліоблокувальних властивостей. Отже, атракуріум не має суттєвого впливу на частоту серцевих скорочень у рекомендованих дозах і не буде протидіяти брадикардії, що зумовлюються багатьма препаратами для анестезії та стимуляцією вагусного нерва під час операції.

Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів, у хворих на міастенію гравіс, інші нервово-м‘язові захворювання та з тяжкими електролітними розладами можлива поява підвищеної чутливості до атракуріуму.

Хворим, які можуть бути незвично чутливими до падіння артерільного тиску, наприклад, з гіповолемією, атракуріум слід вводити протягом не менше 60 сек.

Атракуріум інактивується при високому рН розчину, тому його не можна змішувати в одному шприці з тіопентоном або будь-яким іншим лужним розчином.

Якщо препарат вводиться шляхом пункції невеликої вени, після його введення слід ввести достатню кількість 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі сумісного призначення з іншими препаратами голку або канюлю слід кожного разу промивати 0,9 % розчином натрію хлориду.

Тракріум є гіпотонічним розчином і його не можна застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або в одній інфузійній системі при переливанні крові. У хворих, схильних до злоякісної гіпертермії, було встановлено, що атракуріум не спричиняє появи цього синдрому.

Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів, у хворих з опіками може розвинутися резистентність до атракуріуму. У таких хворих може виникнути необхідність застосування більших доз препарату залежно від часу, що пройшов після ураження та розміру опіків.

За даними клінічних досліджень на тваринах, при застосуванні високих доз препарату лауданазин, метаболіт атракуріуму, може спричиняти гіпотензію та у деяких особин – ефект церебрального збудження. Хоча судоми спостерігалися також у хворих, які лікувалися Тракріумом, достовірного причинного взаємозв‘язку з лауданазином встановлено не було.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Це застереження не є релевантним щодо атракуріуму як такого. Оскільки атракуріум завжди застосовують у комбінації з препаратами для проведення загальної анестезії, слід враховувати вплив загальних анестетиків на концентрацію уваги та швидкість реакції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нервово-м‘язова блокада, спричинена Тракріумом, може посилюватися при супутньому застосуванні інгаляційних анастетиків, таких як галотан, ізофлуран, енфлуран.

Можливе посилення інтенсивності та тривалості нервово-м‘язової блокади, що спричиняється недеполяризуючими міорелаксантами, у тому числі Тракріумом, при одночасному застосуванні з:

* антибіотиками, включаючи аміноглікозиди, поліміксини, спектиноміцини, тетрацикліни, лінкоміцин і кліндаміцин;

* антиаритмічними препаратами: пропранололом, блокаторами кальцієвих канальців, лідокаїном, прокаінамідом, хінідином;

* діуретиками: фуросемідом, можливо, з манітолом, тіазидними діуретиками, ацетазоламіном;

* магнію сульфатом;

* кетаміном;

* солями літію;

* гангліоблокаторами (триметорфаном, гексаметонієм).

Зрідка при одночасному призначенні з деякими препаратами, що можуть підсилювати прояви міастенії (у т.ч. при латентному перебігу) і провокувати розвиток міастенічного синдрому, можливо, підвищення чутливості до атракуріуму бесилату. До таких препаратів належать антибіотики, бета-блокатори (пропранолол, окспренолол), антиаритмічні препарати (прокаїнамід, хінідин), антиревматичні препарати (хлорохін,D-пеніциламін), триметафан, хлорпромазин, стероїди, фенітоїн, літій.

На фоні тривалого лікування протисудомними препаратами можливі більш пізній початок та менша тривалість нервово-м‘язової блокади, що спричиняється Тракріумом.

Сумісне застосування недеполяризуючих міорелаксантів разом з атракурію бесилатом може спричинити інтенсивнішу нервово-м‘язову блокаду, ніж ту, що можна було очікувати при введенні еквівалентної загальної дози атракуріуму бесилату. Синергічний ефект може змінюватись залежно від комбінації цих препаратів.

Деполяризуючі міорелаксанти (наприклад, сукциметонію хлорид) не можна застосовувати для подовження нервово-м‘язової блокади, спричиненої недеполяризуючими міорелаксантами, у тому числі атракуріуму бесилатом, можливий розвиток тривалої та комплексної глибокої блокади, яку важко усунути антихолінестеразними засобами.

Лікування антихолінестеразними препаратами, які широко застосовують для лікування хвороби Альцгеймера, наприклад, донепрезилу, може зменшувати триваліть та вираженість нервово-м’язової блокади, спричиненої атракуріумом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Міорелаксант периферичної дії недеполяризуючого конкурентного типу. Блокує н-холінорецептори кінцевих пластинок скелетних м‘язових волокон і перешкоджає деполяризуючій дії ацетилхоліну, у результаті чого виникає пригнічення нервово-м‘язової передачі на рівні постсинаптичної мембрани.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення спонтанно метаболізуються шляхом елімінації Хофмана (неферментативний процес, який перебігає при фізіологічних значеннях рН і температури тіла), а також шляхом ефірного гідролізу за участі неспецифічних естераз плазми. Це призводить до утворення лауданозину та інших метаболітів. Метаболіти не мають міорелаксуючих властивостей. Зв‘язок атракурію бесилату з білками плазми становить приблизно 80 %, період напіввиведення – 20 хвилин. Виводиться з сечею та жовчю головним чином у вигляді метаболітів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору, практично вільний від механічних домішок.

Несумісність. Тракріум є гіпотонічним розчином і його не можна застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або в одній інфузійній системі при переливанні крові.

Термін придатності.2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі 2-8 С° у захищеному від світла місці. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 2,5 мл або по 5 мл розчину у скляній ампулі. По 5 ампул у контурній пластиковій упаковці в картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.«ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А.», Італія.

GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A., Italy.

Місцезнаходження.

«ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А.», Страда Провінсіаль Асолана 90, 43056 Парма, Італія, GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A.,Strada Provinciale Asolana 90, 43056Parma, Italy.

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

Тиреоідеа КОМПОЗИТУМ

(THYREOIDEACOMPOSITUM)

Склад:

діючі речовини: 2,2 мл розчину містять:Glandula thyreoidea suis D8 – 22 мг,Thymus suis D10 – 22 мг,Corpus pineale suis D8 – 22 мг,Splen suis D10 – 22 мг,Medulla ossis suis D10 – 22 мг,Funiculus umbilicalis suis D10 – 22 мг,Hepar suis D10 – 22 мг,Galium aparine D4 – 22 мг,Sedum acre D6 – 22 мг,Sempervivum tectorum ssp.tectorum D6 – 22 мг,Conium maculatum D4 – 22 мг,Euspongia officinalis D8 – 22 мг,Acidum sarcolacticum D3 – 22 мг,Fucus vesiculosus D6 – 22 мг,Calcium fluoratum D10 – 22 мг,Colchicum autumnale D4 – 22 мг,Viscum album D3 – 22 мг,Cortisonum aceticum D28 – 22 мг,Pulsatilla pratensis D8 – 22 мг,Sulfur D10 – 22 мг,Natrium diethyloxalaceticum D8 – 22 мг,Acidum fumaricum D8 – 22 мг,Acidum DLmalicum D8 – 22 мг,Acidum alphaketoglutaricum D8 – 22 мг,Adenosinum triphosphoricum D8 – 22 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Комплексний гомеопатичний препарат.

Клінічні характеристики.

Показання.

У комплексному лікуванні дисфункції щитовидної залози, для нормалізації функцій ендокринних залоз, а також функцій сполучної тканини, особливо при передракових станах, гіпернефромах, прогресуючій м?язовій дистрофії, мікседемах, фібропластичній індурації статевого члена, ожирінні, бронхіальній астмі, склеродермії, остеохондрозі та артрозі, спайковій хворобі.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. При захворюваннях щитовидної залози не застосовувати без консультації лікаря. Лікарські засоби, що містятьViscum album, не рекомендується застосовувати при наявності алергічних реакцій до препаратів омели, хронічних гранулематозних захворювань і аутоімунопатії, а також у випадку гіпертиреозу з незбалансованим метаболічним порушенням.

При виникненні гострих запалень та гарячці лікування необхідно припинити до зникнення симптомів.

Вагітність або період годування груддю. Дитячий вік до 12 років.

Спосіб застосування та дози.

Разова доза: дорослим і дітям віком від 12 років – 1 ампула по 2,2 мл. Застосовувати у вигляді внутрішньом’язових, підшкірних, внутрішньошкірних, а при необхідності – внутрішньовенних ін’єкцій 1-3 рази на тиждень.

Курс лікування – 4-6 тижнів.

З урахуванням особливостей перебігу захворювання та стану хворого лікар може змінювати тривалість курсу лікування та спосіб застосування (пероральне застосування: розвести разову дозу в 5-10 мл води та пити протягом доби; ін’єкції в акупунктурні точки).

Побічні реакції.

Може посилюватися гіпертиреоз.

