Фармасвит™ — 65527 страниц из мира медицины и фармацевтики, здоровья и красоты, спорта и образования. Знайте больше!
Новости
Статьи
Государственный реестр лекарственных средств Украины

<!–[if gte mso 9]> smnlka Normal Grey Wolf 2 0 2010-09-16T12:22:00Z 2010-11-07T20:33:00Z 2010-11-07T20:33:00Z 9 5368 30600 pharma-center 255 71 35897 12.00 <![endif]–> <!–[if gte mso 9]> Clean false false false false RU X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4 <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–><!–[if !mso]> st1\:*{behavior:url(#ieooui) } <![endif]–> <!– /* Font Definitions */ @font-face {font-family:Wingdings; panose-1:5 0 0 0 0 0 0 0 0 0; mso-font-charset:2; mso-generic-font-family:auto; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:0 268435456 0 0 -2147483648 0;} @font-face {font-family:”Cambria Math”; panose-1:2 4 5 3 5 4 6 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:roman; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-1610611985 1107304683 0 0 159 0;} @font-face {font-family:Tahoma; panose-1:2 11 6 4 3 5 4 4 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:1627400839 -2147483648 8 0 66047 0;} /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:”"; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} h1 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin-top:12.0pt; margin-right:0cm; margin-bottom:3.0pt; margin-left:0cm; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:1; font-size:16.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-font-kerning:16.0pt;} p.MsoBodyText, li.MsoBodyText, div.MsoBodyText {mso-style-unhide:no; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:6.0pt; margin-left:0cm; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoBodyTextIndent, li.MsoBodyTextIndent, div.MsoBodyTextIndent {mso-style-unhide:no; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:6.0pt; margin-left:14.15pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoAcetate, li.MsoAcetate, div.MsoAcetate {mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:8.0pt; font-family:”Tahoma”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @page Section1 {size:595.3pt 841.9pt; margin:2.0cm 42.5pt 44.95pt 3.0cm; mso-header-margin:35.4pt; mso-footer-margin:35.4pt; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} /* List Definitions */ @list l0 {mso-list-id:1781605201; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-2006269580 -1143721746 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l0:level1 {mso-level-start-at:85; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} ol {margin-bottom:0cm;} ul {margin-bottom:0cm;} –> <!–[if gte mso 10]> /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:”\041E\0431\044B\0447\043D\0430\044F \0442\0430\0431\043B\0438\0446\0430″; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; mso-style-parent:”"; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”;} <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–>

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПЕГ-Інтерферон

(PEG-Interferon)

Склад:

діюча речовина:пегінтерферон альфа-2b;

0,5 мл містять: пегінтерферон альфа-2b 50 мкг/0,5 мл; 80 мкг/0,5 мл пегінтерферон альфа-2b; 100 мкг/0,5 млпегінтерферон альфа-2b; 120 мкг/0,5 млпегінтерферон альфа-2b; 150 мкг/0,5 млпегінтерферон альфа-2b;

допоміжні речовини: натрію гідрофосфат безводний, натрію гідрофосфат безводний дигідрат, цукроза, полісорбат – 80.

Лікарська форма.Порошок ліофілізований для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Імуностимулятори, цитокіни та імуномодулятори; інтерферони. Код АТСL03AB10

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування хронічного гепатиту В та С у пацієнтів від 18 років при відсутності декомпенсації захворювання печінки.

Гепатит С. Лікування пацієнтів з хронічним гепатитом С за наявності підвищеного рівня трансаміназ, HCV-РНК або анти-HCV в сироватці крові, у тому числі пацієнтів, інфікованих ВІЛ, з клінічно стабільним перебігом.

Комбінована терапія застосовується у нелікованих пацієнтів, у тому числі інфікованих ВІЛ, з клінічно стабільним перебігом; пацієнтів, в яких попередня комбінована терапія інтерфероном альфа (яким-небудь непегільованим або пегільованим) і рибавірином або монотерапія інтерфероном альфа виявилася неефективною.

Монотерапія інтерфероном, включаючи ПЕГ-Інтерферон, показана переважно при непереносимості рибавірину або наявності протипоказань до його застосування. Оптимальне лікування хронічного гепатиту С — комбінована терапія з рибавірином.

Протипоказання.

Гіперчутливість до активного або будь-якого з неактивних компонентів препарату.

Гіперчутливість до будь-якого інтерферону.

Вагітність. Не слід починати комбіновану терапію ПЕГ-Інтерфероном і рибавірином до отримання негативного результату тесту на вагітність.

Чоловікам, партнерка яких вагітна, при лікуванні ПЕГ-Інтерфероном у комбінації з рибавірином.

Аутоімунний гепатит або аутоімунне захворювання в анамнезі.

Захворювання печінки в стадії декомпенсації.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну ?50 мл/хв, при застосуванні комбінації з рибавірином.

Спосіб застосування та дози.

Хронічний гепатит В

Терапію ПЕГ-Інтерфероном повинен проводити лікар, що має досвід лікування хворих на гепатит В.

ПЕГ-Інтерферон вводять підшкірно у дозі 1 або 1,5 мкг/кг 1 раз на тиждень протягом принаймні від 24 до 54 тижнів. Дозу підбирають з урахуванням передбачуваної ефективності та безпечності. Пацієнтам, які інфіковані вірусним генотипом С або D, що важче піддаються лікуванню, може бути необхідне лікування вищимидозами та тривалішим курсом.

Хронічний гепатит С

Терапію ПЕГ-Інтерфероном повинен проводити лікар, що має досвід лікування хворих на гепатит С.

При призначенні комбінованої терапії слід керуватися також інструкцією для медичного застосування рибавірину.

Монотерапія.

ПЕГ-Інтерферон вводять підшкірно у дозі 0,5 або 1 мкг/кг 1 раз на тиждень протягом принаймні 6 місяців. Дозу підбирають з урахуванням передбачуваної ефективності та безпечності.

У таблиці 1 вказані дози ПЕГ-Інтерферону залежно від маси тіла пацієнта і наведені відповідні найзручніші форми випуску препарату для проведення монотерапії.

Маса тіла (кг)

0,5 мкг/кг

1,0 мкг/кг

Флакони/ форма випуску

(мкг/0,5 мл)

Застосування 1 раз на тиждень (мл)

Флакони/ форма випуску

(мкг/0,5 мл)

Застосування 1 раз на тиждень (мл)

30 – 35

50

0,15

50

0,3

36 – 45

50

0,2

50

0,4

46 – 56

50

0,25

50

0,5

57 – 72

50

0,3

80

0,4

73 – 88

50

0,4

80

0,5

89 – 106

50

0,5

100

0,5

> 106**

80

0,4

120

0,5

Таблиця 1

**Для пацієнтів з вагою понад 120 кг застосовуються флакони по 80 мкг/0,5 мл.

Тривалість лікування. Якщо через 6 місяців відбувається елімінація РНК вірусу із сироватки, то лікування продовжують ще протягом 6 місяців (тобто в цілому протягом 1 року). Якщо через 6 місяців не відбувається елімінації РНК вірусу, лікування не продовжують.

Комбінована терапія з рибавірином. ПЕГ-Інтерферон застосовують підшкірно в дозі 1,5 мкг/кг 1 раз на тиждень. У таблиці 2 вказані дози ПЕГ-Інтерферону залежно від маси тіла пацієнта і наведені відповідні найзручніші форми випуску препарату. Рибавірин застосовують внутрішньо з їжею кожен день у 2 прийоми: вранці та ввечері.

Маса тіла (кг)

ПЕГ-Інтерферон

Рибавірин

Флакони/

форма випуску

(мкг/0,5 мл)

Застосування 1 раз на тиждень (мл)

Загальна добова доза,

мг

Кількість капсул по 200 мг, шт

< 40

50

0,5

800

4

(2 вранці, 2 ввечері)

40 – 50

80

0,4

800

4

(2 вранці, 2 ввечері)

51 – 64

80

0,5

800

4

(2 вранці, 2 ввечері)

65 – 75

100

0,5

1000

5

(2 вранці, 3 ввечері)

76 – 85

120

0,5

1000

5

(2 вранці, 3 ввечері)

85-105

150

0,5

1200

6

(3 вранці, 3 ввечері)

105

150

0,5

1400

7

(3 вранці, 4 ввечері)

Таблица 2

Тривалість лікування.

Неліковані пацієнти

Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: у пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту С генотипу 1, які не досягли вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування, ймовірність розвитку стійкої вірусологічної відповіді дуже низька.

Генотип 1: пацієнтам, які продемонстрували вірусологічну відповідь на 12-му тижні лікування, терапію слід продовжувати наступні 9 місяців (у цілому 48 тижнів).

Серед пацієнтів зHCV 1-го генотипу та низьким вірусним навантаженням (? 2 000 000 копій/мл), в яких результат аналізу наHCV РНК стає негативним на 4-му тижні лікування і залишається негативним до 24-го тижня, лікування може бути або припинено після цього 24-тижневого курсу, або проведено ще протягом додаткових 24 тижнів (тривалість лікування у цілому 48 тижнів).Проте 24-тижневий курс лікування може бути асоційований з вищим ризиком рецидиву, ніж 48-тижневий курс.

Генотип 2 чи 3: рекомендована тривалість лікування всіх пацієнтів становить 24 тижні.

Генотип 4: вважається, що пацієнти, інфіковані вірусом генотипу 4, важче піддаються лікуванню та обмежені клінічні дані (n=66) виявили подібність у тривалості лікування цих пацієнтів і пацієнтів з генотипом 1.

Ко-інфекція ВІЛ вірусом гепатиту С. Тривалість лікування становить 48 тижнів незалежно від генотипу.

Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: рання вірусологічна відповідь на 12-му тижні лікування (зниження вірусологічного навантаження на 2 log або рівні HCV-РНК нижче за рівень визначення) є прогностичним чинником відносно розвитку стійкої вірусологічної відповіді. У групі негативного прогнозу (пацієнти, які не продемонстрували ранню вірусологічну відповідь) 99% пацієнтів не отримали стійкої вірусологічної відповіді при вживанні комбінованої терапії ПЕГ-Інтерфероном/рибавірином. У групі позитивного прогнозу (пацієнти, які продемонстрували ранню вірусологічну відповідь) 50% пацієнтів отримали стійку вірусологічну відповідь при вживанні комбінованої терапії.

Тривалість лікування при неефективності попередньої терапії (пацієнти з рецидивом або пацієнти, які не відповіли на лікування).

Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: всі пацієнти з рецидивом або пацієнти, які не відповіли на лікування, незалежно від генотипу, в яких на 12-му тижні лікування рівень HCV-РНК в сироватці крові нижчий за рівень визначення, терапію слід продовжувати подальші 9 міс (48 тиж).

У пацієнтів, в яких не отримано вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування, вірогідність розвитку стійкої вірусологічної відповіді дуже низька.

Корекція дози.

Якщо під час лікування ПЕГ-Інтерфероном або ПЕГ-Інтерферон у комбінації з рибавірином спостерігаються тяжкі небажані явища або погіршення лабораторних показників, рекомендовано корекцію доз препаратів або припинення терапії до зникнення небажаних ефектів.

Рекомендації щодо модифікації дози під час монотерапії ПЕГ-Інтерфероном.

Лабораторні показники

Зниження дози ПЕГ-Інтерферону до половини терапевтичної дози, якщо:

Припинення прийому ПЕГ-Інтерферону,

якщо:

Число нейтрофілів

< 0,75 х 109

< 0,5 х 109

Число тромбоцитів

< 50 х 109

< 25 х 109

Таблиця 3.

Рекомендації щодо модифікації дози під час комбінованої терапії

Лабораторні показники

Зниження дози тільки рибавірину до 600 мг/добу*, якщо:

Зниження дози тільки ПЕГ-Інтерферону до половини терапевтичної дози, якщо:

Припинення прийому і рибавірину, і ПЕГ-Інтерферону, якщо:

Вміст гемоглобіну

< 10 г/дл

-

< 8,5 г/дл

Вміст гемоглобіну у пацієнтів із захворюванням і серця в стадії компенсації

Вміст гемоглобіну знизився на ? 2 г/дл протягом будь-яких 4 тижнів під час лікування (постійне застосування зниженої дози)

< 12 г/дл через 4 тижні після зниження дози

Число лейкоцитів

-

< 1,5 х 109

< 1,0 х 109

Число нейтрофілів

-

< 0,75 х 109

< 0,5 х 109

Число тромбоцитів

-

< 50 х 109

< 25 х 109

Вміст прямого білірубіну

-

-

2,5 х ВМН**

Вміст непрямого білірубіну

> 5 мг/дл

-

> 4 мг/дл більше 4 тижнів

Вміст креатиніну

-

-

> 2 мг/дл

АЛТ/АСТ

-

-

2 х значення початкового рівня

> 10 х ВМН**

Таблиця 4.

*Пацієнти, яким знизили дозу рибавірину до 600 мг на добу, повинні приймати 1 капсулу 200 мг вранці та 2 капсули по 200 мг ввечері.

**ВМН – верхня межа норми

При спрощеному дозуванні модифікація зниження дози на 50% можлива за рахунок використання різних форм випуску препарату.

Введення.

До розчинення ПЕГ-Інтерферон ліофілізований порошок, виглядає як біле або майже біле тіло у формі цілої таблетки або в шматочках, або як білий (майже білий)порошок.Порошкоподібний вміст флакона розчиняють 0,7 мл води для ін’єкцій і для п/квведення використовують до 0,5 мл розчину.

За допомогою стерильного шприца 0,7 мл води для ін’єкцій ПОВІЛЬНО вводять у флакон з ПЕГ-Інтерфероном, направляючи потік рідини на скляну стінку флакона. Найкраще не спрямовувати потік прямо на біле тіло або порошок та не вводити рідину швидко, бо це спричиняє появу значної кількості бульбашок. Протягом кількох хвилин розчин може виглядати каламутним або пінистим. Обережно перевертайте флакон вверх-вниз до повного розчинення порошку. Не струшуйте, тільки легко перевертайте флакон. Після цього вміст має бути повністю розчинений. Після закінчення розчинення та після того, як всі бульбашки піднімуться на поверхню, розчин має бути прозорий з тонким кільцем дрібних бульбашок по верхньому краю. Необхідну дозу набирають стерильними шприцом та голкою.

При самостійному виконанні ін’єкцій слід повідомити пацієнта щодо необхідності зміни місця ін’єкції при кожному введенні препарату.

У процесі приготування розчину з порошку ПЕГ-Інтерферону у флаконі втрачається невелика кількість об’єму при заборі та введенні дози. Однак кожна упаковка містить надлишок розчинника і порошку, щоб забезпечити введення точної дози, яка вказана на упаковці, тобто в 0,5 мл розчину. Вказана на упаковці доза буде міститися в 0,5 мл готового розчину: 50 мкг в 0,5 мл, 80 мкг в 0,5 мл, 100 мкг в 0,5 мл, 120 мкг в 0,5 мл, 150 мкг в 0,5 мл.

Як і будь-які інші препарати для парентерального застосування, готовий розчин необхідно оглянути перед введенням. Розчин повинен бути прозорим, безбарвним та не містити сторонніх включень, зверху може бути невелике кільце маленьких бульбашок. У разі зміни кольору розчину використовувати його не варто. Залишки розчину необхідно вилити. ПЕГ-Інтерферон не слід змішувати з іншими ін’єкційними препаратами.

Побічна дія.

Монотерапія. Більшість небажаних явищ була легкою або середньої важкості та не потребували змін терапії. Найчастіше відзначали головний біль і міалгію. Найбільш частими небажаними явищами (?10% хворих) були біль та запалення в місцях ін’єкцій, підвищена втомлюваність, озноб, гарячка, депресія, біль в суглобах, нудота, алопеція, м’язово-скелетний біль, роздратованість, грипоподобні симптоми, безсоння, діарея, біль в животі, астенія, фарингіт, зменшення масси тіла, анорексія, відчуття тривоги, порушення концентрації уваги, запаморочення.

Менш частими небажаними явищами (? 2% хворих) були свербіж, сухість шкіри, нездужання, пітливість, біль в правому підребер’ї, нейтропенія, лейкопенія, анемія, висип, блювання, сухість в роті, емоційна лабільність, нервозність, задишка, вірусні інфекції, сонливість, тиреоїдні розлади, біль в грудях, диспепсія, припливи, парестезія, кашель, збудження, синусит, артеріальна гіпертензія, гіперестезія, затуманення зору, сплутаність свідомості, здуття живота, зниження лібідо, еритема, біль в очах, апатія, гіпестезія, діарея, кон’юнктивіт, закладеність носа, запор, запаморочення, менорагія, менструальні порушення.

При клінічних дослідженнях рідко відзначались важкі або життєво небезпечні психіатричні розлади, такі як суїцид, спроби самогубства, суїцидальні ідеї, агресивна поведінка (інколи спрамована на оточуючих), психоз, включаючи галюцинації. Гранулоцитопенія (< 0,75•109/л) спостерігалася в 4 і 7% хворих, а тромбоцитопенія (< 70•109/л) — в 1 і 3% хворих, що отримували Пег-інтерферон у дозах 0,5 або 1 мкг/кг відповідно.

Комбінована терапія з рибавірином. Крім небажаних явищ, що спостерігались при монотерапії Пег-Інтерфероном, були також відзначені такі побічні ефекти: з частотою 5–10% — тахікардія, риніт, зміни смаку; з частотою 2–5% — артеріальна гіпотензія, непритомність, артеріальна гіпертензія, порушення сльозовиділення, тремор, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, виразковий стоматит, порушення/втрата слуху, шум у вухах, відчуття серцебиття, спрага, агресивна поведінка, грибкова інфекція, простатит, середній отит, бронхіт, респіраторні порушення, ринорея, екзема, підвищена ламкість волосся, фотореакції, лімфаденопатія.

Ко-інфекція ВІЛ і вірусом гепатиту С.У пацієнтів, інфікованих ВІЧ і вірусом гепатиту С, терапія пегінтерфероном альфа-2b в комбінації з рибавірином спричиняла зниження абсолютного числа CD4+клітин у перші 4 тижні, відсотковий вміст CD4+клітин залишався незмінним. Рівень CD4+клітин відновлювався після зниження дози або припинення терапії. Застосування пегінтерферона альфа-2b у комбінації з рибавірином не спричинило негативного впливу на контроль ВІЛ-віремії в плазмі крові протягом лікування або періоду подальшого спостереження. Дані щодо безпеки терапії в пацієнтів із рівнем CD4+кліток < 200/мкл обмежені.

У ко-інфікованіх пацієнтів, які застосовували пегінтерферон альфа-2b у складі комбінованої терапії з рибавірином, під час проведення клінічних досліджень спостерігалися такі небажані явища: нейтропенія (26%), набута ліподистрофія (13%), зниження рівня CD4 лімфоцитів (8%), зниження апетиту (8%), підвищення рівня ?-глутамілтрансферази (9%), біль в спині (5%), риніт (5%), підвищення рівня амілази в крові (6), підвищення рівня молочної кислоти в крові (5%), цитолітичний гепатит (6%), парестезія (5%), підвищення рівня ліпази (6%).

Дані лабораторних досліджень пацієнтів, інфікованих ВІЧ і вірусом гепатиту С. Гематологічна токсичність (нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія), яка часто спостерігалася в пацієнтів, інфікованих ВІЛ і вірусом гепатиту С, у більшості випадків могла бути скоригована шляхом підбору оптимальної дози і лише в деяких випадках вимагала дострокового завершення лікування.

Зниження рівня абсолютного числа нейтрофілів нижче 0,5•109/л спостерігалося у 4% пацієнтів, зниження рівня тромбоцитів нижче 50•109/л — у 4% пацієнтів, анемія (гемоглобін < 94 г/л) — у 12% пацієнтів, які приймали пегінтерферон альфа-2b в комбінації з рибавірином (див. також інструкцію для медичного застосування антиретровірусних засобів щодо побічних реакцій).

Всі пацієнти/пост маркетингове дослідження:

Із застосуванням інтерферону альфа-2b рідко пов’язують виникнення судом, панкреатиту, гипертрігліцерідемії, аритмії, діабету, периферичної нейропатії.

Дуже рідко альфа-інтерферон, включаючи Пег-Інтерферон, при монотерапії або у комбінації з рибавірином можуть бути асоційовані з виникненням апластичної анемії або істинної еритроцитарної аплазії .

Інші побічні ефекти, які можуть виникати при використанні моно- або комбінованій терапії: офтальмологічні розлади, про які рідко повідомлялося у зв’язку із застосуванням інтерферону альфа-2b — ретинопатії (включаючи макулярний набряк), геморрагії сітківки, вогнищеві зміни сітківки, обструкції артерії або вени сітківки, зниження гостроти або обмеження полів зору, неврит зорового нерва, набряк дисків зорових нервів.

Виникнення небажаних явищ з боку серцево-судинної системи, особливо аритмії, пов’язані головним чином з вже існуючими серцево-судинними захворюваннями або з попередньою терапією кардіотоксичними засобами. Повідомлялось про поодинокі випадки кардіоміопатії у пацієнтів без попередніх серцево-судинних захворювань, прояви якої зникали після припинення лікування інтерфероном альфа.

Рідко відзначали рабдоміоліз, міозит, порушення функції нирок і ниркова недостатність, дуже рідко — ішемія міокарду, інфаркт міокарду, цереброваскулярна ішемія та геморрагія, енцефалопатія, виразковий або ішемічний коліт, саркоїдоз або його загострення, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, некроз в місці ін’єкції. Також повідомлялось про діабет, діабетичний кетоацидоз та гіпертригліцеридемію.

При застосуванні інтерферону альфа-2b повідомлялося про розвиток різноманітних аутоіммунних й іммуноопосредкованих розладів, включаючи ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру та тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, васкуліт та синдром Фогта-Коянаги-Харади.

Повідомлялося про випадки реакцій гострої гіперчутливості, включаючи анафілаксію, кропив’янку та ангіоневротичний набряк.

Повідомлялося про астенічні стани (включаючи астенію, нездужання та слабкість), зневоднення, параліч обличчя, мігрень, думки про вбивство людини, бактеріальні інфекції, включаючи сепсис, гіпотиреоз, гіпертиреоз та псориаз.

Передозування.

Даних про передозування небагато. Кілька пацієнтів випадково отримали більшу дозу, ніж їм було приписано (доза в 2 рази перевищувала терапевтичну), при цьому серйозних реакцій відмічено не було.

Особливості застосування.

Застосування при порушенні функції нирок.

Монотерапія: у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) стартову дозу ПЕГ-Інтерферону слід знизити на 25%.У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10-29 мл/хв), включаючи тих, хто перебуває на гемодіалізі, стартову дозу ПЕГ-Інтерферону слід знизити на 50%.При погіршенні функції нирок під час лікування терапію слід припинити.

Комбінована терапія: пацієнти з кліренсом креатиніну< 50 мл/хв не повинні отримувати лікування ПЕГ-Інтерфероном у комбінації з рибавірином.При застосуванні комбінації з Ребетолом слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів з порушеною фукцією нирок, враховуючи можливість розвитку анемії. Рекомендовано оцінювати функцію нирок у всіх пацієнтів до початку терапії ПЕГ-Інтерфероном. Хворі з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості повинні бути під постійним наглядом; за необхідності доза ПЕГ-Інтерферонуповинна бути знижена. Якщо рівень креатиніну сироватки збільшується до > 2 мг/дл, терапія повинна бути припинена.

Застосування при порушенні функції печінки. Безпека та ефективність терапії пегінтерфероном альфа-2b у хворих з тяжким порушенням функції печінки не вивчалися, тому у таких хворих застосовувати ПЕГ-Інтерферон не варто.

Як і при лікуванні іншими інтерферонами, необхідно припинити терапію ПЕГ-інтерфероном у пацієнтів, у яких з’являються ознаки пролонгації коагуляції, що може вказувати на декомпенсацію захворювання печінки.

Застосування у людей літнього віку (=>65 років). Явної залежності фармакокінетики пегінтерферону альфа-2b від віку немає. Проте, як і при лікуванні молодших пацієнтів, слід оцінювати ренальну функцію перед його застосуванням.

Психічні порушення і центральна нервова система(ЦНС). Пацієнти з клінічними симптомами або з анамнезом тяжкого психічного стану.

Якщо вирішено, що терапія ПЕГ-Інтерфероном є необхідною для дорослих пацієнтів із клінічними або анамнестичними даними про тяжкий психічний розлад, її слід розпочинати тільки після проведення відповідної індивідуальної діагностики та на фоні терапевтичного ведення психічного стану.