У поодиноких випадках може проявлятися нудота, шлункові розлади, запаморочення, підвищення артеріального тиску чи коливання рівня цукру в крові. Можливий розвиток алергічних реакцій у випадку підвищеної чутливості до компонентів препарату.

Зрідка можуть виникати порушення у місці введення. У такому випадку необхідно тимчасово перервати лікування.

Зниження температури тіла, локальні запальні реакції навколо місця введення підшкірної ін’єкції, а також короткочасне незначне збільшення регіональних лімфатичних вузлів не вважаються шкідливими.

При наявності непереносимості омели можуть проявлятися поодинокі випадки локальних чи системних алергічних реакцій або реакцій, подібних до алергії, таких як поширений свербіж, кропив’янка, висип, набряк обличчя (набряк Квінке), тремор, судоми, утруднене дихання, раптове зниження артеріального тиску; такі реакції потребують припинення застосування лікарського засобу та негайної медичної допомоги.

Іноді може мати місце активація запалень (хронічний синусит, прикореневі грануломи).

Передозування.Може спостерігатись посилення проявів побічних реакцій.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Уперіод вагітності препарат не застосовувати. Відсутні клінічні дані щодо застосування препарату у період годування груддю.

Діти. Препарат рекомендований для застосовування дітям віком від 12 років.

Особливості застосування.При тривалих проявах симптомів чи погіршенні стану необхідно проконсультуватися з лікарем.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом абороботі зіншими механізмами. Враховуючи, що в чутливих хворих під час застосування препарату можуть виникнути побічні реакції (зниження артеріального тиску), на даний період слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Невідома.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Препарат регулює функцію щитовидної залози, має дезінтоксикаційну, лімфодренажну, імуномодулюючу, протизапальну дію. Дія препарату базується на нормалізації порушених функцій ендокринних залоз та активації захисних сил організму за рахунок речовин рослинного, мінерального та тваринного походження, які входять до складу препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий безбарвний розчин без запаху.

Несумісність. Невідома.

Термін придатності.5 років.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температуріне вище 25 оС у недоступному для дітей місці.

Упаковка. 5 ампул та 100 (5х20) ампул по 2,2 мл у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник. Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ.

Biologische Heilmittel Heel GmbH.

Місцезнаходження. Д-р Рекевег-штрасе 2-4, 76532 Баден-Баден, Німеччина.

Dr.-Reckeweg-Str. 2-4, 76532 Baden-Baden, Germany.

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

реструкта про інєкціоне с

(RESTRUCTA®PRO INJECTIONE S)

Склад:

діючі речовини: 2,0 мл розчину містять:Colchicum autumnale D4 ? 143 мг,Solidagovirgaurea D3 – 83 мг,Berberis vulgaris D4 – 143 мг,Bryonia D4 – 143 мг,Calcium hypophosphorosum D3 – 83 мг,Convallaria majalis D4 – 83 мг,Echinacea D4 – 83 мг,Formica rufa D4 – 83 мг,Formica rufa D6 – 83 мг,Formica rufa D10 – 83 мг,Ferrum phosphoricumD10 – 83 мг,Lithium chloratum D3 – 83 мг,Rhus toxicodendron D4 – 146 мг,Smilax D4 – 143 мг,Salix alba D4 – 143 мг,Coffeinum monohydricum D4 – 83 мг,Cinchona pubescens D4 – 83 мг,Acidum silicicum D8 – 83 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Комплексний гомеопатичний препарат.

Клінічні характеристики.

Показання.

У складі комплексного лікування сечокислого діатезу, подагри, сечокамяного діатезу, порушень пуринового обміну, артритів.

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентів препарату, складноцвітих рослин (ромашка лікарська, календула лікарська, кульбаба).

Туберкульоз, лейкемія, запальні захворювання сполучних тканин (колагенові хвороби, у т.ч. ревматизм), аутоімунні захворювання, розсіяний склероз, СНІД, ВІЛ інфекції та інші хронічні вірусні захворювання. Новоутворення.

Вагітність або період годування груддю. Дитячий вік до 12 років.

Спосіб застосування та дози.

Разова доза: дорослим і дітям віком від12 років – 1 ампула по 2 мл. Застосовувати у виглядівнутрішньом’язових, підшкірних, внутрішньошкірних ін’єкцій, дітям віком від 12 років ? у вигляді питних ампул (розчинити разову дозу у 5-10 мл води та випити, затримуючи на кілька секунд у роті) 1-3 рази на тиждень.

Курс лікування – 4-6 тижнів.

Побічні реакції.

У поодиноких випадках можуть виникати побічні реакції з боку шлуково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея, біль у животі) або шкірні реакції – у тому числі через кілька днів після застосування. В окремих випадках можуть виникати реакції гіперчутливості.

При застосуванні ліків, приготовлених з ехінацеї, спостерігалися висипання на шкірі, свербіж, кропив’янка, збудження, порушення сну, у поодиноких випадках – набряк обличчя, утруднене дихання (задишка), запаморочення та зниження артеріального тиску.

У поодиноких випадках можуть виникати реакції гіперчутливості, такі як шкірні реакції та гарячка після застосування препаратів, що містять хінін або хінідин.

Передозування.

Можливе посилення проявів побічних реакцій. При застосуванні високих доз препарату можливе виникнення нудоти, блювання, діареї, безсоння, підвищеного збудження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовувати у періодвагітності або годування груддю.

Діти.

Препарат рекомендований для лікування дітей віком від 12 років.

Особливості застосування.

Відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Враховуючи, що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, зниження артеріального тиску), на даний період слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Унаслідок імуностимулюючої дії ехінацея може зменшувати ефективність препаратів, які чинять імунодепресивну дію. Препарат не рекомендується застосовувати одночасно з препаратами з гепатотоксичною дією, такими як аміодарон, метотрексат, кетаконазол, стероїдні препарати.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Препаратметаболічної, протизапальної, знеболювальної, протиревматичної, діуретичної, антисептичної дії.Дія препарату базується на активації захисних сил організму і нормалізації порушених функцій за рахунок речовин рослинного, мінерального та тваринного походження, які входять до складу препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий безбарвний розчин без запаху.

Несумісність.

Невідома.

Термін придатності.5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температуріне вище 25 оС у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

5 ампул та 50 (5х10) ампул по 2,0 мл у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ.

Biologische Heilmittel Heel GmbH.

Місцезнаходження.

Д-р Рекевег-штрасе 2-4, 76532 Баден-Баден, Німеччина.

Dr.-Reckeweg-Str. 2-4, 76532 Baden-Baden, Germany.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕСПА-ЛІПОН® ін’єкц. 300

(ESPALIPON®inj. 300)

ЕСПА-ЛІПОН® ін’єкц. 600

(ESPALIPON®inj. 600)

Склад:

діюча речовина:tioctid acid; тіоктова (a-ліпоєва) кислота;

1 ампула препарату Еспа-ліпон® ін’єкц. 300 (12 мл) містить 377 мг кислоти тіоктової (a-ліпоєвої) етилендіамінової солі (відповідає вмісту 300 мг тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти в 12 мл при концентрації 25 мг/млa-ліпоєвої кислоти);

1 ампула препарату Еспа-ліпон® ін’єкц. 600 (24 мл) мстить 755 мг кислоти тіоктової (a-ліпоєвої) етилендіамінової солі (відповідає вмісту 600 мг тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти в 24 мл при концентрації 25 мг/млa-ліпоєвої кислоти);

допоміжна речовина:вода для інєкцій.

Лікарська форма.Розчин для інєкцій.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що впливають на травну систему і метаболічні процеси. Кислота тіоктова.

Код АТС А16А Х01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Порушення чутливості при діабетичній полінейропатії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до тіоктової кислоти або до одного з інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Дорослим при порушення чутливості при тяжкій діабетичній полінейропатії призначають 1 раз на добу 12 – 24 мл розчину у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду (еквівалентно 300 мг або 600 мгa-ліпоєвої кислоти на добу).

Розчин вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом від 2 до 4 тижнів на початку лікування.

Розчин для інєкцій у захищеному від світла місці є стабільним протягом 6 годин.

Правила проведення інфузії.

Для приготування інфузійного розчину слід застосовувати тільки 0,9 % розчин натрію хлориду. Препарат вводять внутрішньовенно краплинно протягом 30 хв, перед цим ампулу препарату Еспа-Ліпон ін’єкції 300 мг або 600 мгрозводять у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

Еспа-Ліпон ін’єкції 300 мг або 600 мг можна вводити як продовження терапії у формі таблеток або капсул.

Побічні реакції.

З боку травного тракту:в окремих випадках при швидкій внутрішньовенній ін’єкції спостерігаються нудота, блювання, що минають самостійно.