При розвитку тяжких нейропсихічних ефектів, особливо депресії, застосування ПЕГ-Інтерферону слід припинити. У деяких хворих під час терапії ПЕГ-Інтерфероном спостерігалися тяжкі порушення з боку ЦНС, зокрема депресія, суїцидальні думки, суїцид або спроба самогубства. Спостерігалися й інші небажані ефекти з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку, іноді спрямовану проти оточуючих, психоз, включаючи галюцинації, сплутаність свідомості та порушення ментального статусу.Ці явища виникали як у дорослих пацієнтів, які отримували лікування рекомендованими дозами, так і у пацієнтів, які лікувалися високими дозами інтерферону альфа. Більш значні прояви, як зниження больової чутливості та кома, включаючи випадки енцефалопатії, спостерігалися у деяких пацієнтів, зазвичай літнього віку, при лікуванні високими дозами інтерферону альфа. Ці явища оборотні, але у кількох пацієнтів повне відновлення настало за три тижні. Дуже рідко при застосуванні високих доз препарату виникали судоми.

При появі психічних порушень або змін з боку ЦНС, у тому числі клініки депресії, за хворими рекомендується постійно наглядати протягом лікування та 6 місяців періоду подальшого спостереження після завершення лікування.При появі вказаних симптомів слід враховувати потенційну серйозність подібних небажаних явищ. При збереженні чи погіршені симптомів або при виявленні суїцидальних думок чи агресивної поведінки, спрямованої на оточуючих, рекомендується припинити лікування та надати пацієнту відповідну психіатричну допомогу.

Серцево-судинна система. Як і при лікуванні інтерфероном альфа, пацієнти, які страждають чи страждали на застійну серцеву недостатність, інфаркт міокарда та/або аритмію, повинні бути під постійним наглядом лікаря. У пацієнтів із захворюваннями серця перед початком і під час лікування рекомендується проводити електрокардіографію. Аритмії (в основному надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати припинення терапії ПЕГ-Інтерфероном.

Гіперчутливість негайного типу. У поодиноких випадках терапія інтерфероном альфа-2b ускладнювалася реакціями гіперчутливості негайного типу (наприклад, кропив’янкою, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом, анафілаксією). З появою таких реакцій на фоні введення ПЕГ-Інтерферону слід припинити лікування і негайно призначити адекватну симптоматичну терапію. Транзиторні висипи не вимагають припинення лікування.

Відторгнення пересаджених печінки/нирок. Безпека та ефективність застосування моно- або комбінованої терапії ПЕГ-Інтерферону з рибавірином для лікуванням гепатиту С у пацієнтів з пересадженими печінкою або іншими органами не були досліджені. Попередні дані вказують на можливість зв’язку підвищеного рівня реакції відторгнення пересаджених нирок з терапією інтерфероном альфа.Описані випадки реакцій відторгнення пересадженої печінки, але причинний зв’язок з терапією інтерфероном альфа не був встановлений.

Гарячка. Хоча гарячка може спостерігатися в межах грипоподібного синдрому, що часто реєструють при лікуванні інтерфероном, проте необхідно виключити інші причини стійкої гіпертермії.

Гідратація. У хворих, що одержують терапію ПЕГ-Інтерфероном, необхідно забезпечувати адекватну гідратацію, оскільки у деяких пацієнтів спостерігалася гіпотензія, пов’язана зі зменшенням об’єму рідини в організмі. У таких випадках може бути необхідною регідратація.

Зміни легень. Зрідка у хворих, що одержували інтерферон альфа, у легенях розвивалися інфільтрати, пневмоніти та пневмонії, у тому числі з фатальним кінцем. З появою гарячки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів всім хворим варто проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за хворими і при необхідності відміна терапії. Негайне припинення терапії та лікування кортикостероїдами призводять до зникнення небажаних явищ з боку легень.

Аутоімунні захворювання. При лікуванні інтерфероном альфа відзначали появу аутоантитіл. Клінічні прояви аутоімунних захворювань при лікуванні інтерфероном, очевидно, частіше виникають у хворих, схильних до розвитку аутоімунних порушень.

Зміни органа зору. В деяких випадках при лікуванні інтерфероном альфа розвивалися офтальмологічні порушення, у тому числі крововиливи в сітківку, вогнищеві зміни сітківки й обструкція артерії або вени сітківки (див. розділ “Побічна дія”). Всі пацієнти до початку терапії повинні пройти офтальмологічне обстеження. Всім пацієнтам, що мають офтальмологічні скарги, у тому числі зниження гостроти зору чи обмеження полів зору, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Подібні небажані реакції з боку сітківки частіше виникають за наявності супутніх захворювань, тому хворим на цукровий діабет чи артеріальну гіпертензію рекомендується періодично проводити офтальмологічне обстеження під час терапії ПЕГ-Інтерфероном.Слід припинити терапію ПЕГ-Інтерфероном при появі нових або погіршенні наявних офтальмологічних порушень.

Зміни щитоподібної залози. Нечасто у хворих на хронічний гепатит С, що одержували інтерферон альфа, розвивалися порушення функції щитоподібної залози – гіпотиреоз чи гіпертиреоз. При появі симптомів порушення функції щитоподібної залози на фоні лікування інтерфероном альфа необхідно визначати рівні ТТГ. При наявності порушення функції щитоподібної залози лікування ПЕГ-Інтерфероном можна продовжити, якщо вміст ТТГ вдається підтримувати медикаментозною терапією на нормальному рівні.

Дентальні та періодонтальні порушення. Повідомлялося про розвиток дентальних та періодонтальних порушень серед пацієнтів, які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2b та рибавірином. До того ж сухість у роті може чинити руйнівний ефект на зуби та слизову оболонку рота під час довготривалої комбінованої терапії Рибавірином і пегінтерферономальфа-2b.Пацієнтам слід рекомендувати ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно проходити стоматологічне обстеження. Крім цього, у деяких пацієнтів може виникати блювання, після чого вони повинні ретельно сполоскувати ротову порожнину.

Метаболічні розлади. Враховуючи можливість виникнення випадків гіпертригліцеридемії та збільшення гіпертригліцеридемії (іноді важкі), рекомендовано контролювати рівень ліпідів крові.

Інші. Враховуючи описані випадки загострення псоріазу та саркоїдозу при лікуванні інтерфероном альфа, застосовувати ПЕГ-Інтерферон у хворих на псоріаз та саркоїдоз слід тільки у тому випадку, колиочікувана користь переважає можливий ризик.

Застосування при ко-інфікуванні ВІЛ і вірусом гепатиту С. У пацієнтів, які ко-інфіковані ВІЛ та отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), може зростати ризик виникнення лактоацидозу. З обережністю слід додавати лікування ПЕГ-Інтерфероном і рибавірином до ВААРТ терапії (див. також Інструкцію для медичного застосування рибавірину)

У ко-інфікованих хворих на цироз, які отримують ВААРТ, може зростати ризик виникнення печінкової декомпенсації та смерті. Додаткове застосування альфа-інтерферонів окремо або в комбінації з рибавірином підвищує вищезазначений ризик у даної категорії хворих.

Дані щодо ефективності та безпеки терапії у пацієнтів, інфікованих ВІЛ і вірусом гепатиту С, з рівнемCD4+ клітин < 200/мкл, обмежені, тому лікування пацієнтів із низьким рівнемCD4+ клітин необхідно проводити з обережністю.

Лабораторні дослідження. Усім хворим до початку терапії ПЕГ-Інтерфероном і під час лікування (на 2 та 4 тижнях і далі у разі необхідності) рекомендується проводити загальний та біохімічний аналізи крові та дослідженн функції щитовидної залози. Для початку терапії прийнятними є такі вихідні значення показників крові:

* гемоглобін ? 120 г/л – у жінок та ? 130 г/л – у чоловіків (при застосування комбінованої терапії);

* тромбоцити ? 100 х 109

* нейтрофіли ? 1,5 х 109

* ТТГ у межах норми

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Монотерапія. Встановлено, що інтерферон альфа-2b має абортивну дію у приматів. Швидше за все, ПЕГ-Інтерферон також може спричиняти таку дію. Враховуючи відсутність даних щодо застосування ПЕГ-Інтерферону у вагітних жінок, застосовувати його у період вагітності не рекомендується. ПЕГ-Інтерферон можна застосовувати для лікування жінок репродуктивного віку в тому випадку, коли протягом усього лікування вони користуються ефективними засобами контрацепції.

Відомостей щодо виділення компонентів цього препарату з грудним молоком немає. У зв’язку з цим рішення щодо припинення терапії або припинення вигодовування має бути прийнято залежно від важливості даної терапії для матері.

При комбінованій терапії з рибавірином (у зв’язку з тератогенним та ембріотоксичним ефектами) слід звернути увагу на особливості застосування рибавірину (див. Інструкцію для медичного застосування Рибавірину).

Діти.

Протипоказано дітям віком до 18 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій При застосуванні комбінованої терапії ПЕГ-Інтерфероном з рибавірином слід ознайомитися з особливостями застосування рибавірину (див. Інструкцію для медичного застосування Рибавірину).

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами. При неодноразовому сумісному застосуванні пегінтерферону альфа-2b і рибавірину ознак фармакокінетичної взаємодії між ними не виявлено.

Результати дослідження з оцінки субстратів цитохрому Р450 у пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримували пегінтерферон альфа-2b 1 раз на тиждень по 1,5 мкг/кг протягом 4 тижнів, не виявили зміни активності CYP1A2, CYP3A4 або N-ацетилтрансферази. Спостерігалось підвищення активності CYP2C8/9 та CYP2D6. Тому слід з обережністю призначати пегінтерферон альфа-2b з медикаментами, що метаболізуються CYP2C8/9 і CYP2D6, особливо з тими, що мають вузькі терапевтичні індекси.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), зростає ризик виникнення лактоацидозу. Тому слід обережно застосовувати комбіновану терапію на фоні ВААРТ.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. ПЕГ-Інтерферон – це ковалентний кон’югат рекомбінантного інтерферону альфа-2b та монометоксиполіетиленгліколю. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b одержують із клонуE.coli, що містить генно-інженерний плазмідний гібрид, який кодує інтерферон альфа-2b людських лейкоцитів. Дослідженняin vitro іin vivo свідчать про те, що біологічна активність ПЕГ-Інтерферону обумовлена інтерфероном альфа-2b. Клітинні ефекти інтерферонів обумовлені зв’язуванням зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. Дослідження інших інтерферонів продемонстрували їх видоспецифічність. Зв’язуючись з клітинною оболонкою, інтерферон ініціює ланцюг внутрішньоклітинних реакцій, у тому числі й індукцію певних ферментів. Вважається, що цей процес, принаймні частково, опосередковує різні клітинні ефекти інтерферонів, включаючи пригнічення реплікації вірусу в інфікованих клітинах, інгібірування проліферації клітин та імуномодулюючі властивості, такі як посилення фагоцитарної активності макрофагів та специфічної цитотоксичності лімфоцитів відносно клітин-мішеней.Будь-які чи всі ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b пригнічує також реплікацію вірусу in vitro та in vivo. Хоча точний механізм противірусної дії рекомбінантного інтерферону альфа-2b невідомий, проте вважається, що препарат змінює метаболізм клітин господаря. Це призводить до пригнічення реплікації вірусу; якщо вона все-таки відбувається, то віріони, що утворяться, не здатні вийти з клітини.

Фармакодинаміку ПЕГ-Інтерферону в зростаючих дозах вивчали при одноразовому застосуванні шляхом реєстрації змін температури в порожнині рота, концентрацій ефекторних білків, таких як сироватковий неоптерин і 2’5’-олігоаденілатсинтетаза, а також числа лейкоцитів та нейтрофілів. У пацієнтів, що одержували ПЕГ-Інтерферон, спостерігалося незначне дозозалежне підвищення температури тіла. Після одноразового введення ПЕГ-Інтерферону в дозах від 0,25 до 2 мкг/кг/тиждень виявлено дозозалежне збільшення сироваткової концентрації неоптерину. Зниження числа нейтрофілів та лейкоцитів до кінця четвертого тижня корелювало з дозою ПЕГ-Інтерферону.

Фармакокінетика. ПЕГ-Інтерферон є добре вивченим пегільованим (тобто з’єднаним з поліетиленгліколем) похідним інтерферону альфа-2b і складається в основному з монопегільованих молекул. Період напіввиведення ПЕГ-Інтерферону з плазми перевищує період напіввиведення непегільованого інтерферону альфа-2b. ПЕГ-Інтерферон може депегілюватися з вивільненням інтерферону альфа-2b. Біологічна активність пегільованих ізомерів у якісному відношенні подібна до біологічної активності вільного інтерферону альфа-2b, але слабша. Після підшкірного введення сироваткова концентрація досягає піку через 15-44 години і триває протягом 48-72 години. Максимальнаконцентрація в плазмі крові (Cmax) та період напіввиведення (AUC) ПЕГ-Інтерферону збільшуються пропорційно дозі. Явний об’єм розподілу становить в середньому 0,99 л/кг. При повторному застосуванні відбувається кумуляція імунореактивних інтерферонів. Однак збільшення біологічної активності незначне. Період напіввиведення одноразової дози ПЕГ-Інтерферону становить у середньому приблизно 40 годин (13,3 години), явний кліренс – 22,0 мл/год/кг. Механізми кліренсу інтерферонів повністю не описані. Однак відомо, що частка ниркового кліренсу становить приблизно 30% від загального кліренсу ПЕГ-Інтерферону.

При одноразовому застосуванні (1,0 мкг/кг) у хворих з порушеною функцією нирок виявлене збільшення Cmax, AUC і періоду напіввиведення пропорційно ступеню ниркової недостатності. При неодноразовому застосуванні ПЕГ-Інтерферону (1 мкг/кг, підшкірно, 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів) кліренс препарату знижувався в середньому на 17% у пацієнтів з нирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) і на 44% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10-29 мл/хв) порівняно з особами з нормальною функцією нирок. Кліренс залишався однаковим у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебували на діалізі, і у пацієнтів, які отримували гемодіаліз. Враховуючи ці дані, необхідне зниження дози ПЕГ-Інтерферону для монотерапії у пацієнтів з середньою і тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ“Особливості застосування”).

Фармакокінетика ПЕГ-Інтерферону у хворих з вираженими порушеннями функцій печінки не вивчалася.

Фармакокінетика ПЕГ-Інтерферону при одноразовому підшкірному застосуванні в дозі 1,0 мкг/кг не залежала від віку, тому зміна дози у людей похилого віку непотрібна. Фармакокінетика ПЕГ-Інтерферону у пацієнтів віком до 18 років спеціально не вивчалася.

Нейтралізуючі антитіла до інтерферону аналізували в пробах сироватки хворих, що одержували ПЕГ-Інтерферон при клінічному дослідженні. Ці антитіла нейтралізують противірусну активність інтерферону. Частота виявлення нейтралізуючих антитіл у хворих, що одержували ПЕГ-Інтерферон у дозі 0,5 мкг/кг, становила 1,1% та у дозі 1,5 мкг/кг – 2-3%.

Фармацевтичні характеристики:

Основні фізико-хімічні властивості:білий або майже білий порошок.

Несумісність.

Його не можна змішувати з іншими лікарськими препаратами.

Термін придатності– 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 2 – 8 ?С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

При неможливості одразу використати приготовлений розчин його можна зберігати не більше 24 годин при температурі 2 – 8°С.

Упаковка. По 1 флакону у піддоні розміщують у картонній коробці або по 200 флаконів розміщують у картонній коробці.


Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник. Вірхоу Біотеч Пріват Лімітед, для

Заявник.Мілі Хелскере Лімітед, Великобританія.

Хай Пойнт

Томас Стріт

Тонтон

Сомерсет ТА2 6НВ.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОРЛІКЕЛ

(ORLICAL)

Cклад:

діюча речовина:оrlistat;

1капсула містить орлістату 120мг (у вигляді 50 % пелет);

допоміжні речовини: пелети містять: тальк, целюлоза мікрокристалічна, повідон (К 30), титану діоксид (Е 171);

желатинова капсула містить: титану діоксид (Е 171), лак діамантовий синій (Е 133), метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), натрію лаурилсульфат, желатин.

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Засоби з периферичним механізмом дії, що застосовуються при ожирінні. Код АТС А08А В01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Тривала терапія у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою у хворих на ожиріння з індексом маси тіла (ІМТ) ? 30 кг/м2 або пацієнтів із зайвою масою тіла (ІМТ ? 28 кг/м2), у тому числі тих, які мають асоційовані з ожирінням фактори ризику.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату або до будь-яких інших компонентів, що містяться в капсулі. Синдром хронічної мальабсорбції, холестаз. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза Орлістату для дорослих – по 1 капсулі 120 мг безпосередньо перед прийомом їжі, під час кожного основного прийому їди (під час їди або не пізніше, ніж через 1 годину після їди). Якщо прийом їжі пропущений або якщо їжа не містить жиру, то прийом Орлістату також можна пропустити.

Пацієнтам необхідно отримувати збалансовану, помірно гіпокалорійну дієту, яка містить приблизно 30 % калорійності у вигляді жирів. Рекомендується харчування, багате на фрукти та овочі. Добову кількість жирів, білків та вуглеводів слід розподіляти на три основні прийоми їжі.

Збільшення дози Орлікелу понад рекомендовану (120 мг 3 рази на добу) не призводить до посилення його терапевтичного ефекту. Застосування орлістату супроводжується збільшенням виділення жиру з фекаліями через 24 – 48 годин після прийому препарату. Після припинення лікування виділення жиру з фекаліями повертається до рівня перед застосуванням Орлікелу протягом 48 – 72 годин.

Немає даних щодо застосування Орлікелу у хворих із порушеннями функції нирок та/або печінки, а також у дітей віком до 18 років не проводились.

Лікування орлістатом слід припинити через 12 тижнів у випадку відсутності зниження маси тіла щонайменше на 5 % у порівнянні з початковою масою тіла.

Побічні реакції.

Побічні ефекти орлістату у більшості випадків з’являються з боку травного тракту і пов’язані з фармакологічною дією препарату, що перешкоджає всмоктуванню жирів їжі. До них відносяться жирні виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю виділень, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, почастішання дефекації і нетримання калу. Можливість цих побічних реакцій збільшується при збільшенні кількості жиру у харчовому раціоні. Пацієнтів слід поінформувати про можливість виникнення побічних реакцій з боку травного тракту та навчити усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що в ній міститься. Застосування дієти з низьким вмістом жиру зменшує вірогідність побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту і тим самим допомагає пацієнтам контролювати і регулювати вживання жирів.

Зазвичай побічні явища з боку травного тракту помірні та минущі. Вони, як правило, з’являються на початку лікування (протягом перших 3 місяців), у більшості пацієнтів спостерігається лише один епізод.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль.

З боку дихальної системи: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; часто – інфекції нижніх дихальних шляхів.

З боку травного тракту: дуже часто – абдомінальний біль/дискомфорт,жирні виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю виділень, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, метеоризм, рідкі випорожнення,почастішання дефекації; часто: біль чи дискомфорт у прямій кишці, м’які випорожнення,нетримання калу, здуття живота (у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу дуже часто спостерігалась гіпоглікемія і частоздуття живота. Зниження маси тіла внаслідок застосування Орлікелу супроводжується покращанням метаболічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу, що може дозволити чи потребувати зниження дози гіпоглікемічних засобів (див. розділ «Особливості застосування»), ураження зубів, ураження ясен; ректальна кровотеча, дивертикуліт, панкреатит, холелітіаз, зв’язок яких із застосуванням препарату не встановлений (частота виникнення невідома). Описані окремі, можливо, тяжкі випадки розвитку гепатиту (причинно-наслідковий зв’язок з прийомом орлістату чи патофізіологічні механізми між гепатитом та лікуванням орлістатом не встановлені).

З боку сечовидільної системи: частоінфекції сечових шляхів, оксалатна нефропатія.

З боку обміну речовин, метаболізму: дуже частогіпоглікемія.

Інфекції та інвазії: дуже часто – грип.

Організм в цілому: частослабкість.

З боку репродуктивної системи: частодисменорея.

Психічні розлади: частотривожний стан.

Лабораторні дослідження: дуже рідко – підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази. При одночасному призначенні орлістату і антикоагулянтів зареєстровані випадки зниження протромбіну, підвищення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

З боку шкіри: дуже рідко – бульозні висипання.

З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, яка проявлялася свербежем, висипами, кропив’янкою, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом та анафілаксією.

Нирки та сечовидільна система:.

При одночасному застосуванні орлістату і антиепілептичних засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») були повідомлення про судоми.

Передозування.

У клінічних дослідженнях в осіб з нормальною масою тіла і хворих на ожиріння прийом разових доз 800 мг орлістату або багаторазовий прийом препарату по 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів не супроводжувався появою істотних небажаних явищ. Крім того, у хворих на ожиріння є досвід застосування орлістату по 240 мг 3 рази на добу протягом 6 місяців, що не супроводжувалося істотним збільшенням частоти небажаних явищ.

У випадках передозування орлістату повідомлялось або про відсутність небажаних явищ, або небажані явища не відрізнялись від тих, які спостерігалися при прийомі препарату у терапевтичних дозах.

У разі вираженого передозування орлістату рекомендується контролювати стан пацієнта протягом 24 години. Терапія симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовують.

Діти.

Не застосовують.

Особливості застосування.

У клінічних дослідженнях у більшості хворих концентрації вітамінів А,D,E,K та бета-каротину протягом 4 повних років терапії орлістатом залишалися в межах норми. Для забезпечення адекватного надходження усіх поживних речовин можна призначити полівітаміни.

У клінічних дослідженнях зниження маси тіла при застосуванні Орлікелу було менш вираженим у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу, ніж у пацієнтів без діабету. Під час застосування орлістату необхідно моніторувати лікування протидіабетичними лікарськими засобами.

Одночасне призначення разом з циклоспорином не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хворим слід рекомендувати дотримуватись порад з дієтичного харчування.

Можливість виникнення побічних реакцій з боку травного тракту може збільшуватися, якщо Орлікел приймають разом з продуктами, багатими на жири (наприклад, 2000 ккал/добу, з них понад 30 % у вигляді жирів, що дорівнює приблизно 67 г жиру). Добову кількість жирів слід розподіляти на три основні прийоми. При вживанні їжі з високим вмістом жиру під час лікування орлістатом вірогідність виникнення побічних реакцій з боку травного тракту може збільшуватися.

При застосуванні Орлікелу є повідомлення про випадки ректальної кровотечі. При виникненні тяжких та/або постійних симптомів рекомендується подальше обстеження.

Рекомендується застосування додаткового методу контрацепції для попередження можливої неефективності пероральної контрацепції, яка може виникнути у випадку важкої діареї.

Необхідно слідкувати за показниками коагуляції у пацієнтів, які одночасно отримують пероральні антикоагулянти (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування орлістату у пацієнтів з хронічними захворюваннями нирок і/чи зменшенням об’єму міжклітинної рідини може супроводжуватись гіпероксалурією та оксалатною нефропатією.

Рідко може виникати гіпотиреоз та/або бути знижений контроль гіпотиреозу. Механізм цього явища недоведений, однак може мати місце зниження всмоктування солей йоду і/чи левотироксину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У пацієнтів з епілепсією орлістат може дисбалансувати протисудомну терапію шляхом зменшення всмоктування протиепілептичних засобів, що може призвести до виникнення судом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У фармакокінетичному дослідженні пероральне застосування аміодарону під час лікування орлістатом призводило до зниження системного впливу аміодарону та дизетиламіодарону на 25 – 30 %. У зв’язку з тим, що фармакокінетика аміодарону є комплексною, клінічне значення цього феномену незрозуміле. Ефект від початку терапії орлістатом у пацієнтів, які вже отримують терапію аміодароном, не вивчався. Потенційно можливе зниження клінічної ефективності аміодарону.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Циклоспорин

При одночасному прийомі Орлікелу та циклоспорину відзначалося зниження плазмових концентрацій циклоспорину. Це може призвести до зниження імуносупресивної ефективності циклоспорину. Тому одночасне призначення разом з циклоспорином не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). Однак при неможливості уникнути одночасного застосування орлістату та циклоспоринурекомендують частіше визначати концентрації циклоспорину у плазмі крові після призначення орлістату та після його відміни у пацієнтів, які отримують циклоспорин. Концентрацію циклооспорину у плазмі крові необхідно моніторувати до моменту її стабілізації.

Акарбоза

При відсутності досліджень фармакокінетичної взаємодії слід уникати одночасного застосування орлістату та акарбози.

Антикоагулянти для перорального прийому

При одночасному прийомі з Орлікелом варфарину або інших антикоагулянтів необхідно моніторувати показники міжнародного нормалізованого відношення.

Жиророзчинні вітаміни

При одночасному прийомі з Орлікелом відзначалося зменшення всмоктування жиророзчинних вітамінів А,D,E,K та бета-каротину. Якщо пацієнтові рекомендовані полівітаміни, то їх слід приймати не менш ніж через 2 години після прийому Орлікелу або перед сном.

Аміодарон

При одночасному застосуванні Орлікелу та аміодарону спостерігалося незначне зниження рівня аміодарону у плазмі крові. У пацієнтів, які отримують аміодарон, клінічне значення цього явища незрозуміле, однак у деяких випадках може це мати клінічне значення. У пацієнтів, які одночасно отримують орлістат та аміодарон, рекомендується посилення клінічного та ЕГК-моніторингу.

При одночасному застосуванні орлістату і антиепілептичних засобів (вальпроат, ламотриджин) були повідомлення про виникнення конвульсій. Причинний зв’язок не встановлений, однак пацієнтів необхідно моніторувати на предмет можливих змін у частоті і/чи тяжкості конвульсій.

Гіпотиреоз, солі йоду, левотироксин

Рідко може виникати гіпотиреоз та/або бути знижений контроль гіпотиреозу. Механізм цього явища не доведений, однак може мати місце зниження всмоктування солей йоду та/або левотироксину (див. розділ «Особливості застосування»).

Відсутність взаємодії

У фармакокінетичних дослідженнях взаємодії з амітриптиліном, аторвастатином, бігуанідами, фібратами, флуоксетином, правастатином, лозартаном, фентерміном, сибутраміном, дигоксином, фенітоїном, варфарином, оральними контрацептивами, алкоголем, ніфедипіном ГІТС (гастро-інтестинальна терапевтична система) і ніфедипіном з повільним вивільненням не відзначалося. Однак необхідно слідкувати за показниками міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при супутній терапії орлістатом та варфарином чи іншими пероральними антикоагулянами.

Взаємодія з пероральними контрацептивами та орлістатом не була продемонстрована в дослідженнях. Проте орлістат може опосередковано знижувати доступність пероральних контрацептивів і призвести в окремих випадках до неочікуваної вагітності. У випадку важкої діареї рекомендуються додаткові методи контрацепції.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Орлістат – потужний і специфічний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз, має тривалу дію. Його терапевтична дія здійснюється у просвіті шлунка та тонкого кишечнику і полягає в утворенні ковалентних сполук з активною сериновою ділянкою шлункової і панкреатичної ліпаз. Інактивований фермент при цьому втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що надходять у формі тригліцеридів, і впливати на вільні жирні кислоти, які всмоктуються, та на моногліцериди. Оскільки нерозщеплені тригліцериди не всмоктуються, зменшується надходження висококалорійних компонентів їжі в організм, а це призводить до зменшення маси тіла. (Таким чином, терапевтична дія препарату здійснюється без всмоктування його в системний кровообіг).

Враховуючи збільшення концентрації жиру в калових масах, дія орлістату розпочинається через 24 – 48 годин після прийому препарату. Після припинення прийому препарату вміст жиру в калі через 48 – 72 години повертається до рівня, який мав місце до початку терапії.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Системна дія препарату є мінімальною. Через 8 годин після прийому препарату перорально незмінений орлістат у плазмі визначити не вдалося, а це означає, що його концентрація нижча за рівень 5 нг/моль після одноразовогоприйому орлістату в дозі 360 мг.

Загалом після прийому терапевтичних доз виявити незмінений орлістат у плазмі вдавалося лише спорадично, при цьому концентрації його були вкрай малі (< 10 нг/мл або 0,02 мкмоль). Ознаки кумуляції були відсутні, що підтверджує мінімальне всмоктування препарату.

Розподіл.

Обєм розподілу визначити не можна, оскільки препарат дуже погано всмоктується. In vitro орлістат на понад 99 % зв’язується з білками плазми (в основному з ліпопротеїнами та альбуміном). У мінімальних кількостях орлістат може проникати в еритроцити.

Метаболізм.

За даними, одержаними в експерименті на тваринах, метаболізм орлістату здійснюється головним чином у стінках кишечнику. Приблизно 42 % від тієї мінімальної фракції препарату, яка піддається системному всмоктуванню у хворих на ожиріння, припадає на два основних метаболіти – М1 і М3.

Молекули М1 і М3 мають відкритеb-лактонове кільце і дуже слабо інгібують ліпазу (відповідно у 1000 і 2500 разів менше, ніж орлістат). З урахуванням такої низької інгібуючої активності і низьких концентрацій у плазмі (у середньому 26 нг/мл і 108 нг/мл відповідно) після прийому терапевтичних доз ці метаболіти розглядаються як фармакологічно неактивні.

Виведення.

Основним шляхом елімінації є виведення препарату, який не всмоктався, з калом. З калом виводилося приблизно 97 % прийнятої дози препарату, причому 83 % – у вигляді незміненого орлістату.

Кумулятивна ниркова екскреція усіх субстанцій, структурно пов’язаних з орлістатом, становить менше 2 % прийнятої дози. Час до повної елімінації препарату з організму (з калом і сечею) становить 3 – 5 діб. Співвідношення шляхів виведення орлістату у добровольців з нормальною і надлишковою масою тіла виявилося однаковим. Як орлістат, так і його метаболіти М1 і М3 можуть піддаватися екскреції з жовчею.

Фармакокінетика в особливих популяціях

Концентрації орлістату та його метаболітів М1 та М3 у плазмі у дітей були такі, як і у дорослих після отримання відповідної дози препарату. Кількість виділення жиру з калом становить 27 % від кількості жиру в харчовому раціоні в групі орлістату та 7 % у групі плацебо.

Ефективність.

Ефективність у хворих з ожирінням

Клінічні дослідження продемонстрували, що орлістат знижує масу тіла більш виражено порівняно з лише дієтою. Зниження маси тіла спостерігалося протягом 2 тижнів після початку лікування і продовжувалось протягом 6 – 12 місяців, навіть в осіб, які не відповіли на застосування лише дієти. Протягом 2 років спостерігалося статистично достовірне покращання метаболічних факторів ризику, асоційованих з ожирінням. Окрім того, відзначалось суттєве зниження жирових відкладень порівняно з плацебо. Орлістат також продемонстрував ефективність у запобіганні повторному збільшенню маси тіла. При цьому приблизно у половини пацієнтів відзначалося збільшення маси тіла не більше ніж на 25 % втраченої ваги, приблизно у половини пацієнтів не відзначалося повторне збільшення маси тіла або навіть продовжувалося його зниження.

Ефективність у хворих на цукровий діабет ІІ типу

Клінічні дослідження, які проводились протягом 6 – 12 місяців, продемонстрували, що у хворих на цукровий діабет ІІ типу із зайвою масою тіла або з ожирінням спостерігалося більш суттєве зниження маси тіла порівняно з лише дієтою. Зниження маси тіла відбулося в основному за рахунок зниження жирових відкладень. Незважаючи на застосування цукрознижувальних засобів, у хворих спостерігався недостатній глікемічний контроль до початку дослідження, однак при застосуванні орлістату відбулося статистично достовірне (і клінічно значуще) покращання глікемічного контролю. У хворих на цукровий діабет ІІ типу зниження маси тіла при лікуванні Ксенікалом супроводжується поліпшенням компенсації вуглеводного обміну, що може дозволити і спричинити необхідність зменшити дози пероральних цукрознижувальних препаратів, а також супроводжується зменшенням рівня інсуліну і зниженням резистентності до інсуліну.

Попередження розвитку цукрового діабету ІІ типу у пацієнтів з ожирінням

Клінічне дослідження, яке проводилося протягом 4 років, продемонструвало, що орлістат суттєво зменшує ризик розвитку цукрового діабету ІІ типу на 37 % порівняно з плацебо. У пацієнтів з початковим порушенням толерантності до глюкози ризик розвитку цукрового діабету зменшився на 45 %. Суттєвіше зниження маси тіла спостерігалося в групі застосування орлістату порівняно з лише дієтою і зберігалося протягом 4-річного періоду дослідження. У пацієнтів, які отримували орлістат, відбулося суттєве зниження метаболічних факторів ризику порівняно з плацебо.

Ефективність у підлітків з ожирінням

У клінічному дослідженні тривалістю один рік було продемонстровано, що у підлітків з підвищеним індексом маси тіла, які отримували орлістат, спостерігалося зменшення індексу маси тіла, суттєве зменшення жирових відкладень та об’єму талії і стегон, а також рівня діастолічного артеріального тиску порівняно з підлітками, які отримували плацебо.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:тверді желатинові капсули блакитного кольору, що містять сферичні пелети від білого до майже білого кольору

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25°С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 капсул у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Аджанта Фарма Лімітед.

Місцезнаходження.

Б-4/5/6, М.І.Д.С. Ерія. Пайтхан – 431 128, Діст. Аурангабад, Індія.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗОЛІНЗА

(ZOLINZA®)

Cклад:

діюча речовина: vorinostat;

1 капсула містить вориностату 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тверда желатинова капсула розміром № 3 (желатин, титану діоксид (Е 171), чорна печатна краскаS-1-17822 абоS-1-17823).

Лікарська форма.

Капсули.

Фармакотерапевтична група.Антинеопластичні засоби. КодATCL01X X38.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування шкірної Т-клітинної лімфоми, що прогресує, персистує або рецидивує, незважаючи на проведену системну хіміотерапію.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компоненту препарату. Тяжка форма порушення функції печінки.

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати внутрішньо. Препарат слід приймати під час їди. Рекомендована доза препарату становить 400 мг (4 капсули) один раз на добу. При необхідності дозу препарату можна знизити до 300 мг (3 капсули) один раз на добу, а режим дозування скоротити, при необхідності – до 5 послідовних днів на тиждень.

Лікування проводять до досягнення відсутності ознак прогресування захворювання або до появи симптомів токсичності.

Корекцію дозування для пацієнтів літнього віку проводити не потрібно.

Побічні реакції.

При застосуванні препарату у дозі 400 мг 1 раз на добу виникали наступні побічні реакції, які можна класифікувати в 4 симптомокомплекси: симптоми з боку ШКТ (діарея, нудота, анорексія, зменшення маси тіла, блювання, запор, зниження апетиту), системні симптоми (слабкість, озноб), порушення з боку системи крові (тромбоцитопенія, анемія) та порушення смаку (дисгевзія, сухість у роті).

Про виникнення наступних побічних ефектів з частотою «дуже поширені» (?1/10) повідомлялось у пацієнтів, які застосовували препарат Золінза у дозі 400 мг 1 раз на добу.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, анемія.

З боку метаболізму та харчування: анорексія, зниження апетиту.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, сухість у роті, блювання, запор.

З боку шкіри: алопеція.

З боку скелетно-м’язової системи: м’язові спазми.

З боку нервової системи: дисгевзія.

Загального стану: слабкість, озноб.

Обстеження: зниження маси тіла, підвищення рівня креатиніну у крові.

У пацієнтів, які застосовували препарат Золінза у інших дозах, профіль побічних реакцій був, загалом, подібним.

Про наступні побічні реакції, незалежно від дозування препарату, повідомлялось з частотою «поширені» (>1/100, <1/10) та «непоширені» (>1/1000, <1/100).<o:p>

Інфекції та інвазії: непоширені – стрептококова бактеріємія.

З боку крові та лімфатичної системи: поширені – тромбоцитопенія, анемія.

З боку метаболізму та харчування: поширені – дегідратація.

З боку судинної системи: непоширені – тромбоз глибоких вен, артеріальна гіпотензія.

З боку респіраторного тракту: поширені – емболія судин легень.

З боку шлунково-кишкового тракту: непоширені – діарея, шлунково-кишкова кровотеча, нудота, блювання.

З боку гепатобіліарного тракту: непоширені – печінкова ішемія.

З боку нервової системи: непоширені – ішемічний інсульт, непритомність.

Загального стану: непоширені – біль у грудній клітці, смерть (причина невідома), підвищення температури тіла.

Відміна препарату. 10,5% пацієнтів, які застосовували дозу 400 мг, припинили прийом препарату з причини розвитку побічних реакцій. Такими реакціями були: анемія, ангіоневротичний набряк, астенія, біль у грудній клітці, смерть, тромбоз глибоких вен, ішемічний інсульт, летаргія, емболія легеневих судин та шкірні реакції.

Модифікація дози.10,5% пацієнтів, які застосовували дозу 400 мг, було змінено дозування препарату з причини розвитку побічних реакцій. Такими реакціями були: підвищення рівня креатиніну у сироватці крові, зниження апетиту, гіпокаліємія, лейкопенія, нудота, нейтропенія, тромбоцитопенія, блювання. Середня тривалість часу до виникнення перших побічних ефектів, при яких потребувалось зниження дози препарату, становила 42 дні (від 17 до 263 днів).

Зміни лабораторних показників. Про такі порушення повідомлялось у 86 пацієнтів, які застосовували препарат у дозі 400 мг, та у одного пацієнта із тих, які застосовували препарат у дозі 350 мг. Повідомлялось про гіперглікемію, невиражене підвищення креатиніну сироватки крові та протеїнурію (клінічне значення останньої невідоме).

Передозування.

Спеціальної інформації щодо лікування при передозуванні препарату Золінза немає.

У проведених клінічних дослідженнях були випробувані наступні добові дози препарату: 600 мг (один раз на добу), 800 мг (по 400 мг два рази на добу) і 900 мг (по 300 мг три рази на добу). У чотирьох пацієнтів, які приймали препарат у дозі, що була вищою за рекомендовану, але не перевищувала найвищу досліджувану дозу, побічних ефектів не спостерігалось.

Фармакологічні ефекти препарату можуть тривати після того, як рівні активного вориностату у сироватці крові не визначаються. Невідомо чи виводиться вориностат при проведенні діалізу.

У разі передозування необхідно вжити стандартних підтримуючих заходів: видалення неабсорбованого препарату із шлунково-кишкового тракту, спостереження за показниками життєдіяльності та призначення (за необхідності) підтримуючої терапії.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вагітність.Відповідні та добре контрольовані дослідження застосування препарату Золінза у вагітних не проводились. Жінкам дітородного віку не слід планувати вагітність під час лікування препаратом. Якщо необхідність у лікуванні препаратом Золінза виникає під час вагітності або якщо вагітність наступає під час лікування, пацієнтка повинна бути інформована про потенційну шкоду лікування для плода.

Годування груддю. Невідомо чи екскретується препарат у грудне молоко. Оскільки багато препаратів виводиться з грудним молоком та оскільки можливий розвиток серйозних побічних реакцій у дитини, жінкам не рекомендується годувати груддю під час застосування препарату Золінза.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату Золінза у дітей не вивчались, тому дітям не застосовують.

Особливі заходи безпеки.

Слід уникати безпосереднього контакту порошку із капсул Золінза зі шкірою та слизовими оболонками. Якщо це сталось, необхідно ретельно промити водою ділянку, на яку потрапив порошок. Капсули не можна розкривати або подрібнювати.

Особливості застосування.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

Повідомлялось про порушення функції ШКТ, включаючи нудоту, блювання та діарею (див. розділ «Побічні реакції»), що може потребувати застосування протиблювотних та протидіарейних засобів. Для попередження дегідратації рекомендується проводити відновлення водно-електролітного балансу. Якщо у пацієнта спостерігається нудота, блювання та діарея, такі стани слід відповідно пролікувати перед тим, як починати застосування препарату Золінза.

Зміни гематологічних показників.

Лікування препаратом Золінза може супроводжуватися розвитком дозозалежних тромбоцитопенії та анемії. Якщо під час лікування препаратом відбувається істотне зниження кількості тромбоцитів та/або рівня гемоглобіну, слід знизити дозу препарату або припинити лікування.

Порушення з боку судинної системи

Оскільки під час лікування можливий розвиток таких ускладнень, як емболія легеневої артерії та тромбоз глибоких вен, необхідно спостерігати стан пацієнтів стосовно появи ознак та симптомів таких станів (особливо у пацієнтів з тромбоемболією в анамнезі).

Порушення функції печінки.

З обережністю слід призначати препарат Золінза пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості.

Гіперглікемія
Гіперглікемія спостерігалась у пацієнтів, які застосовували препарат Золінза. Необхідно проводити моніторинг рівнів глюкози у сироватці крові, особливо у пацієнтів із цукровим діабетом або потенційним ризиком розвитку діабету. Може бути необхідним призначення дієти та/або гіпоглікемічних засобів.
Зміни лабораторних показників
Слід проводити ретельний моніторинг параметрів клінічного та біохімічного аналізу крові, включаючи визначення концентрації електролітів, рівнів глюкози та креатиніну сироватки крові. Такий моніторинг проводять кожні 2 тижні протягом перших 2-х місяців лікування, а потім – 1 раз на місяць.

Дегідратація

Оскільки у ході клінічних досліджень повідомлялось про дегідратацію, як серйозний, пов’язані з прийомом препарату побічний ефект, пацієнтам було рекомендувано дотримуватись питного режиму – не менше 2 літрів рідини на день для забезпечення адекватної гідратації. Після введення рекомендації в дію частота розвитку дегідратації знизилася.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Оскільки повідомлялось про такі побічні реакції, як слабкість та непритомність, здатність пацієнта до швидкої реакції може бути порушена. Тому на період лікування слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими мезанізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антикоагулянти, похідні кумарину

При одночасному прийомі препарату Золінза та кумаринових антикоагулянтів рідко спостерігалось подовження протромбінового часу та збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення). При необхідності одночасного лікування препаратом Золінза та похідними кумарину рекомендується проводити ретельний моніторинг показників протромбінового часу та МНВ.

Інші інгібітори гістон-деацетилаз

Не слід призначати препарат Золінза одночасно з іншими інгібіторами гістон- деацетилаз (зокрема, з вальпроєвою кислотою) через можливе посилення побічних ефектів, характерних для цього класу препаратів. При одночасному лікуванні препаратом Золінза та вальпроєвою кислотою у пацієнтів спостерігали розвиток вираженої (4 ступеня) тромбоцитопенії з шлунково-кишковою кровотечею та анемією.

Інші лікарські засоби

Вориностат пригнічує мікросомальні ізоферменти системи цитохрому CYP, що беруть участь у метаболізмі інших лікарських засобів, тільки у високих концентраціях (ПК50 >75 мкмоль). Вивчення експресії генів у гепатоцитах людини виявило потенційну можливість пригнічення активності ізоферментів CYP2C9 і CYP3A4 вориностатом у концентраціях ?10 мкмоль, тобто тих, що перевищують фармакологічно значущі. Отже, у клінічній практиці вплив вориностату на фармакокінетику інших лікарських препаратів не очікується. Оскільки ізоферменти системи цитохрому CYP не беруть участь у метаболічному перетворенні препарату, також не очікуються виникнення взаємодії з іншими лікарськими засобами при одночасному призначенні вориностату з препаратами, що пригнічують або індукують ферменти системи цитохрому CYP. Однак, відповідні клінічні дослідження з вивчення взаємодій інших лікарських засобів з вориностатом не проводилися.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вориностат є ефективним інгібітором гістон-деацетилаз (HDAC) – HDAC1, HDAC2 і HDAC3 (Клас І), а також HDAC6 (Клас ІІ) (ПК50 <86 нмоль). Ці ферменти каталізують відщеплення ацильної групи від лізинових залишків білків, у тому числі гістонів та факторів транскрипції. Протипухлинна дія вориностату зумовлена пригніченням активності HDAC з наступним накопиченням ацетильованих білків, включаючи гістони. Ацетилювання гістонів призводить до транскрипційної активації генів, у тому числі генів-супресорів пухлин, а їхня експресія, у свою чергу, індукує диференціювання або апоптоз клітин та пригнічення пухлинного росту. Необхідна для кумуляції ацетильованих гістонів концентрація вориностату також індукує припинення клітинного циклу, диференціацію або апоптоз видозмінених клітин.<o:p>

На клітинних культурах вориностат індукує апоптоз багатьох видів видозмінених (пухлинних) клітин. На культурах пухлинних клітин людини вориностат продемонстрував додаткову або синергічну активність при спільному використанні з іншими видами протипухлинної терапії, включаючи променеву терапію та застосування інгібіторів кіназ, цитотоксичні препарати та індуктори диференціації клітин. Іn vіvo вориностат демонструє протипухлинну активність на широкому діапазоні моделей раку у гризунів, включаючи моделі ксенографтів злоякісних пухлин простати, молочної залози та товстої кишки людини.

Фармакокінетика.

Абсорбція.Фармакокінетика вориностату вивчалась у 23 пацієнтів із рецидивуючим або рефрактерним розповсюдженим раком. Після одноразового перорального прийому вориностату у дозі 400 мг одночасно з жирною їжею середні значення ± стандартне відхилення площі під кривою концентрація-час (AUC), максимальної концентрації препарату у сироватці крові (Cmax) і середнього (діапазону) часу досягнення максимальної концентрації (Tmax) становили 5,5±1,8 мкмоль•годину, 1,2±0,62 мкмоль і 4 (2-10) годин відповідно.

Після одноразового перорального прийому препарату в дозі 400 мг натщесерце середні значення AUC, Cmax і середнього Tmax становили 4,2±1,9 мкмоль•годину, 1,2±0,35 мкмоль та 1,5 (0,5-10) години відповідно. Таким чином, одночасний прийом вориностату з жирною їжею супроводжується збільшенням (на 33 %) тривалості всмоктування та незначним зниженням швидкості всмоктування (затримка настання Tmax на 2,5 години) порівняно з прийомом препарату натщесерце. Втім, не очікується, що ці незначні відхилення фармакокінетичних параметрів будуть клінічно значущими. У клінічних дослідженнях пацієнти зі шкірними Т-клітинними лімфомами приймали вориностат під час їди.

При пероральному багаторазовому прийомі вориностату в дозі 400 мг одночасно з їжею значення AUC, Cmax та середнього Tmax у рівноважному стані становили 6,0 ± 2,0 мкмоль/годину, 1,2±0,53 мкмоль та 4 (0,5-14) години відповідно.

Розподіл.У діапазоні плазмових концентрацій від 0,5 до 50 мкг/мл приблизно 71% вориностату звязується з білками плазми крові. Вориностат швидко проходить через плацентарний бар’єр у щурів і кролів при введенні у дозах 15 мг/кг/добу і 150 мг/кг/добу відповідно (що відповідає меншому значенню плазмової експозиції, ніж у людини за показником AUC0-24), з досягненням трансплацентарної рівноваги приблизно через 30 хвилин після введення.

Метаболізм.Основними шляхами метаболічних перетворень вориностату є реакції глюкуронідації та гідролізу з наступним ?-окисленням. Були виміряні концентрації у сироватці крові людей двох метаболітів: О-глюкуроніду вориностату та 4-аналіно-4-оксобутанової кислоти. Обидва метаболіти є фармакологічно неактивними. Порівняно з вориностатином, експозиція двох метаболітів – О-глюкуронід вориностату та 4-аналіно-4-оксобутанової кислоти – у рівноважному стані перевищує експозицію вориностату приблизно у 4 і 13 разів, відповідно.

Проведені дослідження іn vіtro на мікросомах печінки людини вказують на незначну біотрансформацію препарату ферментами системи цитохрому P450 (CYP).

Виведення.Вориностат виводиться, головним чином, при метаболізмі, а у незміненому стані із сечею виводиться менше 1% дози, вказуючи на те, що ниркова екскреція практично не відіграє ролі у виведенні препарату із організму. У рівноважному стані у сечі визначаються два фармакологічно неактивних метаболіти вориностату – проглюкуронід вориностату в кількості 16±5,8% від введеної дози вориностату та 4-аналіно-4-оксобутанової кислота у кількості 36±8,6% від дози вориностату. Загальне виведення вориностату та двох метаболітів із сечею становить у середньому 52±13,3% від дози вориностату. Період напіввиведення (Т1/2) вориностату та його О-глюкуронід метаболіту становить приблизно 2,0 години, а період напіввиведення 4-аналіно-4-оксобутанової кислоти становить приблизно 11 годин.

Окремі групи пацієнтів.

За даними дослідницького аналізу обмеженого обсягу даних, такі показники, як стать, раса та вік пацієнтів не мають значущого впливу на фармакокінетику вориностату.

Діти.Вориностат не апробовувся у пацієнтів у віці до 18 років.

Порушення функції печінки.

Вориностат протипоказаний пацієнтам із тяжкою формою порушення функції печінки та повинен з обережністю призначатись пацієнтам із помірними порушеннями функції печінки.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Воринотат не апробовувався у пацієнтів із порушенням функції нирок. Слід зазначити, що ниркова екскреція не відіграє ролі у виведенні вориностату з організму.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Білі, непрозорі, тверді желатинові капсули з надписом «100mg» начорній незамкненій радіальній смужці на тілі капсули та надписом чорними чорнилами«568» надсмужкою.