З боку нервової системи:зміна або порушення смакових відчуттів; при швидкій внутрішньовенній ін’єкції можливі відчуття тяжкості у голові, підвищення внутрішньочерепного тиску, припливи, підвищена пітливість, утруднене дихання. У деяких випадках після внутрішньовенного введення спостерігалися головний біль, запаморочення, судоми, диплопія, порушення зору. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.

З боку системи крові:у деяких випадках після внутрішньовенного введення спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки, шкіру, тромбоцитопатія, порушення функції тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічні висипання (пурпура), тромбофлебіт.

Метаболічні порушення:можлива гіпоглікемія (запаморочення, підвищене потовиділення, головний біль, розлади зору) внаслідок покращення утилізації глюкози.

З боку імунної системи:нездужання;у місці ін’єкції можливе виникнення алергічних реакцій (кропив’янка, екзема, петехіальні висипання, свербіж, дерматити, шкірні висипання) аж до розвитку анафілактичного шоку.

Місцеві реакції:у пацієнтів з підвищеною чутливістю до тіоктової кислоти у місці ін’єкції можливе виникнення відчуття пекучого болю, яке проходить саме собою чи при зниженні швидкості введення препарату.

З боку серцево-судинної системи:біль у ділянці серця, тахікардія.

Після внутрішньовенного введення в окремих випадках спостерігалися крапчасті крововиливи в слизові оболонки та шкіру, тромбопатії. В результаті покращання засвоєння глюкози в окремих випадках може знижуватися рівень цукру в крові.

Після швидкого внутрішньовенного введення часто мають місце відчуття стиснення в грудях.

Передозування.

При передозуванні можливі нудота, блювання, головний біль. При передозуванні чи підозрі на розвиток побічних ефектів необхідно негайно припинити ін’єкцію і, не виймаючи ін’єкційної голки, здійснити через неї повільне вливання 0,9 % розчину натрію хлориду.

Є дані, що внаслідок випадкового або навмисного застосування тіоктової кислоти у дозі 10 – 40 г при алкогольній інтоксикації спостерігалися поодинокі випадки з тяжкими ознаками інтоксикації, включаючи летальний кінець. Клінічні прояви інтоксикації проявлялися у вигляді психомоторного порушення або запаморочення з наступними генералізованими судомами та розвитком лактат-ацидозу. Як наслідки інтоксикації тіоктовою кислотою є гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне коагулювання, пригнічення кісткового мозку і поліорганна недостатність.

Лікування.При гострому отруєнні тіоктовою кислотою показана негайна госпіталізація з проведенням загальнотерапевтичних заходів детоксикації організму (штучне дихання, блювання, промивання шлунка, активоване вугілля тощо). Для лікування генералізованих судом, лактат-ацидозу та інших наслідків інтоксикації треба керуватися засобами сучасної інтенсивної терапії та симптоматичного підходу для прискорення виведення кислоти тіоктової. Терапія симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування тіоктової кислоти у період вагітності не рекомендується через відсутність відповідних клінічних даних.

Даних про проникнення тіоктової кислоти у грудне молоко немає, тому застосовувати її у період годування груддю не рекомендується.

Діти.

Оскільки дані щодо безпеки та ефективності застосування дітям тіоктової кислоти відсутні, препарат не рекомендується призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

При лікуванні хворих на цукровий діабет необхідний частий контроль глікемії. У деяких випадках необхідно скоригувати дози гіпоглікемічних засобів для запобігання гіпоглікемії.

Під час лікування полінейропатії, завдяки регенераційним процесам, можливе короткочасне посилення чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям «повзання мурашок».

Постійне вживання алкоголю є фактором ризику полінейропатії та може знизити ефективність препарату. Тому рекомендується утриматися від вживання алкоголю під час лікування препаратом. Не слід призначати препарат одночасно з препаратами, що містять метали (препарати заліза, магнію, кальцію), а також із молочними продуктами, що містять кальцій.

Препарат є світлочутливим, тому флакони слід доставати з упаковки тільки безпосередньо перед застосуванням.

Приготовлений для інфузій розчин необхідно захищати від сонячного світла, прикриваючи його світлозахисними пакетами. У цих умовах він залишається придатним щонайбільше 6 годин.

Певними обмеженнями внутрішньовенного введення препаратів тіоктової кислоти є літній вік (понад 75 років).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тіоктова кислота реагує з іонними комплексами металів (наприклад, з циспластином), тому препарат може знижувати ефект циспластину. З молекулами цукру цукру (наприклад, з розчином левулози) тіоктова кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки. Тіоктова кислота є хелатором металу, тому її не можна застосовувати разом з металами (наприклад, препарати заліза, магнію).

a-лiпоєва кислота може посилювати цукрознижуючу дію інсуліну та пероральних антидіабетичних засобів, підвищуючи чутливість периферійних тканин до цих препаратів, у зв’язку з чим може виникнути необхідність коригувати дозу інсуліну або пероральних антидіабетичних засобів. З цієї причини, необхідно проводити ретельний контроль цукру в крові, зокрема на початковому етапі терапії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.активна діюча речовина препарату – тіоктова кислота відіграє роль коензиму в окислювальному декарбоксилюванні ?-кетокислот; відіграє важливу роль в енергетичному обміні клітини. В амідній формі (ліпоамід) є есенціальним кофактором мультиензимних комплексів, що каталізують декарбоксилювання ?-кетокислот циклу Кребса. Тіоктовій кислоті притаманні антитоксичні та антиоксидантні властивості, вона також здатна відновлювати інші антиоксиданти, зокрема при цукровому діабеті. У хворих на діабет тіоктова кислота знижує резистентність до інсуліну та гальмує розвиток периферичної нейропатії. Сприяє зниженню вмісту глюкози в крові та накопиченню глікогену в печінці. Тіоктова кислота впливає на обмін холестерину, бере участь у регуляції ліпідного та вуглеводного обміну, поліпшує функцію печінки (внаслідок гепатопротекторної, антиоксидантної, дезінтоксикаційної дії).

Фармакокінетика.Бiотрансформаціяa-ліпоєвої кислоти в організмі відбувається шляхом окислення бокових ланцюгів та кон’югацій. В системній доступностіa-ліпоєвої кислоти існують суттєво індивідуальні коливання. Вона значною мірою піддається ефекту «першого проходження» в печiнці Виводиться нирками переважно у формі метаболітів. Період двократного зниження концентрації в сироватці крові становить 10 – 20 хв.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий розчин із зеленувато-жовтим відтінком.

Несумісність.

Ін’єкційний розчинa-ліпоєвої кислоти несумісний з розчином глюкози, розчином Рінгера, а також з розчинами, про які відомо, що вони вступають в реакцію з групамиSН або з дисульфідними містками.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Еспа-ліпон® ін’єкц. 300: по 12 мл в ампулі з коричневого скла; по 10 ампул у картонній коробці.

Еспа-ліпон® ін’єкц. 600: по 24 мл в ампулі з коричневого скла; по 5 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробники.

Хамельн Фармасьютікалз ГмбХ.

Місцезнаходження.

Лангес Фельд 13, 31789 Хамельн, Німеччина.

Заявник.

Еспарма ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження.

Сіпарк 7, 39116 Магдебург, Німеччина.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕСПА-ЛІПОН® ін’єкц. 300

(ESPALIPON®inj. 300)

ЕСПА-ЛІПОН® ін’єкц. 600

(ESPALIPON®inj. 600)

Склад:

діюча речовина:tioctid acid; тіоктова (a-ліпоєва) кислота;

1 ампула препарату Еспа-ліпон® ін’єкц. 300 (12 мл) містить 377 мг кислоти тіоктової (a-ліпоєвої) етилендіамінової солі (відповідає вмісту 300 мг тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти в 12 мл при концентрації 25 мг/млa-ліпоєвої кислоти);

1 ампула препарату Еспа-ліпон® ін’єкц. 600 (24 мл) мстить 755 мг кислоти тіоктової (a-ліпоєвої) етилендіамінової солі (відповідає вмісту 600 мг тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти в 24 мл при концентрації 25 мг/млa-ліпоєвої кислоти);

допоміжна речовина:вода для інєкцій.

Лікарська форма.Розчин для інєкцій.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що впливають на травну систему і метаболічні процеси. Кислота тіоктова.

Код АТС А16А Х01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Порушення чутливості при діабетичній полінейропатії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до тіоктової кислоти або до одного з інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Дорослим при порушення чутливості при тяжкій діабетичній полінейропатії призначають 1 раз на добу 12 – 24 мл розчину у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду (еквівалентно 300 мг або 600 мгa-ліпоєвої кислоти на добу).

Розчин вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом від 2 до 4 тижнів на початку лікування.

Розчин для інєкцій у захищеному від світла місці є стабільним протягом 6 годин.

Правила проведення інфузії.

Для приготування інфузійного розчину слід застосовувати тільки 0,9 % розчин натрію хлориду. Препарат вводять внутрішньовенно краплинно протягом 30 хв, перед цим ампулу препарату Еспа-Ліпон ін’єкції 300 мг або 600 мгрозводять у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

Еспа-Ліпон ін’єкції 300 мг або 600 мг можна вводити як продовження терапії у формі таблеток або капсул.

Побічні реакції.

З боку травного тракту:в окремих випадках при швидкій внутрішньовенній ін’єкції спостерігаються нудота, блювання, що минають самостійно.

З боку нервової системи:зміна або порушення смакових відчуттів; при швидкій внутрішньовенній ін’єкції можливі відчуття тяжкості у голові, підвищення внутрішньочерепного тиску, припливи, підвищена пітливість, утруднене дихання. У деяких випадках після внутрішньовенного введення спостерігалися головний біль, запаморочення, судоми, диплопія, порушення зору. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.

З боку системи крові:у деяких випадках після внутрішньовенного введення спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки, шкіру, тромбоцитопатія, порушення функції тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічні висипання (пурпура), тромбофлебіт.

Метаболічні порушення:можлива гіпоглікемія (запаморочення, підвищене потовиділення, головний біль, розлади зору) внаслідок покращення утилізації глюкози.

З боку імунної системи:нездужання;у місці ін’єкції можливе виникнення алергічних реакцій (кропив’янка, екзема, петехіальні висипання, свербіж, дерматити, шкірні висипання) аж до розвитку анафілактичного шоку.

Місцеві реакції:у пацієнтів з підвищеною чутливістю до тіоктової кислоти у місці ін’єкції можливе виникнення відчуття пекучого болю, яке проходить саме собою чи при зниженні швидкості введення препарату.

З боку серцево-судинної системи:біль у ділянці серця, тахікардія.

Після внутрішньовенного введення в окремих випадках спостерігалися крапчасті крововиливи в слизові оболонки та шкіру, тромбопатії. В результаті покращання засвоєння глюкози в окремих випадках може знижуватися рівень цукру в крові.

Після швидкого внутрішньовенного введення часто мають місце відчуття стиснення в грудях.

Передозування.

При передозуванні можливі нудота, блювання, головний біль. При передозуванні чи підозрі на розвиток побічних ефектів необхідно негайно припинити ін’єкцію і, не виймаючи ін’єкційної голки, здійснити через неї повільне вливання 0,9 % розчину натрію хлориду.

Є дані, що внаслідок випадкового або навмисного застосування тіоктової кислоти у дозі 10 – 40 г при алкогольній інтоксикації спостерігалися поодинокі випадки з тяжкими ознаками інтоксикації, включаючи летальний кінець. Клінічні прояви інтоксикації проявлялися у вигляді психомоторного порушення або запаморочення з наступними генералізованими судомами та розвитком лактат-ацидозу. Як наслідки інтоксикації тіоктовою кислотою є гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне коагулювання, пригнічення кісткового мозку і поліорганна недостатність.

Лікування.При гострому отруєнні тіоктовою кислотою показана негайна госпіталізація з проведенням загальнотерапевтичних заходів детоксикації організму (штучне дихання, блювання, промивання шлунка, активоване вугілля тощо). Для лікування генералізованих судом, лактат-ацидозу та інших наслідків інтоксикації треба керуватися засобами сучасної інтенсивної терапії та симптоматичного підходу для прискорення виведення кислоти тіоктової. Терапія симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування тіоктової кислоти у період вагітності не рекомендується через відсутність відповідних клінічних даних.

Даних про проникнення тіоктової кислоти у грудне молоко немає, тому застосовувати її у період годування груддю не рекомендується.

Діти.

Оскільки дані щодо безпеки та ефективності застосування дітям тіоктової кислоти відсутні, препарат не рекомендується призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

При лікуванні хворих на цукровий діабет необхідний частий контроль глікемії. У деяких випадках необхідно скоригувати дози гіпоглікемічних засобів для запобігання гіпоглікемії.

Під час лікування полінейропатії, завдяки регенераційним процесам, можливе короткочасне посилення чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям «повзання мурашок».

Постійне вживання алкоголю є фактором ризику полінейропатії та може знизити ефективність препарату. Тому рекомендується утриматися від вживання алкоголю під час лікування препаратом. Не слід призначати препарат одночасно з препаратами, що містять метали (препарати заліза, магнію, кальцію), а також із молочними продуктами, що містять кальцій.

Препарат є світлочутливим, тому флакони слід доставати з упаковки тільки безпосередньо перед застосуванням.

Приготовлений для інфузій розчин необхідно захищати від сонячного світла, прикриваючи його світлозахисними пакетами. У цих умовах він залишається придатним щонайбільше 6 годин.

Певними обмеженнями внутрішньовенного введення препаратів тіоктової кислоти є літній вік (понад 75 років).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тіоктова кислота реагує з іонними комплексами металів (наприклад, з циспластином), тому препарат може знижувати ефект циспластину. З молекулами цукру цукру (наприклад, з розчином левулози) тіоктова кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки. Тіоктова кислота є хелатором металу, тому її не можна застосовувати разом з металами (наприклад, препарати заліза, магнію).

a-лiпоєва кислота може посилювати цукрознижуючу дію інсуліну та пероральних антидіабетичних засобів, підвищуючи чутливість периферійних тканин до цих препаратів, у зв’язку з чим може виникнути необхідність коригувати дозу інсуліну або пероральних антидіабетичних засобів. З цієї причини, необхідно проводити ретельний контроль цукру в крові, зокрема на початковому етапі терапії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.активна діюча речовина препарату – тіоктова кислота відіграє роль коензиму в окислювальному декарбоксилюванні ?-кетокислот; відіграє важливу роль в енергетичному обміні клітини. В амідній формі (ліпоамід) є есенціальним кофактором мультиензимних комплексів, що каталізують декарбоксилювання ?-кетокислот циклу Кребса. Тіоктовій кислоті притаманні антитоксичні та антиоксидантні властивості, вона також здатна відновлювати інші антиоксиданти, зокрема при цукровому діабеті. У хворих на діабет тіоктова кислота знижує резистентність до інсуліну та гальмує розвиток периферичної нейропатії. Сприяє зниженню вмісту глюкози в крові та накопиченню глікогену в печінці. Тіоктова кислота впливає на обмін холестерину, бере участь у регуляції ліпідного та вуглеводного обміну, поліпшує функцію печінки (внаслідок гепатопротекторної, антиоксидантної, дезінтоксикаційної дії).

Фармакокінетика.Бiотрансформаціяa-ліпоєвої кислоти в організмі відбувається шляхом окислення бокових ланцюгів та кон’югацій. В системній доступностіa-ліпоєвої кислоти існують суттєво індивідуальні коливання. Вона значною мірою піддається ефекту «першого проходження» в печiнці Виводиться нирками переважно у формі метаболітів. Період двократного зниження концентрації в сироватці крові становить 10 – 20 хв.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий розчин із зеленувато-жовтим відтінком.

Несумісність.

Ін’єкційний розчинa-ліпоєвої кислоти несумісний з розчином глюкози, розчином Рінгера, а також з розчинами, про які відомо, що вони вступають в реакцію з групамиSН або з дисульфідними містками.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Еспа-ліпон® ін’єкц. 300: по 12 мл в ампулі з коричневого скла; по 10 ампул у картонній коробці.

Еспа-ліпон® ін’єкц. 600: по 24 мл в ампулі з коричневого скла; по 5 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробники.

Хамельн Фармасьютікалз ГмбХ.

Місцезнаходження.

Лангес Фельд 13, 31789 Хамельн, Німеччина.

Заявник.

Еспарма ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження.

Сіпарк 7, 39116 Магдебург, Німеччина.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФТРІАКСОН-БХФЗ

(CEFTRIAXONE-BCPP)

Склад:

діюча речовина:цефтріаксон;

1 флакон містить цефтріаксону натрієвої солі стерильної в перерахунку на цефтріаксон 500 мг або 1000 мг;

Лікарська форма.Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Цефтріаксон. Код АТС J01DD04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами:

* інфекції ЛОР-органів;

* інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія;

* інфекції нирок і сечовивідних шляхів;

* інфекції статевих органів, включаючи гонорею;

* сепсис;

* ранові інфекції, інфекційні захворювання шкіри та м’яких тканин;

* менінгіт;

* інфекції кісток і суглобів;

* перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів та шлунково-кишкового тракту.

Профілактика інфекцій, що можуть виникнути після хірургічних операцій.

Протипоказання.

* Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, до лідокаїну (внутрішньом’язове введення).

* Недоношені новонароджені до скоригованого віку 41 тиждень (тижні вагітності + тижні життя).

* Доношені новонароджені (до 28 днів життя):

-з жовтяницею або з гіпоальбумінемією, ацидозом (при цих станах зв’язування білірубіну з білками крові знижується) ? зростає ризик білірубінової енцефалопатії;

-при потребі внутрішньовенного введення препаратів кальцію або кальційвмісних розчинів через ризик утворення преципітатів цефтріаксон-кальцію у легенях та нирках.