Термін придатності.2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Флакон із поліетилену високої щільності, що містить 120 капсул. 1 флакон у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Патеон Інк., Канада.

Мерк та Ко. Інк., США.

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди.

Місцезнаходження.

2100Синтекс Корт, Міссіссауга, Онтаріо, Канада.

4633 Мерк Роуд Уилсон,NC 27893 США.

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФУРОКСИМ НАТРІЮ

(CefUROXIME SODIUM)

Склад:

діюча речовина: цефуроксим; (Z)-3-карбамоїлоксиметил-7-[(2-(2-фурил)-2-метоксііміно­ацетамідо]-3-цефем-4-карбоксилат, натрієва сіль;

1 флакон містить цефуроксиму натрієву сіль у перерахуванні на цефуроксим 750 мг або 1,5 г.

Лікарська форма.Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтичнагрупа.Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини II покоління. Цефуроксим. Код ATC J01D С02.

Клінічні характеристики.

Показання.Призначений для лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефуроксиму мікроорганізмами, або до визначення збудника, що спричинив інфекційне захворювання.

Інфекції дихальних шляхів: гострі та хронічні бронхіти, інфіковані бронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів, післяопераційні інфекції органів грудної порожнини;

інфекції вуха, горла, носа: синусити, тонзиліти, фарингіти та середній отит;

інфекції сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, асимптоматична бактеріурія;

інфекції м’яких тканин: целюліт, бешиха, ранові інфекції;

інфекції кісток і суглобів: остеомієліт, септичний артрит;

акушерство та гінекологія: запальні захворювання тазових органів;

гонорея, особливо у тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;

інші інфекції, включаючи септицемію, менінгіт, перитоніт.

Профілактика інфекцій: при підвищеному ризику виникнення інфекційних ускладнень після операцій на грудній клітці та черевній порожнині, операцій на тазових органах, серцево-судинних та ортопедичних операціях.

Протипоказання. Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Спосіб застосування та дози. Ін’єкціїцефуроксиму призначені лише для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення. Перед застосуванням препарату рекомендовано зробити шкірну пробу на переносимість.

Загальні рекомендації.

Дорослі

Для багатьох інфекцій достатньо 750 мг 3 рази на добу внутрішньом?язово або внутрішньовенно. При тяжчих інфекціях дозу збільшують до 1,5 г 3 рази на добу внутрішньовенно. У разі необхідності частота введення може бути збільшена до 6-годинного інтервалу, загальна доза на добу збільшиться до 3 – 6 г. За необхідності деякі інфекції можна лікувати за такою схемою: 750 мг або 1,5 г двічі на добу (внутрішньовенно або внутрішньом?язово) з подальшим пероральним прийомом цефуроксиму.

Пацієнтилітнього віку з нормальною функцією нирок не потребують корекції дози. При порушенні функції нирок доза препарату повинна бути зменшена залежно від кліренсу креатиніну: при кліренсі креатиніну 10 – 20 мл/хв рекомендована доза становить 0,75 г 2 рази на добу, при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв – 0,75 г 1 раз на добу.

Немовлята і діти(віком від28-го дня до 14 років)

30 – 100 мг/кг на добу у вигляді 3 – 4 ін’єкцій. Для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг на добу.

Новонароджені(від народження до 27 діб)

30 – 100 мг/кг на добу у вигляді 2 – 3 ін’єкцій. Необхідно враховувати, що період напіввиведення цефуроксиму у перші тижні життя може бути в 3 – 5 разів більше, ніж у дорослих.

Гонорея.

1,5 г шляхом однієї ін’єкції або по 0,75 г двома ін’єкціями в обидві сідниці.

Менінгіт.

Цефуроксим застосовують як засіб монотерапії бактеріального менінгіту, якщо він спричинений чутливими штамами. Дорослі: 3 г внутрішньовенно кожні 8 годин. Немовлята та діти: 150 – 250 мг/кг на добу внутрішньовенно, розділені на 3 або 4 дози. Новонароджені: доза повинна становити 100 мг/кг на добу внутрішньовенно, розділені на 3 або 4 введення.

Профілактика.

Звичайна доза – 1,5 г внутрішньовенно в стадії індукції анестезії при абдомінальних, тазових та ортопедичних операціях. Це може бути доповнено додатковим внутрішньом?язовим введенням 750 мг через 8 і 16 годин.

При операціях на серці, легенях, стравоході та судинах звичайна доза становить 1,5 г внутрішньовенно, введена на стадії індукції анестезії, що потім доповнюється внутрішньом?язовим введенням 750 мг 3 рази на добу протягом наступних 24 – 48 годин.

При повній заміні суглоба 1,5 г порошку цефуроксиму змішуються з одним пакетом метилметакрилатного цементу-полімеру перед додаванням рідкого мономеру.

Послідовна терапія.

Пневмонія: 1,5 г цефуроксиму 2-3 рази на день (внутрішньом?язово або внутрішньовенно) протягом 48 – 72 годин, потім 500 мг цефуроксиму 2 рази на день перорально протягом 7 – 10 днів.

Загострення хронічного бронхіту: 750 мг цефуроксиму 2-3 рази на день (внутрішньом?язово або внутрішньовенно) протягом 48 – 72 годин, потім 500 мг цефуроксиму 2 рази на день перорально протягом 5 – 10 днів.

Тривалість як парентеральної, так і пероральної терапії визначається тяжкістю інфекції та клінічним станом пацієнта.

Порушення функції нирок.

Цефуроксим виводиться нирками. Тому, як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам з порушеною функцією нирок рекомендується зменшувати дозу цефуроксиму з метою компенсації повільнішої екскреції препарату. Немає необхідності зменшувати стандартну дозу (750 мг – 1,5 г 3 рази на добу), поки рівень кліренсу креатиніну не буде 20 мл/хв або нижче. Дорослим з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 10 – 20 мл/хв) рекомендується доза 750 мг 2 рази на добу, у тяжчих випадках (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) – 750 мг 1 раз на добу.

При гемодіалізі потрібно вводити 750 мг внутрішньовенно або внутрішньом?язово наприкінці кожного сеансу діалізу. Для пацієнтів, які проходять тривалий артеріовенний гемодіаліз або швидку гемофільтрацію у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 750 мг двічі на день. Пацієнтам, яким проводять повільну гемофільтрацію, потрібно дотримуватись схеми доз, як для лікування при порушеній функції нирок.

Особливості введення препарату.

Для внутрішньом’язового введення слід додати 3 мл води для ін’єкцій до 750 мг цефуроксиму. Обережно струсити до виникнення непрозорої суспензії.

Для внутрішньовенного введення розчинити 750 мг цефуроксиму не менше ніж у 6 мл води для ін’єкцій, 1,5 г цефуроксиму – у 15 мл. Для інфузій, що тривають не більше 30 хвилин, 1,5 г цефуроксиму можна розчиняти у 50 – 100 мл води для ін’єкцій. Одержані розчини можуть бути введені безпосередньо у вену або у трубку крапельниці при інфузійній терапії. Під час зберігання вже розведених розчинів можуть відбуватися зміни насиченості кольору.

Оскільки цефуроксим існує також у лікарській формі для перорального застосування, можна з парентеральної терапії цефуроксимом послідовно перейти на пероральну терапію, якщо це клінічно доцільно.

Сумісність. 1,5 г цефуроксиму, розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, можна застосовувати разом з ін’єкцією метронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 годин при температурі нижче 25°С.

1,5 г цефуроксиму сумісні з 1 г азлоциліну (в 15 мл розчинника) або з 5 г (в 50 мл розчинника) протягом 24 годин при температурі 4 °С та 6 годин при температурі до 25 °С.

Цефуроксим (5 мг/мл) можна зберігати протягом 24 годин при температурі 25 °С у 5% або 10% розчині ксилітолу для ін’єкцій.

Цефуроксим сумісний із розчинами, що містять до 1% лідокаїну гідрохлориду.

Цефуроксим сумісний з більшістю загальновживаних розчинів для внутрішньовенних ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протягом 24 годин при кімнатній температурі в таких розчинах:

0,9% розчин хлориду натрію для ін’єкцій;

5% розчин глюкози для ін’єкцій;

0,18% розчин хлориду натрію з 4% розчином глюкози для ін’єкцій;

5% розчин глюкози з 0,9% розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

5 % розчин глюкози з 0,45% розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

5% розчин глюкози з 0,225% розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

10% розчин глюкози для ін’єкцій;

10% розчин інвертованої глюкози у воді для ін’єкцій;

розчин Рінгера;

розчин Рінгера-лактату;

М/6 розчин натрію лактату;

розчин Гартмана.

СтабільністьЦефуроксиму в 0,9% розчині хлориду натрію для ін’єкцій з 5% розчином глюкози не змінюється в присутності гідрокортизону натрію фосфату.

Цефуроксим також сумісний протягом 24 годин при кімнатній температурі при розведенні у розчині для інфузій:

з гепарином (10 або 50 одиниць/мл) у 0,9% розчині хлориду натрію для ін’єкцій;

з розчином хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,9% розчині хлориду натрію для ін’єкцій.

Побічні реакції. Частота випадків побічних реакцій варіюється залежно від показання.

Критерії оцінки частоти виникнення побічних ефектів: дуже поширені (?1/10); поширені (?1/100 та <1/10); непоширені (?1/1000 та <1/100); рідко поширені (?1/10 000 та <1/1000); дуже рідко поширені (<1/10 000), включаючи одиничні повідомлення.</span>

Інфекції та інвазії.

Рідко поширені – надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів, наприклад, Candida, при тривалому застосуванні.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Поширені – нейтропенія, еозинофілія.

Непоширені – лейкопенія, зниження рівня гемоглобіну, позитивний тест Кумбса.

Рідко поширені – тромбоцитопенія.

Дуже рідко поширені – гемолітична анемія.

Цефалоспорини мають властивість абсорбуватись на поверхні мембрани червоних кров’яних клітин і взаємодіяти з антитілами, спричиняючи позитивний тест Кумбса, що може впливати на визначення групи крові та дуже рідко – гемолітичної анемії.

З боку імунної системи.

Реакції гіперчутливості, що включають:

Непоширені – шкірний висип, кропив’янка та свербіж.

Рідко поширені – медикаментозна гарячка.

Дуже рідко поширені – інтерстиціальний нефрит, анафілаксія, ангіоневротичний набряк, шкірний васкуліт.

Шлунково-кишкові розлади.

Непоширені – дискомфорт у травному тракті: нудота, блювання та діарея.

Дуже рідко поширені – псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарніреакції.

Поширені – транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів.

Непоширені – транзиторне підвищення рівня білірубіну.

Транзиторне підвищення рівня печінкових ензимів або білірубіну виникало, головним чином, у пацієнтів з існуючою патологією печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку немає.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже рідко поширені – поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку сечовидільної системи.

Дуже рідко поширені – збільшення рівня креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові та зменшення рівня кліренсу креатиніну.

Загальні розлади та реакції в місці введення.

Поширені – реакції в місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт.

Імовірність виникнення болю в місці внутрішньом’язового введення більш висока при застосуванні вищих доз, однак це навряд чи буде причиною припинення лікування.

Передозування. Передозування цефалоспоринових антибіотиків може призвести до розвитку симптомів подразнення головного мозку, внаслідок чого можуть виникнути судоми. Рівень цефуроксиму може бути зменшений шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Лікування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування під час вагітності можливе після визначення співвідношення користі для матері та ризику для плода/дитини. Під час лікування цефуроксимом слід утриматись від годування груддю.

Діти.Препаратзастосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування.З особливою обережністю препарат призначають пацієнтам, у яких були алергічні реакції на пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики.

Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками, такими як фуросемід, або аміноглікозидними антибіотиками, оскільки повідомлялося про випадки небажаного впливу на функцію нирок при такому поєднанні ліків. Функція нирок повинна моніторуватись у цих хворих, так само як у хворих літнього віку, а також у тих, у кого існує ниркова недостатність (див. розділ “Спосіб застосування та дози”).

Як і при інших схемах лікування менінгіту, у декількох хворих дітей, які лікувались цефуроксимом, були зареєстровані випадки часткової втрати слуху.

Як і при лікуванні іншими антибіотиками, через 18 – 36 годин після ін’єкції цефуроксиму у спинномозковій рідині виявлялася культура Haemophilus influenzae. Проте клінічне значення даного явища невідоме.

При застосуванні цефуроксиму в режимі послідовної терапії час переходу на пероральний прийом цефуроксиму визначається тяжкістю інфекції, клінічним станом пацієнта та чутливістю мікроорганізму. За відсутності клінічного покращання протягом 72 годин слід продовжити парентеральне введення препарату.

За необхідності препарат можна застосовувати у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками або з метронідазолом (перорально, в супозиторіях або ін’єкційно), особливо для профілактики у шлунково-кишковій та гінекологічній хірургії.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida,Enterococci,Clostridium difficile), що може потребувати припинення лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.Повідомлень про вплив немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.При лікуванні цефуроксимом рівень глюкози в крові та плазмі рекомендується визначати за допомогою глюкозооксидазної або гексозокіназної методики.

Цефуроксим не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії.

Як і інші антибіотики, цефуроксим може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефуроксим незначною мірою може впливати на використання методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Феллінга, Клінітест), але це не призводить до псевдопозитивних результатів, як у випадках з деякими іншими цефалоспоринами.

Цефуроксим не впливає на результат дослідження рівня креатиніну лужним пікратом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Цефуроксим - це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, що має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, що продукують бета-лактамази. Цефуроксим є стійким до дії бета-лактамаз і тому відповідно виявляє активність відносно багатьох ампіцилін- або амоксицилінрезистентних штамів. Основний механізм бактерицидної дії – порушення синтезу стінки бактеріальної клітини.

Цефуроксим є ефективним проти таких мікроорганізмів, як:

грамнегативні аероби Еscherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus rettgeri, Providencia spp., Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Salmonella spp.;

грампозитивні аероби Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують пеніциліназу, але виключаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenеs (а також інші бета-гемолітичні стрептококи), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus групи В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus mitis (група viridans), Bordetella pertussis;

анаероби: грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus і Peptostreptococcus species);

грампозитивні бактерії (включаючи більшість Clostridium spр.) і грамнегативні бактерії (включаючи Bacteroides spp. і Fusobacterium spp.), Propionibacterium spp.;

інші мікроорганізми: Вorrelia burgdorferi.

Мікроорганізми, не чутливі до цефуроксиму, Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, метицилінрезистентні штами Staphylococcus aureus, метицилінрезистентні штами Staphylococcus epidermidis, Legionella spp.

Деякі штами мікроорганізмів, не чутливих до цефуроксиму, Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.

При поєднанні цефуроксиму з аміноглікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, у деяких випадках виявляється синергізм.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація цефуроксиму в сироватці крові спостерігається через 30 – 45 хвилин після внутрішньом?язового введення. Період напіввиведення цефуроксиму при внутрішньовенному та внутрішньом’язовому введенні становить приблизно 70 хвилин. Одночасне введення пробенециду сповільнює виведення цефуроксиму та спричиняє підвищення його концентрації у сироватці крові.

Зв’язування з білками сироватки крові коливається від 33 до 50%.

Протягом 24 годин від моменту введення препарат практично повністю (85-90%) виділяється в незміненому вигляді із сечею, більша частина препарату виводиться в перші 6 годин.

Цефуроксим не метаболізується і виводиться шляхом гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції.

Рівень цефуроксиму у сироватці зменшується шляхом діалізу.

Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у кістковій тканині, синовіальній та внутрішньоочній рідинах. Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр при запаленні мозкових оболонок.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:кристалічний порошок майже білого кольору.

Несумісність. Цефуроксим не слід змішувати в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками.

рН розчину бікарбонату натрію 2,74% для ін’єкцій суттєво впливає на колір розчину, тому цей розчин не рекомендується для розведення цефуроксиму. Якщо хворий отримує розчин бікарбонату натрію внутрішньовенно шляхом інфузії, цефуроксим можна ввести безпосередньо в трубку крапельниці.

Термін придатності.2 роки.

Умови зберігання.Зберігати взахищеному від світла місці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати внедоступному для дітей місці.

Після розведення для внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкцій препарат може зберігатися до 48 годин у холодильнику (4 оС) та 5 годин при температурі до 25 оС.

Упаковка. По 0,75 г або 1,5 г у флаконах; по 1, 5 або 50 флаконів у пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ЗАТ “Лекхім-Харків”.

Місцезнаходження. Україна, 61115, м. Харків, вул. 17-го Партз’їзду, 36.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЛІОРАЛ®

(GLIORAL®)

Склад:

діюча речовина: гліклазид;

1 таблетка містить80 мг гліклазиду;

допоміжні речовини:лактоза, моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон,крохмаль прежелатинізований, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.Пероральні протидіабетичні засоби.Сульфонаміди, похідні сульфонілсечовини. Код АТС А10В В09.

Клінічні характеристики.

Показання.Інсуліннезалежний цукровий діабет.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до гліклазиду;

- підвищеначутливість до інших препаратів сульфонілсечовини;

- інсулінзалежний діабет;

- вагітністьi період годування груддю;

- виражені порушення функції нирок та печінки (в т. ч.. недостатність);

- цукровий діабет у дітей;

- тяжкий кетоацидоз;

- діабетична комаi прекома;

-тяжкі травми, опіки абоінфекційні хвороби у гострому періоді;

- одночасне лікування міконазолом.

Спосіб застосування та дози.

Загальна добова доза зазвичай становить від1/2до 4 таблеток, залежно від рівня гіперглікемії у пацієнта. Препарат приймають вранці, під час сніданку. Дозу підбирають залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування. На початку лікування призначають по?-1 таблетці на добу, потім дозу поступовозбільшують до досягнення задовільного рівня глюкози в крові. Якщо загальна добова доза перевищує 2 таблетки, застосування препаратупотрібнорозділити на два прийоми, вранці та ввечері. Таблетки ковтають, запиваючи достатньою кількістю води.

Пацієнти віком до 65 років:

Терапевтичнадобовадоза становить40-320 мг. Дозу підбирають залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування. Початкова доза становить 40-80 мгна добу (?-1 таблетка) під час сніданку.Потім дозупоступовозбільшують до досягнення відповідного контролю. Разова доза не має перевищувати160 мг (2 таблетки).Добову дозу,понад 160 мг, потрібно приймати у два прийоми під час основних прийомів їжі.

Пацієнтам з ожирінням та при відсутності відповідної реакції на лікування гліклазидом необхідно призначити додаткове лікування.

Пацієнти віком від 65 років: плазмовий кліренс гліклазіду не змінюється, тому режим дозування Гліоралу® є таким самим, як і для пацієнтів віком до 65 років. Внаслідок підвищеного ризику розвитку гіпоглікемії у пацієнтів віком від 65 років слід дотримуватися обережності при призначенні сульфонілсечовини.

Побічні реакції.

Базуючись на досвіді застосування гліклазиду та інших похідних сульфонілсечовини, можуть спостерігатися нижчезазначені небажані ефекти.

Гіпоглікемія.Як і при застосуванні інших препаратів сульфонілсечовини, прийом гліклазиду може спричинити виникнення гіпоглікемії при нерегулярному харчуванні і особливо якщо прийом їжі був пропущений. Виникнення гіпоглікемії може супроводжуватися характерними симптомами, а саме: сильне відчуття голоду, головний біль, нудота, блювання, втомленість, порушення сну, збудження, порушення концентрації уваги та реакції, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мовлення, афазія, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, делірій, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість та втрата свідомості, що може призвести до коми та летального кінця.

Крім того, можуть мати місце такі ознаки адренергічної контррегуляції як підвищена пітливість, липка шкіра, відчуття тривоги, тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, напад стенокардії, аритмія.

Зазвичай симптоми гіпоглікемії зникають після прийому вуглеводів (цукру). Проте штучний цукор є неефективним. Досвід застосування інших препаратів сульфонілсечовини свідчить про те, що стан гіпоглікемії може виникнути знову, навіть якщо спочатку заходи допомоги були ефективними.

Якщо епізод гіпоглікемії є тяжким або довготривалим, пацієнт потребує невідкладної медичної допомоги або госпіталізації, навіть якщо його стан тимчасово контролюється завдяки прийому цукру.

Інші небажані ефекти.

З бокутравного тракту:абдомінальний біль, нудота, блювання, диспепсія, діарея та запор. Дотримання рекомендацій щодо застосування препарату під час сніданку допоможе уникнути або мінімізувати виникнення цих проявів.

Рідше спостерігаються наступні небажані ефекти:

З бокушкіри і підшкірної клітковини: свербіж, еритема, кропив’янка, висипання, в т.ч. макропапульозні висипання, бульозний висип.

З боку системи крові та лімфатичної системи(виникають рідко): анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія та гранулоцитопенія. Як правило, ці явища зникають після відміни препарату. Дані, які підтверджують прямий зв’язок даних порушень з прийомом гліклазиду, відсутні.

З боку гепатобіліарної системи:підвищення рівня ферментів печінки (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази). Існують дані про поодинокі випадки печінкової недостатності, гепатиту, жовтяниці. У разі виникнення жовтяниці лікування препаратом слід припинити.

Зазначені небажані ефекти зазвичай зникають після відміни препарату.

З боку органа зору:тимчасові порушення зору можуть виникнути, особливо на початку лікування, через зміни рівня глюкози в крові.

Передозування.

Передозування препаратів сульфонілсечовини може спричинити гіпоглікемію.Симптоми помірної гіпоглікемії (без втрати свідомості та без неврологічних симптомів) необхідно коригувати застосуванням вуглеводів (цукру),краще у вигляді розчину,корекцією дози цукрознижувального препарату та/або дієти. Якщо зниження рівня цукру не можливо негайно усунути, потрібне внутрішньовенне введення глюкози, яке здійснюється лікарем, або внутрішньом’язоваінєкція глюкагону. Ретельний нагляд за пацієнтом слід продовжувати, поки лікар не буде впевнений, що пацієнт у безпеці.

Тяжка гіпоглікемія з розвитком коми, судом або інших неврологічних розладівпотребує невідкладної медичної допомоги з негайною госпіталізацією.

При встановленні діагнозу гіпоглікемічної коми або при підозрі на розвиток коми пацієнту необхідно швидко ввести внутрішньовенно 50 мл концентрованого розчину глюкози (20-30 %), з подальшим постійним введенням менш концентрованого розчину глюкози (10 %) з частотою, яка буде підтримувати рівень глюкози в крові понад 1 г/л. Необхідно забезпечити постійний нагляд за пацієнтом.Залежно від стану пацієнта лікар приймає рішення щодо подальшої тактики.

Гліклазид має високий рівень зв’язування з білками плазми крові, тому застосування діалізу є неефективним.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Відсутній досвід застосування гліклазиду під час вагітності. Приплануваннівагітності або при встановленні необхідно перевести жінку з пероральних гіпоглікемічних препаратівна інсулін.

Годування груддю. Відсутні дані про те, чи екскретується активна субстанція у грудне молоко. Цей препарат не слід застосовувати у період годування груддю через можливий ризик виникнення неонатальної гіпоглікемії.

Діти.

Гліклазид, як і інші похідні сульфонілсечовини, не рекомендується застосовувати для лікування цукрового діабету у дітей.

Особливості застосування.

Гліорал® слід приймати на фоні дієтотерапії. Під час лікування Гліоралом® не можна вживати алкоголь через можливу загрозу виникнення вираженої гіпоглікемії. Ризик розвитку гіпоглікемії посилюється також при нерегулярному прийомі їжі.

Приклінічнійнеефективності Гліоралу® або декомпенсації цукрового діабету необхідне призначенняінсулінотерапії.Під час вагітності, а також при необхідності хірургічного втручання необхідно перейти на лікуванняінсуліном. Лікування потрібнорозпочинати обережно, поступовопідвищуючи дозу з урахуваннямвiкy, дієти, ступеня тяжкості захворювання, фізичних навантажень,під обов’язковим контролемвмicтy глюкози в крові та сечі. Гіпоглікемії виникають рідко, але мoжливi при нерегулярних прийомахїжі, а також при одночасному вживанні алкоголю. Незначні гіпоглікемічні реакції, що не потребують медичної допомоги, можуть виникати частіше.

Гіпоглікемія. Цей препарат призначають тільки у випадках, якщо пацієнт може дотримуватись регулярного харчування (включаючи сніданок). Регулярний прийом вуглеводів є дуже важливим. У разі затримки прийому їжі, недостатній кількості їжі чи низькому вмісті вуглеводів підвищується ризик виникнення гіпоглікемії.

Виникнення гіпоглікемії більш вірогідне при низькокалорійному або нерегулярному харчуванні, довготривалому або сильному фізичному навантаженні, вживанні алкоголю або одночасному застосуванні інших гіпоглікемічних препаратів.

При застосуванні препаратів сульфонілсечовини можливий розвиток середньо-тяжкої чи тяжкої гіпоглікемії. У разі розвитку тяжкої та тривалої гіпоглікемії може виникнути необхідність госпіталізації та призначення глюкози протягом кількох днів.

Фактори, які підвищують ризик виникнення гіпоглікемії:

- пацієнти дотримуються діабетичної дієти,

- пацієнт відмовляється або не може виконувати рекомендації лікаря (особливо це стосується пацієнтів літнього віку);

- незадовільне, нерегулярне харчування, періоди голодування та зміни дієти;

- дисбаланс між фізичним навантаженням та вживанням вуглеводів;

- передозування;

- недостатнє надходження глюкози чи калорій;

- певні порушення ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози, гіпопітуїтризм та адреналова недостатність;

- одночасне застосування певних медичних засобів (див. розділ «Взаємодія лікарських засобів»);

- печінкова та/чи ниркова недостатність.

Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії рекомендується:

- при можливості розпочинати лікування інсуліннезалежного цукрового діабету з дієти;

- враховувати вік пацієнтів; рівень цукру в крові;

- перші кілька днів терапії підбирати дозу гліклазиду відповідно до рівня глюкози в крові та сечі протягом доби.

Підбирати дози потрібно у випадках:

- виникнення слабких симптомів гіпоглікемії (пітливість, блідість, сильне відчуття голоду, тахікардія, слабкість), дані симптоми усуваються пероральним прийомом глюкози, підбором дози лікарського засобу та/чи розпорядку прийому їжі;

- тяжкі гіпоглікемічні реакції (кома та неврологічні порушення, див. розділ «Передозування»).

- втрата контролю над рівнем глюкози в крові (гіперглікемія); перебування пацієнта у стресових умовах, у т.ч. температури, травми, інфекційні захворювання чи хірургічні втручання. У таких випадках може виникнути необхідність у підвищенні дози гліклазиду. Якщо цього недостатньо, лікування гліклазидом припиняють та призначають інсулін.

При застосуванні у хворих з порушенням печінкової та ниркової функції необхідно дотримуватись обережності. Лікування слід розпочинати з невеликих доз та уважно стежити за станом хворого. При наявності у хворого печінкової та ниркової недостатність не рекомендується застосовувати препарат.

Інформація для пацієнта.Пацієнт та члени його родини мають бути проінформовані про фактори ризику та стани, які можуть сприяти виникненню гіпоглікемії, симптоми гіпоглікемії та способи їх усунення. Пацієнта слід проінформувати про важливість дотримання рекомендацій лікаря щодо дієти, про важливість регулярного виконання фізичних вправ та регулярного моніторингу глюкози крові.

Погіршення контролю глікеміїу пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати, може бути спричинене інфекцією, пропасницею, травмою або хірургічним втручанням. У деяких випадках може бути необхідність призначення інсуліну. Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального цукрознижувального засобу, в тому числі гліклазиду, може з часом змінюватись. Це може бути наслідком прогресування тяжкості захворювання або через зниження відповіді на лікування. Цей феномен відомий як вторинна недостатність, яка відрізняється від первинної недостатності, коли препарат є неефективним від самого початку лікування. Перед тим як робити висновок щодо розвитку вторинної недостатності у пацієнта, необхідно перевірити коректність призначеної дози та дотримання пацієнтом дієти.

Лабораторні показники:для оцінки контролю рівня глюкози в крові рекомендовано визначення рівня гліколізованого гемоглобіну (або рівень глюкози в крові натще).

У пацієнтів із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогеназизастосування препаратів сульфонілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Таким пацієнтам гліклазид слід призначати з обережністю та розглянути питання щодо призначення альтернативної терапії.

Внаслідок наявності у складі Гліоралу® лактози препарат не рекомендується застосовувати хворим з спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа та порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На початку терапії при відсутності належного контролю рівня глюкози в крові у пацієнтів можливі порушення концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Додаткове призначенняінших лікарських засобів може посилити або послабити дію гліклазиду на рівень цукру в крові. Томуїх застосування можливе лише у разі узгодження з лікарем.

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіпоглікемії

Протипоказане одночасне застосування

Міконазол(для системного застосування, гель для ротової порожнини) посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком симптомів гіпоглікемії і навіть розвитком коми.

Не рекомендовано одночасне застосування

Фенілбутазон(для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (заміщує їхній зв’язок з протеїнами плазми та/або зменшує їх виведення). Рекомендується застосовувати інші нестероїдні протизапальні препарати або попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування фенілбутазоном.

Алкогольпідвищує ризик виникнення гіпоглікемічних реакцій (через інгібування компенсаторних реакцій), що може призвести до гіпоглікемічної коми. Слід уникати вживання алкоголю та препаратів, що містять алкоголь.

Комбінації, що потребують обережності

Aцетилсаліцилова кислота, фенелзин не посилюють гіпоглікемічний ефект гліклазиду, але можуть подовжити його дію.

Циметидин, ранітидин, флуконазол, інші антидіабетичні засоби, НПЗП (особливо саліцилати), сульфаніламіди, інгібітори АПФ (еналаприл, каптоприл), антагоністи Н2-рецепторів, непрямі антикоагулянти, інгібітори моноамінооксидази, діазепам, тетрацикліни, хлорамфенікол, фібрати, етанол, похідні кумарину, дизопірамід посилюють гіпоглікемізуючий ефект гліклазиду.Барбітурати,глюкокортикостероїди, салуретики, естрогени, тиреоїдні гормони та зловживання послаблюючими препаратамизнижують ефективністьгліклазиду. Сульфаніламідні препарати можуть посилити дію гліклазиду.

Особливої обережності потребує дозуванняiнгiбiтopiв моноамінооксидази, що посилюють секреціюінсуліну.

Одночасне призначення ?-адреноблокаторів може замаскувати ознаки гіпоглікемії. Гліорал можна комбінувати зінсуліном приінсуліннезалежному цукровому діабеті або з метформіном чиіншими похідними бігуаніду (фенформін), проте у деяких випадках може виникнути гіпоглікемія через посилення гіпоглікемічного ефекту. 3іншими похідними сульфонілсечовини його не комбінують.

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіперглікемії

Не рекомендовано одночасне застосування

Даназолмає діабетогенну дію. Якщо неможливо уникнути застосування цього препарату, необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові та сечі. При необхідності доза цукрознижувального препарату може бути відкоригована під час та після лікування даназолом.

Комбінації, що потребують обережності

Хлорпромазин(нейролептик) при застосуванні високих доз (понад 100 мг на добу) підвищує рівень глюкози в крові (через зменшення вивільнення інсуліну). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування нейролептиком.

Глюкокортикоїди(для системного та місцевого застосування: внутрішньосуглобові, нашкірні та ректальні препарати) та тетракозактид –підвищують рівень глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (зменшують толерантність до вуглеводів). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові, особливо на початку лікування. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування глюкокортикоїдами.

Ритодрин, сальбутамол, тербуталін(внутрішньовенний) – можуть підвищувати рівень глюкози крові через ?2-агоністичний ефект.

Комбінації, які треба брати до уваги

Антикоагулянти (наприклад, варфарин) -при одночасному застосуванні з антикоагулянтамипохідні сульфонілсечовини можуть потенціювати антикоагулянтну дію останніх. При необхідності дозуантикоагулянтів можна відкоригувати.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Гліклазид є похідним сульфонілсечовини, який відрізняється від інших подібних сполук азабіциклооктановим кільцем. Окрім гіпоглікемічного ефекту, гліклазид зменшує адгезивність та агрегацію тромбоцитів та підсилює фібринолітичну дію. Дані ефекти вважаються складовими патогенезу пізніх ускладнень цукрового діабету. Гліклазид посилюе секрецію уже синтезованого інсулінуiз ?-клітин підшлункової залози, підвищує периферичну утилізацію глюкози, знижує глюконеогенез у печінці. Має також антиокислювальні властивості, що сприяє запобіганню розвитку мікроциркуляторних порушень при інсуліннезалежному цукровому діабеті.

Вплив на інсуліносекрецію. У хворих на діабет ІІ типу гліклазид відновлює ранній пік інсуліносекреції у відповідь на надходження глюкози та підвищує другу фазу секреції інсуліну. Збільшення виділення інсуліну відбувається відповідно до прийнятої їжі чи навантаження глюкозою.

Гемоваскулярні властивості. Гліклазид зменшує мікротромбоз шляхом двох механізмів, які можуть бути задіяні у розвитку ускладнень цукрового діабету:

* частково інгібує агрегацію та адгезію тромбоцитів, зменшує кількість маркерів активації тромбоцитів (?-тромбоглобулін, тромбоксан В2);

* впливає на фібринолітичну активність ендотелію судин (підвищує активність tPa).

Фармакокінетика.Гліклазид швидко всмоктуєтьсязі шлункового тракту після перорального застосування.Приблизно 95 % гліклазиду зв’язується з протеїнами плазми. Метаболізуеться печінкою, утворюючи неактивні метаболіти, виводиться нирками: менше 1 % активної речовини виводиться сечею у у незміненому вигляді. Період напіввиведення гліклазиду становить10 годин.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: бiлi абожовтувато-білі округлі таблетки зпласкою поверхнею тарискою зодного боку.

Термін придатності. 5 років.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання.Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковц, у недоступному длядiтeй мicці.

Упаковка.По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія вiдпycку. За рецептом.

Виробник.

ГАЛЕНІКА а.д.

Місцезнаходження.

Сербія, Батайнічкі друм б.б., м. Бєлград, 11080.

ЗАТВЕРДЖЕНО <!–[if gte mso 9]> smnlka Normal Grey Wolf 2 1 2009-07-17T12:12:00Z 2010-09-19T18:07:00Z 2010-09-19T18:07:00Z 7 2441 13917 pharma-center 115 32 16326 12.00 <![endif]–> <!–[if gte mso 9]> false false false false RU X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4 <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–><!–[if !mso]> st1\:*{behavior:url(#ieooui) } <![endif]–> <!– /* Font Definitions */ @font-face {font-family:Wingdings; panose-1:5 0 0 0 0 0 0 0 0 0; mso-font-charset:2; mso-generic-font-family:auto; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:0 268435456 0 0 -2147483648 0;} @font-face {font-family:SimSun; panose-1:2 1 6 0 3 1 1 1 1 1; mso-font-alt:SimSun; mso-font-charset:134; mso-generic-font-family:auto; mso-font-format:other; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:1 135135232 16 0 262144 0;} @font-face {font-family:”Cambria Math”; panose-1:2 4 5 3 5 4 6 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:roman; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-1610611985 1107304683 0 0 159 0;} @font-face {font-family:”Arial Unicode MS”; panose-1:2 11 6 4 2 2 2 2 2 4; mso-font-charset:128; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-134238209 -371195905 63 0 4129279 0;} @font-face {font-family:Calibri; panose-1:2 15 5 2 2 2 4 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-1610611985 1073750139 0 0 159 0;} @font-face {font-family:PetersburgC; panose-1:0 0 0 0 0 0 0 0 0 0; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:decorative; mso-font-format:other; mso-font-pitch:auto; mso-font-signature:513 0 0 0 4 0;} @font-face {font-family:”\@Arial Unicode MS”; panose-1:2 11 6 4 2 2 2 2 2 4; mso-font-charset:128; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-134238209 -371195905 63 0 4129279 0;} @font-face {font-family:”\@SimSun”; panose-1:0 0 0 0 0 0 0 0 0 0; mso-font-charset:134; mso-generic-font-family:auto; mso-font-format:other; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:1 135135232 16 0 262144 0;} /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:”"; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} h1 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:center; line-height:150%; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:1; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-font-kerning:0pt; font-weight:bold; mso-bidi-font-weight:normal;} h2 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:center; line-height:150%; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:2; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; font-weight:bold; mso-bidi-font-weight:normal;} h3 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:center; line-height:150%; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:3; font-size:14.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; font-weight:bold; mso-bidi-font-weight:normal;} h5 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:center; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:5; font-size:16.0pt; mso-bidi-font-size:14.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:UK; font-weight:bold; mso-bidi-font-weight:normal;} p.MsoFooter, li.MsoFooter, div.MsoFooter {mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; tab-stops:center 233.85pt right 467.75pt; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoBodyText, li.MsoBodyText, div.MsoBodyText {mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:center; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; font-weight:bold; mso-bidi-font-weight:normal;} p.MsoBodyText2, li.MsoBodyText2, div.MsoBodyText2 {mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:UK; font-weight:bold;} p.MsoBodyText3, li.MsoBodyText3, div.MsoBodyText3 {mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} p {mso-style-name:”\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439 \(\0432\0435\0431\)\,Normal \(Web\) Char”; mso-style-unhide:no; mso-margin-top-alt:auto; margin-right:0cm; mso-margin-bottom-alt:auto; margin-left:0cm; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:”Arial Unicode MS”,”sans-serif”;} p.Iauiue, li.Iauiue, div.Iauiue {mso-style-name:Iau?iue; mso-style-unhide:no; mso-style-parent:”"; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; mso-bidi-font-size:10.0pt; font-family:PetersburgC; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”; color:black; layout-grid-mode:line;} p.ListParagraph, li.ListParagraph, div.ListParagraph {mso-style-name:”List Paragraph”; mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:10.0pt; margin-left:36.0pt; mso-add-space:auto; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:”Calibri”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:EN-US; mso-fareast-language:EN-US;} p.ListParagraphCxSpFirst, li.ListParagraphCxSpFirst, div.ListParagraphCxSpFirst {mso-style-name:”List ParagraphCxSpFirst”; mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-type:export-only; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:0cm; margin-left:36.0pt; margin-bottom:.0001pt; mso-add-space:auto; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:”Calibri”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:EN-US; mso-fareast-language:EN-US;} p.ListParagraphCxSpMiddle, li.ListParagraphCxSpMiddle, div.ListParagraphCxSpMiddle {mso-style-name:”List ParagraphCxSpMiddle”; mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-type:export-only; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:0cm; margin-left:36.0pt; margin-bottom:.0001pt; mso-add-space:auto; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:”Calibri”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:EN-US; mso-fareast-language:EN-US;} p.ListParagraphCxSpLast, li.ListParagraphCxSpLast, div.ListParagraphCxSpLast {mso-style-name:”List ParagraphCxSpLast”; mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-type:export-only; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:10.0pt; margin-left:36.0pt; mso-add-space:auto; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:”Calibri”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-bidi-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:EN-US; mso-fareast-language:EN-US;} p.Normalarial, li.Normalarial, div.Normalarial {mso-style-name:Normal+arial; mso-style-unhide:no; mso-style-parent:”\041E\0441\043D\043E\0432\043D\043E\0439 \0442\0435\043A\0441\0442 2″; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:6.0pt; margin-left:0cm; line-height:200%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”; mso-ansi-language:EN-US; mso-fareast-language:EN-US; layout-grid-mode:line;} /* Page Definitions */ @page {mso-footnote-separator:url(“UA108020101_EB60.files/header.htm”) fs; mso-footnote-continuation-separator:url(“UA108020101_EB60.files/header.htm”) fcs; mso-endnote-separator:url(“UA108020101_EB60.files/header.htm”) es; mso-endnote-continuation-separator:url(“UA108020101_EB60.files/header.htm”) ecs;} @page Section1 {size:595.3pt 841.9pt; margin:35.95pt 46.3pt 53.95pt 63.0pt; mso-header-margin:36.0pt; mso-footer-margin:36.0pt; mso-even-footer:url(“UA108020101_EB60.files/header.htm”) ef1; mso-footer:url(“UA108020101_EB60.files/header.htm”) f1; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} /* List Definitions */ @list l0 {mso-list-id:245308985; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:-131016234;} @list l0:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F02D; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l1 {mso-list-id:308478555; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:1091988648 -1385545518 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l1:level1 {mso-level-start-at:0; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @list l2 {mso-list-id:314771272; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:85118492 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l2:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:48.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:48.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l3 {mso-list-id:392315793; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:-131016234;} @list l3:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F02D; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l4 {mso-list-id:618686719; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:-131016234;} @list l4:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F02D; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l5 {mso-list-id:664940103; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:-131016234;} @list l5:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F02D; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l6 {mso-list-id:697973884; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:946270762 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l6:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l7 {mso-list-id:763958156; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:-131016234;} @list l7:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F02D; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l8 {mso-list-id:792291119; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-290961184 1482197158 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l8:level1 {mso-level-start-at:0; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @list l9 {mso-list-id:800656013; mso-list-template-ids:-46906518;} @list l9:level1 {mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l10 {mso-list-id:852645934; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:1853922766 -1875358230 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l10:level1 {mso-level-start-at:2500; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @list l11 {mso-list-id:870726265; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-824806560 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l11:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l12 {mso-list-id:881668280; mso-list-template-ids:2142777488;} @list l12:level1 {mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l13 {mso-list-id:904603006; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:482132216 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l13:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l13:level2 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:o; mso-level-tab-stop:72.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:”Courier New”;} @list l14 {mso-list-id:1236159022; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:521596028 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l14:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:27.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:27.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l15 {mso-list-id:1348632487; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:-131016234;} @list l15:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F02D; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l16 {mso-list-id:1362437241; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:175018618 69337103 69337103 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l16:level1 {mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l16:level2 {mso-level-tab-stop:72.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l17 {mso-list-id:1501434181; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-1945452180 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l17:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l18 {mso-list-id:1637954682; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-200766332 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l18:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l19 {mso-list-id:1702314533; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:1948816662 67698689 67698691 67698693 67698689 67698691 67698693 67698689 67698691 67698693;} @list l19:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l19:level3 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0A7; mso-level-tab-stop:90.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:90.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Wingdings;} @list l20 {mso-list-id:1812862440; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:1263807252 69337103 69337113 69337115 69337103 69337113 69337115 69337103 69337113 69337115;} @list l20:level1 {mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt;} @list l21 {mso-list-id:1894928953; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:-131016234;} @list l21:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F02D; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l22 {mso-list-id:1916552082; mso-list-type:simple; mso-list-template-ids:-131016234;} @list l22:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F02D; mso-level-tab-stop:18.0pt; mso-level-number-position:left; margin-left:18.0pt; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l23 {mso-list-id:1919629538; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-367202146 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093 69337089 69337091 69337093;} @list l23:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l24 {mso-list-id:2032146948; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-1915839908 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l24:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} @list l25 {mso-list-id:2078549982; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:1539861704 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l25:level1 {mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:\F0B7; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:Symbol;} ol {margin-bottom:0cm;} ul {margin-bottom:0cm;} –> <!–[if gte mso 10]> /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:”\041E\0431\044B\0447\043D\0430\044F \0442\0430\0431\043B\0438\0446\0430″; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; mso-style-parent:”"; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”;} <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–>

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФІТОБАКТ 0,5 г, ФІТОБАКТ 1 г, ФІТОБАКТ 2 г

(FYTOBACT 0,5 g,FYTOBACT 1 g, FYTOBACT 2 g)

Склад

діючі речовини: сульбактам натрію, цефоперазон натрію;

ФІТОБАКТ 0,5 г:1флаконміститьсульбактаму натрію 250 мг, цефоперазону натрію 250 мг;

ФІТОБАКТ 1 г:1флаконміститьсульбактаму натрію 500 мг, цефоперазону натрію 500 мг;

ФІТОБАКТ 2 г:1флаконміститьсульбактаму натрію 1 г, цефоперазону натрію 1 г.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефоперазон, комбінації. Код АТСJ01DD62.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату організмами:

інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

• інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

• перитоніт, холецистит, холангіт та інші інтраабдомінальні інфекції;

• септицемія;

• менінгіт;

• інфекції шкіри та м’яких тканин;

• інфекції кісток та суглобів;

запальні захворювання органів малого таза, ендометрити, гонорея та інші інфекції статевих органів.

Протипоказання.

Фітобакт протипоказаний пацієнтам з відомою алергією до пеніцилінів, сульбактаму, цефоперазону чи будь-яких цефалоспоринів.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату проводять шкірну пробу на переносимість антибіотка.

Розведення

Фітобакт зазвичай розводять у стерильній воді для ін’єкцій.

Загальна доза (г)

Еквівалент доз Фітобакту (сульбактам/цефоперазон)(г)

Об’єм розчинника

Максимальна кінцева концентрація(мг/мл)

0,5

0,25 + 0,25

2,0

125 + 125

1,0

0,5 + 0,5

4,0

125 + 125

2,0

1,0 + 1,0

8,0

125 + 125

Фітобакт сумісний з водою для ін’єкцій, 5 %розчином глюкози, фізіологічним розчином,5 %розчином глюкози у 0,225 %розчині натрію хлориду і5 %розчином глюкози у фізіологічному розчині (для концентрацій 10мг цефоперазону і5мг сульбактаму на міллілітр, а також до250мг цефоперазону і125мг сульбактаму на міллілітр).

Розчин Рінгера з лактатом

Для розведення використовують стерильну воду для ін’єкцій.На першому етапі препарат розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій(за таблицею), а далі – у розчині Рінгера з лактатом до отримання концентрації сульбактаму5 мг/мл (2мл початкового розчину розводять у50мл розчину Рінгера з лактатом або 4 мл початкового розчину – у100 мл розчину Рінгера з лактатом).

Лідокаїн

У разі застосування лідокаїну як додаткового розчинника обовязковим є проведення шкірної проби на його чутливість.

Для розведення використовують стерильну воду для ін’єкцій.Для концентрацій цефоперазону 250 мг/мл чи вищих розведення проводять у два етапи. На першому етапі препарат розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій (за таблицею), а далі розводять 2 % розчином до отримання розчину з концентрацією цефоперазону до 250 мг/мл і концентрацією сульбактаму до 125 мг/мл у приблизно 0,5 % розчині лідокаїну гідрохлориду.

Введення

Внутрішньовенне введення

Для інфузій, що перериваються, вміст кожного флакона спочатку розводять стерильною водою для ін’єкцій, і далі вводять по 20 мл цього розчину протягом 15 – 60 хвилин.

Для внутрішньовенних ін’єкцій вміст кожного флакона розводять і вводять протягом
3 хвилин.

Внутрішньомязове введення

Для розведення використовують стерильну воду для інєкцій.Для концентрацій цефоперазону 250мг/мл чи вищих розведення проводять у два етапи: спочатку розводять порошок у стерильній воді для ін’єкцій, а потім у2%розчині лідокаїну.

Застосування у дорослих

Рекомендовані добові дози Фітобакту для дорослих такі:

Співвідношення сульбактаму/цефоперазону

Доза Фітобакту(г)

Доза сульбактаму(г)

Доза цефоперазону(г)

1 : 1

2,0-4,0

1,0-2,0

1,0-2,0

Дозу слід вводити рівними частинами кожні 12 годин.

У випадку тяжких чи стійких інфекцій добову дозу Фітобакту можна підвищити до 8 г у співвідношенні 1 : 1 (тобто доза цефоперазону -4г).Пацієнтам, які отримують препарат у співвідношенні1 : 1, може знадобитися додаткове введення цефоперазону.Дозу слід вводити рівними частинами кожні12годин.

Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г.

Застосування при дисфункції нирок

Режим дозування Фітобакту слід коригувати для пацієнтів з розладами функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) для компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнти із кліренсом креатиніну15-30мл/хв можуть максимально отримувати по1г сульбактаму кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму становить 2 г),а пацієнти з кліренсом креатиніну менше 15мл/хв можуть максимально отримуватипо 500мг сульбактаму кожні 12годин (максимальна добова доза сульбактаму становить 1 г).У випадку тяжких інфекцій може знадобитися додаткове призначення цефоперазону.

При гемодіалізі фармакокінетичний профіль сульбактаму значно змінюється, а час напіввиведення з сироватки злегка зменшується, тому слід вводити препарат після діалізу.

Застосування у дітей

Рекомендовані добові дози Фітобакту для дітей такі:

Співвідношення сульбактаму/цефоперазону

Доза Фітобакту (мг/кг/добу)

Доза сульбактаму (мг/кг/добу)

Доза цефоперазону (мг/кг/добу)

1:1

40-80

20-40

20-40

Дозу слід вводити рівними частинами кожні6- 12годин.

У випадку тяжких чи стійких інфекцій дозу можна підвищити до 160мг/кг/добу.Дозу слід розділити на дві або чотири рівні частини.