* Застосування з кальційвмісними препаратами та розчинами (розчин Рінгера тощо)для всіх пацієнтів навіть через різні інфузійні лінії. Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

Спосіб застосування та дози.

Цефтріаксон-БХФЗ вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Перед введенням необхідно провести проби на переносимість препарату та лідокаїну (при внутрішньом’язовому введенні) за умови відсутності протипоказань до їх проведення.

Необхідно готувати розчини безпосередньо перед їх застосуванням.

Для внутрішньом’язового введення з метою усунення болю у місці ін’єкції препарат розчиняють в 1 % розчині лідокаїну в такому співвідношенні: вміст флакона з 0,5 г розчиняють у 2 мл 1 % розчину лідокаїну, вміст флакона з 1 г – в 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну. Вводять глибоко в сідничний м’яз.Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно!

Для внутрішньовенного струминного введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій у такому співвідношенні: вміст флакона з 0,5 г розчиняють у 5 мл розчинника, вміст флакона з 1 г – у 10 мл. Вводять повільно протягом 2-4 хвилин.

Для приготування розчину для внутрішньовенної інфузії розчиняють 2 г Цефтріаксону-БХФЗ у 40 мл одного із розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % розчин натрію хлориду,0,45 % розчин натрію хлориду + 2,5 % розчин глюкози, 5 % розчин глюкози, 10 % розчин глюкози,6 % розчин декстрану в розчині глюкози, стерильна вода для ін’єкцій.

Тривалість інфузії при дозі ? 50 мг/кг ? не менше 30 хвилин.

Дорослим і дітям віком від 12 років призначають у добовій дозі 1-2 г (вводять 1 раз на добу або в половинній дозі 2 рази на добу). У тяжких випадках добову дозуможна збільшувати до 4 г та вводити у 2 прийоми з інтервалом у 12 годин.

Діти.

* Для новонароджених(вікомдо14 днів) і недоношених дітей(від 41 тижня скоригованого віку) добова доза Цефтріаксону-БХФЗ становить 20-50 мг/кг маси тіла, вводиться 1 раз на добу щонайменше 60 хвилин для попередження витіснення білірубіну зі зв’язку з альбумінами крові та зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії.

* Для дітей віком від 15 днів до 12 років ? 20-80 мг/кг1 раз на добу.

Дози понад 80 мг/кг маси тіла слід уникати (виключаючи менінгіт) через підвищення ризику розвитку жовчних преципітатів.

* Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають такі ж дози, як і для дорослих.

Для пацієнтів літнього віку дози відповідають дозам для дорослих за умови задовільної функції печінки та нирок.

Пацієнтам із порушеннями функції нирок немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною.Лише у разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтріаксону не має перевищувати 2 г.

Пацієнтам із порушеннями функції печінки немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною.

При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтріаксону у плазмі крові.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу. Слід контролювати концентрацію цефтріаксону у сироватці кровідля можливої корекції дози, оскільки у цихпацієнтів може знижуватися швидкістьйоговиведення.

Дозування в особливих випадках

Для профілактики післяопераційних ускладнень вводять одноразово 1-2 г (залежно від ступеня небезпеки зараження) за 30-90 хв до початку операції.

При неускладненій гонореї одноразово внутрішньовенно/внутрішньом’язово вводять 0,25 г препарату.

При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Для новонароджених віком до 2 тижнів дозу не слід перевищувати 50 мг/кг/добу.

Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Neisseria meningitidis

Haemophilus influenzae

Streptococcus pneumoniae

4 дні

6 днів

7 днів

Тривалість лікування Цефтріаксоном-БХФЗ залежить від характеру і ступеня тяжкості патологічного процесу, даних бактеріологічних досліджень та зазвичай становить 4-14 діб, але при тяжких інфекційних захворюваннях може знадобитися більш тривала терапія. Застосування препарату має тривати (як і будь-яка антибіотикотерапія) як мінімум ще 48-72 години після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту результатами бактеріологічного аналізу.

Побічні реакції.

Зареєстровані поодинокі тяжкі, а в деяких випадках фатальні побічні реакції у недоношених і доношених новонароджених (віком < 28 днів), які отримували внутрішньовенно цефтріаксон і препарати кальцію. Були виявлені в легенях і нирках преципітати цефтріаксону-кальцію. Високий ризик преципітації у новонароджених пов’язаний з меншим об’ємом крові та довшим періодом напіввиведення цефтріаксону порівняно з дорослими.

Побічні ефекти, інформація про які наведена нижче, класифіковані за органами і системами та частотою їх виникнення: дуже часті (? 10 %); часті (? 1 % та < 10 %); нечасті (? 0,1 % та < 1 %); поодинокі (? 0,01 % та < 0,1 %); рідкісні (< 0,01 %).

Травний тракт:

нечасті ? рідкі випорожнення/діарея, дисбіоз, диспепсія, нудота, блювання; стоматит, глосит, порушення смаку, біль у животі, зниження апетиту (зазвичай помірно виражені, минають протягом/після припинення лікування);

рідкісні ? псевдомембранозний ентероколіт, панкреатити (можливо, через обструкцію жовчних шляхів).

Гепатобіліарна система:

дуже часто ? преципітація кальцієвих солей цефтріаксону у жовчному міхурі у дітей/зворотний холелітіаз у дітей з відповідною симптоматикою (у дорослих це зустрічається вкрай рідко, зазвичай при застосуванні доз, вищих за рекомендовані);

часто ? підвищення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, білірубіну в плазмі крові, дисфункція печінки, жовтяниця.

Система кровотворення:

часті ? еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію, подовження протромбінового часу;

рідкісні – агранулоцитоз (зазвичай після 10 днів лікування і сумарної дози цефтріаксону ? 20 г; порушення згортання крові, зниження рівня плазмових факторів згортання крові (ІІ,VІІ, ІХ, Х).

Центральна нервова система:

нечасті ? головний біль, запаморочення, вертиго, можливісудомні напади.

Сечостатева система:

поодинокі ? підвищення рівня креатиніну, поява циліндрів, глюкозурія, гематурія, олігурія; рідкісні ? утворення конкрементів цефтріаксону у нирках (зазвичай зворотне), особливо у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (? 80 мг/кг на добу) або при кумулятивній дозі понад 10 г та мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, дегідратація, постільний режим), анурія, ниркова недостатність.

Імунна система:

часті ? алергічні шкірні реакції (в тому числі дерматити, кропив’янка, макулопапульозний висип або екзантема), свербіж, набряки шкіри та суглобів;

поодинокі ? анафілактичні (в т. ч. бронхоспазм, анафілактичний шок) або анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, алергічні пневмонії, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона.

Місцеві реакції:

часті ? біль або інфільтрат у місці введення;

поодинокі – флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, яких можна уникнути, застосовуючи повільну ін’єкцію (2-4 хв).

Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції (у т.ч. кандидомікоз, мікоз статевих органів), викликані резистентними мікроорганізмами.

Інші:носові кровотечі, озноб, пропасниця, відчуття серцебиття, аритмії, підвищене потовиділення, припливи, порушення зору, гіперазотемія.

Вплив на результати лабораторних аналізів:можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментативними методами.

Передозування.

Можливе посилення побічних ефектів.

Симптоми: можливі пропасниця, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі.

Лікування: проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні. Специфічного антидоту немає.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Цефтриаксон проникає через плацентраний барєр. Безпека застосування цефтриаксону жінками у період вагітності не вивчалась.

У малих концентраціях цефтриаксон виділяється в грудне молоко. Тому при призначенні препарату годування груддю слід припинити.

Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливі заходи безпеки.

Перед початком кожного нового курсу лікування цефтріаксоном пацієнта слід розпитати про наявність попередніх реакцій гіперчутливості доцефалоспоринів, пеніцилінів, іншихбета-лактамних антибіотиків, лікарських засобів.З обережністю призначати пацієнтам з будь-якою формою алергії в анамнезі,особливоIgE-опосередкованою,пацієнтам, які мають будь-який інший тип реакції гіперчутливості до пеніциліну або іншого бета-лактамного антибіотика.Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключати можливість анафілактичного шоку – навіть якщо у докладному анамнезі немає відповідних вказівок. При розвитку анафілактичного шоку необхідно внутрішньовенно вводити адреналін (епінефрин) і глюкокортикоїди.

На сьогоднішній день відсутні достовірні наукові дані щодо виникнення внутрішньосудинних преципітатів у пацієнтів (крім новонароджених) при одночасному застосуванні цефтріаксону та кальційвмісних препаратів. Проте не варто застосовувати розчинники, що містять кальцій, (наприклад, розчин Рінгера або Гартмана), змішувати або одночасно вводити цефтріаксон та кальційвмісні препарати всім категоріям пацієнтів.Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при тяжких захворюваннях у людей літнього віку, а також у ослаблених пацієнтів, може призвести до виникнення антибіотик-асоційованої діареї, колітів, у тому числі псевдомембранозного коліту. Тому при виникненні діареї під час або після лікування цефтріаксоном необхідно виключити ці діагнози, в тому числі псевдомембранозний коліт. Застосування цефтріаксону необхідно припинити у разі тяжкого та/або з домішками крові проносу та провести відповідну терапію. За відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок.