Застосування у новонароджених

Новонародженим першого тижня життя препарат вводять кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму не повинна перевищувати 80мг/кг/добу.Якщо необхідна доза цефоперазону більше 80мг/кг/добу, цефоперазон вводять додатково окремо.

Побічні реакції.

Травний тракт:діарея, нудота, блювання, псевдомембранозний коліт.

Шкіра:макулопапульозні висипання, уртикарія, висипання, синдром Стівенса-Джонсона.

Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія.

Гематологічні реакції:незначне зниження нейтрофілів.При тривалому лікуванні відмічалися випадки оборотної нейтропенії та еозинофілії.У деяких осіб під час лікування спостерігались позитивні результати прямого тесту Кумбса. Зниження гемоглобіну чи гематокриту. Тромбоцитопенія і гіпопротромбінемія. Лейкопенія.

Інші реакції:головний біль, гарячка, біль у місці введення, озноб, анафілактичні реакції (включаючи шок), васкуліт, гематурія.

Лабораторні показники:спостерігалось оборотне підвищення результатів тестів функції печінки, рівня аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфатази і білірубіну.

Місцеві реакції:при внутрішньом’язовому введенні Фітобакту може виникнути біль після введення. При введенні Фітобакту через внутрішньовенний катетер у деяких пацієнтів може розвинутися флебіт на ділянці введення.

Передозування.

Проявляється у посиленні побічних реакцій препарату.Слід взяти до уваги, що введення високих доз бета-лактамних антибіотиків може спричинити неврологічні реакції, у тому числі епілептичні напади.Компоненти препарату видаляються під час гемодіалізу, тому ця процедура може прискорити виведення препарату з організму при передозуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Застосуванняв періодвагітностіабо годування груддю.

Вагітність

Фітобакт проникає крізь плацентарний бар’єр.Препарат слід застосовувати у період вагітності лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Годування груддю

Лише невеликі кількості компонентів препарату переходять у грудне молоко.Незважаючи на це, при призначенні Фітобакту жінкам, які годують груддю, слід дотримуватись обережності.

Діти.

Фітобакт ефективно застосовують у немовлят з першого тижня життя.Достатніх досліджень застосування у недоношених чи доношених новонароджених немає, тому перед призначенням препарату недоношеним чи доношеним новонародженим слід оцінити потенційну користь і можливий ризик лікування.

Особливі заходи безпеки.

У деяких пацієнтів, які отримували лікування Фітобактом, спостерігався дефіцит вітаміну К. До групи ризику входять пацієнти, які погано харчуються, пацієнти з порушеннями всмоктування, а також пацієнти, які перебувають на тривалому внутрішньовенному харчуванні.

У цих пацієнтів, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянтну терапію, слід перевіряти протромбіновий час.При тривалому застосуванні Фітобакту може спостерігатися підвищений ріст нечутливих організмів.При тривалому лікуванні рекомендується періодично перевіряти функції систем органів, включаючи ниркову, печінкову і кровотворну системи.Це дуже важливо для новонароджених, особливо недоношених, та інших немовлят.

У пацієнтів, які отримували бета-лактамну чи цефалоспоринову терапію, повідомлялось про тяжкі й іноді смертельні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції).У випадку реакції гіперчутливості препарат слід відмінити.

Особливості застосування.

Застосування при дисфункції печінки

Більша кількість Фітобакту виводиться з жовчю.У пацієнтів з розладами печінки та/або непрохідністю жовчних шляхів час напіввиведення Фітобакту з сироватки зазвичай подовжується, а виведення з сечею збільшується. Навіть при тяжкій дисфункції печінки у жовчі спостерігається терапевтична концентрація Фітобакту, а час напіввиведення зростає лише у 2-4 рази.

У випадках тяжкої непрохідності жовчних шляхів, тяжких розладів печінки чи дисфункції нирок паралельно з непрохідністю жовчних шляхів або тяжкими розладами печінки може знадобитися корекція дози.Для пацієнтів з дисфункцією печінки та нирковою недостатністю слід перевіряти концентрації Фітобакту в сироватці і, за необхідності, коригувати дозу. У цих випадках не слід перевищувати дозу цефоперазону2г/добу без проведення ретельного моніторингу сироваткових концентрацій.

Застосування при дисфункції нирок

У пацієнтів з порушеннями функції нирок загальний кліренс сульбактаму прямо пропорційний кліренсу креатиніну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив Фітобакту на здатність пацієнтів керувати автотранспортом і користуватись механізмами невідомий.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При вживанні алкоголю під час лікування Фітобактом та менше ніж через п’ять днів після закінчення лікування повідомлялось про почервоніння обличчя, підвищене потовиділення і тахікардію.

Пацієнта слід попередити про неможливість вживання алкогольних напоїв одночасно із введенням Фітобакту. Для пацієнтів, які потребують штучного перорального чи парентерального харчування, слід уникати розчинів, що містять етанол.

При застосуванні розчинів Бенедикта чи Фелінга можлива помилково позитивна реакція на глюкозу у сечі.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Антибактеріальний компонент препарату цефоперазон – це цефалоспорин третього покоління, що діє проти чутливих мікроорганізмів на етапі їхнього активного ділення шляхом інгібування біосинтезу мукопептидів стінок клітин. Сульбактам не чинить антибактеріальної дії, крім дії протиNeisseriaceaeіAcinetobacter.Однак біохімічні дослідження без клітинних бактеріальних систем довели, що сульбактам є нереверсивним інгібітором більшості важливих бета-лактамаз, що продукують бета-лактамні резистентні організми.

У дослідженнях з використанням резистентних штамів сульбактам виявив синергічну дію з пеніцилінами і цефалоспоринами. Сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінозв’язуючими протеїнами, тому чутливі штами часто виявляють більшу чутливість до Фітобакту, ніж до одного цефоперазону.

Фітобакт можна застосовувати одночасно з іншими антибіотиками.При лікуванні аміноглікозидами слід контролювати функцію нирок протягом періоду лікування.

Фітобакт активний проти всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону.Крім того, він виявляє синергічну активність(зниження мінімальної інгібіторної концентрації порівняно з кожним окремим компонентом до 4 разів) проти різних організмів, найбільше до таких:

Haemophilus influenzae

Bacteroidesspecies

Staphylococcusspecies

Acinetobacter calcoaceticus

Enterobacter aerogenes

Escherichia coli

Proteus mirabilis

Klebsiella pneumoniae

Morganella morganii

Citrobacter freundii

Enterobacter cloacae

Citrobacter diversus.

Фітобактinvitro активний щодо широкого спектра клінічно значущих організмів.

Грампозитивні організми:

Staphylococcusaureus,пеніциліназо- і непеніциліназопродукуючі штами;

Staphylococcus epidermidis;

Streptococcus pneumoniae(інша назва Diplococcus pneumoniae);

Streptococcuspyogenes(бета-гемолітичні стрептококи групиA);

Streptococcusagalactiae(бета-гемолітичні стрептококи групи В);

більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів;

багато штамівStreptococcusfaecalis(ентерококів).

Грамнегативні організми:

EscherichiacoliKlebsiellaspecies;

Enterobacterspecies;

Citrobacterspecies;

Haemophilus influenzae;

Proteus mirabilis;

Proteus vulgaris;

Morganella morganii(інша назва Proteus morganii);

Providencia rettgeri(інша назва Proteus rettgeri);

Providenciaspecies;

Serratiaspecies (включаючи S. marcescens);

SalmonellaіShigellaspecies;

Pseudomonasaeruginosaі деякі іншіPseudomonasspecies;

Acinetobacter calcoaceticus;

Neisseria gonorrhoeae;

Neisseria meningitidis;

Bordetella pertussis;

Yersinia enterocolitica.

Анаеробні організми.

Грамнегативні бактерії (включаючиBacteroidesfragilis,іншіBacteroidesspecies іFusobacteriumspecies).

Грампозитивні і грамнегативні коки (включаючиPeptococcus,PeptostreptococcusіVeillonellaspecies).

Грампозитивні бактерії (включаючиClostridium,EubacteriumіLactobacillusspecies).

Фармакокінетика. Приблизно 84 % дози сульбактамуі25 %дози цефоперазону виводиться нирками.Більшість залишкової дози цефоперазону виводиться з жовчю.Після введення Фітобакту середній час напіввиведення сульбактаму становить десь 1годину, а
цефоперазону –
1,7години.Сироваткові концентрації пропорційні введеній дозі.

Середні пікові концентрації Фітобакту після внутрішньовенного введення в дозі 2 г (1 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) протягом 5 хвилин становили 130,2 мкг/мл і 236,8 мкг/мл відповідно. Це свідчить про більший розподіл сульбактаму (Vd = 18,0 – 27,6 л) порівняно з цефоперазоном (Vd = 10,2 – 11,3 л).

Компоненти Фітобакту добре розподіляються у багатьох тканинах і рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фаллопієві труби, яєчники, матку.

Дослідження, що проводились у дітей, не виявили значущих змін фармакокінетики компонентів порівняно з даними для дорослих.Середній час напіввиведення у дітей становив0,91 1,42години для сульбактаму і1,44 1,88години – для цефоперазону.

Фармакокінетика Фітобакту досліджувалась у пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю та порушеннями функції печінки. Порівняно з даними для молодих добровольців, у пацієнтів літнього віку спостерігалось подовження періоду напіввиведення, зниження кліренсу і збільшення об’єму розподілу обох компонентів препарату. Фармакокінетика сульбактаму прямо пропорційна ступеню дисфункції нирок, а цефоперазону – ступеню дисфункції печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:кристалічний порошок від білого до майже білого кольору.

Несумісність.

Аміноглікозиди

Розчини Фітобакту та аміноглікозидів не можна прямо змішувати, оскільки вони фізично несумісні. При одночасному призначенні Фітобакту і аміноглікозидів препарати слід вводити шляхом окремих послідовних внутрішньовенних інфузій, використовуючи окремі вторинні внутрішньовенні трубки і ретельно промиваючи первинну внутрішньовенну трубку розчинником між введеннями. Також рекомендується максимально розвести введення Фітобакту і аміноглікозидів у часі (щонайменше на 1 годину).

Розчин Рінгера з лактатом

Слід уникати початкового розведення препарату розчином Рінгера з лактатом через їхню несумісність.

Лідокаїн

Слід уникати початкового розведення препарату2 %розчином лідокаїну гідрохлориду через їхню несумісність.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігатипри температуріне вище 25°С узахищеному від світла місці.

Зберігатиунедоступному для дітей місці.

Готовий розчин використати одразу після приготування.

Упаковка.

Фітобакт 0,5 г: порошок усклянихфлаконах. По 1 флакону у картонній коробці.

Фітобакт 1 г: порошок усклянихфлаконах. По 1 флакону у картонній коробці.

Фітобакт 2 г: порошок усклянихфлаконах. По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник. Каділа Фармасьютікалз Лімітед.

Місцезнаходження.

1389, Холка, район Ахмедабад – 387810, штат Гуджарат, Індія.

IНСТРУКЦIЯ

для медичного застосування препарату

ОРНІГІЛ®

(ORNIGYL)

Склад:

діюча речовина: орнідазол;

100 мл розчину містять орнідазолу 500 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу. Орнідазол. Код АТС J01X D03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Парентеральне введення препарату показане у випадках гострої та тяжкої інфекції або коли пероральне застосування неможливе при таких захворюваннях і станах:

<![if !supportLists]>? <![endif]>анаеробні системні інфекції, спричинені чутливою до орнідазолу мікрофлорою: септицемія, менінгіти, перитоніти, післяопераційні ранові інфекції, післяпологовий сепсис, септичний аборт та ендометрит;

<![if !supportLists]>? <![endif]>профілактика інфекцій, спричинених анаеробними бактеріями, при хірургічних втручаннях (особливо при операціях на ободовій та прямій кишці), при гінекологічних операціях;

<![if !supportLists]>? <![endif]>амебна дизентерія з тяжким перебігом, всі позакишкові форми амебіазу, лямбліоз, абсцес печінки.

Протипоказання.

<![if !supportLists]>? <![endif]>Підвищена чутливість до компонентів препарату.

<![if !supportLists]>? <![endif]>Органічні захворювання центральної нервової системи.

<![if !supportLists]>? <![endif]>Епілепсія, розсіяний склероз.

<![if !supportLists]>? <![endif]>Порушення кровообігу.

<![if !supportLists]>? <![endif]>Хронічний алкоголізм.

<![if !supportLists]>? <![endif]>І триместр вагітності та період годування груддю.

<![if !supportLists]>? <![endif]>Маса тіла менше 6 кг.

Спосіб застосування та дози.

Препарат вводять внутрішньовенно протягом 15-30 хв.

При анаеробній інфекціїдорослим і дітям старше 12 років застосовують у початковій дозі 500-1000 мг, потім – по 500 мг кожні 12 годин або по 1000 мг кожні 24 години протягом
5-10 днів (ступенева доза). Після того, як стан пацієнта стабілізувався, слід перейти на пероральний прийом орнідазолу (наприклад, таблетки по 500 мг, по 1 таблетці кожні
12 годин).

Дітям віком до 12 років з масою тіла більше 6 кг добову дозу призначають з розрахунку

20 мг/кг маси тіла, розподілену на 2 введення, протягом 5-10 діб.

Для профілактики анаеробних інфекцій дорослим і дітям старше 12 років Орнігіл® вводять внутрішньовенно в дозі 500-1000 мг за півгодини перед оперативним втручанням.

Для профілактики змішаних інфекцій Орнігіл® слід застосовувати разом з аміноглікозидами, пеніциліном або цефалоспоринами. Вводити препарати слід роздільно.

Амебна дизентерія з тяжким перебігом, всі позакишкові форми амебіазу. Для дорослих і дітей старше 12 років перше введення становить 500-1000 мг, далі – по 500 мг кожні
12 годин, протягом 3-6 діб.

Дітям віком до 12 років Орнігіл® вводять із розрахунку 20-30 мг/кг маси тіла, розподілені на 2 введення.

При порушенні функції нирок подовжують інтервал між введеннями або знижують разову і добову дозу препарату.

Побічні реакції.

З боку шлунково-кишкового тракту:металевий присмак, сухість у роті, обкладеність язика, нудота, втрата апетиту, біль у животі, діарея, блювання, зміна показників печінкових проб.

З боку нервової системи:головний біль, запаморочення, тремор, ригідність м’язів, порушення координації рухів, атаксія, судоми, сплутаність свідомості, ознаки сенсорної або змішаної периферичної нейропатії.

Алергічні реакції: дуже рідко – ангіоневротичний набряк; висипання на шкірі, свербіж, кропив’янка.

Інші: помірна лейкопенія, потемніння кольору сечі, серцево-судинні розлади.

Передозування.

Симптоми: втрата свідомості, головний біль, запаморочення, тремтіння, судоми, депресія, периферичний неврит, нудота, блювання.

Лікування: симптоматичне, специфічний антидот невідомий.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Орнігіл® протипоказаний у І триместрі вагітності. У ІІ і ІІІ триместрах препарат призначають тільки за абсолютними показаннями.

За необхідності застосування препарату Орнігіл® у період лактації слід припинити годування груддю.

Діти.

Даних про протипоказання для прийому препарату дітям віком до 1 року немає, якщо маса тіла дитини становить не менше 6 кг.

Особливості застосування.

З обережністю слід призначати хворим з недостатністю функції печінки (необхідно зменшити дозування), хворим з ураженням головного мозку, хворим з порушенням кровотворення (великий ризик розвитку лейкопенії, нейтропенії); пацієнтам, які зловживають алкоголем.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Орнігіл® знижує здатність концентрувати увагу та швидкість психомоторних реакцій.

Можливість таких проявів необхідно враховувати для пацієнтів, які керують автотранспортом або працюють з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Орнідазол потенціює дію пероральних антикоагулянтів кумаринового ряду, що вимагає відповідної корекції їхньої дози. Орнідазол подовжує міорелаксуючу дію векуронію броміду.

Концентрація препарату знижується при одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів (фенобарбітал, рифампіцин) і підвищується при одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних систем печінки, зокрема з блокаторами
Н2-рецепторів (циметидин).

При застосуванні з іншими похідними 5-нітроімідазолу повідомлялося про окремі випадки периферичного невриту, психічної депресії, судом, подібних до епілепсії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Орнігіл®- похідний антибіотичний засіб 5-нітроімідазолу, чинить антибактеріальну дію, подібну до дії метронідазолу та інших 5-нітроімідазолів.

Ефективний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia (Giardia intestinalis), а також деяких анаеробних бактерій, таких як Gardnerella vaginalis, Bacteroides та Clostridium spp., Fusobacterium та анаеробних коків. Чинить протипротозойну дію проти Balantidium coli, Blastocystis hominis, Trichomonas vaginalis, Trichonomus foetus, Giardia intesinalis і Entamoeba histolytica.

За механізмом дії Орнігіл® – ДНК-тропний препарат з вибірковою активністю щодо мікроорганізмів, які мають ферментні системи, здатні відновлювати нітрогрупу і каталізувати взаємодію білків групи феридоксинів з нітросполуками. Після проникнення препарату в мікробну клітину механізм його дії обумовлений відновленням нітрогрупи під впливом нітроредуктаз мікроорганізму та активністю вже відновленого нітроімідазолу. Продукти відновлення утворюють комплекси з ДНК, спричиняючи її деградацію, порушують процеси реплікації і транскрипції ДНК. Крім того, продукти метаболізму препарату мають цитотоксичні властивості та порушують процеси клітинного дихання.

Фармакокінетика.При внутрішньовенному краплинному введенні у початковій дозі
15 мг/год і при подальшому введенні в дозі 7,5 мг/кг маси тіла кожні 6 годин максимальна рівноважна концентрація становить 26 мкг/мл, а мінімальна – 18 мкг/мл. Орнідазол розподіляється в багатьох тканинах і біологічних рідинах організму, таких як жовч, слина, плевральна, перитонеальна та спинномозкова рідини (приблизно 43% від концентрації у плазмі крові), піхвовий секрет, кісткова тканина, печінка, еритроцити. Зв
язування з білками плазми становить менше 20%. Орнідазол проникає крізь плацентарний бар’єр, виділяється у грудне молоко. В організмі метаболізується майже 30 – 60% препарату шляхом гідроксилювання, окиснення і глюкурування. Основний метаболіт (2-оксиметронідазол) також чинить протипротозойну та антибактеріальну дію. Орнідазол виводиться переважно із сечею (60 – 80%), частково – з жовчю у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів протягом 5 діб після одноразового введення.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або світло-жовтого кольору рідина.

Несумісність.Розчин не змішують з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ?С. Зберігати внедоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Упаковка. По 100 мл і 200 мл у пляшках або по 100 мл і 200 мл у контейнерах.

Категорія вiдпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ “Юрiя-Фарм”.

Місцезнаходження.м. Київ, 03680, вул. М. Амосова, 10; тел./факс 275-01-08; 275-92-42.

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

НЕРВОХЕЕЛЬ

(NERVOHEEL®)

Склад лікарського засобу:

діючі речовини: 1 таблетка містить:Acidum phosphoricumD4 – 60 мг, Strychnos ignatii D4 – 60 мг, Sepia officinalis D4 – 60 мг, Psorinum-NosodeD12 – 60 мг, Kalium bromatum D4 – 30 мг, Zincum isovalerianicum D4 – 30 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, лактоза моногідрат.

Лікарська форма. Таблетки.

Круглі, плоскі таблетки з фаскою, білого кольору з сіруватим відтінком, можливі темні вкраплення, без запаху або з слабким запахом валеріани.

Назва і місцезнаходження виробника.

Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ.

Д-р Рекевег-штрасе 2-4, 76532 Баден-Баден, Німеччина.

Фармакотерапевтична група. Комплексний гомеопатичний препарат.

Препарат має заспокійливу, снодійну, антидепресивну та протисудомну дію.

Дія препарату базується на активації захисних сил організму і нормалізації порушених функцій за рахунок речовин рослинного та мінерального походження, які входять до складу препарату.

Показання для застосування.

Невротичний синдром, тривожність та порушення сну, клімактеричний невроз, психосоматичні захворювання, депресії, психози (гострі та хронічні).

Протипоказання.

Гіперчутливість до брому або до інших складових препарату.

Належні заходи безпеки при застосуванні.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

При наявності симптомів, що є постійними, невстановленими чи такими, що виникли нещодавно, необхідно проконсультуватися з лікарем, тому що вони можуть бути спричинені станом, що потребує медичного з’ясування та лікування.

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.Випадки негативного впливу на плід/дитину невідомі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Невідома.

Діти. Препарат рекомендований для застосування дітям від 1 року.

Спосіб застосування та дози.

Разова доза: дорослим і дітям від 6 років ? 1 таблетка сублінгвально (під язик).

Дітям віком до 6 років ?1 таблетку розтерти в порошок і, ретельно перемішуючи, розчинити у 20 мл (4 чайні ложки) кип’яченої води кімнатної температури та приймати разову вікову дозу: дітям віком від 1 до 3 років 2 чайні ложки,від 3 до 6 років – 3 чайні ложки(залишки розчину зберігати у захищеному від світла місці при кімнатній температурі не більше однієї доби).

Разову вікову дозу приймати 3 рази на добу за 15-20 хвилин до їди або через годину після.

При гострих розладах (гостре психоемоційне навантаження) приймати разову дозу кожні 15 хвилин протягом перших 2 годин. Далі перейти на прийом 3 рази на добу.

Курс лікування ? 5-10 тижнів.

Передозування.

Не відзначалось.

Побічні ефекти.

У осіб із підвищеною чутливістю до складових препарату можливий розвиток алергічних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Невідома.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температуріне вище25 оС. Закривати контейнер з таблетками негайно після застосування, захищати від вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Поліпропіленовий контейнер на 50 таблеток у картонній коробці.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

<!–[if gte mso 9]> smnlka Normal Grey Wolf 2 1 2010-09-16T12:22:00Z 2010-11-07T20:33:00Z 2010-11-07T20:33:00Z 9 5368 30600 pharma-center 255 71 35897 12.00 <![endif]–> <!–[if gte mso 9]> Clean false false false false RU X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4 <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–><!–[if !mso]> st1\:*{behavior:url(#ieooui) } <![endif]–> <!– /* Font Definitions */ @font-face {font-family:Wingdings; panose-1:5 0 0 0 0 0 0 0 0 0; mso-font-charset:2; mso-generic-font-family:auto; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:0 268435456 0 0 -2147483648 0;} @font-face {font-family:”Cambria Math”; panose-1:2 4 5 3 5 4 6 3 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:roman; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:-1610611985 1107304683 0 0 159 0;} @font-face {font-family:Tahoma; panose-1:2 11 6 4 3 5 4 4 2 4; mso-font-charset:204; mso-generic-font-family:swiss; mso-font-pitch:variable; mso-font-signature:1627400839 -2147483648 8 0 66047 0;} /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:”"; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} h1 {mso-style-unhide:no; mso-style-qformat:yes; mso-style-next:\041E\0431\044B\0447\043D\044B\0439; margin-top:12.0pt; margin-right:0cm; margin-bottom:3.0pt; margin-left:0cm; mso-pagination:widow-orphan; page-break-after:avoid; mso-outline-level:1; font-size:16.0pt; font-family:”Arial”,”sans-serif”; mso-font-kerning:16.0pt;} p.MsoBodyText, li.MsoBodyText, div.MsoBodyText {mso-style-unhide:no; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:6.0pt; margin-left:0cm; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoBodyTextIndent, li.MsoBodyTextIndent, div.MsoBodyTextIndent {mso-style-unhide:no; margin-top:0cm; margin-right:0cm; margin-bottom:6.0pt; margin-left:14.15pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} p.MsoAcetate, li.MsoAcetate, div.MsoAcetate {mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:8.0pt; font-family:”Tahoma”,”sans-serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} @page Section1 {size:595.3pt 841.9pt; margin:2.0cm 42.5pt 44.95pt 3.0cm; mso-header-margin:35.4pt; mso-footer-margin:35.4pt; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} /* List Definitions */ @list l0 {mso-list-id:1781605201; mso-list-type:hybrid; mso-list-template-ids:-2006269580 -1143721746 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269 68747265 68747267 68747269;} @list l0:level1 {mso-level-start-at:85; mso-level-number-format:bullet; mso-level-text:-; mso-level-tab-stop:36.0pt; mso-level-number-position:left; text-indent:-18.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”; mso-fareast-font-family:”Times New Roman”;} ol {margin-bottom:0cm;} ul {margin-bottom:0cm;} –> <!–[if gte mso 10]> /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:”\041E\0431\044B\0447\043D\0430\044F \0442\0430\0431\043B\0438\0446\0430″; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-unhide:no; mso-style-parent:”"; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:”Times New Roman”,”serif”;} <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–><!–[if gte mso 9]> <![endif]–>

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПЕГ-Інтерферон

(PEG-Interferon)

Склад:

діюча речовина:пегінтерферон альфа-2b;

0,5 мл містять: пегінтерферон альфа-2b 50 мкг/0,5 мл; 80 мкг/0,5 мл пегінтерферон альфа-2b; 100 мкг/0,5 млпегінтерферон альфа-2b; 120 мкг/0,5 млпегінтерферон альфа-2b; 150 мкг/0,5 млпегінтерферон альфа-2b;

допоміжні речовини: натрію гідрофосфат безводний, натрію гідрофосфат безводний дигідрат, цукроза, полісорбат – 80.

Лікарська форма.Порошок ліофілізований для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Імуностимулятори, цитокіни та імуномодулятори; інтерферони. Код АТСL03AB10

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування хронічного гепатиту В та С у пацієнтів від 18 років при відсутності декомпенсації захворювання печінки.

Гепатит С. Лікування пацієнтів з хронічним гепатитом С за наявності підвищеного рівня трансаміназ, HCV-РНК або анти-HCV в сироватці крові, у тому числі пацієнтів, інфікованих ВІЛ, з клінічно стабільним перебігом.

Комбінована терапія застосовується у нелікованих пацієнтів, у тому числі інфікованих ВІЛ, з клінічно стабільним перебігом; пацієнтів, в яких попередня комбінована терапія інтерфероном альфа (яким-небудь непегільованим або пегільованим) і рибавірином або монотерапія інтерфероном альфа виявилася неефективною.

Монотерапія інтерфероном, включаючи ПЕГ-Інтерферон, показана переважно при непереносимості рибавірину або наявності протипоказань до його застосування. Оптимальне лікування хронічного гепатиту С — комбінована терапія з рибавірином.

Протипоказання.

Гіперчутливість до активного або будь-якого з неактивних компонентів препарату.

Гіперчутливість до будь-якого інтерферону.

Вагітність. Не слід починати комбіновану терапію ПЕГ-Інтерфероном і рибавірином до отримання негативного результату тесту на вагітність.

Чоловікам, партнерка яких вагітна, при лікуванні ПЕГ-Інтерфероном у комбінації з рибавірином.

Аутоімунний гепатит або аутоімунне захворювання в анамнезі.

Захворювання печінки в стадії декомпенсації.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну ?50 мл/хв, при застосуванні комбінації з рибавірином.

Спосіб застосування та дози.

Хронічний гепатит В

Терапію ПЕГ-Інтерфероном повинен проводити лікар, що має досвід лікування хворих на гепатит В.

ПЕГ-Інтерферон вводять підшкірно у дозі 1 або 1,5 мкг/кг 1 раз на тиждень протягом принаймні від 24 до 54 тижнів. Дозу підбирають з урахуванням передбачуваної ефективності та безпечності. Пацієнтам, які інфіковані вірусним генотипом С або D, що важче піддаються лікуванню, може бути необхідне лікування вищимидозами та тривалішим курсом.

Хронічний гепатит С

Терапію ПЕГ-Інтерфероном повинен проводити лікар, що має досвід лікування хворих на гепатит С.

При призначенні комбінованої терапії слід керуватися також інструкцією для медичного застосування рибавірину.

Монотерапія.

ПЕГ-Інтерферон вводять підшкірно у дозі 0,5 або 1 мкг/кг 1 раз на тиждень протягом принаймні 6 місяців. Дозу підбирають з урахуванням передбачуваної ефективності та безпечності.

У таблиці 1 вказані дози ПЕГ-Інтерферону залежно від маси тіла пацієнта і наведені відповідні найзручніші форми випуску препарату для проведення монотерапії.

Маса тіла (кг)

0,5 мкг/кг

1,0 мкг/кг

Флакони/ форма випуску

(мкг/0,5 мл)

Застосування 1 раз на тиждень (мл)

Флакони/ форма випуску

(мкг/0,5 мл)

Застосування 1 раз на тиждень (мл)

30 – 35

50

0,15

50

0,3

36 – 45

50

0,2

50

0,4

46 – 56

50

0,25

50

0,5

57 – 72

50

0,3

80

0,4

73 – 88

50

0,4

80

0,5

89 – 106

50

0,5

100

0,5

> 106**

80

0,4

120

0,5

Таблиця 1

**Для пацієнтів з вагою понад 120 кг застосовуються флакони по 80 мкг/0,5 мл.

Тривалість лікування. Якщо через 6 місяців відбувається елімінація РНК вірусу із сироватки, то лікування продовжують ще протягом 6 місяців (тобто в цілому протягом 1 року). Якщо через 6 місяців не відбувається елімінації РНК вірусу, лікування не продовжують.

Комбінована терапія з рибавірином. ПЕГ-Інтерферон застосовують підшкірно в дозі 1,5 мкг/кг 1 раз на тиждень. У таблиці 2 вказані дози ПЕГ-Інтерферону залежно від маси тіла пацієнта і наведені відповідні найзручніші форми випуску препарату. Рибавірин застосовують внутрішньо з їжею кожен день у 2 прийоми: вранці та ввечері.

Маса тіла (кг)

ПЕГ-Інтерферон

Рибавірин

Флакони/

форма випуску

(мкг/0,5 мл)

Застосування 1 раз на тиждень (мл)

Загальна добова доза,

мг

Кількість капсул по 200 мг, шт

< 40

50

0,5

800

4

(2 вранці, 2 ввечері)

40 – 50

80

0,4

800

4

(2 вранці, 2 ввечері)

51 – 64

80

0,5

800

4

(2 вранці, 2 ввечері)

65 – 75

100

0,5

1000

5

(2 вранці, 3 ввечері)

76 – 85

120

0,5

1000

5

(2 вранці, 3 ввечері)

85-105

150

0,5

1200

6

(3 вранці, 3 ввечері)

105

150

0,5

1400

7

(3 вранці, 4 ввечері)

Таблица 2

Тривалість лікування.

Неліковані пацієнти

Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: у пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту С генотипу 1, які не досягли вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування, ймовірність розвитку стійкої вірусологічної відповіді дуже низька.

Генотип 1: пацієнтам, які продемонстрували вірусологічну відповідь на 12-му тижні лікування, терапію слід продовжувати наступні 9 місяців (у цілому 48 тижнів).

Серед пацієнтів зHCV 1-го генотипу та низьким вірусним навантаженням (? 2 000 000 копій/мл), в яких результат аналізу наHCV РНК стає негативним на 4-му тижні лікування і залишається негативним до 24-го тижня, лікування може бути або припинено після цього 24-тижневого курсу, або проведено ще протягом додаткових 24 тижнів (тривалість лікування у цілому 48 тижнів).Проте 24-тижневий курс лікування може бути асоційований з вищим ризиком рецидиву, ніж 48-тижневий курс.

Генотип 2 чи 3: рекомендована тривалість лікування всіх пацієнтів становить 24 тижні.

Генотип 4: вважається, що пацієнти, інфіковані вірусом генотипу 4, важче піддаються лікуванню та обмежені клінічні дані (n=66) виявили подібність у тривалості лікування цих пацієнтів і пацієнтів з генотипом 1.

Ко-інфекція ВІЛ вірусом гепатиту С. Тривалість лікування становить 48 тижнів незалежно від генотипу.

Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: рання вірусологічна відповідь на 12-му тижні лікування (зниження вірусологічного навантаження на 2 log або рівні HCV-РНК нижче за рівень визначення) є прогностичним чинником відносно розвитку стійкої вірусологічної відповіді. У групі негативного прогнозу (пацієнти, які не продемонстрували ранню вірусологічну відповідь) 99% пацієнтів не отримали стійкої вірусологічної відповіді при вживанні комбінованої терапії ПЕГ-Інтерфероном/рибавірином. У групі позитивного прогнозу (пацієнти, які продемонстрували ранню вірусологічну відповідь) 50% пацієнтів отримали стійку вірусологічну відповідь при вживанні комбінованої терапії.

Тривалість лікування при неефективності попередньої терапії (пацієнти з рецидивом або пацієнти, які не відповіли на лікування).

Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: всі пацієнти з рецидивом або пацієнти, які не відповіли на лікування, незалежно від генотипу, в яких на 12-му тижні лікування рівень HCV-РНК в сироватці крові нижчий за рівень визначення, терапію слід продовжувати подальші 9 міс (48 тиж).

У пацієнтів, в яких не отримано вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування, вірогідність розвитку стійкої вірусологічної відповіді дуже низька.

Корекція дози.

Якщо під час лікування ПЕГ-Інтерфероном або ПЕГ-Інтерферон у комбінації з рибавірином спостерігаються тяжкі небажані явища або погіршення лабораторних показників, рекомендовано корекцію доз препаратів або припинення терапії до зникнення небажаних ефектів.

Рекомендації щодо модифікації дози під час монотерапії ПЕГ-Інтерфероном.

Лабораторні показники

Зниження дози ПЕГ-Інтерферону до половини терапевтичної дози, якщо:

Припинення прийому ПЕГ-Інтерферону,

якщо:

Число нейтрофілів

< 0,75 х 109

< 0,5 х 109

Число тромбоцитів

< 50 х 109

< 25 х 109

Таблиця 3.

Рекомендації щодо модифікації дози під час комбінованої терапії

Лабораторні показники

Зниження дози тільки рибавірину до 600 мг/добу*, якщо:

Зниження дози тільки ПЕГ-Інтерферону до половини терапевтичної дози, якщо:

Припинення прийому і рибавірину, і ПЕГ-Інтерферону, якщо:

Вміст гемоглобіну

< 10 г/дл

-

< 8,5 г/дл

Вміст гемоглобіну у пацієнтів із захворюванням і серця в стадії компенсації

Вміст гемоглобіну знизився на ? 2 г/дл протягом будь-яких 4 тижнів під час лікування (постійне застосування зниженої дози)

< 12 г/дл через 4 тижні після зниження дози

Число лейкоцитів

-

< 1,5 х 109

< 1,0 х 109

Число нейтрофілів

-

< 0,75 х 109

< 0,5 х 109

Число тромбоцитів

-

< 50 х 109

< 25 х 109

Вміст прямого білірубіну

-

-

2,5 х ВМН**

Вміст непрямого білірубіну

> 5 мг/дл

-

> 4 мг/дл більше 4 тижнів

Вміст креатиніну

-

-

> 2 мг/дл

АЛТ/АСТ

-

-

2 х значення початкового рівня

> 10 х ВМН**

Таблиця 4.

*Пацієнти, яким знизили дозу рибавірину до 600 мг на добу, повинні приймати 1 капсулу 200 мг вранці та 2 капсули по 200 мг ввечері.

**ВМН – верхня межа норми

При спрощеному дозуванні модифікація зниження дози на 50% можлива за рахунок використання різних форм випуску препарату.

Введення.

До розчинення ПЕГ-Інтерферон ліофілізований порошок, виглядає як біле або майже біле тіло у формі цілої таблетки або в шматочках, або як білий (майже білий)порошок.Порошкоподібний вміст флакона розчиняють 0,7 мл води для ін’єкцій і для п/квведення використовують до 0,5 мл розчину.

За допомогою стерильного шприца 0,7 мл води для ін’єкцій ПОВІЛЬНО вводять у флакон з ПЕГ-Інтерфероном, направляючи потік рідини на скляну стінку флакона. Найкраще не спрямовувати потік прямо на біле тіло або порошок та не вводити рідину швидко, бо це спричиняє появу значної кількості бульбашок. Протягом кількох хвилин розчин може виглядати каламутним або пінистим. Обережно перевертайте флакон вверх-вниз до повного розчинення порошку. Не струшуйте, тільки легко перевертайте флакон. Після цього вміст має бути повністю розчинений. Після закінчення розчинення та після того, як всі бульбашки піднімуться на поверхню, розчин має бути прозорий з тонким кільцем дрібних бульбашок по верхньому краю. Необхідну дозу набирають стерильними шприцом та голкою.

При самостійному виконанні ін’єкцій слід повідомити пацієнта щодо необхідності зміни місця ін’єкції при кожному введенні препарату.

У процесі приготування розчину з порошку ПЕГ-Інтерферону у флаконі втрачається невелика кількість об’єму при заборі та введенні дози. Однак кожна упаковка містить надлишок розчинника і порошку, щоб забезпечити введення точної дози, яка вказана на упаковці, тобто в 0,5 мл розчину. Вказана на упаковці доза буде міститися в 0,5 мл готового розчину: 50 мкг в 0,5 мл, 80 мкг в 0,5 мл, 100 мкг в 0,5 мл, 120 мкг в 0,5 мл, 150 мкг в 0,5 мл.

Як і будь-які інші препарати для парентерального застосування, готовий розчин необхідно оглянути перед введенням. Розчин повинен бути прозорим, безбарвним та не містити сторонніх включень, зверху може бути невелике кільце маленьких бульбашок. У разі зміни кольору розчину використовувати його не варто. Залишки розчину необхідно вилити. ПЕГ-Інтерферон не слід змішувати з іншими ін’єкційними препаратами.

Побічна дія.

Монотерапія. Більшість небажаних явищ була легкою або середньої важкості та не потребували змін терапії. Найчастіше відзначали головний біль і міалгію. Найбільш частими небажаними явищами (?10% хворих) були біль та запалення в місцях ін’єкцій, підвищена втомлюваність, озноб, гарячка, депресія, біль в суглобах, нудота, алопеція, м’язово-скелетний біль, роздратованість, грипоподобні симптоми, безсоння, діарея, біль в животі, астенія, фарингіт, зменшення масси тіла, анорексія, відчуття тривоги, порушення концентрації уваги, запаморочення.

Менш частими небажаними явищами (? 2% хворих) були свербіж, сухість шкіри, нездужання, пітливість, біль в правому підребер’ї, нейтропенія, лейкопенія, анемія, висип, блювання, сухість в роті, емоційна лабільність, нервозність, задишка, вірусні інфекції, сонливість, тиреоїдні розлади, біль в грудях, диспепсія, припливи, парестезія, кашель, збудження, синусит, артеріальна гіпертензія, гіперестезія, затуманення зору, сплутаність свідомості, здуття живота, зниження лібідо, еритема, біль в очах, апатія, гіпестезія, діарея, кон’юнктивіт, закладеність носа, запор, запаморочення, менорагія, менструальні порушення.

При клінічних дослідженнях рідко відзначались важкі або життєво небезпечні психіатричні розлади, такі як суїцид, спроби самогубства, суїцидальні ідеї, агресивна поведінка (інколи спрамована на оточуючих), психоз, включаючи галюцинації. Гранулоцитопенія (< 0,75•109/л) спостерігалася в 4 і 7% хворих, а тромбоцитопенія (< 70•109/л) — в 1 і 3% хворих, що отримували Пег-інтерферон у дозах 0,5 або 1 мкг/кг відповідно.

Комбінована терапія з рибавірином. Крім небажаних явищ, що спостерігались при монотерапії Пег-Інтерфероном, були також відзначені такі побічні ефекти: з частотою 5–10% — тахікардія, риніт, зміни смаку; з частотою 2–5% — артеріальна гіпотензія, непритомність, артеріальна гіпертензія, порушення сльозовиділення, тремор, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, виразковий стоматит, порушення/втрата слуху, шум у вухах, відчуття серцебиття, спрага, агресивна поведінка, грибкова інфекція, простатит, середній отит, бронхіт, респіраторні порушення, ринорея, екзема, підвищена ламкість волосся, фотореакції, лімфаденопатія.

Ко-інфекція ВІЛ і вірусом гепатиту С.У пацієнтів, інфікованих ВІЧ і вірусом гепатиту С, терапія пегінтерфероном альфа-2b в комбінації з рибавірином спричиняла зниження абсолютного числа CD4+клітин у перші 4 тижні, відсотковий вміст CD4+клітин залишався незмінним. Рівень CD4+клітин відновлювався після зниження дози або припинення терапії. Застосування пегінтерферона альфа-2b у комбінації з рибавірином не спричинило негативного впливу на контроль ВІЛ-віремії в плазмі крові протягом лікування або періоду подальшого спостереження. Дані щодо безпеки терапії в пацієнтів із рівнем CD4+кліток < 200/мкл обмежені.

У ко-інфікованіх пацієнтів, які застосовували пегінтерферон альфа-2b у складі комбінованої терапії з рибавірином, під час проведення клінічних досліджень спостерігалися такі небажані явища: нейтропенія (26%), набута ліподистрофія (13%), зниження рівня CD4 лімфоцитів (8%), зниження апетиту (8%), підвищення рівня ?-глутамілтрансферази (9%), біль в спині (5%), риніт (5%), підвищення рівня амілази в крові (6), підвищення рівня молочної кислоти в крові (5%), цитолітичний гепатит (6%), парестезія (5%), підвищення рівня ліпази (6%).

Дані лабораторних досліджень пацієнтів, інфікованих ВІЧ і вірусом гепатиту С. Гематологічна токсичність (нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія), яка часто спостерігалася в пацієнтів, інфікованих ВІЛ і вірусом гепатиту С, у більшості випадків могла бути скоригована шляхом підбору оптимальної дози і лише в деяких випадках вимагала дострокового завершення лікування.

Зниження рівня абсолютного числа нейтрофілів нижче 0,5•109/л спостерігалося у 4% пацієнтів, зниження рівня тромбоцитів нижче 50•109/л — у 4% пацієнтів, анемія (гемоглобін < 94 г/л) — у 12% пацієнтів, які приймали пегінтерферон альфа-2b в комбінації з рибавірином (див. також інструкцію для медичного застосування антиретровірусних засобів щодо побічних реакцій).

Всі пацієнти/пост маркетингове дослідження:

Із застосуванням інтерферону альфа-2b рідко пов’язують виникнення судом, панкреатиту, гипертрігліцерідемії, аритмії, діабету, периферичної нейропатії.

Дуже рідко альфа-інтерферон, включаючи Пег-Інтерферон, при монотерапії або у комбінації з рибавірином можуть бути асоційовані з виникненням апластичної анемії або істинної еритроцитарної аплазії .

Інші побічні ефекти, які можуть виникати при використанні моно- або комбінованій терапії: офтальмологічні розлади, про які рідко повідомлялося у зв’язку із застосуванням інтерферону альфа-2b — ретинопатії (включаючи макулярний набряк), геморрагії сітківки, вогнищеві зміни сітківки, обструкції артерії або вени сітківки, зниження гостроти або обмеження полів зору, неврит зорового нерва, набряк дисків зорових нервів.

Виникнення небажаних явищ з боку серцево-судинної системи, особливо аритмії, пов’язані головним чином з вже існуючими серцево-судинними захворюваннями або з попередньою терапією кардіотоксичними засобами. Повідомлялось про поодинокі випадки кардіоміопатії у пацієнтів без попередніх серцево-судинних захворювань, прояви якої зникали після припинення лікування інтерфероном альфа.

Рідко відзначали рабдоміоліз, міозит, порушення функції нирок і ниркова недостатність, дуже рідко — ішемія міокарду, інфаркт міокарду, цереброваскулярна ішемія та геморрагія, енцефалопатія, виразковий або ішемічний коліт, саркоїдоз або його загострення, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, некроз в місці ін’єкції. Також повідомлялось про діабет, діабетичний кетоацидоз та гіпертригліцеридемію.

При застосуванні інтерферону альфа-2b повідомлялося про розвиток різноманітних аутоіммунних й іммуноопосредкованих розладів, включаючи ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру та тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, васкуліт та синдром Фогта-Коянаги-Харади.

Повідомлялося про випадки реакцій гострої гіперчутливості, включаючи анафілаксію, кропив’янку та ангіоневротичний набряк.

Повідомлялося про астенічні стани (включаючи астенію, нездужання та слабкість), зневоднення, параліч обличчя, мігрень, думки про вбивство людини, бактеріальні інфекції, включаючи сепсис, гіпотиреоз, гіпертиреоз та псориаз.

Передозування.

Даних про передозування небагато. Кілька пацієнтів випадково отримали більшу дозу, ніж їм було приписано (доза в 2 рази перевищувала терапевтичну), при цьому серйозних реакцій відмічено не було.

Особливості застосування.

Застосування при порушенні функції нирок.

Монотерапія: у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) стартову дозу ПЕГ-Інтерферону слід знизити на 25%.У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10-29 мл/хв), включаючи тих, хто перебуває на гемодіалізі, стартову дозу ПЕГ-Інтерферону слід знизити на 50%.При погіршенні функції нирок під час лікування терапію слід припинити.

Комбінована терапія: пацієнти з кліренсом креатиніну< 50 мл/хв не повинні отримувати лікування ПЕГ-Інтерфероном у комбінації з рибавірином.При застосуванні комбінації з Ребетолом слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів з порушеною фукцією нирок, враховуючи можливість розвитку анемії. Рекомендовано оцінювати функцію нирок у всіх пацієнтів до початку терапії ПЕГ-Інтерфероном. Хворі з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості повинні бути під постійним наглядом; за необхідності доза ПЕГ-Інтерферонуповинна бути знижена. Якщо рівень креатиніну сироватки збільшується до > 2 мг/дл, терапія повинна бути припинена.

Застосування при порушенні функції печінки. Безпека та ефективність терапії пегінтерфероном альфа-2b у хворих з тяжким порушенням функції печінки не вивчалися, тому у таких хворих застосовувати ПЕГ-Інтерферон не варто.

Як і при лікуванні іншими інтерферонами, необхідно припинити терапію ПЕГ-інтерфероном у пацієнтів, у яких з’являються ознаки пролонгації коагуляції, що може вказувати на декомпенсацію захворювання печінки.

Застосування у людей літнього віку (=>65 років). Явної залежності фармакокінетики пегінтерферону альфа-2b від віку немає. Проте, як і при лікуванні молодших пацієнтів, слід оцінювати ренальну функцію перед його застосуванням.

Психічні порушення і центральна нервова система(ЦНС). Пацієнти з клінічними симптомами або з анамнезом тяжкого психічного стану.

Якщо вирішено, що терапія ПЕГ-Інтерфероном є необхідною для дорослих пацієнтів із клінічними або анамнестичними даними про тяжкий психічний розлад, її слід розпочинати тільки після проведення відповідної індивідуальної діагностики та на фоні терапевтичного ведення психічного стану.

При розвитку тяжких нейропсихічних ефектів, особливо депресії, застосування ПЕГ-Інтерферону слід припинити. У деяких хворих під час терапії ПЕГ-Інтерфероном спостерігалися тяжкі порушення з боку ЦНС, зокрема депресія, суїцидальні думки, суїцид або спроба самогубства. Спостерігалися й інші небажані ефекти з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку, іноді спрямовану проти оточуючих, психоз, включаючи галюцинації, сплутаність свідомості та порушення ментального статусу.Ці явища виникали як у дорослих пацієнтів, які отримували лікування рекомендованими дозами, так і у пацієнтів, які лікувалися високими дозами інтерферону альфа. Більш значні прояви, як зниження больової чутливості та кома, включаючи випадки енцефалопатії, спостерігалися у деяких пацієнтів, зазвичай літнього віку, при лікуванні високими дозами інтерферону альфа. Ці явища оборотні, але у кількох пацієнтів повне відновлення настало за три тижні. Дуже рідко при застосуванні високих доз препарату виникали судоми.

При появі психічних порушень або змін з боку ЦНС, у тому числі клініки депресії, за хворими рекомендується постійно наглядати протягом лікування та 6 місяців періоду подальшого спостереження після завершення лікування.При появі вказаних симптомів слід враховувати потенційну серйозність подібних небажаних явищ. При збереженні чи погіршені симптомів або при виявленні суїцидальних думок чи агресивної поведінки, спрямованої на оточуючих, рекомендується припинити лікування та надати пацієнту відповідну психіатричну допомогу.

Серцево-судинна система. Як і при лікуванні інтерфероном альфа, пацієнти, які страждають чи страждали на застійну серцеву недостатність, інфаркт міокарда та/або аритмію, повинні бути під постійним наглядом лікаря. У пацієнтів із захворюваннями серця перед початком і під час лікування рекомендується проводити електрокардіографію. Аритмії (в основному надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати припинення терапії ПЕГ-Інтерфероном.

Гіперчутливість негайного типу. У поодиноких випадках терапія інтерфероном альфа-2b ускладнювалася реакціями гіперчутливості негайного типу (наприклад, кропив’янкою, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом, анафілаксією). З появою таких реакцій на фоні введення ПЕГ-Інтерферону слід припинити лікування і негайно призначити адекватну симптоматичну терапію. Транзиторні висипи не вимагають припинення лікування.