Повідомлялося про розвиток антибіотик-індукованої імунної гемолітичної анемії (в тому числі з летальними наслідками) у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, включаючи цефтріаксон.

При розвитку анемії під час лікування цефтріаксоном необхідно відмінити антибіотик до визначення етіології анемії.

Під час тривалого лікування препаратом рекомендується регулярно контролювати картину крові, показники функціонального стану печінки та нирок.

Особливості застосування.

Внутрішньом’язові ін’єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза мають бути глибокими. Перед введенням розчину препарату необхідно пересвідчитися, що голка знаходиться поза судиною.

Застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибків, та розвику суперінфекції, що потребує прийняття відповідних заходів.

Для пацієнтів із нирковою недостатністю зазвичай відсутня необхідність у коригуванні дози – за рахунок подвійного шляху виведення цефтріаксону (через нирки та печінку). При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв добова доза антибіотика не має перевищувати 2 г.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу. Однак слід контролювати концентрацію цефтріаксону у сироватці крові на предмет можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення.

При одночасній печінковій і нирковій недостатності з тяжкими порушеннями функцій цих органів доза препарату не має перевищувати 2 г без регулярного контролю концентрації цефтріаксону у плазмі крові.

У поодиноких випадках зазвичай після застосування цефтріаксону в дозах, що перевищують рекомендовані, на ехограмі жовчного міхура можуть спостерігатися затемнення (преципітати кальцієвої солі цефтріаксону), що зникають після відміни/закінчення лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, приймається рішення про відміну препарату.

При застосуванні цефтріаксону хворим із факторами ризику застою в жовчних шляхах описано поодинокі випадки панкреатиту, імовірно, внаслідок обструкції жовчних шляхів (при цьому не можна виключати роль преципітатів, які утворилися під дією цефтріаксону).

Пацієнтам із порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (наприклад, хронічні захворювання печінки,особи літнього віку, недоїдання) слід контролювати протромбіновий час та при його збільшенні до початку чи під час терапії цефтріаксоном призначати вітамін К (10 мг/тиждень).

Слід з обережністю призначати при кровотечах і захворюваннях травного тракту в анамнезі, особливо при виразковому неспецифічному коліті або ентериті.

Цефтріаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку з сироватковим альбуміном, тому призначати препарат немовлятам з гіпербілірубінемією потрібно з обережністю. Цефтріаксон не можна застосовувати новонародженим, особливо недоношеним, з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії.

При артеріальній гіпертензії і порушенні водно-електролітного балансу слід контролювати вміст натрію в плазмі крові.

Зафіксовані поодинокі випадки хибнопозитивних результатів реакції Кумбса у пацієнтів, які проходили терапію цефтріаксоном.Подібно до інших антибіотиків, цефтріаксон може викликати хибнопозитивні результати проби на галактоземію,при визначенні глюкози у сечі неферментативними методами. Тому під час лікування цефтріаксоном глюкозурію слід визначати лише ферментативним методом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватись від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку нервової системи як розлад функції зору, запаморочення, судомні напади.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону в жодному разі не можна застосовувати цефтріаксон з кальційвмісними розчинами (розчини Рінгера, Гартмана тощо)!Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки, при одночасному введенні цефтріаксону та кальційвмісних препаратів.

Аміноглікозиди: внаслідок синергізму підвищується ефективність відносно грамнегативних мікроорганізмів, але підвищується ризик ото- та нефротоксичності. Необхідно регулювати дози препаратів та при потребі комбінованого лікування вводити їх окремо у різні місця і не змішувати в одномушприці або в одному розчині для інфузії через фізіко-хімічну несумісність.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (такі як варфарин): підвищення можливості кровотечі.

Петльові діуретики та нефротоксичні препарати ?підвищується ризик нефротоксичності. Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, тетрацикліни): знижують бактерицидний ефект цефтріаксону.

Гормональні контрацептиви: знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після його завершення.

Інші бета-лактамні антибіотики:можливість розвитку перехресних алергічних реакцій.

Після застосування етанолу одразу після прийомуцефтріаксону не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму.

Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла викликати непереносимість етанолу або кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Пробенецид: не впливає на тубулярну секрецію цефтріаксону (на відміну від інших цефалоспоринів).

Подібно до інших антибіотиків, цефтріаксон може знижувати терапевтичний ефект вакцини проти тифу, проте такий ефект розповсюджується лише на ослаблений штам Ty21.

Розчин Цефтріаксону-БХФЗ не слід змішувати або одночасно вводити з іншими антимікробними препаратами у зв’язку з фармацевтичною несумісністю.

Цефтріаксон несуміснийі його не можна змішуватиз амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Цефтріаксон – напівсинтетичний антибіотик групи бета-лактамів, цефалоспорин ІІІ покоління, має бактерицидну дію, механізм якої пов’язаний з пригніченням активності ферменту транспептидази, порушенням біосинтезу пептидоглікану клітинної стінки мікроорганізмів; має широкий спектр дії.

Активний відносно грампозитивних аеробів: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичних стрептококів групи А (S.pyogenes), стрептококів групи В (S.agalactiae), групи Viridans, стрептококів неентерококової групи D; грамнегативних аеробів: E.coli, H.influenzae, H. parainfluenzae, Klebsiella spp. (включаючи K.pneumoniae), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи і штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis.,Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Salmonella spp. (у тому числі S.typhi), Serratia spp. (включаючи S.marcescens), Shigella spp., Yersinia spp. (у тому числі Y.enterocolitica), Treponema pallidum; анаеробів: Bacteroides spp. (включаючи деякі штами B.fragilis), Clostridium spp. (однак більшість штамів C.difficile мають резистентність), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Fusobacterium spp. (крім F.mortiferum і F.varium). Препарат активний по відношенню до мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів, цефалоспоринів перших поколінь, аміноглікозидів.

До дії препарату стійкі: стафілококи, резистентні до метициліну; більшість штамів ентерококів (у тому числі S.faecalis) і стрептококи групи D; багато штамів бета-лактамазопродукуючих Bacteroides spp. (B.fragilis).

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення біодоступність цефтріаксону становить 100 %, його максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 2-3 години. Після внутрішньовенного введення препарат швидко проникає в тканинну рідину, де протягом 24 годин підтримуються бактерицидні концентрації по відношенню до чутливих мікроорганізмів. З білками плазми зв’язується на 85-95 %, при цьому ступінь зв’язування зменшується зі збільшенням концентрації. Цефтріаксон добре проникає в органи і рідини організму (перитонеальну, плевральну, спинномозкову, синовіальну), у кісткову тканину, проникає крізь плаценту, у невеликій кількості (3-4 %) виділяється в грудне молоко. При менінгіті у дітей, у тому числі новонароджених, препарат проникає в запалені мозкові оболонки, при цьому концентрація його в цереброспінальній рідині становить 17 % від концентрації в плазмі крові.

Препарат виділяється у незміненому вигляді на 50-60 % нирками і 40-50 % – з жовчю. При недостатності нирок фармакокінетика препарату майже не змінюється, відзначається тільки незначне збільшення періоду напіввиведення. Період напіввиведення у здорових дорослих становить близько 8 годин, у новонародженихвікомдо 8 днів та у людей старше 75 років збільшується в 2-3 рази.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або жовтуватого кольору, злегка гігроскопічний.

Несумісність.

Фармацевтично несумісний з іншими антимікробними засобами. Не допускається змішувати розчин препарату в одній ємності з іншими антибіотиками, з розчинами, які містять кальцій (розчиниГартмана та Рінгера). Несумісний з етанолом, амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом, лабеталолом.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 0С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 500 мг або 1000 мг у флаконі; по 5 флаконів в пеналі.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

ЗАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”.

Місцезнаходження.

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФТРІАКСОН-БХФЗ

(CEFTRIAXONE-BCPP)

Склад:

діюча речовина:цефтріаксон;

1 флакон містить цефтріаксону натрієвої солі стерильної в перерахунку на цефтріаксон 500 мг або 1000 мг;

Лікарська форма.Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Цефтріаксон. Код АТС J01DD04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами:

* інфекції ЛОР-органів;

* інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія;

* інфекції нирок і сечовивідних шляхів;

* інфекції статевих органів, включаючи гонорею;

* сепсис;

* ранові інфекції, інфекційні захворювання шкіри та м’яких тканин;

* менінгіт;

* інфекції кісток і суглобів;

* перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів та шлунково-кишкового тракту.

Профілактика інфекцій, що можуть виникнути після хірургічних операцій.

Протипоказання.

* Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, до лідокаїну (внутрішньом’язове введення).

* Недоношені новонароджені до скоригованого віку 41 тиждень (тижні вагітності + тижні життя).

* Доношені новонароджені (до 28 днів життя):

-з жовтяницею або з гіпоальбумінемією, ацидозом (при цих станах зв’язування білірубіну з білками крові знижується) ? зростає ризик білірубінової енцефалопатії;

-при потребі внутрішньовенного введення препаратів кальцію або кальційвмісних розчинів через ризик утворення преципітатів цефтріаксон-кальцію у легенях та нирках.

* Застосування з кальційвмісними препаратами та розчинами (розчин Рінгера тощо)для всіх пацієнтів навіть через різні інфузійні лінії. Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

Спосіб застосування та дози.

Цефтріаксон-БХФЗ вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Перед введенням необхідно провести проби на переносимість препарату та лідокаїну (при внутрішньом’язовому введенні) за умови відсутності протипоказань до їх проведення.

Необхідно готувати розчини безпосередньо перед їх застосуванням.

Для внутрішньом’язового введення з метою усунення болю у місці ін’єкції препарат розчиняють в 1 % розчині лідокаїну в такому співвідношенні: вміст флакона з 0,5 г розчиняють у 2 мл 1 % розчину лідокаїну, вміст флакона з 1 г – в 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну. Вводять глибоко в сідничний м’яз.Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно!

Для внутрішньовенного струминного введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій у такому співвідношенні: вміст флакона з 0,5 г розчиняють у 5 мл розчинника, вміст флакона з 1 г – у 10 мл. Вводять повільно протягом 2-4 хвилин.

Для приготування розчину для внутрішньовенної інфузії розчиняють 2 г Цефтріаксону-БХФЗ у 40 мл одного із розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % розчин натрію хлориду,0,45 % розчин натрію хлориду + 2,5 % розчин глюкози, 5 % розчин глюкози, 10 % розчин глюкози,6 % розчин декстрану в розчині глюкози, стерильна вода для ін’єкцій.

Тривалість інфузії при дозі ? 50 мг/кг ? не менше 30 хвилин.

Дорослим і дітям віком від 12 років призначають у добовій дозі 1-2 г (вводять 1 раз на добу або в половинній дозі 2 рази на добу). У тяжких випадках добову дозуможна збільшувати до 4 г та вводити у 2 прийоми з інтервалом у 12 годин.

Діти.

* Для новонароджених(вікомдо14 днів) і недоношених дітей(від 41 тижня скоригованого віку) добова доза Цефтріаксону-БХФЗ становить 20-50 мг/кг маси тіла, вводиться 1 раз на добу щонайменше 60 хвилин для попередження витіснення білірубіну зі зв’язку з альбумінами крові та зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії.

* Для дітей віком від 15 днів до 12 років ? 20-80 мг/кг1 раз на добу.

Дози понад 80 мг/кг маси тіла слід уникати (виключаючи менінгіт) через підвищення ризику розвитку жовчних преципітатів.

* Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають такі ж дози, як і для дорослих.

Для пацієнтів літнього віку дози відповідають дозам для дорослих за умови задовільної функції печінки та нирок.

Пацієнтам із порушеннями функції нирок немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною.Лише у разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтріаксону не має перевищувати 2 г.

Пацієнтам із порушеннями функції печінки немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною.

При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтріаксону у плазмі крові.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу. Слід контролювати концентрацію цефтріаксону у сироватці кровідля можливої корекції дози, оскільки у цихпацієнтів може знижуватися швидкістьйоговиведення.

Дозування в особливих випадках

Для профілактики післяопераційних ускладнень вводять одноразово 1-2 г (залежно від ступеня небезпеки зараження) за 30-90 хв до початку операції.

При неускладненій гонореї одноразово внутрішньовенно/внутрішньом’язово вводять 0,25 г препарату.

При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Для новонароджених віком до 2 тижнів дозу не слід перевищувати 50 мг/кг/добу.

Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Neisseria meningitidis

Haemophilus influenzae

Streptococcus pneumoniae

4 дні

6 днів

7 днів

Тривалість лікування Цефтріаксоном-БХФЗ залежить від характеру і ступеня тяжкості патологічного процесу, даних бактеріологічних досліджень та зазвичай становить 4-14 діб, але при тяжких інфекційних захворюваннях може знадобитися більш тривала терапія. Застосування препарату має тривати (як і будь-яка антибіотикотерапія) як мінімум ще 48-72 години після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту результатами бактеріологічного аналізу.

Побічні реакції.

Зареєстровані поодинокі тяжкі, а в деяких випадках фатальні побічні реакції у недоношених і доношених новонароджених (віком < 28 днів), які отримували внутрішньовенно цефтріаксон і препарати кальцію. Були виявлені в легенях і нирках преципітати цефтріаксону-кальцію. Високий ризик преципітації у новонароджених пов’язаний з меншим об’ємом крові та довшим періодом напіввиведення цефтріаксону порівняно з дорослими.

Побічні ефекти, інформація про які наведена нижче, класифіковані за органами і системами та частотою їх виникнення: дуже часті (? 10 %); часті (? 1 % та < 10 %); нечасті (? 0,1 % та < 1 %); поодинокі (? 0,01 % та < 0,1 %); рідкісні (< 0,01 %).

Травний тракт:

нечасті ? рідкі випорожнення/діарея, дисбіоз, диспепсія, нудота, блювання; стоматит, глосит, порушення смаку, біль у животі, зниження апетиту (зазвичай помірно виражені, минають протягом/після припинення лікування);

рідкісні ? псевдомембранозний ентероколіт, панкреатити (можливо, через обструкцію жовчних шляхів).

Гепатобіліарна система:

дуже часто ? преципітація кальцієвих солей цефтріаксону у жовчному міхурі у дітей/зворотний холелітіаз у дітей з відповідною симптоматикою (у дорослих це зустрічається вкрай рідко, зазвичай при застосуванні доз, вищих за рекомендовані);

часто ? підвищення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, білірубіну в плазмі крові, дисфункція печінки, жовтяниця.

Система кровотворення:

часті ? еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію, подовження протромбінового часу;

рідкісні – агранулоцитоз (зазвичай після 10 днів лікування і сумарної дози цефтріаксону ? 20 г; порушення згортання крові, зниження рівня плазмових факторів згортання крові (ІІ,VІІ, ІХ, Х).

Центральна нервова система:

нечасті ? головний біль, запаморочення, вертиго, можливісудомні напади.

Сечостатева система:

поодинокі ? підвищення рівня креатиніну, поява циліндрів, глюкозурія, гематурія, олігурія; рідкісні ? утворення конкрементів цефтріаксону у нирках (зазвичай зворотне), особливо у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (? 80 мг/кг на добу) або при кумулятивній дозі понад 10 г та мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, дегідратація, постільний режим), анурія, ниркова недостатність.

Імунна система:

часті ? алергічні шкірні реакції (в тому числі дерматити, кропив’янка, макулопапульозний висип або екзантема), свербіж, набряки шкіри та суглобів;

поодинокі ? анафілактичні (в т. ч. бронхоспазм, анафілактичний шок) або анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, алергічні пневмонії, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона.

Місцеві реакції:

часті ? біль або інфільтрат у місці введення;

поодинокі – флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, яких можна уникнути, застосовуючи повільну ін’єкцію (2-4 хв).

Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції (у т.ч. кандидомікоз, мікоз статевих органів), викликані резистентними мікроорганізмами.

Інші:носові кровотечі, озноб, пропасниця, відчуття серцебиття, аритмії, підвищене потовиділення, припливи, порушення зору, гіперазотемія.

Вплив на результати лабораторних аналізів:можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментативними методами.

Передозування.

Можливе посилення побічних ефектів.

Симптоми: можливі пропасниця, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі.

Лікування: проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні. Специфічного антидоту немає.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Цефтриаксон проникає через плацентраний барєр. Безпека застосування цефтриаксону жінками у період вагітності не вивчалась.

У малих концентраціях цефтриаксон виділяється в грудне молоко. Тому при призначенні препарату годування груддю слід припинити.

Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливі заходи безпеки.

Перед початком кожного нового курсу лікування цефтріаксоном пацієнта слід розпитати про наявність попередніх реакцій гіперчутливості доцефалоспоринів, пеніцилінів, іншихбета-лактамних антибіотиків, лікарських засобів.З обережністю призначати пацієнтам з будь-якою формою алергії в анамнезі,особливоIgE-опосередкованою,пацієнтам, які мають будь-який інший тип реакції гіперчутливості до пеніциліну або іншого бета-лактамного антибіотика.Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключати можливість анафілактичного шоку – навіть якщо у докладному анамнезі немає відповідних вказівок. При розвитку анафілактичного шоку необхідно внутрішньовенно вводити адреналін (епінефрин) і глюкокортикоїди.