Відторгнення пересаджених печінки/нирок. Безпека та ефективність застосування моно- або комбінованої терапії ПЕГ-Інтерферону з рибавірином для лікуванням гепатиту С у пацієнтів з пересадженими печінкою або іншими органами не були досліджені. Попередні дані вказують на можливість зв’язку підвищеного рівня реакції відторгнення пересаджених нирок з терапією інтерфероном альфа.Описані випадки реакцій відторгнення пересадженої печінки, але причинний зв’язок з терапією інтерфероном альфа не був встановлений.

Гарячка. Хоча гарячка може спостерігатися в межах грипоподібного синдрому, що часто реєструють при лікуванні інтерфероном, проте необхідно виключити інші причини стійкої гіпертермії.

Гідратація. У хворих, що одержують терапію ПЕГ-Інтерфероном, необхідно забезпечувати адекватну гідратацію, оскільки у деяких пацієнтів спостерігалася гіпотензія, пов’язана зі зменшенням об’єму рідини в організмі. У таких випадках може бути необхідною регідратація.

Зміни легень. Зрідка у хворих, що одержували інтерферон альфа, у легенях розвивалися інфільтрати, пневмоніти та пневмонії, у тому числі з фатальним кінцем. З появою гарячки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів всім хворим варто проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за хворими і при необхідності відміна терапії. Негайне припинення терапії та лікування кортикостероїдами призводять до зникнення небажаних явищ з боку легень.

Аутоімунні захворювання. При лікуванні інтерфероном альфа відзначали появу аутоантитіл. Клінічні прояви аутоімунних захворювань при лікуванні інтерфероном, очевидно, частіше виникають у хворих, схильних до розвитку аутоімунних порушень.

Зміни органа зору. В деяких випадках при лікуванні інтерфероном альфа розвивалися офтальмологічні порушення, у тому числі крововиливи в сітківку, вогнищеві зміни сітківки й обструкція артерії або вени сітківки (див. розділ “Побічна дія”). Всі пацієнти до початку терапії повинні пройти офтальмологічне обстеження. Всім пацієнтам, що мають офтальмологічні скарги, у тому числі зниження гостроти зору чи обмеження полів зору, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Подібні небажані реакції з боку сітківки частіше виникають за наявності супутніх захворювань, тому хворим на цукровий діабет чи артеріальну гіпертензію рекомендується періодично проводити офтальмологічне обстеження під час терапії ПЕГ-Інтерфероном.Слід припинити терапію ПЕГ-Інтерфероном при появі нових або погіршенні наявних офтальмологічних порушень.

Зміни щитоподібної залози. Нечасто у хворих на хронічний гепатит С, що одержували інтерферон альфа, розвивалися порушення функції щитоподібної залози – гіпотиреоз чи гіпертиреоз. При появі симптомів порушення функції щитоподібної залози на фоні лікування інтерфероном альфа необхідно визначати рівні ТТГ. При наявності порушення функції щитоподібної залози лікування ПЕГ-Інтерфероном можна продовжити, якщо вміст ТТГ вдається підтримувати медикаментозною терапією на нормальному рівні.

Дентальні та періодонтальні порушення. Повідомлялося про розвиток дентальних та періодонтальних порушень серед пацієнтів, які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2b та рибавірином. До того ж сухість у роті може чинити руйнівний ефект на зуби та слизову оболонку рота під час довготривалої комбінованої терапії Рибавірином і пегінтерферономальфа-2b.Пацієнтам слід рекомендувати ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно проходити стоматологічне обстеження. Крім цього, у деяких пацієнтів може виникати блювання, після чого вони повинні ретельно сполоскувати ротову порожнину.

Метаболічні розлади. Враховуючи можливість виникнення випадків гіпертригліцеридемії та збільшення гіпертригліцеридемії (іноді важкі), рекомендовано контролювати рівень ліпідів крові.

Інші. Враховуючи описані випадки загострення псоріазу та саркоїдозу при лікуванні інтерфероном альфа, застосовувати ПЕГ-Інтерферон у хворих на псоріаз та саркоїдоз слід тільки у тому випадку, колиочікувана користь переважає можливий ризик.

Застосування при ко-інфікуванні ВІЛ і вірусом гепатиту С. У пацієнтів, які ко-інфіковані ВІЛ та отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), може зростати ризик виникнення лактоацидозу. З обережністю слід додавати лікування ПЕГ-Інтерфероном і рибавірином до ВААРТ терапії (див. також Інструкцію для медичного застосування рибавірину)

У ко-інфікованих хворих на цироз, які отримують ВААРТ, може зростати ризик виникнення печінкової декомпенсації та смерті. Додаткове застосування альфа-інтерферонів окремо або в комбінації з рибавірином підвищує вищезазначений ризик у даної категорії хворих.

Дані щодо ефективності та безпеки терапії у пацієнтів, інфікованих ВІЛ і вірусом гепатиту С, з рівнемCD4+ клітин < 200/мкл, обмежені, тому лікування пацієнтів із низьким рівнемCD4+ клітин необхідно проводити з обережністю.

Лабораторні дослідження. Усім хворим до початку терапії ПЕГ-Інтерфероном і під час лікування (на 2 та 4 тижнях і далі у разі необхідності) рекомендується проводити загальний та біохімічний аналізи крові та дослідженн функції щитовидної залози. Для початку терапії прийнятними є такі вихідні значення показників крові:

* гемоглобін ? 120 г/л – у жінок та ? 130 г/л – у чоловіків (при застосування комбінованої терапії);

* тромбоцити ? 100 х 109

* нейтрофіли ? 1,5 х 109

* ТТГ у межах норми

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Монотерапія. Встановлено, що інтерферон альфа-2b має абортивну дію у приматів. Швидше за все, ПЕГ-Інтерферон також може спричиняти таку дію. Враховуючи відсутність даних щодо застосування ПЕГ-Інтерферону у вагітних жінок, застосовувати його у період вагітності не рекомендується. ПЕГ-Інтерферон можна застосовувати для лікування жінок репродуктивного віку в тому випадку, коли протягом усього лікування вони користуються ефективними засобами контрацепції.

Відомостей щодо виділення компонентів цього препарату з грудним молоком немає. У зв’язку з цим рішення щодо припинення терапії або припинення вигодовування має бути прийнято залежно від важливості даної терапії для матері.

При комбінованій терапії з рибавірином (у зв’язку з тератогенним та ембріотоксичним ефектами) слід звернути увагу на особливості застосування рибавірину (див. Інструкцію для медичного застосування Рибавірину).

Діти.

Протипоказано дітям віком до 18 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій При застосуванні комбінованої терапії ПЕГ-Інтерфероном з рибавірином слід ознайомитися з особливостями застосування рибавірину (див. Інструкцію для медичного застосування Рибавірину).

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами. При неодноразовому сумісному застосуванні пегінтерферону альфа-2b і рибавірину ознак фармакокінетичної взаємодії між ними не виявлено.

Результати дослідження з оцінки субстратів цитохрому Р450 у пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримували пегінтерферон альфа-2b 1 раз на тиждень по 1,5 мкг/кг протягом 4 тижнів, не виявили зміни активності CYP1A2, CYP3A4 або N-ацетилтрансферази. Спостерігалось підвищення активності CYP2C8/9 та CYP2D6. Тому слід з обережністю призначати пегінтерферон альфа-2b з медикаментами, що метаболізуються CYP2C8/9 і CYP2D6, особливо з тими, що мають вузькі терапевтичні індекси.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), зростає ризик виникнення лактоацидозу. Тому слід обережно застосовувати комбіновану терапію на фоні ВААРТ.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. ПЕГ-Інтерферон – це ковалентний кон’югат рекомбінантного інтерферону альфа-2b та монометоксиполіетиленгліколю. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b одержують із клонуE.coli, що містить генно-інженерний плазмідний гібрид, який кодує інтерферон альфа-2b людських лейкоцитів. Дослідженняin vitro іin vivo свідчать про те, що біологічна активність ПЕГ-Інтерферону обумовлена інтерфероном альфа-2b. Клітинні ефекти інтерферонів обумовлені зв’язуванням зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. Дослідження інших інтерферонів продемонстрували їх видоспецифічність. Зв’язуючись з клітинною оболонкою, інтерферон ініціює ланцюг внутрішньоклітинних реакцій, у тому числі й індукцію певних ферментів. Вважається, що цей процес, принаймні частково, опосередковує різні клітинні ефекти інтерферонів, включаючи пригнічення реплікації вірусу в інфікованих клітинах, інгібірування проліферації клітин та імуномодулюючі властивості, такі як посилення фагоцитарної активності макрофагів та специфічної цитотоксичності лімфоцитів відносно клітин-мішеней.Будь-які чи всі ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b пригнічує також реплікацію вірусу in vitro та in vivo. Хоча точний механізм противірусної дії рекомбінантного інтерферону альфа-2b невідомий, проте вважається, що препарат змінює метаболізм клітин господаря. Це призводить до пригнічення реплікації вірусу; якщо вона все-таки відбувається, то віріони, що утворяться, не здатні вийти з клітини.

Фармакодинаміку ПЕГ-Інтерферону в зростаючих дозах вивчали при одноразовому застосуванні шляхом реєстрації змін температури в порожнині рота, концентрацій ефекторних білків, таких як сироватковий неоптерин і 2’5’-олігоаденілатсинтетаза, а також числа лейкоцитів та нейтрофілів. У пацієнтів, що одержували ПЕГ-Інтерферон, спостерігалося незначне дозозалежне підвищення температури тіла. Після одноразового введення ПЕГ-Інтерферону в дозах від 0,25 до 2 мкг/кг/тиждень виявлено дозозалежне збільшення сироваткової концентрації неоптерину. Зниження числа нейтрофілів та лейкоцитів до кінця четвертого тижня корелювало з дозою ПЕГ-Інтерферону.

Фармакокінетика. ПЕГ-Інтерферон є добре вивченим пегільованим (тобто з’єднаним з поліетиленгліколем) похідним інтерферону альфа-2b і складається в основному з монопегільованих молекул. Період напіввиведення ПЕГ-Інтерферону з плазми перевищує період напіввиведення непегільованого інтерферону альфа-2b. ПЕГ-Інтерферон може депегілюватися з вивільненням інтерферону альфа-2b. Біологічна активність пегільованих ізомерів у якісному відношенні подібна до біологічної активності вільного інтерферону альфа-2b, але слабша. Після підшкірного введення сироваткова концентрація досягає піку через 15-44 години і триває протягом 48-72 години. Максимальнаконцентрація в плазмі крові (Cmax) та період напіввиведення (AUC) ПЕГ-Інтерферону збільшуються пропорційно дозі. Явний об’єм розподілу становить в середньому 0,99 л/кг. При повторному застосуванні відбувається кумуляція імунореактивних інтерферонів. Однак збільшення біологічної активності незначне. Період напіввиведення одноразової дози ПЕГ-Інтерферону становить у середньому приблизно 40 годин (13,3 години), явний кліренс – 22,0 мл/год/кг. Механізми кліренсу інтерферонів повністю не описані. Однак відомо, що частка ниркового кліренсу становить приблизно 30% від загального кліренсу ПЕГ-Інтерферону.

При одноразовому застосуванні (1,0 мкг/кг) у хворих з порушеною функцією нирок виявлене збільшення Cmax, AUC і періоду напіввиведення пропорційно ступеню ниркової недостатності. При неодноразовому застосуванні ПЕГ-Інтерферону (1 мкг/кг, підшкірно, 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів) кліренс препарату знижувався в середньому на 17% у пацієнтів з нирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) і на 44% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10-29 мл/хв) порівняно з особами з нормальною функцією нирок. Кліренс залишався однаковим у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебували на діалізі, і у пацієнтів, які отримували гемодіаліз. Враховуючи ці дані, необхідне зниження дози ПЕГ-Інтерферону для монотерапії у пацієнтів з середньою і тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ“Особливості застосування”).

Фармакокінетика ПЕГ-Інтерферону у хворих з вираженими порушеннями функцій печінки не вивчалася.

Фармакокінетика ПЕГ-Інтерферону при одноразовому підшкірному застосуванні в дозі 1,0 мкг/кг не залежала від віку, тому зміна дози у людей похилого віку непотрібна. Фармакокінетика ПЕГ-Інтерферону у пацієнтів віком до 18 років спеціально не вивчалася.

Нейтралізуючі антитіла до інтерферону аналізували в пробах сироватки хворих, що одержували ПЕГ-Інтерферон при клінічному дослідженні. Ці антитіла нейтралізують противірусну активність інтерферону. Частота виявлення нейтралізуючих антитіл у хворих, що одержували ПЕГ-Інтерферон у дозі 0,5 мкг/кг, становила 1,1% та у дозі 1,5 мкг/кг – 2-3%.

Фармацевтичні характеристики:

Основні фізико-хімічні властивості:білий або майже білий порошок.

Несумісність.

Його не можна змішувати з іншими лікарськими препаратами.

Термін придатності– 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 2 – 8 ?С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

При неможливості одразу використати приготовлений розчин його можна зберігати не більше 24 годин при температурі 2 – 8°С.

Упаковка. По 1 флакону у піддоні розміщують у картонній коробці або по 200 флаконів розміщують у картонній коробці.


Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник. Вірхоу Біотеч Пріват Лімітед, для

Заявник.Мілі Хелскере Лімітед, Великобританія.

Хай Пойнт

Томас Стріт

Тонтон

Сомерсет ТА2 6НВ.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПЕРФАЛГАН

PERFALGAN

Склад:

діюча речовина: парацетамол;

1 флакон містить парацетамолу 1 г;

допоміжні речовини:маніт (Е 421), цистеїну гідрохлорид, моногідрат; динатрію фосфат, дигідрат; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева, концентрована; вода для ін’єкцій у кількості, необхідній для об’єму 100 мл.

Лікарська форма.Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики та антипіретики. Код АТС N02B E01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі: короткочасне лікування больового синдрому середньої інтенсивності, особливо у післяопераційному періоді.

Короткотривале лікування гіпертермічних реакцій.

Діти: симптоматичне лікування болю та гіпертермії у післяопераційних хворих.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до парацетамолу та інших компонентів препарату.

Тяжка гепатоцелюлярна недостатність.

Діти віком до 1 року та з масою тіла менше 10 кг.

Спосіб застосування та дози.

Перфалган застосовують для швидкого зняття больового та/або гіпертермічного синдрому, коли необхідним є виключно внутрішньовенний шлях введення препарату.

Тривалість внутрішньовенної інфузії має становити 15 хв.

Дорослі та діти з масою тіла 50 кг та більше.

Максимальна разова доза становить 1 г парацетамолу, тобто 1 флакон (100 мл). Максимальна добова доза – 4 г. Інтервал між введенням препарату повинен становити не менше 4 годин. Звичайно застосовують від 1 до 4 інфузій протягом першої доби від початку больового синдрому (післяопераційний період), за необхідності тривалість лікування може бути збільшена, однак вона не повинна перевищувати 72 годин (3 діб) та загальну кількість у 12 інфузій.

Діти з масою тіла від 33 кг до 50 кг.

По 15 мг/кг парацетамолу на введення, тобто 1,5 мл/кг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг/кг маси тіла. Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити 4 години. Тривалість лікування звичайно не перевищує 4 інфузій протягом однієї доби.

Діти з масою тіла від 10 кг до 33 кг.

По 15 мг/кг парацетамолу на введення, тобто 1,5 мл/кг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг/кг маси тіла. Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити 4 години. Тривалість лікування звичайно не перевищує 4 інфузій протягом однієї доби.

При застосуванні препарату у дітей перед початком інфузії з флакону відбирають надлишок препарату і залишають об’єм розчину що відповідає разової дозі.

У дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну? 30 мл/хв.) інтервал між прийомами має зростати до 6 годин. Тривалість лікування не повинна перевищувати 48 годин.

Побічні реакції.

Органи та системи

Рідко спостерігалися

>1/10000, <1/1000<o:p>

Дуже рідко спостерігалися

<1/1000</span>0

Окремі повідомлення

Загальні реакції

Нездужання

Реакції гіперчутливості

Анафілактичний шок

Серцево-судинна

Артеріальна гіпотензія

Травна

Зростання рівня печінкових трансаміназ

Кровотворна

Тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія

У поодиноких випадках мав місце простий або уртикарний висип на шкірі, також відомо про випадок анафілактичного шоку, а також тромбоцитопенія.

Передозування.

Ризик токсичної дії препарату зростає в осіб літнього віку, у дітей, пацієнтів з печінковою недостатністю, у випадках хронічного алкоголізму, при наявності аліментарної дистрофії та в осіб із зниженою ферментативною активністю. У зазначених випадках передозування може буди фатальним.

Симптоми з’являються протягом перших 24 годин та проявляються нудотою, блюванням, анорексією, блідістю, болем у животі.

Передозування у дорослих може бути при одноразовому введенні в дозі 7,5 г та більше, у дітей -140 мг/кг маси тіла. При цьому розвивається цитоліз печінки, печінкова недостатність, метаболічний ацидоз, енцефалопатія, що може призвести до коми та смерті пацієнта. Протягом 12-48 годин зростає рівень печінкових трансаміназ (АСТ, АЛТ), лактатдегідрогенази, білірубіну та зменшується рівень протромбіну. Клінічні симптоми ушкодження печінки проявляються після двох діб та досягають максимуму після 4 – 6 дня.

Лікування: введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону-метіоніну через 8 – 9 годин. після передозування та N-ацетилцистеїну – через 12 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Даних стосовно негативного впливу парацетамолу для внутрішньовенного застосування на розвиток плода або фетотоксичні ефекти немає, однак перед застосуванням препарату слід уважно оцінити співвідношення користь/ризик та протягом застосування препарату за вагітною жінкою слід встановити ретельне спостереження.

Парацетамол здатний проникати у грудне молоко. На час лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Діти.

Застосовують дітям віком від 1 року з масою тіла більше 10 кг тільки для симптоматичного лікування болю та гіпертермії у післяопераційних хворих.

Особливі заходи безпеки.

З обережністю застосовують препарат при наявності у пацієнта:

  • гепатоцелюлярної недостатності;
  • тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);
  • хронічного алкоголізму;
  • аліментарного виснаження (зниження резерву глютатіону в печінці);
  • зневоднення.

Особливості застосування.

Ризик розвитку ушкоджень печінки при лікуванні Перфалганом зростає у хворих з алкогольним гепатозом.

Застосування Перфалгану може негативно впливати на результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту глюкози та сечової кислоти в плазмі крові.

Під час тривалого лікування потрібен контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пробенецид вдвічі знижує кліренс парацетамолу шляхом блокування його зв’язування з глюкуроновою кислотою, тому при комбінованій терапії з пробенецидом доза парацетамолу повинна бути зниженою.

Саліцилати можуть збільшувати період напіввиведення парацетамолу з організму.

Індуктори мікросомального окиснювання в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) можуть сприяти розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Перфалган (парацетамол) чинить болезаспокійливу та жарознижувальну дію. Парацетамол блокує циклооксигеназу (ЦОГ) I і II тільки в центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю й терморегуляції. У збуджених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію й води) і слизову травного тракту.

Фармакокінетика.Час максимальної концентрації в плазмі крові досягається через 15 хв; максимальна концентрація – 15 – 30 мкг/мл. Об’єм розподілу становить 1 л/кг. Парацетамол слабко зв’язується з білками плазми. Проникає через гематоенцефалічний барєр.

Метаболізується в печінці з утворенням глюкуронідів і сульфатів. Невелика частина (4 %) метаболізується цитохромом Р450 з утворенням проміжного метаболіту (N-ацетилбензохіноніміну), що у нормальних умовах швидко знешкоджується відновленим глютатіоном і виводиться із сечею після зв’язування з цистеїном і меркаптопуриновою кислотою. Однак при масивному отруєнні кількість цього токсичного метаболіту зростає. Період напіввиведення у дорослих – 2,7 години, у дітей – 1,5 – 2 години, у немовлят – 3,5 години, загальний кліренс – 18 л/год. Парацетамол виводиться головним чином із сечею; 90 % прийнятої дози виводиться нирками протягом 24 годин, в основному у вигляді глюкуроніду (60 – 80 %) і сульфату (20 – 30 %). Менше 5 % виводиться в незміненому стані. При тяжкій ниркової недостатності (кліренс креатиніну нижче 10-30 мл/хв) виведення парацетамолу трохи уповільнюється, а період напіввиведення – 2 – 5,3 години. Швидкість виведення глюкуроніду та сульфату в пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю в 3 рази менше, ніж у здорових.

Фармакокінетика у дітей практично не відрізняється від дорослих за винятком коротшого періоду напіввиведення з плазми крові (1,5 – 2 години). У дітей віком до 10 років суттєво знижена кон’югація з глюкуроновою кислотою та більш підвищена – із сульфатами порівняно з дорослими.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:безбарвний або злегка жовтуватий розчин без видимих механічних включень.

Термін придатності.

2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Препарат застосовують за один прийом, залишки виливають.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі 15 – 30°С. Не охолоджувати. Не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

100 мл розчину (10 мг/мл) у флаконі з прозорого скла типу II, закупорений бромобутиловою гумовою пробкою (поверхня якої покрита силіконом), алюмінієвим ковпачком і захисною пластиковою кришкою. 12 флаконів, обтягнутих поліетиленовою плівкою, в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Брістол-Майєрс Сквібб, Франція.

Місцезнаходження.

Франція 47000 м. Ажан, авеню Д-р Жана Брю, 304.

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

КЛІМАКТ-ХЕЕЛЬ

(KLIMAKT-HEEL®)

Склад лікарського засобу:

діючі речовини: 1 таблетка містить:Sanguinaria canadensis D3 – 30 мг,Sepia officinalis D4 – 30 мг,Sulfur D4 – 30 мг, Strychnos ignatii D4 – 30 мг, Simarouba cedron D4 – 30 мг;Stannum metallicumD12 – 60 мг, Lachesis mutus D12 – 90 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, лактоза моногідрат.

Лікарська форма. Таблетки.

Круглі, плоскі таблетки з фаскою, від білого до оранжево-білого кольору, можливі темні або оранжеві вкраплення, зі специфічним запахом.

Назва і місцезнаходження виробника.

Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ

Д-р Рекевег-штрасе 2-4, 76532 Баден-Баден, Німеччина.

Фармакотерапевтична група. Комплексний гомеопатичний препарат.

Препарат має гормонорегулюючу, заспокійливу, спазмолітичну та знеболювальну дію.

Дія препарату базується на активації захисних сил організму і нормалізації порушених функцій за рахунок речовин рослинного, мінерального та тваринного походження, які входять до складу препарату.

Показання для застосування.

Порушення, пов’язані з клімактеричним періодом (припливи жару, пітливість, підсилене серцебиття, запаморочення, розлади сну, депресія, меланхолічний настрій, неврози, судинна дистонія, мігрень).

Протипоказання.

Період вагітності та годування груддю.

Препарат застосовують тільки після консультації з лікарем у випадках хвороб печінки та/або якщо застосовується у комбінації з гепатотоксичними препаратами.

Індивідуальна чутливість до компонентів препарату.

Належні заходи безпеки при застосуванні.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.Не застосовувати під час вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі зіншими механізмами. Невідома.

Діти. Препарат рекомендований для застосування дорослим.

Спосіб застосування та дози.

Разова доза: дорослим – 1 таблетка сублінгвально (під язик). Приймати 3 рази на добу за 15-20 хвилин до їди або через годину після.При кожному загостренні симптомів приймати по 1 таблетці кожні 15 хвилин протягом перших 2 годин, але не більше 15 таблеток на добу.

Курс лікування ? 3-6 тижнів.

При застосуванні препарату понад 4 тижні, необхідно контролювати показники функції печінки.

Передозування.

Не відзначалось.

Побічні ефекти.

Під час лікування препаратами, що містять алкалоїди сангвінарії канадської, спостерігалися поодинокі випадки підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ) і білірубіну у сироватці крові та спричиненої препаратом жовтяниці (токсичний гепатит, пов’язаний з прийомом ліків), що нормалізується або зникає після припинення прийому препарату.

У осіб із підвищеною чутливістю до складових препарату можливий розвиток алергічних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Невідома.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температуріне вище25 оС. Закривати контейнер з таблетками негайно після застосування, захищати від вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Поліпропіленовий контейнер на 50 таблеток у картонній коробці.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

об этом разделе
 
работа Харьков пульмонолог, здесь, Трей Паркер, http://avtosale.ua/
энергетический паспорт предприятия цена . энергетический паспорт предприятия на glavnadzor.ru
© 2000-2011 pharmasvit™ — бизнес-сервер    О проекте   Контакты   Регистрация: компании, заявки на поиск партнеров, веб-сайта, вакансии, резюме