На сьогоднішній день відсутні достовірні наукові дані щодо виникнення внутрішньосудинних преципітатів у пацієнтів (крім новонароджених) при одночасному застосуванні цефтріаксону та кальційвмісних препаратів. Проте не варто застосовувати розчинники, що містять кальцій, (наприклад, розчин Рінгера або Гартмана), змішувати або одночасно вводити цефтріаксон та кальційвмісні препарати всім категоріям пацієнтів.Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при тяжких захворюваннях у людей літнього віку, а також у ослаблених пацієнтів, може призвести до виникнення антибіотик-асоційованої діареї, колітів, у тому числі псевдомембранозного коліту. Тому при виникненні діареї під час або після лікування цефтріаксоном необхідно виключити ці діагнози, в тому числі псевдомембранозний коліт. Застосування цефтріаксону необхідно припинити у разі тяжкого та/або з домішками крові проносу та провести відповідну терапію. За відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок.

Повідомлялося про розвиток антибіотик-індукованої імунної гемолітичної анемії (в тому числі з летальними наслідками) у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, включаючи цефтріаксон.

При розвитку анемії під час лікування цефтріаксоном необхідно відмінити антибіотик до визначення етіології анемії.

Під час тривалого лікування препаратом рекомендується регулярно контролювати картину крові, показники функціонального стану печінки та нирок.

Особливості застосування.

Внутрішньом’язові ін’єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза мають бути глибокими. Перед введенням розчину препарату необхідно пересвідчитися, що голка знаходиться поза судиною.

Застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибків, та розвику суперінфекції, що потребує прийняття відповідних заходів.

Для пацієнтів із нирковою недостатністю зазвичай відсутня необхідність у коригуванні дози – за рахунок подвійного шляху виведення цефтріаксону (через нирки та печінку). При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв добова доза антибіотика не має перевищувати 2 г.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу. Однак слід контролювати концентрацію цефтріаксону у сироватці крові на предмет можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення.

При одночасній печінковій і нирковій недостатності з тяжкими порушеннями функцій цих органів доза препарату не має перевищувати 2 г без регулярного контролю концентрації цефтріаксону у плазмі крові.

У поодиноких випадках зазвичай після застосування цефтріаксону в дозах, що перевищують рекомендовані, на ехограмі жовчного міхура можуть спостерігатися затемнення (преципітати кальцієвої солі цефтріаксону), що зникають після відміни/закінчення лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, приймається рішення про відміну препарату.

При застосуванні цефтріаксону хворим із факторами ризику застою в жовчних шляхах описано поодинокі випадки панкреатиту, імовірно, внаслідок обструкції жовчних шляхів (при цьому не можна виключати роль преципітатів, які утворилися під дією цефтріаксону).

Пацієнтам із порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (наприклад, хронічні захворювання печінки,особи літнього віку, недоїдання) слід контролювати протромбіновий час та при його збільшенні до початку чи під час терапії цефтріаксоном призначати вітамін К (10 мг/тиждень).

Слід з обережністю призначати при кровотечах і захворюваннях травного тракту в анамнезі, особливо при виразковому неспецифічному коліті або ентериті.

Цефтріаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку з сироватковим альбуміном, тому призначати препарат немовлятам з гіпербілірубінемією потрібно з обережністю. Цефтріаксон не можна застосовувати новонародженим, особливо недоношеним, з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії.

При артеріальній гіпертензії і порушенні водно-електролітного балансу слід контролювати вміст натрію в плазмі крові.

Зафіксовані поодинокі випадки хибнопозитивних результатів реакції Кумбса у пацієнтів, які проходили терапію цефтріаксоном.Подібно до інших антибіотиків, цефтріаксон може викликати хибнопозитивні результати проби на галактоземію,при визначенні глюкози у сечі неферментативними методами. Тому під час лікування цефтріаксоном глюкозурію слід визначати лише ферментативним методом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватись від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку нервової системи як розлад функції зору, запаморочення, судомні напади.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону в жодному разі не можна застосовувати цефтріаксон з кальційвмісними розчинами (розчини Рінгера, Гартмана тощо)!Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки, при одночасному введенні цефтріаксону та кальційвмісних препаратів.

Аміноглікозиди: внаслідок синергізму підвищується ефективність відносно грамнегативних мікроорганізмів, але підвищується ризик ото- та нефротоксичності. Необхідно регулювати дози препаратів та при потребі комбінованого лікування вводити їх окремо у різні місця і не змішувати в одномушприці або в одному розчині для інфузії через фізіко-хімічну несумісність.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (такі як варфарин): підвищення можливості кровотечі.

Петльові діуретики та нефротоксичні препарати ?підвищується ризик нефротоксичності. Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, тетрацикліни): знижують бактерицидний ефект цефтріаксону.

Гормональні контрацептиви: знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після його завершення.

Інші бета-лактамні антибіотики:можливість розвитку перехресних алергічних реакцій.

Після застосування етанолу одразу після прийомуцефтріаксону не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму.

Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла викликати непереносимість етанолу або кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Пробенецид: не впливає на тубулярну секрецію цефтріаксону (на відміну від інших цефалоспоринів).

Подібно до інших антибіотиків, цефтріаксон може знижувати терапевтичний ефект вакцини проти тифу, проте такий ефект розповсюджується лише на ослаблений штам Ty21.

Розчин Цефтріаксону-БХФЗ не слід змішувати або одночасно вводити з іншими антимікробними препаратами у зв’язку з фармацевтичною несумісністю.

Цефтріаксон несуміснийі його не можна змішуватиз амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Цефтріаксон – напівсинтетичний антибіотик групи бета-лактамів, цефалоспорин ІІІ покоління, має бактерицидну дію, механізм якої пов’язаний з пригніченням активності ферменту транспептидази, порушенням біосинтезу пептидоглікану клітинної стінки мікроорганізмів; має широкий спектр дії.

Активний відносно грампозитивних аеробів: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичних стрептококів групи А (S.pyogenes), стрептококів групи В (S.agalactiae), групи Viridans, стрептококів неентерококової групи D; грамнегативних аеробів: E.coli, H.influenzae, H. parainfluenzae, Klebsiella spp. (включаючи K.pneumoniae), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи і штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis.,Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Salmonella spp. (у тому числі S.typhi), Serratia spp. (включаючи S.marcescens), Shigella spp., Yersinia spp. (у тому числі Y.enterocolitica), Treponema pallidum; анаеробів: Bacteroides spp. (включаючи деякі штами B.fragilis), Clostridium spp. (однак більшість штамів C.difficile мають резистентність), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Fusobacterium spp. (крім F.mortiferum і F.varium). Препарат активний по відношенню до мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів, цефалоспоринів перших поколінь, аміноглікозидів.

До дії препарату стійкі: стафілококи, резистентні до метициліну; більшість штамів ентерококів (у тому числі S.faecalis) і стрептококи групи D; багато штамів бета-лактамазопродукуючих Bacteroides spp. (B.fragilis).

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення біодоступність цефтріаксону становить 100 %, його максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 2-3 години. Після внутрішньовенного введення препарат швидко проникає в тканинну рідину, де протягом 24 годин підтримуються бактерицидні концентрації по відношенню до чутливих мікроорганізмів. З білками плазми зв’язується на 85-95 %, при цьому ступінь зв’язування зменшується зі збільшенням концентрації. Цефтріаксон добре проникає в органи і рідини організму (перитонеальну, плевральну, спинномозкову, синовіальну), у кісткову тканину, проникає крізь плаценту, у невеликій кількості (3-4 %) виділяється в грудне молоко. При менінгіті у дітей, у тому числі новонароджених, препарат проникає в запалені мозкові оболонки, при цьому концентрація його в цереброспінальній рідині становить 17 % від концентрації в плазмі крові.

Препарат виділяється у незміненому вигляді на 50-60 % нирками і 40-50 % – з жовчю. При недостатності нирок фармакокінетика препарату майже не змінюється, відзначається тільки незначне збільшення періоду напіввиведення. Період напіввиведення у здорових дорослих становить близько 8 годин, у новонародженихвікомдо 8 днів та у людей старше 75 років збільшується в 2-3 рази.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або жовтуватого кольору, злегка гігроскопічний.

Несумісність.

Фармацевтично несумісний з іншими антимікробними засобами. Не допускається змішувати розчин препарату в одній ємності з іншими антибіотиками, з розчинами, які містять кальцій (розчиниГартмана та Рінгера). Несумісний з етанолом, амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом, лабеталолом.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 0С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 500 мг або 1000 мг у флаконі; по 5 флаконів в пеналі.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

ЗАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”.

Місцезнаходження.

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

Страница 2 из 73912345102030...Последняя »
об этом разделе

Основано на информации “Державний реєстр лікарських засобів України” МОЗ Украины

 
© 2000-2011 pharmasvit™ — бизнес-сервер    О проекте   Контакты   Регистрация: компании, заявки на поиск партнеров, веб-сайта, вакансии, резюме